Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Цей лист, без зазначеного авторства, був адресований Анастасії Кузик, економці у домі греко-католицького священика з галицького села Буцнів, що біля Тернополя, Ісидора Глинського. Його написала колишня жителька Буцнева або котрогось з поближніх сіл, яка емігрувала до Америки і тепер жила в м. Нью-Гейвен, штат Коннектикут. Лист датований 11 липня 1921 роком. Події недавньої українсько-польської війни за Галичину, і українського програшу як її наслідку, у цьому листі також згадуються. Щоправда у дуже обережній формі, ймовірно спровокованій страхом цензури і можливих неприємних наслідків для адресатів. Авторка роздумую про своє емігрантське життя, національну ідентичність, американські звичаї і власну агентність.

Назва:

Лист з Нью-Гейвен до галицького Буцнева 1921 року

Автор:
Невідома жінка з Галичини
Рік:
11 липня 1921 року
Джерело:
ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, 159, 670 п. 43, арк. 1-4
Мова оригіналу:
Українська

Слава навіки Богу Моя Дорога Добродійко [1].

Даю вам до відомости що я Ваш лист отримала. За котрий Вам сердечно дякую. Він писаний 12/6 а я отримала 9 липня [в] 4 годині то щось подібного мені лучилося в моїм житю. Що то менї мій сон з 8 на 9 приснилося мені що я робилам в пекарни а там пекар робив хліб. А замість хліба він зробив 4 струдлі а коли Він садзав у піч то они попадали і порозбивалися. А я прийшла на поміч пекарови а то замість булок мої листи з краю. І той нараз на 9 якраз я одержала 4 листів з краю. Але ані оден не мож перечитати без сліз. Бо каждий  зособна описує своє горе а то горе єдно і те саме. Ми тут яко ті каменярі. З молотами – у руках і з словами на устах що не вмре не загине наша Мати з котрої ми всі той покорм живили то в кожнім серце бєся до своєї Матери. Чи він ходив до школи чи може читати а бо ні але він чує голос тих каменярів що вони куют тую скалу котра заступила нам вже чисту дорогу котра була вже вимурована тими каменярами що вони замість каміня клали свої кости. То не пропаде. Ми тут не тратим надії. І пишу вам що я вислала Вам. Чорної материї бо я не думала що ви дістанете мій лист. А що ся тичит до адреси то я так стиловую як вчит американскі звичай.

Я до Миколи не ходила а до того що я тут не маю нікого такого щоби мені пояснив то я дуже сердечно дякую за поясненя адреси. Я вам пишу щиру правду що я дякую Богу за сей дар. Що я можу висказати сама собі свої думи. Бо нема нічого гіршого в світі як темному жити. А імено тому що живе на чужині.

А тут не так як у нас ту що крок то вовк що два то біда. Де би нибуло. От напримір роблю в ґосподарах то сі кличе до телефону то треба писати бо так не мож запамнітати а як неуміє тої біда. А так я дуже мудра. За то трошка можу бо тут такого чоловіка що він не вміє підписати сам себе. То вони кажут що він не дбає сам за себе не дадут віри що не може. Якого ви хочете полотна напишіт а я вам дуже радо вишлю не сумнівайте а пишіт і я дуже ся тішу що всі радо приняйли мій дар. Від мене: посилаю вам хусточку малу а чернелівському еґомосцеви [2] більшу і кланяюся до них і цілую руки і кланяюся до отця Декана [3]  і прошу щоби о. Декан дали тії гроші домів сиротам. То вам звісний той комітет осель [4]. Вас дуже прошу і маю певну надію що ви се все мені зробите. Пакунок Вам вислала к Митря [5] маю надію одержите той пакунок і посилаю насіня то ся сіє восени як одержите. Лиш посійте они цвитут зрана на весні і здоровлю Вам щиро і прошу даруйте мені за так похляпаний лист дото в селі якся сирота женит то до жита де а мені перо розломилося.

Разом вас всіх здоровлю і цілую сердечно.

І я прошу не оплачуїте листів (допис на звороті останньої сторінки)

Примітки:

[1] Лист адресовано Анастасії Кузик, мешканці села Буцнів біля Тернополя.
[2] Йдеться про о. Миколу Михалевича, пароха церкви у с. Чернелів Руський.
[3] Йдеться про о. Ісидора Глинського, пароха церкви с. Буцнів.
[4] Тут може йтися про Товариство Вакаційних Осель, яке існувало з 1905 року і займалося організацією літніх відпочинкових таборів для дітей з бідних родин. Або ж про Українське крайове товариств охорони дітей і опіки над молоддю, створене у 1917 р., аби допомагати дітям, що постраждали від війни.
[5] До свята Святого Дмитра

Пов'язані першоджерела:

Документи (5)

Зображення до Михайло Зубрицький. Наша еміґрація, Діло, 1902
Михайло Зубрицький. Наша еміґрація, Діло, 1902
Михайло Зубрицький – греко-католицький священик і громадський діяч аналізує феномен міграції до США з прикарпатського села Лютовиска в українській газеті Діло. Автор описує міграційні стратегії селян, етапи з яких складався процес міграції, адаптацію на новому місці і труднощі з поверненням. Хоча текст концентрується власне на українській міграції, автор згадує євреїв, які також виїжджають до США, а також євреїв, які виступали посередниками у міграції. Водночас для автора, як для громадського діяча був важливим вплив міграції на Галичину, який для нього є багатовимірним. Міграція означала відтік молодих працездатних людей з краю, але водночас фінансову допомогу для їхніх родин. Втім, найважливішою йому видається можливість переймання політичної культури демократичного краю і втілення її принципів у Галичині. Цей...
Зображення до Уривок зі спогадів українського мігранта Василя Пласконоса про виїзд з міжвоєнної Польщі до Канади у 1925
Уривок зі спогадів українського мігранта Василя Пласконоса про виїзд з міжвоєнної Польщі до Канади у 1925
Уривок з автобіографії українського мігранта Василя Пласконоса описує його досвід виїзду з міжвоєнної Польщі до Канади у 1925 році. Мотивації для еміграції були не лише економічними, але й політичними, бо Василь Пласконіс відчував переслідування у Польщі як колишній учасник польсько-української війни. Автор розглядав своє рішення про міграцію як тимчасове. Текст описує процес прийняття рішення про виїзд, мандрівку і перші місяці адаптації у Канаді. Важливим є питання посередництва агентів, які допомагали емігрантам придбати квитки і виїхати. У Канаді нові українські мігранти знаходили працю у шахтах або як поденні робітники у фермерських господарствах. З тексту стає помітно, як мережа українських зв’язків виявляється корисною для пошуків роботи, помешкання чи навіть для побутових справ у Канаді.
icon
“Мої мамця дома, а я в Америці”, пісня про еміграцію
Пісня побудована на дихотомії – еміграція-дім. Вона відображає популярну стратегію сільських родин, які висилали когось з дітей у еміграцію, щоб вони грошовими переказами допомагали утримувати господарство. У пісні донька, яка має важку роботу на фабриці і страждає як «зелена», тобто недосвідчена мігрантка від незнання мови, несправедливої оплати праці і складних умов. Жінки часто ставали мігрантками, однак працювали на гірших і менш оплачуваних роботах. Вона дорікає мамі, яка відправила її заробляти гроші і не знає про складнощі праці. Досвід молодих мігрантів, які проходили через численні випробування, але водночас набували самостійності відділяв їх від родин. Молоді люди уже не підлягали контролю своїх батьків і завдяки дистанції та фінансовій незалежності могли приймати власні рішення.
icon
“В Америці добре”, пісня про еміграцію, запис 1949 року
Пісня показує відмінність життя в Америці і вдома у Європі. На відміну від пісень, де згадується розчарування від нездійснених у США надій, у цій робота стає гарантією вищого економічного статусу. Америка дає можливість емігрантам провадити комфортний спосіб життя, одним з атрибутів якого є кишеньковий годинник. Але конфлікт пісні побудований на протиставленні заможності емігранта і бідності його дружини та дітей вдома. Попри економічно комфортне життя з’являється проблема емоційного дискомфорту і відчуття відчуженості від родини та дому.
icon
“Серед Америки корчма мурована”, пісня про еміграцію
Пісня заторкує одразу декілька тем, зокрема складнощів емігрантської роботи, адаптації в новій країні і розлуки з сім’єю. Нові мігранти сидять і випивають у корчмі – вживання цього терміну демонструє одомашнення нового простору за допомогою знайомих термінів і ритуалів. Водночас для мігрантів важливий зв’язок з «старим краєм», тобто Європою, де залишилися їхні дружини. Контакти з домом в основному відбуваються через пересилання коштів і чоловік хвилюється чи жінка не матиме коханця. З цієї пісні ми також розуміємо, що прибутковішою виявляється робота в шахтах, під землею. Таким популярним місцем праці українських мігрантів були вугільні шахти у Пенсильванії.
Показати ще Згорнути все

Зображення (1)

Зображення до Галицькі мігранти, Квебек, близько 1911 року
Галицькі мігранти, Квебек, близько 1911 року
Фото показує групу мігрантів з Галичини, ймовірно українців у Канаді. Попри інформацію про те, що перед еміграцією селяни купували міський одяг, на цьому фото ми бачимо людей у традиційному вбранні, які відрізняються від канадського оточення. Ставлення до східноєвропейських мігрантів було зверхнім і одяг зокрема часто ставав підставою для іншування і процес успішної інтеграції передбачав «перевдягання» в західний одяг. На фото ми бачимо велику родину, адже часто перші мігранти, які були молодими чоловіками і жінками згодом перевозили своїх дітей чи старших батьків.
Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Іванна Черчович

Розчитування джерела

Іванна Черчович

Коментарі та обговорення