Газета “Сталінець” – друкований орган Суворівського районного комітету КП(б)У та районної Ради депутатів трудящих. Представлені тут публікації вийшли у 1947 році (за березень і вересень) - час, коли населення Півдня України досвідчувало голод. Центральне місце на сторінках цього видання займають матеріали, присвячені виконанню державних хлібозаготівель. Саме гасло одного з аналізованих номерів: “З честю виконаємо свої зобов’язання! Достроково розрахуємося з державою за хлібопоставками!” – демонструє пріоритетність здавання зерна державі в офіційному інформаційному просторі. Перша представлена тут публікація під назвою “Таким не місце за радянським прилавком” належала автору з підписом “В. Зулін”. У матеріалі описано схему неформального перепродажу молока: продукт, що надходив до їдалень і мав реалізовуватися населенню за встановленою ціною, частково потрапляв на базар,...

Лист “Дмитрієвої” від 13 червня 1946 р. є важливим документальним свідченням стану повоєнного продовольчого становища населення Ізмаїльської області. Документ фіксує звернення посадової особи до вищого керівництва щодо необхідності допомоги місцевому населенню. У листі нестача хліба безпосередньо пов’язується з неврожаєм 1945 р. та посухою 1946 р. Особливо складною ситуація була в Болградському, Ренійському, Бородинському та Старокозацькому районах. Особливий акцент авторка листа зробила на становищі багатодітних матерів, які виховували від шести до десяти дітей. Вже в червні 1946 р. окремі родини перебували на межі фізичного виживання. Зокрема, повідомляється про матір-героїню Облакову з Болградського району, яка разом із дітьми вже страждала від набряків через тривале недоїдання та відсутність хліба. Подібне становище було характерним і для інших...

Доповідна записка Ізмаїльського облвиконкому та обкому КП(б)У, адресована керівництву УРСР, є важливим свідченням поглиблення продовольчої кризи в Ізмаїльській області у 1946 р. Документ містить відомості про стан сільського господарства регіону та наслідки несприятливих природно-кліматичних умов. Відсутність снігу взимку, недостатня кількість опадів навесні, сильні вітри та різке підвищення температури у травні призвели до масової загибелі озимих і ярих культур. Наведені в документі статистичні дані показують масштаби втрат посівів і надзвичайно низьку врожайність зернових, що створювало безпосередню загрозу продовольчому забезпеченню населення області. Особливу цінність для дослідження гендерного виміру голоду становить повідомлення про події в селі Утконосівка Суворовського району. На тлі погіршення продовольчого становища близько 180 місцевих жінок зібралися біля складу Суворовського пункту “Заготзерно” та намагалися...

Наведені свідчення є частиною проєкту “Друга світова війна та голод у Південній Бессарабії (1939-1947 рр.)”, реалізовуваного Центром усної історії Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Представлені тут уривки з інтерв’ю були зібрані у 2019 році.  Свічення респонденток розкривають повсякдення мешканок Буджаку в умовах голоду 1946-1947 рр. У своїх спогадах вони наводять деталі пережитого: постійне відчуття голоду, нестачу їжі, одягу та взуття, холод у помешканнях, опалення соломою. Джерельна цінність наведених свідчень полягає в можливості реконструювати ті аспекти жіночого досвіду голоду, які майже не відображені в офіційній документації, і водночас дають змогу простежити, які епізоди, пережиті в дитинстві, збереглися в пам’яті вцілілих упродовж усього наступного життя.

Два представлені тут документи стосуються створення в Одесі Грецького філантропічного товариства, метою якого була допомога грецьким біженцям, що опинилися в місті внаслідок початку у 1821 році Грецької революції за незалежність, а також грецьким повстанцям, які брали участь у виступі Олександра Іпсіланті [1] в Дунайських князівствах [2] і після поразки перейшли на територію Бессарабії, де перебували під військовим наглядом російської влади. Ще у 1814 році в Одесі було створено таємну організацію “Філікі Етерія” (“Дружнє товариство”). Її засновники — греки за походженням — поставили за мету звільнення Греції від османського панування. У лютому 1821 року під проводом керівника “Філікі Етерії”, офіцера російської армії Олександра Іпсіланті, розпочалося повстання в Дунайських князівствах. Воно зазнало поразки, однак стало...