Творити простір для вивчення історії та культури


Поєднувати академічні та публічні аудиторії

Оприявлювати голоси, індивідуальні досвіди та перспективи знизу

Рефлексувати про викладання Східної Європи та вивчення її історії

Збагачувати курикулум з історії Східної Європи шляхом урізноманітнення першоджерел
Останні додані
Одеська грецька допоміжна комісія, 1821–1831
Представлено шість документів, що відображають створення та діяльність Одеської грецької допоміжної комісії, основною функцією якої був розподіл грошової допомоги серед грецьких біженців, які прибули до Одеси у 1821 році внаслідок початку Грецької революції за незалежність від Османської імперії. Одеса стала одним із головних центрів прибуття вимушених переселенців, кількість яких улітку 1821 року досягла кількох тисяч. Це стало серйозним викликом для місцевої влади, яка зіткнулася з необхідністю облаштування людей, значна частина яких не мала засобів для існування. Імперський уряд виділив 150 тис. руб. для надання одноразової грошової допомоги та розпорядився створити тимчасовий “Комітет для допомоги константинопольським грекам, які прибули в Одесу”. Він мав виконувати першочергові завдання — фіксувати прибуття, контролювати становище та організовувати розподіл...
Кримськотатарський національний рух 1960-х за повернення додому в Крим, свідчення учасника
Пропонований фрагмент усноісторичного інтерв’ю, записаного автором у Криму в серпні 2017 року (ім’я оповідача змінено на “Алім” із безпекових міркувань через умови російської окупації півострова), представляє перспективу “знизу”. Оповідач народився 1938 року, тож депортацію пережив шестирічною дитиною, а на момент виходу Указу від 5 вересня 1967 року був 29-річним робітником в Узбецькій РСР. Якщо розглядати кримськотатарські родини як “спільноти памʼяті”, це свідчення дозволяє зрозуміти, як у середовищі покоління, що дорослішало у вигнанні, конструювався образ та ментальна мапа втраченого дому. Уривчасті дитячі спогади у поєднанні з родинними оповідями бабусь (“там така річка текла, тут ти бігав, тут впав”) формували тугу за Кримом, яка викликала фізичний дискомфорт та безсоння, і зрештою виштовхувала людину з вигнання...
Повернення кримських татар крізь оптику радянських спецслужб: документи КДБ 1967 року
Представлені тут документи дозволяють поглянути на початок повернення кримських татар крізь оптику радянських спецслужб. Наведене першим, спеціальне повідомлення голови КДБ при Раді Міністрів УРСР Віталія Нікітченка на адресу ЦК КПУ від 18 вересня 1967 року (з поміткою про доповідь другому секретареві ЦК КПУ Олександру Ляшку), укладено лише через тринадцять днів після виходу Указу від 5 вересня, і фіксує найпершу, майже миттєву реакцію національного руху кримських татар на дії Москви та початок штурму кримських владних інституцій “через парадні двері”. Читаючи це джерело, важливо враховувати специфіку дискурсу: активістів руху тут послідовно маркують як “підбурювальні елементи” та “автономістів”[1], а слова “боротьба”, “делегати”, “ініціативники” і навіть саме “кримськотатарське” питання беруть у іронічні лапки. Водночас завдяки агентурним донесенням...
Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про громадян татарської національності, які проживали в Криму” 1967 року
Указ Президії Верховної Ради СРСР № 1861-VII з'явився 5 вересня 1967 року за підписами Миколи Підгорного та Михайла Георгадзе. Цей лаконічний двосторінковий документ став вимушеною відповіддю Кремля на десятиліття ненасильницького спротиву кримських татар, масові петиційні кампанії та роботу народних делегатів у Москві. Як свідчать інші архівні документи на цю тему, безпосереднім політичним поштовхом для ухвалення Указу стало наближення 50-річчя Жовтневої революції, напередодні якого радянське керівництво прагнуло збити протестну хвилю і продемонструвати позірне розв’язання національного питання. Читаючи цей документ, передусім варто звернути увагу на його мову: у тексті повністю відсутній етнонім "кримські татари" — натомість режим конструює бюрократичний евфемізм "громадяни татарської національності, які проживали в Криму". Така лінгвістична маніпуляція мала подвійну мету: з одного...
Боротьба кримських татар за повернення до Криму у 1960-х за спогадами Енвера Аметова
Пропонований уривок є частиною книги спогадів учасника кримськотатарського національного руху Енвера Аметова (1940 р.н., уродженця села Аранчі Бахчисарайського району), що вийшла друком у Сімферополі 2014 року. На відміну від усноісторичного інтерв’ю, яке народжується в діалозі з дослідником, мемуари Аметова — це цілісний авторський его-документ, створений через 45 років після описуваних подій. Читаючи цей текст, варто враховувати, що він формувався в межах уже усталеного канону розповідання історії національного руху. Водночас унікальною жанровою рисою спогадів Аметова є їхня насичена документальність. Автор верифікує власну пам’ять особистим архівом, вплітаючи у тканину оповіді фотокопії адресних листків прибуття, заяв про прописку за формою №15, відписок із органів влади, газетних вирізок та рукописних списків активістів. Перший тематичний фокус джерела —...
Продовольчі спекуляції в часі голоду 1946-1947 років у Буджаку
Газета “Сталінець” – друкований орган Суворівського районного комітету КП(б)У та районної Ради депутатів трудящих. Представлені тут публікації вийшли у 1947 році (за березень і вересень) - час, коли населення Півдня України досвідчувало голод. Центральне місце на сторінках цього видання займають матеріали, присвячені виконанню державних хлібозаготівель. Саме гасло одного з аналізованих номерів: “З честю виконаємо свої зобов’язання! Достроково розрахуємося з державою за хлібопоставками!” – демонструє пріоритетність здавання зерна державі в офіційному інформаційному просторі. Перша представлена тут публікація під назвою “Таким не місце за радянським прилавком” належала автору з підписом “В. Зулін”. У матеріалі описано схему неформального перепродажу молока: продукт, що надходив до їдалень і мав реалізовуватися населенню за встановленою ціною, частково потрапляв на базар,...
Автори
Новини
Партнери і підтримка
Питання
Як співпрацювати із освітньою платформою?
Ми запрошуємо викладачів університетів, студентів та всіх, хто цікавиться історією, використовувати ресурси Освітньої платформи у викладанні та навчанні історії Центрально-Східної Європи.
Як отримати матеріали освітньої платформи?
Отримати цифрові матеріали освітньої платформи можна через реєстрацію і створення власного кабінету або надіславши листа на edu@lvivcenter.org.
Чи можу я стати автором освітнього модуля чи поділитися з освітньою платформою власними джерелами?
Ми будемо раді співпраці з дослідниками минулого, які мають досвід роботи з архівними та приватними колекціями. Із пропозиціями співпраці звертайтеся за адресою edu@lvivcenter.org.
Якими є умови використання ресурсів освітньої платформи?
Ми дотримуємося ліцензії Creative Commons на використання об'єктів авторського права (CC BY-NC-ND). Це означає, що ми дозволяємо користувачам завантажувати матеріали й ділитися ними з іншими за умови збереження посилань на платформу і її авторів, та не використання цих матеріалів з комерційною метою.



















































































