Представлено п’ять документів, які репрезентують проведення в Російській імперії благодійної грошової підписки на користь грецьких біженців з Османської імперії та Дунайських князівств, які прибули у 1821 році до Одеси та Бессарабської області. Цей рік ознаменувався початком Грецької революції за незалежність. Побоюючись переслідувань з боку османської влади, греки були змушені шукати притулку на території Російської імперії. Цьому сприяли як налагоджене морське сполучення, що пов’язувало Одесу з Константинополем і портами Середземномор’я, так і багаторічна “заступницька” політика російського уряду щодо християнських підданих Османської імперії. Поширення Росією уявлення про себе як про “захисника” християн Османської імперії було зумовлене комплексом дипломатичних і геополітичних чинників. Водночас після отримання звістки про початок грецького повстання імператор Олександр І офіційно засудив його....

Представлено чотири прохання від грецьких біженців з Османської імперії, які опинилися в Одесі в 1820–их роках унаслідок початку Грецької революції за незалежність (1821–1829). Переслідування, яких зазнавали греки впродовж революційних років, змусили багатьох із них залишати свої домівки та шукати порятунку в інших країнах. Від весни 1821 року одним із центрів зосередження кількох тисяч вимушених переселенців стала Одеса. Спочатку тут було створено тимчасовий Комітет для допомоги константинопольським грекам, а з кінця жовтня 1821 року до червня 1831 року біженцями опікувалася Одеська грецька допоміжна комісія, яка займалася їхнім облаштуванням та надавала грошову допомогу. Після здобуття Грецією незалежності російський уряд повідомив про припинення виплати грошової допомоги та закриття допоміжної комісії. У зв’язку з цим упродовж 1829–1831...

Справи цивільного судочинства Лівобережної України останньої чверті ХVІІІ ст. містять цікаві та інформативні джерела з історії повсякдення, жіночої історії, висвітлюють непрості проблеми трансформації/стійкості правових традицій Гетьманщини під тиском імперських впливів. Особливий інтерес викликають документи, які засвідчують майнові права, зокрема жіноцтва. Це тестаменти, розподільчі записи, відомості про спадок, записи про права на володіння.  Пропонований документ походить з апеляційної справи Катеринославського верхнього земського суду за позовом Варвари Федорівни Максимович про виділення їй недоотриманої частини спадку. На запит Полтавської дворянської опіки чоловік старшої сестри Варвари — Марії, Лев Степанович Лук’янович надав перелік приданого, яке було виділено опікунами сестер Левенець за заповітом батька.  Варвара Максимович походила з родини полтавських землевласників бунчукового товариша Федора Федоровича та Ірини Андріївни...

За сучасними оцінками дослідників, загальна кількість жінок у лавах Червоної армії під час Другої світової війни становила приблизно 1 млн осіб [1]. Однак, унікальність військової служби радянських жінок під час Другої світової війни полягає не у кількісних показниках їхньої присутності у війську: попри те, що за абсолютною кількістю жінок у війську СРСР дійсно переважав інші держави, ця перевага пояснюється, насамперед, значною чисельністю населення цієї країни. При порівнянні відносних показників картина виглядає інакше. Наприклад, за частками військовослужбовиць у загальній чисельності населення, у чисельності жіночого населення та у складі збройних сил, Велика Британія випереджала СРСР (1 % проти 0,58 %; 1,9 % проти понад 1 %; 8,2 % проти приблизно 2,9 % відповідно) [2]. Тобто...

Публікація з назвою “Очима нових радянських громадян. Лист Надії Савич з Дніпропетровська” вийшла у вересні 1956 року на шпальтах газети “Зоря” — друкованого органу Дніпропетровського обласного і міського комітетів Комуністичної партії України, обласної і міської рад депутатів трудящих. Це видання, яке представляло офіційну інформацію як партійної, так і “виборної” влади, як уся радянська преса, було цензурованим та насиченим відповідними пропагандистськими “мотивами”.  Саме такі мотиви містить й оприлюднений лист Надії Савич — українки, яка разом з родиною переїхала з Канади до радянської України у 1955 р. Викладена у листі особиста “історія успіху” мала бути найкращим свідченням та ілюстрацією до пропагандистських тез про переваги життя в СРСР, і заохотити до переїзду інших українців, насамперед з...