Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Це джерело є аудіозаписом народного варіанту тексту, який є однією з найпопулярніших українських пісень спротиву. Її знають під різними назвами: «Cтрілецький гімн», «Пісня про калину» або «Ой у лузі червона калина». Світовому поширенню пісні посприяв виступ Андрія Хливнюка, соліста гурту «Бумбокс», який 28 лютого 2022 року на четвертий день повномасштабного нападу Росії на Україну переспівав тільки першу строфу з пісні. Його виступ на Софійській площі у Києві зумовив появу реміксів. Серед багатьох виконавців південноафриканський музикант Девід Скотт з гурту The Kiffness та рок-ансамбль Pink Floyd (“Hey! Hey! Rise Up!”).

Історія пісні тривала і захоплююча. Її зачин походить із пісні «Розлилися круті бережечки, гей, гей, на роздоллі», яка описує події середини XVII cт. й національно-визвольну  війну українців під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Її перший запис був зроблений в другій половині XIX cт. у південноукраїнському селі Мар’янівка (тоді Херсонської губернії Єлисаветградського повіту). Тепер це село під російською окупацією.  У 1913 році театральний режисер Степан Чарнецький (1881–1944) використав фінальний фрагмент цієї давньої пісні для вистави «Сонце руїни» (1911). В оригіналі п’єси Василя Пачовського хор війська мав виконувати іншу пісню ― «Гей не дивуйтесь, добрії люди». С. Чарнецький вводить свій текст, що починався «Ой у лузі червона калина». Диригент театру Михайло Коссак (1874–1938) здійснив оранжування мелодії, яка також була з народної пісні.

Вистава, що відтворює історію героїчно-трагічної доби козацької Руїни, з успіхом йшла у львівському театрі Товариства «Руська Бесіда» та в різних містах Східної Галичини. У вересні 1914 року, з початком Першої світової війни виставу показували у місті Стрий. Тоді ж пісню почув Григорій Трух (1894–1959) ― командир стрілецької чоти, поет за покликанням. Вражений мелодійністю пісні та поетичним образом похиленої калини, що символізувала Україну, Г. Трух створює три нові строфи. Таким чином з’явився ще один варіант. Головна ідея «стрілецької» версії пісні – це визвольна війна та двобій українських добровольців (Легіон УСС) з російською імператорською армією («з москалями»). Автор використав архаїчну епічну символіку, де битва асоціюється із «танцем» (поетичне «тан»), а перемога із «жнивами» («пшеничку ізберем»):

Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,

Розпочали наші добровольці з москалями тан.

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

У 1915 році слова з мелодією пісні уперше були опубліковані у збірці «Сім пісень для вояків», яка вийшла у Відні. Член Української Боєвої Управи УСС Іван Боберський (1873–1947) написав, що у час війни саме ця пісня «декларувала завдання визволення й рівноважила своєю вірою в щасливе майбутнє усі жалібні пісні».

Після Першої світової війни пісня стала популярною не тільки завдяки музичним обробкам, які виконували різні чоловічі і жіночі хори, але також завдяки глибокому символічному змісту. Оскільки червоні ягоди калини нагадують краплі крові, цей кущ в українців здавна був символом пролитої козацької крові. Традиційний образ властивий різним творам українського фольклору. Він є у колядках та весільних піснях. У баладах про родинне життя калина уособлює передчасну смерть і є символізацією місця поховання молодої людини. У козацьких баладах квітучий кущ також маркує могилу героя і є сакральним фітосимволом, до якого прилітає пташка-вісник чи людська душа.

Пісня «про калину» й «славну Україну» часто звучала в міжвоєнний період  у середовищі галицької інтелігенції, студентства, селянства. Саме тоді, у 1920-1930-і рр., виконавиця вивчила її від своєї матері. У радянський час пісня була заборонена. Сьогодні, набуваючи значення нового міфу «України», ця пісня для багатьох дорослих і дітей визначає українську національну ідентичність. Найчисельніше виконання цієї пісні у Львові в червні 2022 р. внесене до списку рекордів Гіннеса.

Назва:

Ой у лузі червона калина, українська пісня спротиву

Автор:
Виконує Сандуляк Марія, 1920 р. нар. у с. Устя Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. Автори текстів пісні: Степан Чарнецький і Григорій Трух.
Рік:
29 вересня 1997 р.
Надруковано в:
Стрілецькі пісні, упорядник О. Кузьменко. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2005. С. 41.
Мова оригіналу:
Українська (покутський діалект)
Співає Марія Сандуляк, записала Оксана Кузьменко

Ой у лузі червона калина похілилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми тую славну Україну, гей-гей, розвеселиемо.

Маршеруют стрільці січовії на кривавий тан,

Визволяти браттів українців з московських кайдан.

А ми наших браттів українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

Ой у лузі ярої пшениці золотистий лан,

Розпочали стрільці-українці з москалями тан.

А ми тую ярую пшеницю ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів

Та й прославит нашу Україну, січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей розвеселимо.

Андрій Хливнюк і The Kiffness 

Марлен Маас

Пов'язані першоджерела:

Документи (3)

Зображення до «Штирнайцятий рік сумний настав». Українська пісня про Першу світову війну
«Штирнайцятий рік сумний настав». Українська пісня про Першу світову війну
Це джерело є фольклорним текстом, у якому відображено події Першої світової війни. Катря Гриневичева (1875-1947), письменниця, громадська діячка, голова Союзу Українок, записала один з варіантів пісні в м. Гмінд (Нижня Австрія), коли перебувала там у таборі для воєнних виселенців-біженців. Запис опинився в архіві Володимира Гнатюка. Вірогідно, що Гриневичеву мотивував заклик Гнатюка про потребу фіксувати воєнні новотвори (див. стаття «Війна і народня поезія» нижче) і її особиста історія як матері двох синів-добровольців Легіону Українських Січових Стрільців (УСС, українське національне військове формування в складі австро-угорської армії). У таборі перебувало понад 30 тисяч цивільного населення. У той час там була організована культурно-освітня діяльність, що сприяла поширенню різних жанрів самодіяльної та народної творчості. Пісня про загибель вояка...
Зображення до Уривок зі статті Володимира Гнатюка “Війна і народня поезія”, 1916
Уривок зі статті Володимира Гнатюка “Війна і народня поезія”, 1916
Володимир Гнатюк – громадсько-культурний діяч, перший професійний науковець-україніст в Галичині у час Першої світової війни опублікував програмну статтю. Вона складалася з трьох частин: аналітичний вступ, додаток з текстів різних жанрів та питальник, який ми предсталяємо увазі читача нижче. Досвідчений етнограф та фольклорист-практик порушив питання про нагальну потребу запису воєнного фольклору. Він був переконаний у тому, що усна словесність активно реагує на кожен важливий історично-суспільний прояв, а новотворчість з війни є ще й важливим інформативним та пропагандивним джерелом. Гнатюк наголошував, що основним завданням є з’ясувати народний погляд на війну, ставлення до неї, важливою є оцінка війська та взаємин у військовому середовищі. Стаття спонукала селян, жовнірів, галицьку інтелігенцію, українських січових стрільців до запису нових пісень,...
Зображення до Записи Олеся Бабія про Першу світову війну, 1917
Записи Олеся Бабія про Першу світову війну, 1917
Це джерело представляє два оповідання й два ракурси «жіночого» і «чоловічого» бачення драм Першої світової війни. Усні наративи записав жовнір австро-угорської армії Олесь Бабій (1897–1975), згодом стрілець української армії (УГА), письменник-символіст, автор слів гімну ОУН «Зродились ми великої глодини». Обидва тексти він записав 12 листопада 1917 року у своєму рідному селі Середнє біля міста Калуш (тепер Івано-Франківська обл., Україна). В оповіданнях відображено народно-релігійний досвід та християнські імперативи негативного ставлення селян до світової битви. Ця думка виражена вже від самих зачинів, зокрема у порівнянні життя в галицькому селі того часу із життям біблійних міст Содом та Гомора. У першому оповіданні викладена трагічна історія дівчини-каліки, яка народила позашлюбну дитину від угорського вояка. Молода жінка втрачає...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (1)

icon
Легенда про «перебраного цісаря» у час Першої світової війни
Це джерело є аудіозаписом легенди про події Першої світової війни. Сюжет – про «цісаря», який інкогніто інспектує свою армію та її забезпечення. Прототипом головного персонажа є Франц-Йосиф I (1830–1916), імператор Австро-Угорської імперії. У цьому художньому образі проявилися елементи наївного монархізму. Типологізація «справедливого і доброго» цісаря ґрунтувалася на його прихильному ставленні до галицьких українців, яких він вважав лояльними до Габсбургів. Цей суспільний міф про «вірне войско», у якому служили українці, відобразився не тільки у прозі, але й у піснях кінця XIX–початку ХХ ст: А наш цісар вже старенький тає [добре знає], За своїми діточками руки заломляє: – Мої стрільці молоденькі воюють вірненько, Я вас пущу до Австрії на землю рідненьку. Я вас пущу додомочку...
Показати ще Згорнути все
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Оксана Кузьменко

Коментарі та обговорення