Львів 21.11.1893
Найдорожчий Татуньцю!
Лист від Татунця дісталам. Мамунця [1] зо мною піде до п. Барановського але ще не можу дістати сьвідоцтва. Може нинї дістану. До кс. Огоновського піду днесь по обіді як буду іти до школи, бо ми все ще ходимо на проби сьпіву на поранок. З Геньом ще не видїлам ся.
Прийшла картка від о. Цурковского, я віддираю щоб дурно не переважувала. На нїй також було написане з верху: Адрес Сердечного, Полтава Непроложеная ул. собств. домь Ивану Матвилев. Стешенку.
Також посилаю кавалек [2] картки з Ромї.
Також прийшла ту недавно картка від Тита Решетиловича цік.(цісарського?) підофіцера рахункового при ІІ полку уланів з Ярослава. Питаєсь чи міг би дістати Уст.Бібл. [3] на рати [4] на разї 5 з. а потім по 1 зл. Але я не знаю яку чи оправну чи нї. Прошу до него написати і спитатись яку він хоче, оно же Татунцьо подасть цїну одної і другої, а коли відпише то я йому вишлю.
Посилаю також лист від Міклювця (? погано розчитується)
Може Татутнйьо менї ще раз подасть адресу Цирилока, бо я десь задїла і немаю.
Від Влодзя [5] немаю жадної вістки.
Вчера коли я була з дїтьми в городї прийшов о.Гузар [6] з проєктом чи я би не прийняла на себе обовязки учительки в Василянок [7] і то не тілько щодо наук але і вихованя і поведеня. Хотїв щобим вибрала собі якусь колєжанку натурально українку і там малибисьмо мешканя, удержаня і винадгороженя якесь.
Мамунця сказала що се впрост неможливе і Мамунця на се нїколиб ся не згодила а до Татунця то не ма навіть що писати. О. Гузар сказав що се гарна і патріотична цїль і слиб я схотіла щоб Мамунця не спротивлялася. Мамунця післала Дануся [8] по мене, але зо мною і говорити не зміг, бо сама згадка покинути дім то не для мене. По довгім дебаті дійшло до того що одна котру я бим вибрала з поміж товаришок мешкалаби там а я бим мала лекциї руского і робіт. Правдиво що над лїтературою і істориєю мусїлабим попрацювати ще сама, але менї ся здає що при праці і охоті все би ся зробило.
Друга спосібність прислужити Руси хіба ся менї не трафит бо на сею не піду. О. Гузар обіцяв до Татунця сам написати і просити щоб Татунцьо на се позволив. І так мусїлабим гдесь лєкциї шукати а лїпше вже працювати для своїх. Тї дві котрі приймуть ті посади дістануть за вставленям Митрополїти практику в школї виділовій а Висилянки також там би ходили.
Цїлую руці Найдорожчого Татунця
Вдячна донька Ольга
В той спосіб хочесь позбути о. Гузар п. Ковальскої і о. Лепкого (допис на полях)
Примітки:
[1] Євгенія Барвінська (в дівоцтві Любович), друга дружина Олександра Барвінського, мачуха двох його старших дітей від першого шлюбу з Софією Шумпетер – сина Володимира і доньки Ольги.
[2] Кавалек – в значенні частинки.
[3] Ймовірно йдеться про якесь з видань Руської історичної бібліотеки – першого серійного видання історичної наукової літератури українською мовою, видаваного Олександром Барвінським.
[4] На рати – з можливістю виплачувати частинами.
[5] Старшого брата Володимира Барвінського.
[6] Отець Евген Гузар, греко-католицький священик, катехит Львівської чоловічої учительської семінарії
[7] Йдеться про Дівочий інститут СС Василіянок у Львові.
[8] Молодшого брата Богдана Барвінського.
Цей лист є частиною листування між його авторкою, Ольгою Барвінською (1874-1955), та її батьком, тоді впливовим українським політиком Олександром Барвінським. Сім’я Барвінських у цей час мешкала нарізно. Олександр, будучи послом австрійського парламенту, проживав постійно у Відні, а його сім’я – у Львові. У цьому листі, серед іншого, знаходимо цікавий сюжет стосовно Ольжиної учительської кар’єри, яка розпочалася практично одразу по закінченню нею місцевої учительської жіночої семінарії. З вересня 1893 року Ольга починає працювати учителькою руської (української) мови у одній з виділових шкіл міста. У поданому нижче листі авторка описує своє запрошення праці в Інституті сестер Василіянок, одному з тоді поодиноких жіночих українських приватних навчальних закладів Львова, трактуючи цю нагоду “спосібністю прислужитися Руси”. Таке трактування власної професії, ймовірно, ґрунтувалося на ідеях “органічної праці”, популярної тоді культурно-політичної стратегії національного розвитку серед багатьох бездержавних народів імперії, серед українців особливо впливової з-посеред діячів консервативного політичного спектру, яскравим представником якого Олександр Барвінський, власне, і був.
Цей лист також є показовую ілюстрацією специфіки листування як історичного джерела. Оскільки жінки звично набагато рідше, аніж чоловіки, залишали щоденники чи писали спогади, в дослідженні жіночої історії приватне листування, нерідно, є чи не єдиною можливістю дізнатися про досліджувану особу безпосередньо з її уст, її власними словами. Попри цікаві фактологічні сюжети, властиву тому часу галицьку українську мову, форма цього листа також є цікавою ілюстрацію листування як тоді основного жанру комунікації. На основі того як писати, скільки писати і як часто писати складалися, формувалися і підтримувалися стосунки. Мереживо цих листів лягає основою бібліографій минулого. У випадках жінок воно нерідко виявляються чи не єдиним шансом отримати минуле впринципі.