Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: info@lvivcenter.org

Першоджерела

Фільтрувати за темами:

Першоджерела

Документи (202)

icon
Єврейські землеробські колонії по-радянськи: приклад Сталіндорфського району
Документ створено органами партійно-радянського апарату для внутрішнього використання, тож оцінки й цифри відображають погляд його автора, а у двох місцях цифри не вказано. Водночас він дає змогу побачити умови життя єврейських переселенських колгоспів на початку 1930-х років, труднощі Сталіндорфського району, створеного з окраїн шести інших районів, і плани влади щодо національно-культурного будівництва, зокрема навчання національних меншин рідною мовою та забезпечення району літературою єврейською й німецькою мовами. Єврейський національний район утворили в липні 1930 р. як Ізлучистський із центром у колонії Ізлучиста. 1931 р. його розширили, центр перенесли до Чемериська (Сталіндорфа), а район перейменували на Сталіндорфський. Документ складено влітку 1933 р., одразу після найтяжчого періоду Голодомору (зима – весна 1933 р.). Про голодування мешканців...
icon
Перший єврейський колгоспний театр, стаття 1933 року
Стаття Ісаака Радомиського, директора й художнього керівника Першого державного єврейського робітничо-селянського (колгоспного) театру, належить до жанру службового прохання, адресованого публічно. Театр створили наприкінці 1931 р. в Сталіндорфському єврейському національному районі як подорожуючий колектив, покликаний обслуговувати колгоспне село й поєднувати виставу з агітацією за колективізацію та виконання господарських кампаній. Текст написано наприкінці 1932 — на початку 1933 р., на порозі першого "ювілею" театру, коли колектив, за словами автора, не мав приміщення, стабільного фінансування й транспорту, а зарплату затримували на 2–3 місяці. Публікація в московському виданні "Трибуна" виводила проблему з місцевого рівня, де її не вдавалося розв'язати, на рівень центральної преси. Адресатів було кілька: "пролетарська громадськість" як загальна аудиторія, профспілкові, колгоспні та письменницькі організації, від...
icon
Переселення євреїв у Гуляйпільському районі Запорізької області УРСР: партійний протокол 1927 року
Наведений нижче документ є протоколом засідання Гуляйпільського районного партійного комітету (РПК) від 14 серпня 1927 року з висновками комісії, яка обстежила стан переселення євреїв у районі. Комітет із земельного влаштування трудящих євреїв при Президії Ради національностей ЦВК СРСР (КОМЗЕТ) був заснований у 1924 р. як державний орган, що планував і проводив єврейське аграрне переселення. Він мав свої представництва в округах. Гуляйпільський район, про який йдеться у документі, в період від 1923 до 1930 входив до Запорізької округи. В 1926–1927 рр. там виникли перші переселенські єврейські ділянки.  У доповіді оцінюється соціальний склад переселенців, їхнє облаштування, землевпорядкування й отримана агродопомога, кредитування, взаємини з селянами, що мешкали навколо, партійна робота на переселенських ділянках, а також діяльність...
icon
Звіт уповноваженого з хлібозаготівель Дніпропетровського обкому від 13 грудня 1932 року
Наведений нижче документ є інформаційним зведенням уповноваженого з хлібозаготівель по Ізлучистській сільраді Сталіндорфського району М. Кіпера до Дніпропетровського обкому КП(б)У від 13 грудня 1932 року, тобто в розпал Голодомору. Автор повідомляє про хід хлібозаготівель у трьох колгоспах району — “Безбожник”, “Наймит” і “Прогрес”. Кіпер доповідає про зняття з посад і виключення з партії та колгоспу керівників господарства, обшуки у колгоспників і їхніх родичів, приховування хліба, нерівномірне авансування хлібом за трудоднями, переобмолот соломи й полови; народить відсоток виконання плану по кожному колгоспу та розмір недобору. Зведення написане з позицій уповноваженого, який діє від імені обкому, тому події в ньому подано звичною для радянського ділового стилю мовою “контрреволюційного саботажу” й “злодійської зграї”, а мовчання колгоспників...
icon
Історія Ново-Златопільського єврейського національного району Запорізької області до серпня 1940 року в інтерпретації НКВС
Поданий нижче документ – це різновид радянського бюрократичного “чекістського” мовлення. Такі тексти не лише фіксують дійсність, а й конструюють її через систему ярликів: “кулацкий и антисоветски настроенный элемент”, “засоренность антисоветским элементом”, “банда Махно”, “сионистические контрреволюционные группы”. Радянська держава визначала, кого вважати лояльним, а кого – загрозою. Ці категорії мали практичні наслідки – позбавлення прав, депортації, арешти, – тому опис певних "груп" в документі НКВС водночас є оцінкою їх “небезпечності”. Читаючи його, варто звернути увагу, щонайменше, на кілька моментів. По-перше, на розрив між мовою ярликів та самим змістом звинувачення: “контрреволюційним сіоністським групам" приписано вплив на прийом на тракторні курси, при цьому водночас автор зазначає, що  "контрреволюционных организаций" у районі немає. По-друге, на етнізацію підозри:...
icon
Спогади про німецьку окупацію та розстріл євреїв у Ботвиному Дніпропетровської області 1942 року
Пропонований документ — уривок із листа Олександра Лобова до Михайла Лосінського від 19 серпня 2004 року. Історія появи листа наступна. У 2004 р. автор цього коментаря почав досліджувати історію Сталіндорфського райнону - записував спогади місцевих жителів. Під час записів спогадів довідався про Олександра Лобова, який під час Голокосту рятував свого єврейського друга.  На початку 2000-х років Олександр Лобов мешкав у м. Ізюм. До виходу на пенсію він жив у с. Жовтневе (колишній Сталіндорф), де працював на Польовій експериментальній метеорологічній базі разом з Михайлом Лосінським. Саме на моє прохання Михайло Лосінський написав листа Олександру Лобову з пропозицією написати свої спогади, на що він і відгукнувся.  До та під час війни автор листа був мешканцем...
Показати ще Згорнути все

Зображення (18)

Зображення до Новий житловий мікрорайон “Сихів”, листівка 1989 року
Новий житловий мікрорайон “Сихів”, листівка 1989 року
Ця поштівка присвячена спальному району Львова "Сихів" (назва якого походить від однойменного села, що розташовувалося в цих місцях з XV століття до початку масової забудови в другій половині ХХ століття). Саме фото було зроблено на рубежі 1980-их років (у розпал будівництва району) з урахуванням того, що показана частина вулиці виглядає завершеною, хоча і видно, що більша частина дерев на передньому плані посаджена недавно, а клумби ще не облаштовані. Опубліковано в 1989 році як набір поштівок, що репрезентують різні види міста.
Зображення до “Показ моди” в Покровську 1980-х на фото Миколи Білоконя
“Показ моди” в Покровську 1980-х на фото Миколи Білоконя
На світлині фотожурналіста газети "Маяк" Миколи Білоконя зафіксовано показ моди у місті Красноармійську (нині Покровськ) Донецької області. На подіумі — жінка, яка демонструє одяг, сконструйований швейною фабрикою "Райдуга". Модель вбрана у сукню на ґудзиках із квітковим візерунком і викотистим коміром; поверх сукні — підперезаний вовняний безрукавний кардиган. Її образ доповнюють сучасна зачіска з начосом і виразний макіяж. Показ відвідує публіка, що складається з представників різних поколінь Покровська. Їхній вигляд відображає зміни модних тенденцій у 1970–1980-х роках. Жінки середнього віку (приблизно 40–50 років, народжені у 1930–1940-х, за сталінських часів) вбрані у хустки та — імовірно — саморобні сукні з квітковим візерунком довжиною до коліна. Молодші глядачі мають сучасніший вигляд: жінки вбрані у мініспідниці та...
Зображення до “Дати освіту у глухім куточку”: конкурсна світлина Марка Залізняка 1929 року
“Дати освіту у глухім куточку”: конкурсна світлина Марка Залізняка 1929 року
Марко Залізняк (1893–1982) – сільський фотоаматор, відомий своїми світлинами з фронтів Першої світової та фотографіями періоду колективізації 1930-х років у селах теперішнього Покровського району Донецької області України. Прологом до конкурсної світлини Марка Залізняка 1929 року, про яку йтиметься далі, можна вважати відкриття у 1927 році початкової школи на хуторі Романівському в його хаті. Цього ж року мешканці хутора вирішили власним коштом звести окрему шкільну будівлю. Відкриття нової школи відбулося 1928 року, до 11-ї річниці Жовтневої революції. Радянське керівництво взяло будівлю на свій облік і доправило до хутора персонал в особі учительки і прибиральниці. Навчатися до новоствореної школи приходили діти з навколишніх хуторів [2]. Під час урочистого відкриття сільський фотограф зробив світлину, де зображені...
Зображення до Приватизація та економічна трансформація на пострадянському просторі: Фотоархів Дружківської газети “Окно” з 1990-х
Приватизація та економічна трансформація на пострадянському просторі: Фотоархів Дружківської газети “Окно” з 1990-х
Представлені тут фотографії з архіву газети “Окно” показують творчу роботу редакції видання, яка у художній алегоричний спосіб намагалася критично осмислити реалії економічних трансформацій в Україні у 1990-х. Газета була заснована 1994 р. підприємцями міста, що відчували готовність вступити в політику на противагу старим комуністичним номенклатурникам, які тоді за інерцією керували місцевими органами самоврядування, паразитуючи на настроях розчарування і розгубленості після розпаду Радянського Союзу. Засновниками газети були страхова компанія “АСКО-Донбас Північний” (з 1991 р.) та створена нею поліграфічна фірма “ПримаПрес”. Поява нової газети поклала край монополії місцевої влади на інформаційний простір, даючи майданчик для критики влади та радянського минулого.  Газета мала фокус на проблеми бізнесу, культури та історії, через що заслужила у опонентів ярлик...
Зображення до Обкладинки неопублікованих випусків журналу ДіПі “ХОРС”, 1945-1951 рр.
Обкладинки неопублікованих випусків журналу ДіПі “ХОРС”, 1945-1951 рр.
"ХОРС", як рух та журнал, виник з ініціативи українського табору ДіПі у Німеччині. Ідея визрівала багато років: втім, налагодити  видання журналу, який спершу планувався як щоквартальник, так і не вдалося, – вийшов лише один випуск у 1946 році. Наведені нижче обкладинки ніколи не були опубліковані, однак дають нам уявлення про використані матеріали, мистецькі методи, особливості дизайну, і смисли, що в них вкладали їх творці. Ці обкладинки, разом з іншими документами про ХОРС, зберегіються у архіві Дослідницького центру східноєвропейських студій Бременського університету. У 1945 році, одразу після війни, першу заплановану обкладинку намалювала художниця Галина Мазепа простою фарбою на шматку картону. Її дизайн мав на меті розкрити ідею майбутнього видання. На цій палітурці назва журналу...
Зображення до Вид на пам’ятник Радянської Конституції, Львів 1940
Вид на пам’ятник Радянської Конституції, Львів 1940
Пам’ятник Радянської Конституції, чи пам'ятник Сталінській Конституції, споруджений в жовтні 1939 р. Авторами були скульптор Сергій Литвиненко та київський художник Михайло Дмитренко, можливо, митці адаптували до місцевих умов проект, виконаний у Москві. Виконавцями були скульптори Євген Дзиндра та Андрій Коверко, можливою є участь учня Литвиненка молодого скульптора Якова Чайки. Пам'ятник виконувався на Кераміко-скульптурній фабриці, що відкрилася вже в 1939 р. на вул. Мучній. Місцем розташування пам'ятника було обрано центр міста, "острівок" на вісі Гетьманських валів, між вул. Ягеллонською та пл. Св. Духа (тепер вул. Гнатюка та пл. І. Підкови). Тимчасовий пам'ятник, виконаний з бетону на дерев'яному каркасі, представляв собою величезну вертикальну композицію у вигляді колон, опасованих червоними прапорами. В нижній частині були розташовані фігури...
Показати ще Згорнути все

Відео (18)

Зображення до “Неспокійні могили” (1991), документальний фільм про ексгумацію жертв НКВС у Львові 1941 року
“Неспокійні могили” (1991), документальний фільм про ексгумацію жертв НКВС у Львові 1941 року
Документальний фільм “Неспокійні могили” є присвячений ексгумації останків в’язнів Замарстинівської в’язниці у Львові, розстріляних влітку 1941 року силами радянських військ НКВС, що відступали. Події фільму відбуваються у червні 1991 року на тлі активного суспільно-політичного життя у місті. Фільм складається з фрагментів мітингів, реігійних служб, пам’ятних заходів та концертів під відкритим небом, а також інтерв’ю свідків та учасників подій 1940-х років, що належали до різних громадських та політичних течій.
Зображення до Весілля в робітничій родині, телесюжет Львівського телебачення 1964 року
Весілля в робітничій родині, телесюжет Львівського телебачення 1964 року
  Кіносюжет про весілля був зроблений у Львові в 1964 році для телевізійних новин. На жаль, звук не зберігся до наших днів. Це викликає очевидні питання: чому звук не зберігся, і як слід досліджувати джерело такого типу? Відеозапис було зроблено на 16-міліметрову плівку, а звук, ймовірно, було записано на магнітну стрічку. Про існування звукового запису свідчать фрагменти промов і привітань молодят (05:00), (05:25), (05:50), які були виділені під час монтажу і для яких був необхідний звук. У той час аудіо зазвичай записували на спеціальну магнітну стрічку, яку можна було використовувати кілька разів, а записи на ній швидко псувалися. Водночас існувала 35-міліметрова плівка, на яку можна було записувати як аудіо, так і відео,...
Зображення до “Богдан Хмельницький”, радянський пропагандистський фільм 1941 року
“Богдан Хмельницький”, радянський пропагандистський фільм 1941 року
“Богдан Хмельницький” - український радянський історичний пропагандистський  фільм 1941 року режисера Ігоря Савченка. У ньому йдеться про життя гетьмана запорізьких козаків Богдана Хмельницького та перші роки козацької боротьби проти польської шляхти під його проводом. Фільм був знятий Київською кіностудією (нині кіностудія ім. О. Довженка). В основі сценарію - однойменна п’єса українського радянського драматурга і публіциста Олександра Корнійчука 1939 року.
Зображення до Аматорські медіа та життя в “черьомушках”
Аматорські медіа та життя в “черьомушках”
    Окрім офіційних медіа (екклезіа) з уявленими історіями та міфами – театральними  виставами, фільмами та іншими офіційними репрезентаціями, які радянська людина сприймала на агорі (наприклад, у кінотеатрах як частині публічного простору, чи через телевізор як вікно у публічну сферу) — існувала також приватна сфера (ойкос). Як можна дізнатися яким було повсякденне життя звичайних людей? Одним із джерел доступу до цієї реальності можуть стати аматорські кінозаписи, що зберігають моменти життя у “черьомушках” та “хрущовках”. У Радянському Союзі існувала особлива ідеологічна система, яка одночасно обмежувала і заохочувала аматорські медіа. Держава заохочувала аматорське кіно через офіційні клуби, зокрема при Всесоюзній центральній раді професійних спілок (ВЦРПС) чи через організації, афілійовані із Спілкою кінематографістів (окрема секція...
Зображення до Радянський фільм “Іронія долі, або з легкою парою”, 1975-1976
Радянський фільм “Іронія долі, або з легкою парою”, 1975-1976
У 1969 році радянські драматурги Еміль Брагінський та Ельдар Рязанов створили п’єсу “З легкою парою! Або одного разу в новорічну ніч”, яка здобула популярність у театрах Радянського Союзу. На початку 1970-х років було вирішено адаптувати цей твір для телеекрану, і прем'єра двосерійного телефільму відбулася у новорічні свята на межі 1975-1976 років. Подібно до випадку з московською оперетою про мікрорайон Черьомушки (1959), відбулася ремедіація популярного театрального сюжету, проте цього разу не через кінематограф, а через телебачення. На відміну від кіно-мюзиклу “Черьомушки” 1963 року, нова екранізація постала у форматі телевізійного фільму з численними музичними вставками, які після прем’єри у 1976 році набули широкої популярності. Ліричні пісні на вірші Євгена Євтушенка та Белли Ахмадуліної у виконанні...
Зображення до “Черьомушки”, радянський фільм 1963 року
“Черьомушки”, радянський фільм 1963 року
У 1961 році кінематографічні еліти СРСР схвалили ідею перетворення оперети “Москва, Черьомушки” у кінофільм. Почалися пошуки постановника. Авторам хотілося, щоб ним став режисер-музикант і тому звернулися до Герберта Рапопорта – професійного музиканта. Рапопорт набирався досвіду в жанрі музичного кінематографа, беручи участь у постановці фільму Григорія Козінцева “Дон Кіхот” (1957, Лєнфільм), що став відомою радянською картиною і був відзначений на міжнародних фестивалях. Цікаво зазначити, що Рапопорту, палкому шанувальнику австрійського композитора Густава Малера, сподобалася музика оперети, і його авторська постановка вистави у вигляді фільму була підтримана професором Ленінградської консерваторії та головним диригентом місцевого симфонічного оркестру, Миколою Рабіновичем, який став диригентом запису фонограми до фільму. У 1963 році музичний фільм “Черьомушки” режисера Герберта Раппапорта вийшов на...
Показати ще Згорнути все

Аудіо (10)

icon
Колгоспна застільна: єврейська народна пісня на слова Іцика Фефера у виконанні Зіновія Шульмана 1938 року
  Пропонований матеріал це грамзапис пісні “Колгоспна застільна” мовою їдиш на слова Іцика Фефера у виконанні Зіновія Шульмана, здійснений у Москві 1938 р. Іцик (Ісаак) Соломонович Фефер (1900, Шпола, Київська губ. – 12 серпня 1952, Москва) –  радянський поет, писав на їдиші; у 1920–1930-х рр. –  один із провідних діячів єврейської радянської літератури в Україні, автор численних віршів і пісень про колгоспне життя. Під час війни – член президії Єврейського антифашистського комітету (ЄАК). Заарештований 1948 р. у справі ЄАК, розстріляний у ніч на 12 серпня 1952 р. (“ніч страчених поетів”); реабілітований 1955 р. Відомо, що Фефер співпрацював з органами держбезпеки й дав викривальні свідчення проти інших членів ЄАК.   Зіновій Борисович Шульман (28...
icon
Волинське село Зелений Дуб в роки Другої світової війни: інтерв’ю з Антоніною Гук
Ці свідчення належать Антоніні Гук, бабусі автора цього коментаря. Інтерв'ю було записано у 2021 році, і є одним із серії з шести розмов з респонденткою про події Другої світової війни у Зеленому Дубі, на Волині. У міжвоєнний період село входило до складу Будеразької ґміни Здолбунівського повіту Волинського воєводства Другої Речі Посполитої, і приблизно порівно населене  польськими і українськими мешканцями.  Антоніна, народжена у 1931 у сусідньому селі Руська Гута, переїхала сюди у ранньому дитячому віці, і станом на 1943 рік, – кульмінацію польсько-українського протистояння у цьому регіоні, – була 12-літньою дівчинкою. Оповідь Антоніни Гук про минуле не розгортається лінеарно. По-перше, це промовисте свідчення роботи пам’яті: наш мозок не пригадує події минулого, нанизуючи їх на хронологічну...
icon
Пісня про депортацію у Сибір
На перший погляд може здатися, що пропоноване джерело є народною піснею про досвід виселення на Сибір. Проте насправді це авторський твір, який склала мешканка міста Заставна та добре відома там знавчиня місцевого фольклору Марія Гаврилюк. Цікаво, що в основу її пісні ліг не власний депортаційний досвід, а спогади, які авторка почула від своєї сусідки, примусово виселеної у Сибір в 40–50-х роках ХХ століття. Шлях появи цього пісенного твору віддзеркалює типову ситуацію, коли певні важливі для всієї громади досвіди й події заохочуються до спільного проговорення й смислотворення локальною спільнотою та відповідно обираються “лідерами думок” цієї спільноти для авторського творчого представлення — навіть тоді, коли події не були особистим досвідом. Такою важливою подією стала масова депортація українців у проміжку...
icon
Ой у лузі червона калина, українська пісня спротиву
Це джерело є аудіозаписом народного варіанту тексту, який є однією з найпопулярніших українських пісень спротиву. Її знають під різними назвами: «Cтрілецький гімн», «Пісня про калину» або «Ой у лузі червона калина». Світовому поширенню пісні посприяв виступ Андрія Хливнюка, соліста гурту «Бумбокс», який 28 лютого 2022 року на четвертий день повномасштабного нападу Росії на Україну переспівав тільки першу строфу з пісні. Його виступ на Софійській площі у Києві зумовив появу реміксів. Серед багатьох виконавців південноафриканський музикант Девід Скотт з гурту The Kiffness та рок-ансамбль Pink Floyd (“Hey! Hey! Rise Up!”). Історія пісні тривала і захоплююча. Її зачин походить із пісні «Розлилися круті бережечки, гей, гей, на роздоллі», яка описує події середини XVII cт. й...
icon
Роман Бучко про радянських кіноаматорів, фрагмент інтерв’ю від 1 листопада 2012 року
Роман Бучко - режисер, кінознавець, організатор кіноаматорського руху у Львові, керівник аматорської кіностудії "Муратор". Коментар готується
icon
Легенда про «перебраного цісаря» у час Першої світової війни
Це джерело є аудіозаписом легенди про події Першої світової війни. Сюжет – про «цісаря», який інкогніто інспектує свою армію та її забезпечення. Прототипом головного персонажа є Франц-Йосиф I (1830–1916), імператор Австро-Угорської імперії. У цьому художньому образі проявилися елементи наївного монархізму. Типологізація «справедливого і доброго» цісаря ґрунтувалася на його прихильному ставленні до галицьких українців, яких він вважав лояльними до Габсбургів. Цей суспільний міф про «вірне войско», у якому служили українці, відобразився не тільки у прозі, але й у піснях кінця XIX–початку ХХ ст: А наш цісар вже старенький тає [добре знає], За своїми діточками руки заломляє: – Мої стрільці молоденькі воюють вірненько, Я вас пущу до Австрії на землю рідненьку. Я вас пущу додомочку...
Показати ще Згорнути все