Інакомислення
Латинське слова dissidens (незгодний) в політичній теорії означає відмову від співпраці з визнаною владою (суспільною, культурною чи державною). У колишньому СРСР дисидентами називали людей, які не погоджувалися з певними аспектами радянської ідеології та виступали проти них. Групи інтелектуалів, які самоідентифікували себе дисидентами, були частиною кола осіб, яким випало жили за партійно-державної системи і чий нонконформізм переслідувався офіційною ідеологією. Освітня платформа пропонує матеріали, які пов’язані з політикою та політв’язнями. Ми також зосереджуємося на інших формах нонконформізму, таких як альтернативне міське життя чи субкультури. Історія інакомислення показує боротьбу за визнання інакомислячих ідентичностей (меншин або інших виключених груп людей) невід’ємною частиною демократії. Ця тема сприяє більш рефлексивному розумінню ідентичності та, відповідно, історичного походження більш інклюзивної плюралістичної політичної культури.
Першоджерела
![Зображення до Ідентичності учасників і учасниць Євромайдану](https://edu.lvivcenter.org/wp-content/uploads/2023/06/Alex_Zakletsky_24-1920x1275-1-768x510.jpg)
![Зображення до Репортаж робітничих кореспондентів про стан культурно-просвітницької роботи у харківських клубах, 1920-ті](https://edu.lvivcenter.org/wp-content/uploads/2024/03/Pochemu-skuchno-v-klubah-Harkovskyj-proletaryj.-1928.-18-dek.-S.-3.jpg)
![Зображення до Харківські робітники про арешти радянських опозиціонерів у 1929-му](https://edu.lvivcenter.org/wp-content/uploads/2024/02/IMG_20180618_114407-768x1024.jpg)
![Зображення до Реакції робітників УССР на конфлікт з Китаєм, 1929](https://edu.lvivcenter.org/wp-content/uploads/2023/09/2-2-768x1024.jpg)