1900-і
Першоджерела
З історії Марії Лінчак, однієї львівської служниці (1906-1909)
Представлені тут 13 нотаток — це підбірка всіх щоденникових записів Теофіла Грушкевича, львівського гімназійного вчителя на пенсії, в яких згадується служниця його дому на ім'я Марія Лінчак, найчастіше господарями називана Маринкою чи Маринею. Це всі згадки про жінку, які вдалося віднайти за більш як трирічний термін її праці у родині, від 1906 до осені 1909 року. Серед усіх коли-небудь зроблених нотаток автора про слуг, Марія Лінчак є найбільш згадуваною служницею. Поряд з її іменем знаходимо згадки про ще щонайменше дев’ять жінок, що працювали у Грушкевичів перед Маринкою чи після неї, до Першої світової війни (з початком війни автор щоденника виїхав зі Львова, а у 1915 р. помер). У чому саме полягав такий інтерес...
Різдво і Великдень у Львові 1908 року: приклад одного різноконфесійного подружжя
Теофіл Грушкевич, вчитель класичних мов в Другій (німецькій) гімназії Львова почав писати свій щоденник у 1895, однак по-справжньому регулярними його записи стали після виходу на пенсію - у 1906. Рукописний щоденних, який зберігся, складається з восьми записних книжок, у яких містяться нотатки за 1895, 1903 і 1906 рр. (нерегулярні) та за 1908–1915 рр. (майже щоденні). Свої записи автор, звично, робив ввечері і розпочинав з опису погоди, а далі розповіді про те, як пройшов цей день: полагодження особистих справ, як от отримання пенсії, сплату рахунків, відвідання друзів чи зустрічі зі знайомими, походи на церковні богослужінь, та громадських - участь у зборах якогось з українських товариств, членом яких він був, похід у театр чи на...
Станіслав Лясковніцький про дуелі у Львові на початку XX століття
Випускник Львівського університету і майбутній професор урології Станіслав Лясковніцький (1892–1978) залишив спогади під назвою «Шпага, багнет, ланцет» («Szpada, bagnet, lancet»), у яких зокрема описав дозвілля львівської молоді, в тому числі заняття спортом. Певну увагу він приділив фехтуванню, яке на той час було популярним у студентських колах, і дуелям як способу розв’язання конфліктів.
Торгівля порнографією в Києві на початку 1900-х років
Це джерело містить листування між представниками різних гілок царської бюрократії щодо питання торгівлі порнографією в Києві на початку ХХ століття. Продаж візуальних і текстових матеріалів, які вважалися "непристойними" (непристойними) та "аморальними" (безнравственними), викликав у царської влади глибоке занепокоєння і розглядався як негативний наслідок модернізації. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть на всьому європейському континенті інновації у технології фотографії, падіння вартості друку та дистрибуції, а також розвиток поштових систем спричинили бурхливий потік порнографії у старих і нових медіа. Стрімкий розвиток залізничних і морських транспортних мереж ще більше сприяв торгівлі порнографією, оскільки людям і товарам стало легше переміщуватися між великими міськими центрами і перетинати національні/імперські кордони. У Російській імперії такі західні міста, як Київ,...
Станіслав Лясковніцький про роботу львівських журналістів і видавців на зламі XIX–XX століть
Перший польський професор урології Станіслав Лясковніцький (1892–1978) входить до числа найцікавіших мемуаристів, які писали про Львів. Як син і внук відомих львівських журналістів, він знав багато цікавинок про відомих у місті осіб і про внутрішню кухню редакцій низки часописів, а як людина з великим колом інтересів – міг багато розповісти про дозвілля львівської молоді, про спорт, дуелі, навчання тощо. Його спогади під назвою «Шпага, багнет, ланцет» («Szpada, bagnet, lancet») вийшли двома виданнями у 1970 і 1979 рр. У представлених уривках розповідається про львівські щоденні газети, характерні історії з життя журналістів та їхніх близьких знайомих, і обставини, які супроводжували заснування і становлення нового популярного часопису «Wiek Nowy».
Газетний репортаж про робочий день дирекції поліції Львова, 1901 р.
У липні 1901 р. у Львові з’явилася нова щоденна газета «Wiek Nowy», яку позиціонували як популярний часопис, розрахований на швидке й масове читання. Недороге видання, яке привертало увагу ілюстраціями й сенсаційними матеріалами, швидко стало найпопулярнішим у Львові, його наклад зріс з 4,5 тисяч до 20 тисяч. Часопис завойовував смаки масового читача розлогими репортажами про злочини чи романтичні історії, моторошними та дотепними розповідями з львівського бруку. Багато опублікованих матеріалів дозволяють скласти загальне враження про тогочасне повсякдення міста, як-от стаття від 18 серпня 1901 р., в якій описано типовий робочий день бюро дирекції львівської поліції.
Показати ще
Згорнути все
“Єврейська бабуся”, фото Люїса Хайна
Люїс Хайн (1874-1940) був американським фотографом, який намагався привернути увагу до соціальних проблем, таких як міграція чи дитяча праця. Він двічі робив серії фото на Еліс Айленд – острові біля Нью Йорку, який був першою зупинкою і місцем пропуску для новоприбулих мігрантів. Фото Люїса Хайна намагаються показати індивідуальність мігрантів, яких часто екзотизували та іншували у американській пресі. Єврейська жінка на фото одягнена в одяг, який не вирізняє її з-поміж решти мігрантів зі Східної Європи. Втім, хоча єврейська міграція часто також була мотивована економічними мотивами, у публічному дискурсі і історіографії початку ХХ століття її сприймали як наслідок погромів. На фото автор намагається показати Америку як своєрідну землю обітовану, яку євреїв вважають своїм прихистком, що...
“Слов’янська мати”, фото Люїса Хайна
Люїс Хайн (1874-1940) був американським фотографом, який намагався привернути увагу до соціальних проблем, таких як міграція чи дитяча праця. Він двічі робив серії фото на Еліс Айленд – острові біля Нью Йорку, який був першою зупинкою і місцем пропуску для новоприбулих мігрантів. Фото Люїса Хайна намагаються показати індивідуальність мігрантів, яких часто екзотизували та іншували у американській пресі. Назва фото «слов’янська мати» демонструє, що Східна Європа для американців все ж була простором, різниці і нюанси якого вони здебільшого не помічали. Хайн сприймає жінку на фото, як людину, яка цілком покинула Європу, забравши з собою все своє майно і яка не хоче повертатися назад. Віконце пропуску, перед яким вона стоїть, натякає на зіткнення нових мігрантів...
Рекламна листівка бюро Зоф’ї Бєсядецької
Бюро Зоф’ї Бєсядецької у Освєнцімі в Західній Галичині займалося організацією перевезень до Америки. Рекламна листівка пропонує квитки на пароплави до Америки та Канади. Транспортна революція в 19 століття виявилася одним з найважливіших чинників, які уможливили масову інтерконтинентальну міграцію. Транспорт був відносно зручним і швидким, а також відносно недорогим. З початком масової міграції розвинулися мережі агентів, на кшталт бюро Зоф’ї Бєсядецької які допомагали з організацією подорожі. Це полегшувало міграцію людей з сіл чи маленьких містечок. Водночас, агентів часто звинувачували у недоброчесності і визискуванні мігрантів. Бюро Бєсядецької було однією з найбільш респектабельних організацій такого типу.
Моральність пані Дульської, телевізійний фільм 2013
Це екранізація однойменного твору польської письменниці Габріели Запольської, написаного у 1906 р. В сюжеті п'єси розкрита проблема соціальних нерівностей і моральної деградації галицького суспільства зламу ХІХ-ХХ століть, для якого ці нерівності були важливими. Авторка обрала жіночі характери ключовими. Прототипом головної героїні твору, Анелі Дульської, на переконання літературних критиків, була відомa письменниці львівська міщанка, пані Голаньбова (pani Gołąbowa). Ім’я прототипу також пов’язують зі львів’янкою на ім'я Чеслава Дульська, яка у відповіді на опитування, опубліковане 1905 року популярною місцевою газетою «Wiek Nowy», описала свою систему ведення домашнього господарства, засновану на егоїзмі, скупості та строгому поводження зі слугами. Про місце дії у Львові вказують також згадані міські топоніми. Пан Дульський гуляє на Високому замку, у тексті...
A brivele der mamen (Лист мами), пісня про еміграцію, 1907
Пісню написав білоруський композитор і співак Соломон Смулевіц (1868-1943) в 1907 році. Автор також мав досвід міграції до США. Пісня стала дуже популярною, зокрема на її основі створили театральну постановку і фільм їдишем. Твір порушує питання розділених через міграцію родин. В той час, як син, який поїхав до Америки має успішне життя і нову родину, його мама відчуває себе покинутою. Перед смертю вона просить сина не забувати читати за нею кадіш – поминальну молитву. Проблема розлучених родин залишалася спільною для всіх мігрантів, втім у цьому тексті саме єврейська молитва стає способом подолати кризу і віддати шану сімейним стосункам навіть після смерті.
У ХІХ столітті гендерний пакт, що розділяв публічну і приватну сферу, де першу вважав цілком і повністю доменом чоловіків, а другу – жіночою прерогативою, знайшов свою найбільшу аргументацію. В такій візії місто, як найбільш очевидне втілення публічного життя, за замовчуванням видавалося чоловічим. Жінки у місті сприймалися потенційно загроженими. Свідчив про це цілий ряд заборони, що міг включати не лише певні місця для жінок недоступні, як от, наприклад, у Львові університети до кінця 1890-х рр., а й звичайні побутові досвіди, на які ті могли претендувати лише ціною власної репутації. У цьому модулі історикиня Іванна Черчович спробує подивитися на місто з перспективи його жінок і їхніх можливих міських досвідів.
Кінець XIX - початок ХХ століття відомий як період масової міграції з Європи до інших континентів, коли понад 55 мільйонів людей змінили своє місце проживання. Зокрема цей процес захопив Російську та Австро-Угорській імперії, де складне економічне становище, брак промислу, переслідування підштовхували різні групи населення до виїзду. Серед таких груп були як українські і польські селяни, так і містечкові євреї – дрібні ремісники або робітники. Напрямками руху для них найчастіше ставали США, Канада, Аргентина, Бразилія, які потребували робочої сили на фабриках чи фермах. Історикиня Владислава Москалець у цьому модулі фокусується на особистих досвідах східноєвропейських мігрантів, збережених у фольклорі та спогадах.
Серія публікацій "Місто як сцена. Коли політика вийшла на вулицю" розповідає історію масових подій у публічному просторі Львова габсбурзького періоду, що відбувалися під відкритим небом на вулицях та площах міста. Будучи політичним центром краю Галичини, "королівське столичне місто" Львів вважалося водночас і "столицею найвільнішої частини Польщі", і "столицею князя Лева". Тут зосереджувалися політичні і національні протистояння. Хоча населення Львова у той час складалося з поляків, євреїв і аж потім українців, визначальною була саме конкуренція українців та поляків. Ці дві групи декларували свої виключні права на місто і провінцію як фундаментальні для своїх національних проєктів. Вулиця стала інструментом не лише політичного істеблішменту, а й можливістю для різних соціальних груп гучніше заявити про себе. Організатори...
Представлені тут три історії присвячені трьом різним жінкам, об'єднаних одним містом. Діливши спільний міський простір, вони досвідчували його у різних спосіб, з огляду на свої відмінні соціальні становища, статус і стартові можливості. Мікросюжети з життя кожної з цих жінок у той чи інший спосіб віддзеркалювали час, в якому їм випало проживати своє життя. Перша історія присвячена Марії Грушкевич — багаторічній працівниці львівської пошти, котра була серед "перших" жінок, працевлаштованих державою. У другій — йтиметься про Марію Лінчак, служницю у домі Теофіла і Людмили Грушкевичів, хористку храму св. Онуфрія у Львові, героїню численних домашніх суперечок. Третя історія розповідатиме про Євгенію Барвінську, піаністку, хорову диригентку, дружину і матір семи дітей українського політика Олександра Барвінського. Їхні...
Історія євреїв в Російській імперії один з центральних сюжетів єврейських студій. 2/3 євреїв держави Романових були мешканцями українських земель. Курс пропонує критичний підхід до засадничих термінів класичного наративу. Що ми розуміємо під “Східною Європою” і чи є сенс укладати українські землі та їх єврейське населення у “прокрустове ліжко” визначень імперської географії?
Метою курсу є показати історію Східної Європи у контексті глобальних історичних процесів «довгого ХІХ ст.», продемонструвати студентам можливості застосування нових методологічних підходів до вивчення східноєвропейської історії даного періоду. В рамках курсу аналізуються історіографічні дискусії стосовно ключових процесів та подій в історії регіону кінця XVIII – початку ХХ ст.
Przedmiot do wyboru w ramach obowiązkowego bloku Historia powszechna XIX w. na 3. roku studiów licencjackich. Forma dydaktyczna zajęć: ćwiczenia (seminarium) Literatura podstawowa: Jarosław Hrycak,… - REESOURCES. Переосмислюючи Східну Європу . Освітня платформа Центру міської історії
У цьому короткому курсі розглядатимуться культурні взаємини між євреями та не-євреями (українцями, поляками, росіянами) на прикордоннях двох імперій – Габсбургів і Романових. Така взаємодія могла бути свідомою чи несвідомою, вона могла ґрунтуватися на складних процесах зіткнення, засвоєння, призвичаювання, обміну та знищення.
Метою курсу є показати можливості, які відкриває гендерна перспектива у вивченні єврейської культури. Виходячи з аналізу ролі жінки та чоловіка в традиційній єврейській громаді, буде представлено гендерні відмінності в процесі модернізації єврейських жінок та чоловіків. На основі автобіографічних матеріалів буде простежено характерні етапи і моменти життєвих доль та життєвих виборів єврейських маскілів (прихильників Гаскали – єврейського Просвітництва). На прикладі життя та діяльності Пуа Раковської (відомої як "бабуся сіонізму") і Сари Шенірер (реформаторки традиційної освіти для єврейських дівчат) буде порушено проблему світського та релігійного єврейського фемінізму. Особливо цікавим у гендерному розумінні постає питання мовних поділів і співвідношень. Буде обговорено роль мови їдиш, яку часто називають мовою жінок, та її значення в сексуальній революції серед...