Владислава Москалець
Доктор історичних наук (PhD) Яґелонського університету у Кракові (2017). Магістр історії Українського Католицького Університету у Львові (2011). В 2011-2012 рр. перебувала на стажуванні в Єврейському університеті в Єрусалимі, як стипендіатка програми Людмер для дослідження єврейства Галичини. Учасниця програми Doktoratskolleg Galizien (Університет Відня) в 2013-2016 рр. Стипендіатка The Institute for the History of Polish Jewry and Israel-Poland Relations (березень-травень 2016). Стипендіатка програми Fulbright Scholar (2018-2019), Nothwestern University, Чикаґо з проектом “Могутні і нужденні: економічні трансформації східноєвропейських євреїв у період капіталізму, випадок австрійської Галичини”. З 2016 року викладає курси пов’язані з українською та єврейською історією 19 століття, історію споживання та іврит. Старша викладачка кафедри історії Українського Католицького Університету, координаторка програми Єврейських студій.
В Центрі міської історії Владислава проводить дослідницький проект про міські еліти Львова у другій половині XIX на початку XX століття. Дослідження визначає міські еліти через їхнє економічне становище та статус у суспільстві і простежує зв’язки між ними та особливості соціальної мобільності.
Сфера наукових зацікавлень: єврейська історія Східної Європи 19 і 20 століття, історія споживання, жіночі студії, їдиш і мовне різноманіття.
Пов'язані першоджерела:
“Єкатеринослав”, Ізраель Єгошуа Зінгер зі збірки „Новоросія. Замальовки з подорожі”
Репортаж Ізраеля Єгошуа Зінгера, польського письменника що писав їдишем, був частиною його подорожі по Радянському Союзу в 1926 році. Подорож репортера охопила широкий регіон від Москви до колоній біля Чорного моря, а тематика його есе заторкує життя євреїв у новому середовищі - великих індустріальних містах, як Катеринослав чи Харків або землеробських колоніях. Мандрівні нотатки Ізраеля Єгошуа Зінгера дозволяють спостерігати за співіснуванням різних меншин Радянського Союзу в новій державі. Він з дистанцією приглядається до національної політики і державних ініціатив, на кшталт українізації, та розпитує місцевих євреїв про їхнє ставлення та адаптацію до цих ініціатив. Одним з найочевидніших прикладів проблем практичних реформ радянської держави стала єврейська національна освіта, що Зінгер помічає на прикладі Єкатеринослава. Місто,...
“Мій чоловік десь в Канаді”, пісня записана у 1951
Хоча пісню було записано в Канаді, вона, показує точку зору жінки у Європі, чоловік якої спершу емігрував, а згодом пропав безвісти на двадцять років. Втім грошові перекази дозволили дружині покращити економічне становище родини. Пісня допомагає обговорити декілька тем. По-перше, це тема розділення родин. Довга дистанція ускладнювала стосунки і спілкування між подружжям чи між батьками та дітьми. Якщо чоловік зникав, це ставило дружину у складне становище, адже вона не була ні одруженою, ні розлученою, ні вдовою. Також міграція чоловіка міняла баланс у родинах і важливі рішення щодо домашнього господарства, такі як купівля землі чи будинку тепер могла приймати жінка. У пісні жінка шукає схвалення від чоловіка за своє вміння раціонально розпоряджатися присланими грошима.
Михайло Зубрицький. Наша еміґрація, Діло, 1902
Михайло Зубрицький – греко-католицький священик і громадський діяч аналізує феномен міграції до США з прикарпатського села Лютовиска в українській газеті Діло. Автор описує міграційні стратегії селян, етапи з яких складався процес міграції, адаптацію на новому місці і труднощі з поверненням. Хоча текст концентрується власне на українській міграції, автор згадує євреїв, які також виїжджають до США, а також євреїв, які виступали посередниками у міграції. Водночас для автора, як для громадського діяча був важливим вплив міграції на Галичину, який для нього є багатовимірним. Міграція означала відтік молодих працездатних людей з краю, але водночас фінансову допомогу для їхніх родин. Втім, найважливішою йому видається можливість переймання політичної культури демократичного краю і втілення її принципів у Галичині. Цей...
Уривок зі спогадів українського мігранта Василя Пласконоса про виїзд з міжвоєнної Польщі до Канади у 1925
Уривок з автобіографії українського мігранта Василя Пласконоса описує його досвід виїзду з міжвоєнної Польщі до Канади у 1925 році. Мотивації для еміграції були не лише економічними, але й політичними, бо Василь Пласконіс відчував переслідування у Польщі як колишній учасник польсько-української війни. Автор розглядав своє рішення про міграцію як тимчасове. Текст описує процес прийняття рішення про виїзд, мандрівку і перші місяці адаптації у Канаді. Важливим є питання посередництва агентів, які допомагали емігрантам придбати квитки і виїхати. У Канаді нові українські мігранти знаходили працю у шахтах або як поденні робітники у фермерських господарствах. З тексту стає помітно, як мережа українських зв’язків виявляється корисною для пошуків роботи, помешкання чи навіть для побутових справ у Канаді.
Уривок з автобіографії Бена Рейсмана, уродженця галицького містечка Калуш, який емігрував до Америки у 1896
Автобіографія була надіслана на конкурс мігрантських автобіографій, організований єврейським інститутом YIVO. Її автор – Бен Рейсман з галицького містечка Калуша, який згадує своє дитинство у Галичині, приїзд до Америки у 1896 році і заангажування у соціалістичний рух. Обраний уривок показує процес подорожі і важливість мережі соціальних контактів поміж мігрантами з одного регіону. Такі зв’язки уможливлювали і полегшували прийняття рішення про міграцію, пошуки роботи, адаптацію на новому місці. Одним з характерних моментів залученості на новому місці є інтерес до політики. Бен Рейсман прибув до Штатів у період передвиборчої президентської кампанії і з перших днів долучився до мітингів. Соціалістичні гасла про нерівність допомагають йому переосмислити свій галицький досвід перед еміграцією. Водночас, важливим для Бена є...
“Пісня емігрантів” (Pieśń emigrantów), 1918-1939
Соціалістичний рух активно намагався залучати робітників-емігрантів. Тематика важкої праці робітників у фабриках чи светшопах з’являється у творах соціалістів, які часто самі були емігрантами. Деякі пісні були гімнами і творилися для того колективного співу. Прикладом такого є польська пісня емігрантів. У ній, емігранти покидають свій рідний край через соціальну несправедливість. Дідичі, магнати і священики протиставлені пригніченим робітникам чи солдатам, які вернулися з війни і не отримали очікуваних гарантій. Водночас пісня підкреслює тимчасовість еміграцій, адже емігранти повернуться до рідного краю, щоб робити революцію.
Показати ще
Згорнути все
“Єврейська бабуся”, фото Люїса Хайна
Люїс Хайн (1874-1940) був американським фотографом, який намагався привернути увагу до соціальних проблем, таких як міграція чи дитяча праця. Він двічі робив серії фото на Еліс Айленд – острові біля Нью Йорку, який був першою зупинкою і місцем пропуску для новоприбулих мігрантів. Фото Люїса Хайна намагаються показати індивідуальність мігрантів, яких часто екзотизували та іншували у американській пресі. Єврейська жінка на фото одягнена в одяг, який не вирізняє її з-поміж решти мігрантів зі Східної Європи. Втім, хоча єврейська міграція часто також була мотивована економічними мотивами, у публічному дискурсі і історіографії початку ХХ століття її сприймали як наслідок погромів. На фото автор намагається показати Америку як своєрідну землю обітовану, яку євреїв вважають своїм прихистком, що...
“Слов’янська мати”, фото Люїса Хайна
Люїс Хайн (1874-1940) був американським фотографом, який намагався привернути увагу до соціальних проблем, таких як міграція чи дитяча праця. Він двічі робив серії фото на Еліс Айленд – острові біля Нью Йорку, який був першою зупинкою і місцем пропуску для новоприбулих мігрантів. Фото Люїса Хайна намагаються показати індивідуальність мігрантів, яких часто екзотизували та іншували у американській пресі. Назва фото «слов’янська мати» демонструє, що Східна Європа для американців все ж була простором, різниці і нюанси якого вони здебільшого не помічали. Хайн сприймає жінку на фото, як людину, яка цілком покинула Європу, забравши з собою все своє майно і яка не хоче повертатися назад. Віконце пропуску, перед яким вона стоїть, натякає на зіткнення нових мігрантів...
Галицькі мігранти, Квебек, близько 1911 року
Фото показує групу мігрантів з Галичини, ймовірно українців у Канаді. Попри інформацію про те, що перед еміграцією селяни купували міський одяг, на цьому фото ми бачимо людей у традиційному вбранні, які відрізняються від канадського оточення. Ставлення до східноєвропейських мігрантів було зверхнім і одяг зокрема часто ставав підставою для іншування і процес успішної інтеграції передбачав «перевдягання» в західний одяг. На фото ми бачимо велику родину, адже часто перші мігранти, які були молодими чоловіками і жінками згодом перевозили своїх дітей чи старших батьків.
Рекламна листівка бюро Зоф’ї Бєсядецької
Бюро Зоф’ї Бєсядецької у Освєнцімі в Західній Галичині займалося організацією перевезень до Америки. Рекламна листівка пропонує квитки на пароплави до Америки та Канади. Транспортна революція в 19 століття виявилася одним з найважливіших чинників, які уможливили масову інтерконтинентальну міграцію. Транспорт був відносно зручним і швидким, а також відносно недорогим. З початком масової міграції розвинулися мережі агентів, на кшталт бюро Зоф’ї Бєсядецької які допомагали з організацією подорожі. Це полегшувало міграцію людей з сіл чи маленьких містечок. Водночас, агентів часто звинувачували у недоброчесності і визискуванні мігрантів. Бюро Бєсядецької було однією з найбільш респектабельних організацій такого типу.
Grine kuzine (Зелена кузина), пісня про еміграцію 1921
Пісня, авторство якої залишається під дискусією (найбільш імовірний автор Абе Шварц), була написана для єврейського театру. Її виконували як у Європі так і в США і вона стала одним з найпопулярніших мігрантських творів. Слово «зелений» - було іронічним означенням нових імігрантів, які не орієнтувалися в американській дійсності. Пісня «Зелена кузина» порушує питання розчарування мігрантів у Америці, де важка праця виснажує приїжджих і не приносить очікуваного прибутку. «Колумбова держава» виявляється не омріяною країною, де збуваються мрії, а суспільством нерівностей. Попри веселу музику і сатиричний сюжет, пісня показує тривожність емігрантів через брак можливостей зростання і економіку визискування.
A brivele der mamen (Лист мами), пісня про еміграцію, 1907
Пісню написав білоруський композитор і співак Соломон Смулевіц (1868-1943) в 1907 році. Автор також мав досвід міграції до США. Пісня стала дуже популярною, зокрема на її основі створили театральну постановку і фільм їдишем. Твір порушує питання розділених через міграцію родин. В той час, як син, який поїхав до Америки має успішне життя і нову родину, його мама відчуває себе покинутою. Перед смертю вона просить сина не забувати читати за нею кадіш – поминальну молитву. Проблема розлучених родин залишалася спільною для всіх мігрантів, втім у цьому тексті саме єврейська молитва стає способом подолати кризу і віддати шану сімейним стосункам навіть після смерті.
Goldene land (Золота земля), пісня про еміграцію, 1889
Пісня написана литовським єврейським поетом Еліакумом Зунсером (1840-1913) на основі його власного досвіду еміграції до США. Пісня «Золота земля» заторкує питання нових мігрантів, високі очікування яких не справджуються. Американське місто виявляється простором сповненим бруду, шуму і бідності. Праця хоча і є, але вона погано оплачувана і небезпечна для здоров’я. Також Америка не є місцем соціальної рівності, адже як і в Європі у ній є диспропорція в розподілі багатства. Це міський досвід, який був спільним для багатьох єврейських мігрантів, що знаходили працю в текстильній промисловості, чи, як сам Зунсер, у друкарнях.
Кінець XIX - початок ХХ століття відомий як періодом масової міграції з Європи до інших континентів, коли понад 55 мільйонів людей змінили своє місце проживання. Зокрема цей процес захопив Російську та Австро-Угорській імперії, де складне економічне становище, брак промислу, переслідування підштовхували різні групи населення до виїзду.
Цей курс про те, як можна вивчати пізньомодерний період за допомогою гендерної оптики. Запропонований тут цикл з 10-ти лекцій запрошує подивитися на різні теми і прояви модерності, враховуючи інструмент гендеру, лінза якого робить можливими якісно нові прочитання чоловічих і жіночих досвідів минулого.