Насилля
Людське насильство є однією з найбільш критичних соціальних та історичних проблем і часто пов’язане зі складними політичними, соціальними, економічними, чи культурними обставинами. У сучасному суспільстві сформувалося розуміння потреби в дослідженні та експертизі щодо насильства. Його причини та наслідки вивчаються різними науками, історією зокрема. Тематичні інтереси Освітньої платформи виходять за межі організованої державної монополії на насильство чи масове насильство. Ми прагнемо зібрати історичні дані про форми насильства, які зустрічаються у суспільствах, повсякденному житті, ЗМІ та культурі. Ми зосереджуємося не лише на злочинцях (perpetrators), але й на сторонніх перехожих (bystanders) і пропонуємо історії про коріння насилля та його досвіди в минулому Східної та Центральної Європи: залишені травми та практики відновлення. Ми сподіваємося, що історія може допомогти зрозуміти коріння насилля, і віримо в емансипаційну силу знання, здатного стати помічним ресурсом у подоланні травми насильства, як структурного, так і індивідуального.
Фільтрувати за періодами:
Першоджерела
“Пролетарська подорож” радянською Україною Фреда Біла, спогади 1937 року
Спогади Фреда Біла «Пролетарська подорож: Нова Англія, Гастонія, Москва» були опубліковані у Нью-Йорку у 1937 р. Автор – американський працівник текстильної промисловості, активний учасник робітничого руху, профспілковий організатор. Протягом 1931-1933 р. він жив у соціалістичному містечку «Новий Харкові», збудованому для робітників Харківського тракторного заводу. У містечку була іноземна колонія (до 800 осіб) робітників та членів їх родин. У 1933 р. під його реакцією англійською мовою вийшло пропагандиське видання «Foreing Workers in a Soviet Tractor Plant: A Pictorial Survey of the Life of Foreign Workers and Specialists During the Period of Socialist Construction 1931-1933, (M-L: Iskra revolutsii, 1933)». В той же час Фред Біл був свідком Голодомору. У своїх спогадах він описав картину життя...
«Штирнайцятий рік сумний настав». Українська пісня про Першу світову війну
Це джерело є фольклорним текстом, у якому відображено події Першої світової війни. Катря Гриневичева (1875-1947), письменниця, громадська діячка, голова Союзу Українок, записала один з варіантів пісні в м. Гмінд (Нижня Австрія), коли перебувала там у таборі для воєнних виселенців-біженців. Запис опинився в архіві Володимира Гнатюка. Вірогідно, що Гриневичеву мотивував заклик Гнатюка про потребу фіксувати воєнні новотвори (див. стаття «Війна і народня поезія» нижче) і її особиста історія як матері двох синів-добровольців Легіону Українських Січових Стрільців (УСС, українське національне військове формування в складі австро-угорської армії). У таборі перебувало понад 30 тисяч цивільного населення. У той час там була організована культурно-освітня діяльність, що сприяла поширенню різних жанрів самодіяльної та народної творчості. Пісня про загибель вояка...
Утримання незаконнонароджених дітей в Російській імперії
Це джерело стосується справи, яка була передана до окружного суду у Вейсенштейні (нині Пайде в Естонії) наприкінці ХІХ століття. Позивачка, Лена Ізуп, була неписьменною естономовною селянкою, яка працювала хатньою робітницею. Вона подала скаргу на Марта Тамбока, іншого естономовного селянина, який, як вона стверджувала, був батьком її дитини. Лена Ізуп звернулася до Ревельського окружного суду з проханням "винести рішення" щодо Тамбока, тобто змусити його визнати батьківство і виплачувати фінансову допомогу на утримання дитини. Справа була розглянута у вересні 1890 року, і суд зобов'язав Марта виплатити Лені одноразово 15 рублів, а також 10 рублів щорічно на утримання дитини, поки їй не виповниться 13 років. Згідно з російським імперським законодавством, блуд (під яким розуміли статеві стосунки...
Спогади Уляни Старосольської про депортацію зі Львова до Казахстану у 1940 році
Представлений тут фрагмент є уривком зі спогадів Уляни Старосольської (Львів, 1912 - Нью-Йорк, 2011) - української журналістки і письменниці, депортованої радянською владою разом з мамою (піаністкою, журналісткою і редакторкою Дарією Шухевич-Старосольською) і братом Ігорем, з рідного Львова до Казахстану в часі Другої світової війни. Родина була відправлене туди вслід за репресованим у 1940-му році батьком, адвокатом Володимиром Старосольським. У 1946 році Уляна разом з братом повернулася зі заслання. Оселилася у Польщі, закінчила Познанський університет і здобула фах економіста. З 1967 року мешкала у США. Була редакторкою журналу Союзу українок Америки «Наше життя», членкою президії Об'єднання українських письменників «Слово» та Національної спілки письменників України. Найбільш відомою авторською збіркою Уляни Старосольської є нариси-спогади, видані під...
Реакції робітників УСPР на статтю Сталіна “Запаморочення від успіхів”, 1930
Цей звіт був складений органом політичної спецслужби УСРР під назвою Державне політичне правління (ДПУ, існувало впродовж 1922-1934 рр.) для Центрального комітету Комуністичної партії України (ЦК КП(б)У). У ньому зафіксована реакція населення тогочасної Української радянської соціалістичної республіки (УРСС) на статтю Сталіна «Запаморочення від успіхів. (До питань колгоспного руху)», що була опублікована в газеті «Правда» 2 березня 1930 р. У тексті зібрано думки, що висловили робітники українських промислових підприємств і шахт у приватних розмовах та в колективі. Вони здебільшого є доволі скептичними і критичними щодо колективізації, дій партії та Сталіна зокрема. Робітники оцінювали статтю як відступ більшовиків від своєї політики, спробу Сталіна виправдати себе, поступ капіталістам чи Папі Римському тощо. Радянські спецслужби збирали інформацію через своїх...
Фрагмент інтерв’ю 2013 року з актрисою Львівського театру ляльок: війна, ГУЛАГ, космічні перегони
Це фрагмент інтерв’ю з актрисою Театру ляльок у Львові, записаного у 2013 році. Актриса розповідає про свій досвід німецької окупації під час Другої світової війни та згадує різні культурні заклади, які вона відвідувала протягом цього часу. Вона працювала у Львівському оперному театрі, яким у 1941-1944 рр. керував відомий актор і режисер Володимир Блавацький, що працював із Курбасовим «Березолем» і до цього часу вже встиг створити собі ім’я в авангардному театрі Польщі. Він виїхав на Захід у 1944 р. Оповідачка згадує Лесю Кривицьку, актрису, яка працювала у міжвоєнній Польщі, окупованому Львові, а у повоєнний час - у театрі Марії Заньковецької. Жінка також згадує навчання балету в танцювальній студії Опери. Її згадка про сексуальність відомого...
Показати ще
Згорнути все
Моральність пані Дульської, телевізійний фільм 2013
Це екранізація однойменного твору польської письменниці Габріели Запольської, написаного у 1906 р. В сюжеті п'єси розкрита проблема соціальних нерівностей і моральної деградації галицького суспільства зламу ХІХ-ХХ століть, для якого ці нерівності були важливими. Авторка обрала жіночі характери ключовими. Прототипом головної героїні твору, Анелі Дульської, на переконання літературних критиків, була відомa письменниці львівська міщанка, пані Голаньбова (pani Gołąbowa). Ім’я прототипу також пов’язують зі львів’янкою на ім'я Чеслава Дульська, яка у відповіді на опитування, опубліковане 1905 року популярною місцевою газетою «Wiek Nowy», описала свою систему ведення домашнього господарства, засновану на егоїзмі, скупості та строгому поводження зі слугами. Про місце дії у Львові вказують також згадані міські топоніми. Пан Дульський гуляє на Високому замку, у тексті...
Для домашнього вогнища, фільм 1970
Фільм є екранізацією однойменного роману Івана Франка, написаного у 1892 р. В його сюжеті розкрита проблема сексуального рабства (чи мовою того часу "білого рабства") і жіночої участі у ньому в якості його жертв і призвідниць. На авторський вибір теми, ймовірно, мали вплив судові процеси проти торговців людьми, які активно відбувалися у Галичині у цей час. Одним із найгучніших був львівський процес 1892 року проти 27-ми торговців (чоловіків і жінок), обвинувачених в організації сексуального трафіку закордон. Слідству вдалося підтвердити 29 випадків продажу дівчат з Галичини в будинки розпусти до Константинополя, Єгипту та Індії. В ідеї про “біле рабство” жінки були зображені, як правило, винятково жертвами, використовуваними “іншими” (тобто не своїми чоловіками) – турками (коли...
Ой у лузі червона калина, українська пісня спротиву
Це джерело є аудіозаписом народного варіанту тексту, який є однією з найпопулярніших українських пісень спротиву. Її знають під різними назвами: «Cтрілецький гімн», «Пісня про калину» або «Ой у лузі червона калина». Світовому поширенню пісні посприяв виступ Андрія Хливнюка, соліста гурту «Бумбокс», який 28 лютого 2022 року на четвертий день повномасштабного нападу Росії на Україну переспівав тільки першу строфу з пісні. Його виступ на Софійській площі у Києві зумовив появу реміксів. Серед багатьох виконавців південноафриканський музикант Девід Скотт з гурту The Kiffness та рок-ансамбль Pink Floyd (“Hey! Hey! Rise Up!”). Історія пісні тривала і захоплююча. Її зачин походить із пісні «Розлилися круті бережечки, гей, гей, на роздоллі», яка описує події середини XVII cт. й...
Радянська влада прагнула докорінно змінити стиль і структури повсякденного життя людей (житло, дозвілля, робота). Особливо радикальні проекти були розроблені і частково втілені у 1920-1930-ті роки. Робітники були в центрі уваги радянської соціальної політики. У радянському дискурсі комуністична партія більшовиків була представлена як авангард пролетаріату, що діяла передусім в інтересах трудящих.
Важкі часи для українок-учасниць українського підпілля в часи Другої світової війни описано у багатьох історіях. Одна з них – це історія Марії Савчин, яка у 1939 році, у 14-тирічному віці, вступила до юнок ОУН (Організації українських націоналістів). Ще навчаючись у гімназії у Перемишлі під час Другої світової війни, Марія приєдналася до українського підпілля. З 1944 року вона допомагала Українському Червоному Хресту, створеному у 1943 р. для організації навчання по наданні медичної допомоги та догляду за пораненими. У 1944 році вона пройшла спеціальну підготовку, щоб бути звʼязковою...
Ця публікація присвячена трьом жінкам зламу ХІХ-ХХ століть, що були пов'язані зі Львовом в особливий спосіб. Їхні історії дійшли до нас радше завдяки випадку, ніж заздалегідь продуманому плану й, імовірно, жодна з них не уявляла, що саме це залишиться в історії про її життя. У центрі першої розповіді буде 20-ти річна Марія Шутек зі Знесіння, яка опинилася на лаві підсудних за вбивство своєї доньки Софії у Львові в травні 1870 року. Друга розповідь присвячена 45-річній акушерці з Вірменської на ім'я Клара Вaйсгар, обвинуваченій у співучасті в злочині аборту, який вона допомогла здійснити служниці Катажині Слодкій у березні 1905 року. Третя справа розповідатиме про 35-річну Ельжбету Венне, засуджену за сутенерство над своєю донькою у...
У неділю 10-го вересня 1893 року близько 11-ої вечора поблизу вулиці Раппапорта служниця Марія Копанська зазнала нападу чотирьох чоловіків – Станіслава Юліана Стажевського, Міхала Бендика, Антонія Рувного та Еміля Біло. Компанія поверталася з ресторації на вулиці Шпитальній, де як вони зізнавали пізніше, "пили горілку і пиво". На Раппапорта побачили Марію, яка йшла сама додому з весілля. Результатом цієї зустрічі для жінки стало групове зґвалтування. Судове провадження, що незабаром розпочалося за позовом постраждалої, хоч і підтверджувало факт вчиненого насильства, звільняло усіх трьох оскаржених від кримінальної відповідальності. Окрім четвертого – Еміля Біло. Його до суду так і не притягнули, він перебував у розшуку. Суд порекомендував позивачці шукати відшкодування, звернувшись до сторони цивільного права.
Історія євреїв в Російській імперії один з центральних сюжетів єврейських студій. 2/3 євреїв держави Романових були мешканцями українських земель. Курс пропонує критичний підхід до засадничих термінів класичного наративу. Що ми розуміємо під “Східною Європою” і чи є сенс укладати українські землі та їх єврейське населення у “прокрустове ліжко” визначень імперської географії?
У цьому короткому курсі розглядатимуться культурні взаємини між євреями та не-євреями (українцями, поляками, росіянами) на прикордоннях двох імперій – Габсбургів і Романових. Така взаємодія могла бути свідомою чи несвідомою, вона могла ґрунтуватися на складних процесах зіткнення, засвоєння, призвичаювання, обміну та знищення.
Курс присвячено ідеям та практикам пов’язаним зі спадщиною у Центрально-Східній Європі від 1945 р. і дотепер. Ми розпочнемо із загальних питань: Що таке спадщина: це – об’єкт, ідея, проект чи процес? Як формувалося поняття спадщини? Хто задіяний і як визначаються учасники і ті, хто приймають чи залучені до прийняття рішень? Кому належить спадщина, яке значення вона містить, і які потреби вона відображає? Тоді ми торкнемося таких питань: Чи поняття має історію? Що означає критично поглянути на спадщину? Якими є відносини між спадщиною, політикою та владою? Якщо спадщина означає підбір, тоді що вибирається, а що ні і чому? Чи можемо ми розділяти матеріальне й нематеріальне у спадщині і як працює такий поділ? Чи спадщина...
Історики — доволі консервативне середовище, і очевидно, деякі історики консервативніші ніж інші. Зона комфорту для консервативного історика — документ, тобто збережений текст, передусім такий, що має офіційне походження. Спогади, свідчення, усну історію консервативний історик вважає, в найкращому випадку, другорядними джерелами, надто суб'єктивними і непевними. Такий історик навіть не признає візуальних матеріалів як джерела, їх не використовує. Але шкода, бо ми живемо у часі, в якому інформація подається щораз частіше візуальними способами. Наші студенти звикли сприймати інформацію у формі, в якій є менше слів і більше образів. Як педагоги, ми повинні більше уваги приділяти візуальним матеріалам, щоб студенти краще й швидше освоїли історичні процеси. Але візуальні матеріали потрібні не тільки історику-педагогу, але й історику-досліднику.
Цей курс охоплює період, що починається від поділів Польщі, містить Російську та Габсбурзьку імперії, Радянський Союз та міжвоєнну Польщу. Учасники ознайомляться з геополітичними наслідками експансій Росії на захід та Австрії — на схід, і серед інших широких тем розглядатимуть: унікальне східноєвропейське єврейське середовище, яким був штетль; хасидизм — народжений в Україні популярний рух релігійного ентузіазму; взаємодію між сіоністами та українськими націоналістами в Галичині; розвиток українізації та їдешезації (або ж українського та єврейського варіантів коренізації) у 20-их рр. ХХ ст. і становище євреїв у Польщі у цей самий період; Голокост та його наслідки; українців та євреїв у дисидентському русі; єврейсько-український мистецький та літературний авангард, та єврейсько-польську історичну науку.
Цей курс присвячено аналізові репрезентацій українських земель "довгої" революційної доби 1917-30 рр. як простору багатокультурності. Ми розглянемо як різні види репрезентацій (наукові праци, мемуари, вистави, фільми, оповідання), так і особливості співіснування етнічних спільнот у різних частинах України та на різних етапах революційного періоду. Нашою загальною метою буде спробувати забути про знайомий наратив "української революції" та "національно-визвольних змагань" і оглянути все різноманіття історичних матеріалів та репрезентацій, які не підпадали під нього. В процесі дослідження подій майже сторічної давнини ми зможемо краще зрозуміти й події 2014-го року.