Переміщення
Під міграцію розуміють переміщення людей із місця їхнього звичного проживання. Вона може бути транснаціональною (через міжнародний кордон) або внутрішньою (у межах держави чи території). Порівняно з міграцією, переміщення часто є вимушеною дією, необхідністю покидати свої домівки чи місця постійного проживання через, наприклад, збройні конфлікти або ситуації насильства. У 2022 році, за оцінками Верховного комісара ООН у справах біженців, 108,4 мільйона людей у всьому світі були вимушено переміщені через переслідування, війни, насильство, порушення прав людини, кліматичні зміни чи екоцид серед інших криз. У наш час транснаціональна міграція та переміщення людей, викликані війнами, змінили карту та демографію країн Східної та Центральної Європи. Освітня платформа пропонує низку ресурсів, які проливають світло на історію міграцій та біженства, а також включають історії про пограбування, масові депортації, повернення та еволюцію концепції дому. Історично міграція та переміщення існували завжди і триватимуть у майбутньому. Історія може допомогти нам краще розуміти, як масовий рух людей створив світ, у якому ми зараз живемо.
Фільтрувати за періодами:
Першоджерела
Благодійна підписка для збору грошей на користь грецьких біженців, які прибули в Одесу та Бессарабську область внаслідок початку Грецької революції у 1821 році
Представлено п’ять документів, які репрезентують проведення в Російській імперії благодійної грошової підписки на користь грецьких біженців з Османської імперії та Дунайських князівств, які прибули у 1821 році до Одеси та Бессарабської області. Цей рік ознаменувався початком Грецької революції за незалежність. Побоюючись переслідувань з боку османської влади, греки були змушені шукати притулку на території Російської імперії. Цьому сприяли як налагоджене морське сполучення, що пов’язувало Одесу з Константинополем і портами Середземномор’я, так і багаторічна “заступницька” політика російського уряду щодо християнських підданих Османської імперії. Поширення Росією уявлення про себе як про “захисника” християн Османської імперії було зумовлене комплексом дипломатичних і геополітичних чинників. Водночас після отримання звістки про початок грецького повстання імператор Олександр І офіційно засудив його....
Прохання про грошову допомогу грецьких біженців в Одесі, 1829–30 роки
Представлено чотири прохання від грецьких біженців з Османської імперії, які опинилися в Одесі в 1820–их роках унаслідок початку Грецької революції за незалежність (1821–1829). Переслідування, яких зазнавали греки впродовж революційних років, змусили багатьох із них залишати свої домівки та шукати порятунку в інших країнах. Від весни 1821 року одним із центрів зосередження кількох тисяч вимушених переселенців стала Одеса. Спочатку тут було створено тимчасовий Комітет для допомоги константинопольським грекам, а з кінця жовтня 1821 року до червня 1831 року біженцями опікувалася Одеська грецька допоміжна комісія, яка займалася їхнім облаштуванням та надавала грошову допомогу. Після здобуття Грецією незалежності російський уряд повідомив про припинення виплати грошової допомоги та закриття допоміжної комісії. У зв’язку з цим упродовж 1829–1831...
Іммігрант(к)и періоду “відлиги”: кейс Надії Савич
Публікація з назвою “Очима нових радянських громадян. Лист Надії Савич з Дніпропетровська” вийшла у вересні 1956 року на шпальтах газети “Зоря” — друкованого органу Дніпропетровського обласного і міського комітетів Комуністичної партії України, обласної і міської рад депутатів трудящих. Це видання, яке представляло офіційну інформацію як партійної, так і “виборної” влади, як уся радянська преса, було цензурованим та насиченим відповідними пропагандистськими “мотивами”. Саме такі мотиви містить й оприлюднений лист Надії Савич — українки, яка разом з родиною переїхала з Канади до радянської України у 1955 р. Викладена у листі особиста “історія успіху” мала бути найкращим свідченням та ілюстрацією до пропагандистських тез про переваги життя в СРСР, і заохотити до переїзду інших українців, насамперед з...
Лист Єлизавети Соснової до Лева Окіншевича від 12 листопада 1950 року
У Нью-Йорку, в архіві НТШ, зберігається фонд Лева Окіншевича, матеріали якого є важливим джерелом до історії української еміграції. Біографія Лева Окіншевича добре знана й оскільки він був дослідником не лише української, а й білоруської історії [1], то його доробок вивчали як українські, так і білоруські історики та правознавці [2]. В поле зору цих дослідників потрапила як історіографічна спадщина Окіншевича, так і його робота у Всеукраїнській академії наук (ВУАН) [3]. Його напрацювання цікаві історикам з різних перспектив — як співробітника ВУАН, як керівника НТШ Америки, як дослідника Гетьманщини, а також не в останню чергу як історика права, чиї роботи утверджували й розвивали цю галузь науки в Україніта за її межами. Можливо саме тому на...
Автобіографії депортованих Яніни Мазурайтене та Степана Шнайдера, 1948–1949
Існують історичні документи, які можуть видаватися малозначущими, оскільки їх надзвичайно багато і вони справляють враження повторюваних та значною мірою формалізованих джерел. Саме такими є тисячі клопотань, надісланих до органів влади жертвами сталінських репресій, зокрема цілими родинами, депортованими з територій, анексованих після укладення пакту Молотова—Ріббентропа. Ці звернення писали члени депортованих сімей, які просили звільнити їх від статусу спецпереселенців (рос. спецпереселенцы або спецпоселенцы) чи повернути конфісковане майно. У своїх клопотаннях вони заявляли про власну невинуватість і засуджували несправедливість, жертвами якої стали. Безперечно, автори цих клопотань прагнули переконати своїх адресатів — високопосадовців радянської владної ієрархії, від керівників НКВС чи МДБ до Генерального секретаря КПРС або керівництва тієї союзної республіки, звідки їх було насильно вивезено. Такі звернення...
Польсько-радянський обмін населенням: доповідна записка “про настрої” 1944 року
Цей звіт, підготовлений головою Львівського обкому та адресований Микиті Хрущову 14 жовтня 1944 року, оцінює настрої польського населення регіону через місяць після підписання польсько-радянської угоди про обмін населенням. Презентований як "доповідна записка про настрої", документ містить цитати місцевих жителів, які ілюструють різноманітність думок щодо переселення. Звіт підкреслює, що процес був далеко не одностайним: переселення супроводжувалося ваганнями, страхами, амбівалентністю та вибірковим виконанням вимог. Хоча частина населення виявляла готовність до виїзду, рішення часто ґрунтувалися на прагматичних міркуваннях — безпеці, виживанні чи сподіваннях на кращі можливості, а не на ідеологічних мотивах. Таким чином, документ опосередковано розкриває труднощі, з якими зіткнулися радянські органи під час реалізації політики переселення. Вельми показовою є мова та термінологія, вжита у звіті:...
Показати ще Згорнути все
Обкладинки неопублікованих випусків журналу ДіПі “ХОРС”, 1945-1951 рр.
"ХОРС", як рух та журнал, виник з ініціативи українського табору ДіПі у Німеччині. Ідея визрівала багато років: втім, налагодити видання журналу, який спершу планувався як щоквартальник, так і не вдалося, – вийшов лише один випуск у 1946 році. Наведені нижче обкладинки ніколи не були опубліковані, однак дають нам уявлення про використані матеріали, мистецькі методи, особливості дизайну, і смисли, що в них вкладали їх творці. Ці обкладинки, разом з іншими документами про ХОРС, зберегіються у архіві Дослідницького центру східноєвропейських студій Бременського університету. У 1945 році, одразу після війни, першу заплановану обкладинку намалювала художниця Галина Мазепа простою фарбою на шматку картону. Її дизайн мав на меті розкрити ідею майбутнього видання. На цій палітурці назва журналу...
“Єврейська бабуся”, фото Люїса Хайна
Люїс Хайн (1874-1940) був американським фотографом, який намагався привернути увагу до соціальних проблем, таких як міграція чи дитяча праця. Він двічі робив серії фото на Еліс Айленд – острові біля Нью Йорку, який був першою зупинкою і місцем пропуску для новоприбулих мігрантів. Фото Люїса Хайна намагаються показати індивідуальність мігрантів, яких часто екзотизували та іншували у американській пресі. Єврейська жінка на фото одягнена в одяг, який не вирізняє її з-поміж решти мігрантів зі Східної Європи. Втім, хоча єврейська міграція часто також була мотивована економічними мотивами, у публічному дискурсі і історіографії початку ХХ століття її сприймали як наслідок погромів. На фото автор намагається показати Америку як своєрідну землю обітовану, яку євреїв вважають своїм прихистком, що...
“Слов’янська мати”, фото Люїса Хайна
Люїс Хайн (1874-1940) був американським фотографом, який намагався привернути увагу до соціальних проблем, таких як міграція чи дитяча праця. Він двічі робив серії фото на Еліс Айленд – острові біля Нью Йорку, який був першою зупинкою і місцем пропуску для новоприбулих мігрантів. Фото Люїса Хайна намагаються показати індивідуальність мігрантів, яких часто екзотизували та іншували у американській пресі. Назва фото «слов’янська мати» демонструє, що Східна Європа для американців все ж була простором, різниці і нюанси якого вони здебільшого не помічали. Хайн сприймає жінку на фото, як людину, яка цілком покинула Європу, забравши з собою все своє майно і яка не хоче повертатися назад. Віконце пропуску, перед яким вона стоїть, натякає на зіткнення нових мігрантів...
Галицькі мігранти, Квебек, близько 1911 року
Фото показує групу мігрантів з Галичини, ймовірно українців у Канаді. Попри інформацію про те, що перед еміграцією селяни купували міський одяг, на цьому фото ми бачимо людей у традиційному вбранні, які відрізняються від канадського оточення. Ставлення до східноєвропейських мігрантів було зверхнім і одяг зокрема часто ставав підставою для іншування і процес успішної інтеграції передбачав "перевдягання" в західний одяг. На фото ми бачимо велику родину, адже часто перші мігранти, які були молодими чоловіками і жінками згодом перевозили своїх дітей чи старших батьків.
Рекламна листівка бюро Зоф’ї Бєсядецької
Бюро Зоф’ї Бєсядецької у Освєнцімі в Західній Галичині займалося організацією перевезень до Америки. Рекламна листівка пропонує квитки на пароплави до Америки та Канади. Транспортна революція в 19 століття виявилася одним з найважливіших чинників, які уможливили масову інтерконтинентальну міграцію. Транспорт був відносно зручним і швидким, а також відносно недорогим. З початком масової міграції розвинулися мережі агентів, на кшталт бюро Зоф’ї Бєсядецької які допомагали з організацією подорожі. Це полегшувало міграцію людей з сіл чи маленьких містечок. Водночас, агентів часто звинувачували у недоброчесності і визискуванні мігрантів. Бюро Бєсядецької було однією з найбільш респектабельних організацій такого типу.
Пісня про депортацію у Сибір
На перший погляд може здатися, що пропоноване джерело є народною піснею про досвід виселення на Сибір. Проте насправді це авторський твір, який склала мешканка міста Заставна та добре відома там знавчиня місцевого фольклору Марія Гаврилюк. Цікаво, що в основу її пісні ліг не власний депортаційний досвід, а спогади, які авторка почула від своєї сусідки, примусово виселеної у Сибір в 40–50-х роках ХХ століття. Шлях появи цього пісенного твору віддзеркалює типову ситуацію, коли певні важливі для всієї громади досвіди й події заохочуються до спільного проговорення й смислотворення локальною спільнотою та відповідно обираються “лідерами думок” цієї спільноти для авторського творчого представлення — навіть тоді, коли події не були особистим досвідом. Такою важливою подією стала масова депортація українців у проміжку...
Grine kuzine (Зелена кузина), пісня про еміграцію 1921
Пісня, авторство якої залишається під дискусією (найбільш імовірний автор Абе Шварц), була написана для єврейського театру. Її виконували як у Європі так і в США і вона стала одним з найпопулярніших мігрантських творів. Слово «зелений» — було іронічним означенням нових імігрантів, які не орієнтувалися в американській дійсності. Пісня «Зелена кузина» порушує питання розчарування мігрантів у Америці, де важка праця виснажує приїжджих і не приносить очікуваного прибутку. «Колумбова держава» виявляється не омріяною країною, де збуваються мрії, а суспільством нерівностей. Попри веселу музику і сатиричний сюжет, пісня показує тривожність емігрантів через брак можливостей зростання і економіку визискування.
A brivele der mamen (Лист мами), пісня про еміграцію, 1907
Пісню написав білоруський композитор і співак Соломон Смулевіц (1868-1943) в 1907 році. Автор також мав досвід міграції до США. Пісня стала дуже популярною, зокрема на її основі створили театральну постановку і фільм їдишем. Твір порушує питання розділених через міграцію родин. В той час, як син, який поїхав до Америки має успішне життя і нову родину, його мама відчуває себе покинутою. Перед смертю вона просить сина не забувати читати за нею кадіш – поминальну молитву. Проблема розлучених родин залишалася спільною для всіх мігрантів, втім у цьому тексті саме єврейська молитва стає способом подолати кризу і віддати шану сімейним стосункам навіть після смерті.
Goldene land (Золота земля), пісня про еміграцію, 1889
Пісня написана литовським єврейським поетом Еліакумом Зунсером (1840-1913) на основі його власного досвіду еміграції до США. Пісня «Золота земля» заторкує питання нових мігрантів, високі очікування яких не справджуються. Американське місто виявляється простором сповненим бруду, шуму і бідності. Праця хоча і є, але вона погано оплачувана і небезпечна для здоров’я. Також Америка не є місцем соціальної рівності, адже як і в Європі у ній є диспропорція в розподілі багатства. Це міський досвід, який був спільним для багатьох єврейських мігрантів, що знаходили працю в текстильній промисловості, чи, як сам Зунсер, у друкарнях.
Цей модуль літературознавиці Ольги Петренко-Цеунової розповідає про Катерину Білецьку-Кандибу, дружину Олега Кандиби (літературний псевдонім Олег Ольжич), поета та учасника українського націоналістичного підпілля, голову культурно-освітньої референтуру Проводу українських націоналістів (ПУН) та Революційного Трибуналу Організації українських націоналістів (ОУН) (1939—1941), та її досвід Другої світової війни та повоєнного життя в еміграції.
Кінець XIX - початок ХХ століття відомий як період масової міграції з Європи до інших континентів, коли понад 55 мільйонів людей змінили своє місце проживання. Зокрема цей процес захопив Російську та Австро-Угорській імперії, де складне економічне становище, брак промислу, переслідування підштовхували різні групи населення до виїзду. Серед таких груп були як українські і польські селяни, так і містечкові євреї – дрібні ремісники або робітники. Напрямками руху для них найчастіше ставали США, Канада, Аргентина, Бразилія, які потребували робочої сили на фабриках чи фермах. Історикиня Владислава Москалець у цьому модулі фокусується на особистих досвідах східноєвропейських мігрантів, збережених у фольклорі та спогадах.
Історія євреїв в Російській імперії один з центральних сюжетів єврейських студій. 2/3 євреїв держави Романових були мешканцями українських земель. Курс пропонує критичний підхід до засадничих термінів класичного наративу. Що ми розуміємо під “Східною Європою” і чи є сенс укладати українські землі та їх єврейське населення у “прокрустове ліжко” визначень імперської географії?
Цей курс охоплює період, що починається від поділів Польщі, містить Російську та Габсбурзьку імперії, Радянський Союз та міжвоєнну Польщу. Учасники ознайомляться з геополітичними наслідками експансій Росії на захід та Австрії — на схід, і серед інших широких тем розглядатимуть: унікальне східноєвропейське єврейське середовище, яким був штетль; хасидизм — народжений в Україні популярний рух релігійного ентузіазму; взаємодію між сіоністами та українськими націоналістами в Галичині; розвиток українізації та їдешезації (або ж українського та єврейського варіантів коренізації) у 20-их рр. ХХ ст. і становище євреїв у Польщі у цей самий період; Голокост та його наслідки; українців та євреїв у дисидентському русі; єврейсько-український мистецький та літературний авангард, та єврейсько-польську історичну науку.