Промисловість
Ми часто схильні описувати досучасні суспільства через виробництво, яке вони опанували в різні історичні періоди (наприклад, епоха бронзи чи заліза). Маючи справу з ранньомодерним чи модерним періодами, дослідники часто формулюють окремі аргументи політичної, промислової, соціальної чи релігійної історії того часу, мало звертаючи увагу на їхню взаємозалежність. Невигідно пояснювати історію народу тільки його промисловістю, оскільки це означає ігнорувати людський фактор у такому поясненні. Ця тема прагне з’ясувати як виробництво і споживання формулювали історичний досвід працюючих людей, енергетичних систем і просторів, де були розташовані промислові підприємства. Ми зацікавлені у дослідженні технологій та інновацій, виробництва та соціального життя, міського планування та житлових районів робітників. Ми віримо, що можна краще зрозуміти історію народу, серед іншого збільшуючи обізнаність про джерела його утримання.
Фільтрувати за періодами:
Першоджерела
Реакції робітників УССР на конфлікт з Китаєм, 1929
У представленому тут звіті зафіксована реакція населення УССР на радянсько-китайський конфлікт у липні-грудні 1929 р. за контроль над Китайсько-Східною Залізницею. У тексті зібрано висловлювання робітників українських промислових підприємств у приватних розмовах та в колективі. Вони відображають широкий діапазон думок, що панував у суспільстві: від рішучої підтримки СРСР у конфлікті і закликів йти на фронт до заперечення необхідності конфронтації. Відзначимо, що розмови про стан та рівень забезпеченості радянської армії часто завершувались роздумами про витоки внутрішніх економічних проблем у державі. Чимало робітників були впевнені в тому, що селяни не будуть воювати за радянську владу, оскільки вона їх розорила. Окремі робітники висловлювали думку, що люди, отримавши зброю, повернуть її проти радянської влади. У тексті звіту також...
Рух колективів і ударників бригад комуністичної праці, стаття
Ця стаття є частиною Радянської енциклопедії і була написана Семіоном Романовичем (при житті Срул Рахмілевич) Гершбергом (1908-1984). Він був дослідником радянської історії, який спеціалізувався на темі «трудових страйкарів». З 1931 по 1949 рік Гершберг працював у газеті «Правда» і був звільнений під час антисемітської кампанії 1949 року в СРСР. З 1949 року працював у видавництві «Радянська енциклопедія», де обіймав посаду заступника голови редакційної колегії. У 1961 році він видав книгу «Рух колективів і страйкарів комуністичної праці» і на основі цього дослідження створив ту ж статтю для Великої радянської енциклопедії (третє видання 1969-1978 рр., що складається з 30 томів). Цей текст містить основні ідеологічні постулати радянського ударництва в 1950-х і 1960-х роках.
Щодо посилення боротьби з особами, які уникають суспільно корисної праці, 1961 р.
Радянська влада не тільки мотивувала робітників на трудові звитяги, але і карала тих, хто відмовлявся від самовідданої праці на благо Вітчизни. Наприклад, у лютому 1948 року був підписаний указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які зловмисно уникають роботи в сільському господарстві і ведуть антисоціальний, паразитичний спосіб життя». Подібні підходи були затверджені постановою РРФСР від 1961 року, яка закликала виявляти (тобто доносити), карати і навіть ув'язнювати людей, які обрали несоціалістичний спосіб життя. Документ демонструє, що незважаючи на офіційні твердження про переваги комуністичного виробництва і соціалістичних змагань, багато людей в СРСР віддавали перевагу приватному господарству або навіть підприємництву, за що були нещадно покарані.
Члени бригади комуністичної праці та вручення комсомольських квитків на Маріупольському заводі важкого машинобудування
Світлина показує момент урочистого вручення комсомольського квитка працівниці Маріупольського заводу важкого машинобудування. Крім квитка, партійний чи комсомольський чиновник вручає невідомій нам жінці вимпел, що може свідчити, що ця нова комсомолка уже має здобутки у виконанні трудових завдань партії. Найімовірніше вона є представницею передовиків заводу, а для радянської системи було важливо, щоб лідери виробництва були частиною комсомольсько-партійного активу. Якщо відштовхуватися від назви цього джерела, то молода працівниця є частиною “бригади комуністичної праці”, що було важливим мотивом пропаганди так званого зрілого чи розвинутого соціалізму.
За почином Гаганової, кінохроніка 1959 року
Цей сюжет кінохроніки має майже кінематографічну структуру. Працівниця взуттєвої фабрики №3 у Львові Катерина Лисак, яка дізналася про визначний трудовий подвиг Валентини Гаганової (перехід у відстаючу бригаду заради допомоги її працівникам), намагається запровадити цю ініціативу у себе на заводі. Для цього вона обрала відстаючу бригаду і намагаєтья переконати лідера цієї бригади, що “почин” (так офіційно називали ініціативу Гаганової) принесе бажаний результат. Наприкінці двохвилинного сюжету ми бачимо усміхнених працівників, які мріють про виконання поставлених партією виробничих планів.
«Приазовский экран» № 1
Цей кіножурнал представляє цінне джерело з історії розвитку промисловості Маріуполя і створений він міським клубом кіноаматорів. За прикладом столичної студії Укркінохроніка, яка виробляла основні кіножурнали республіки, автори журналу творять кінорепортаж, який складається із 4 сюжетів, що розповідають про депутатів, впровадження інновацій у доменному сталеварінні, про переможців соціалістичного змагання та про зустріч трудівників із радянським космонавтом.
Колектив комуністичної праці на взуттєвій фабриці №3
Телевізійні новини Львівської студії телебачення наслідують операторів Укркінохроніки та обрали взуттєву фабрику №3 як взірцеве підприємство легкої промисловості міста. Камера телевізійників показує глядачам Катерину Лисак, взірцеву працівницю підприємства, яке отримало статус “підприємства комуністичної праці”. На таких підприємствах приклад передовиків мали переймати інші працівники і телевізійний ролик розповідав львівʼянам хто ще став передовиком виробництва і як розвивається взуттєва фабрика.
Пiсня бригад комунiстичної працi
"Пісня бригад комуністичної праці" була написана у 1956 році композитором Аркадієм Філіпенком (1912-1983), який окрім академічної музики, писав твори для оперет чи кінофільмів. Вірші до пісні написав інший видатний діяч радянської культури УРСР Олекса Новицький (1914-1992), який у часи війни був військовий кореспондентом, а згодом став шевченкознавцем. Обидва автори мали “правильні” біографії для написання гімну бригад комуністичної праці, який виконувався на офіційних заходах в УРСР, а також видавався чисельними тиражами для виконання професійними та аматорськими колективами. Пісня має урочистий настрій і твердить, що бригади комуністичної праці формують новий чудовий світ комунізму і весь український народ має доєднуватися до цього важливого руху. Виконує пісню видатний український співак Микола Кондратюк (1931-2006) та хор Українського радіо,...
Соціалістичні змагання в СРСР мали кілька етапів розвитку: ударники на перетині 1920-30-х, госпрозрахункові бригади, стахановський рух середини 1930-х, тисячники періоду Другої світової війни, стахановський ударний труд періоду "відновлення державної економіки" (1950-ті), а потім наприкінці 1950-х – комуністичне ставлення до праці. З 1970-х р.р., коли радянська економіка залежала винятково від природних ресурсів, соціалістичні змагання перетворилися на болісну обовʼязкову фікцію, хоча офіційно вони завершилися лише у другій пол. 1980-х.
У 1950–1960-х роках на підприємствах Радянської України поширилися практики, скеровані на удосконалення праці. Двигуном цього процесу були так звані передовики – учасники руху трудящих СРСР за комуністичне ставлення до праці та за виховання людини комуністичного суспільства. У 1958 році, після вступу у лави Комуністичної партії, Гагановій доручили виконати рішення парткому по допомозі відстаючим бригадам прядильниць. Трудівниця вирішила перейти до відстаючої бригади і використовуючи свій досвід, авторитет та вміння працювати з людьми, зуміла організувати роботу в бригаді і таким чином в короткі терміни вивела її в передові. Таку ініціативу офіційна ідеологія сприйняла натхненно, оскільки перехід у відстаючу бригаду для Гаганової передбачав втрату надбавок у заробітній праці. Тож ініціатива відображала ті риси нового працівника, про...