Повсякденне життя
Один із найкращих способів пізнати певний історичний період – це вивчати те, як люди у ньому жили. Історія повсякдення, “історія знизу”, німецька Alltagsgeschichte або італійська microstoria — це частина соціальної історії, яка набула широкого розвитку з 1980-х р. Ця тема має на меті знайти зв’язки між звичайним повсякденним досвідом людей у суспільстві та широкими соціальними та політичними змінами, які у ньому відбуваються. Виявлення напруги у відносинах між суб’єктом (людиною) і структурою (соціальною системою) відкриває важливі значення для розуміння певної епохи і її надбань. Наші матеріали висвітлюють повсякденні практики та ритуали міського життя, дискутують про історію споживання, висвітлюють нічне життя мегаполісів. Дізнатися про повсякденне життя певного періоду означає заглибитися в конкретні джерела, такі як автобіографії, мемуари, приватне листування, фотографії та щоденники.
Фільтрувати за періодами:
Першоджерела
Нотатки Ришарда Ґаншинця про Львів 1945-1946 років
Ришард Ґаншинець – польський філолог-класик, мовознавець, у 1920–1941 і 1944–1946 рр. професор, завідувач кафедри класичної філології Львівського університету. Його “Львівські нотатки” – це збірка листів до дружини, яка у травні 1944 р. виїхала до Стрижова (Польща). Р. Ґаншинець залишався у Львові до червня 1946 р., працюючи у Львівському університеті та в Академії наук. У січні 1945 р. його заарештували і тримали під вартою до травня. Після переїзду до Польщі він обійняв посаду професора Вроцлавського університету, а з 1948 р. до смерті був професором Яґеллонського університету. У пропонованій тут вибірці листів Р. Ґаншинець описує повсякдення Львова перших місяців після закінчення Другої світової війни, згадує про ціни на продукти, рівень життя містян та проблеми забезпечення товарами.
Звіт про настрої робітників Харкова на першотравневі свята, 1929
У представленому тут звіті зафіксовано тип інформації, який складно знайти в інших джерелах – розмови під час святкової демонстрації. З тексту джерела ми бачимо, що нагальні проблеми були для людей важливіші за партійні гасла. Наявність хліба, роботи та вільний продаж алкоголю у святкові дні цікавив робітників якнайбільше. Звісно, репліки та вислови людей, зібрані у звіті не відображають всього спектру тем, на які велись розмови під час демонстрації, проте дозволяють, бодай, зазирнути за завісу офіційних маніфестацій. Це є вкрай важливо, оскільки у 1929 р. радянський святковий канон ще перебував на стадії формування. Показово, що партійні функціонери опікувалися, насамперед, питанням явки учасників та масовості маніфестацій. Саме ці ознаки стали виразними маркерами радянського свята впродовж наступних...
Сімейне листування Івана та Іванни Блажкевичів з часу Першої світової війни, 1917
Сімейне листування Іванни Блажкевич з чоловіком Іваном, який у часі Першої світової війни воював у лавах австрійської армії.
О.Галичанка. Стаття про подорожі, надрукована у “Жіночому ділі”, Львів, 1912
Це стаття із заголовком "От такі собі, сезонові уваги", була надрукована в безкоштовному додатку до україномовної щоденної газети "Діло" під назвою "Жіноче діло". Додаток виходив раз на квартал впродовж 1912 року у Львові. У статті авторка, українська письменниця і журналістка, редакторка цього додатку Олена Кисілевська, під псевдонімом О. Галичанки, пише про користь подорожей для жінок, заперечуючи ряд упереджень, якими її сучасниць, звично, "лякали" у самостійному подорожуванні. Цільовою аудиторією її меседжу були жінки з "інтелігентної верстви", по-суті тогочасного українського середнього класу. Попри легкий, розважальний і навіть злегка іронічних стиль цього тексту Олена Кисілевська піднімає теми, які їй, як активній учасниці жіночого руху, видавалися важливими бути публічно дискутованими. Дієві містянки, учасниці "Жіночої громади" (предтечі "Союзу...
Щоденник невідомої жінки на ім’я Ольга періоду німецької окупації України, 1941-1944
Щоденник молодої дівчини на ім`я Ольга, яка протягом 1941-1944 років вела записи, фіксуючи «мысли и детали» свого життя під час німецької окупації Знам'янки (тоді Кіровоградської області УРСР). Щоденник складається з двох частин (зошитів), обидва оригінали яких зберігаються у фонді 166 «Комісії з питань вивчення історії Великої вітчизняної війни» в Центральному державному архіві громадських об'єднань України. Матеріали цього документа у скороченому вигляді, представлені тут, вперше опубліковано 2009 року Центром польських та європейських студій НаУКМА у збірнику «Міжкультурний діалог. Том 1: Ідентичність».
Ольга Марія Жидачек та її чоловік Григорій Бандурка
Ця світлина є свідченням популярної у 1930-их фотопрактики — створення портретів перехожих на вулицях міста. Такі фотографії часто фіксували людей в русі на тлі великої вулиці і ніби підкреслювали приналежність зображених до міської культури. З огляду на це жанр такої фотографії може бути названо вуличним портретом, вуличною та комерційною фотографією. На фотографії зображені прабабуся і прадідусь Божени Пеленської — Ольга-Марія Жидачек та її чоловік Григорій Бандурка (1899 року народження). На основі спогадів Божени записана історія світлини і зображених. Фотографія зроблена напередодні ІІ світової війни, перед подіями, які змінили життя цієї родини як і багатьох інших у Львові. На звороті фотографії є напис українською мовою: “Весна, 1939 рік”. Також олівцем написане число 2, що...
Моральність пані Дульської, телевізійний фільм 2013
Це екранізація однойменного твору польської письменниці Габріели Запольської, написаного у 1906 р. В сюжеті п'єси розкрита проблема соціальних нерівностей і моральної деградації галицького суспільства зламу ХІХ-ХХ століть, для якого ці нерівності були важливими. Авторка обрала жіночі характери ключовими. Прототипом головної героїні твору, Анелі Дульської, на переконання літературних критиків, була відомa письменниці львівська міщанка, пані Голаньбова (pani Gołąbowa). Ім’я прототипу також пов’язують зі львів’янкою на ім'я Чеслава Дульська, яка у відповіді на опитування, опубліковане 1905 року популярною місцевою газетою «Wiek Nowy», описала свою систему ведення домашнього господарства, засновану на егоїзмі, скупості та строгому поводження зі слугами. Про місце дії у Львові вказують також згадані міські топоніми. Пан Дульський гуляє на Високому замку, у тексті...
Для домашнього вогнища, фільм 1970
Фільм є екранізацією однойменного роману Івана Франка, написаного у 1892 р. В його сюжеті розкрита проблема сексуального рабства (чи мовою того часу "білого рабства") і жіночої участі у ньому в якості його жертв і призвідниць. На авторський вибір теми, ймовірно, мали вплив судові процеси проти торговців людьми, які активно відбувалися у Галичині у цей час. Одним із найгучніших був львівський процес 1892 року проти 27-ми торговців (чоловіків і жінок), обвинувачених в організації сексуального трафіку закордон. Слідству вдалося підтвердити 29 випадків продажу дівчат з Галичини в будинки розпусти до Константинополя, Єгипту та Індії. В ідеї про “біле рабство” жінки були зображені, як правило, винятково жертвами, використовуваними “іншими” (тобто не своїми чоловіками) – турками (коли...
У ХІХ столітті гендерний пакт, що розділяв публічну і приватну сферу, де першу вважав цілком і повністю доменом чоловіків, а другу – жіночою прерогативою, знайшов свою найбільшу аргументацію. Сепарацію приватного і публічного акселерувала Індустріальна революція, закріплюючи за чоловіком роль головного "здобувача хліба".
Представлені тут три історії присвячені трьом різним жінкам, об'єднаних одним містом. Діливши спільний міський простір, вони досвідчували його у різних спосіб, з огляду на свої відмінні соціальні становища, статус і стартові можливості. Мікросюжети з життя кожної з цих жінок у той чи інший спосіб віддзеркалювали час, в якому їм випало проживати своє життя. Перша історія присвячена Марії Грушкевич — багаторічній працівниці львівської пошти, котра була серед "перших" жінок, працевлаштованих державою. У другій — йтиметься про Марію Лінчак, служницю у домі Теофіла і Людмили Грушкевичів, хористку храму св. Онуфрія у Львові, героїню численних домашніх суперечок. Третя історія розповідатиме про Євгенію Барвінську, піаністку, хорову диригентку, дружину і матір семи дітей українського політика Олександра Барвінського. Їхні...
У часи початку панування раціоналізму та ідей Просвітництва жіноцтво поволі виходить із тіні і заявляє про себе низкою історико-культурних явищ: початки «нової жіночої літератури», загальний доступ до освіти (виховання) із заміною релігійного на світське, питання управління державами та окремими інституціями, зародок демографічної політики щодо жіночої медицини та проблеми народжуваності. Ця доба - творення «нової жінки», що досить таки повільно виходить із приватності родини у публічну сферу, чи дійсно цей вихід супроводжувався парадоксами чи це були цілеспрямовані зусилля вищих прошарків спільнот низки держав простору від Ельби до Дону. Центрально-Східна Європа – регіон постання абсолютиських імперій Пруської, Австрійської та Російської. Державна політика щодо різноманітних околиць поволі виводила на кін емансипаційні моменти, серед яких і потреба...