Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Ця стаття є частиною Радянської енциклопедії і була написана Семіоном Романовичем (при житті Срул Рахмілевич) Гершбергом (1908-1984). Він був дослідником радянської історії, який спеціалізувався на темі «трудових страйкарів». З 1931 по 1949 рік Гершберг працював у газеті «Правда» і був звільнений під час антисемітської кампанії 1949 року в СРСР. З 1949 року працював у видавництві «Радянська енциклопедія», де обіймав посаду заступника голови редакційної колегії. У 1961 році він видав книгу «Рух колективів і страйкарів комуністичної праці» і на основі цього дослідження створив ту ж статтю для Великої радянської енциклопедії (третє видання 1969-1978 рр., що складається з 30 томів). Цей текст містить основні ідеологічні постулати радянського ударництва в 1950-х і 1960-х роках.

Назва:

Рух колективів і ударників бригад комуністичної праці, стаття

Автор:
Семіон Романович Гершберг
Надруковано в:
Большая советская энциклопедия, головний ред. А. М. Прохоров. Москва: "Советская энциклопедия", 1973. Том. 12. С. 430-431.
Мова оригіналу:
Російська

КОЛЛЕКТИ́ВЫ И УДА́РНИКИ КОММУНИСТИ́ЧЕСКОГО ТРУДА́, передовые участники массового движения трудящихся СССР за коммунистич. отношение к труду, за создание материально-технич. базы коммунизма и воспитание человека коммунистич. общества. Звание К. и у. к. т. присваивается профсоюзным орг-циями бригадам, цехам, участникам, отделениям, отделам, предприятиям, организациям и отд. работникам, систематически добивающимся выдающихся успехов в труде и учёбе, подающим пример товарищества и коллективизма в труде, высокой сознательности в общественных делах и личном поведении.

Первоначально в конце 1950-х гг. это движение носило характер соревнования небольших коллективов и отдельных рабочих за звание бригад и ударников коммунистич. труда. Как и все предшествующие формы социалистического соревнования (напр., ударничество, стахановское движение), движение за коммунистич. отношение к труду ставит задачу достижение имеет и свои отличит. особенности. «Главной особенностью соревнования за звание бригад и ударников коммунистического труда, — указывалось в Приветствии ЦК КПСС участникам Всесоюзного совещания передовиков соревнования бригад и ударников коммунистич. труда, — является то, сто в нем органически сочетается борьба за достижение на основе новейшей науки и техники наивысшей производительности труда и воспитание нового человека — хозяина своей страны, который постоянно смотрит вперед, дерзает, думает, творит. Связывая воедино труд, учение и быт, это соревнование оказывает активное влияние на все стороны жизни и деятельности человека, является важным фактором стирания существенных различий между умственным и физическим трудом» («Правда», 1960, 28 мая, с. 1).

Движение было подготовлено всем предшествующим развитием сов. общества, победой социализма в СССР, подъёмом производит. сил страны, науч.-технич. прогрессом, ростом сознательности масс, повышением материального и культурного уровня жизни народа. Оно зародилось в рабочем классе в ходе соревнования в честь 21-го съезда КПСС. Инициатором выступила комсомольско-молодёжная бригада (мастер В. И. Станилевич) роликового цеха депо Москва-Сортировочная (родина первого коммунистич. субботника в 1919). 11 окт. 1958 на собрании коммунистов и комсомольцев цеха, а 18 окт. 1958 на общем собрании коллектива цеха было решено принять социалистич. обязательства нового характера, включающие, помимо перевыполнения промфинплана, всеобщую учёбу и воспитание коммунистич. сознательности. Соревнующиеся провозгласили своим девизом: «Учиться работать и жить по-коммунистически». Призыв к соревнованию был подхвачен по всей стране. По инициативе молодёжи Ленинграда, Москвы, Донбасса насалось соревнование рабочих, не входящих в состав производств. бригад, за звание «Ударник коммунистического труда». Весной 1959 широкую поддержку встретил почин бригадира прядильщиц Вышневолоцкого хл.-бум. комбината В. И. Гагановой, которая 13 окт. 1958 по собственному желанию перешла из передовой бригады в отстающую, чтобы вывести её в передовые, хотя это было связано с сокращением зарплаты. В кон. 1958 по инициативе коллектива Бакинского вагоноремонтного з-да им. Октябрьской революции началось соревнование за звание «Предприятие коммунистического труда». 27—30 мая 1960 в Москве состоялось Всесоюзное совещание передовиков соревнование за звание бригад и ударников коммунистич. труда. После принятия 22-м съездом новой Программы КПСС (окт. 1961) участники движения за коммунистич. отношение к труду положили в основу своих нравственно-этич. обязательств моральный кодекс строителя коммунизма, провозглашённый Программой КПСС. 25—27 апр. 1963 состоялось 2-е Всесоюзное совещание передовиков движения за коммунистич. отношение к труду, обобщившее опыт соревнующихся.

Участники соревнования добиваются досрочного выполнения гос. планов, заданий по повышению производительности труда в пром. и с.-х. произ-ве, на транспорте, в строительстве, в сфере бытового обслуживания, отличного качества продукции, борются за интенсификацию и повышение эффективности социалистич. произ-ва, за повышение его рентабельности. По инициативе ударников создаются общественные конструкторские бюро, общественные группы экономич. анализа, исследовательские лаборатории и ин-ты, советы новаторов, школы коммунистич. труда. Ударники показывают пример не только в работе, но и в личном поведении, помогают друг другу в повышении квалификации, в политич. и общеобразоват. учёбе, в быту, организуют совместный отдых, культурные развлечения, участвуют в художеств. самодеятельности и спорте, ведут шефскую работу в колхозах, в школах. Они оказывают обществ. воздействие на нарушителей трудовой дисциплины и норм поведения вне произ-ва, активно участвуют в нар. дружинах охраны порядка.

Ударники, коллективы бригад, цехов, предприятий коммунистического труда (строек, организаций, совхозов) систематически отчитываются в своей работе; за теми, кто успешно выполняет свои обязательства в соревновании, звание сохраняется.

По данным ВЦСПС на 1 янв. 1972, в движении за коммунистич. отношение к труду (по индивидуальным социалистич. обязательствам) участвовало 42 462 тыс. чел. (50,3% работающих). За звание коллективов коммунистич. труда соревновалось 106,7 тыс. предприятий и организаций, 767,7 тыс. цехов, участков, отделений, отделов, св. 1,997 тыс. бригад в пром-сти, строительстве, на транспорте, в с. х-ве, торговле и т. д. 4,9 тыс. предприятий и организаций, более 236 тыс. цехов, участков, отделений и отделов, 754,6 тыс. бригад завоевали звание коллективов коммунистич. труда. 19,6 млн. чел. удостоены звания ударника коммунистич. труда (46,2% общего числа участников движения за коммунистич. отношение к труду). Особенного размаха достигло движение за коммунистич. отношение к труду в ходе всенародного соревнования в честь 100-летия со дня рождения В. И. Ленина (1970), 50-летия образования Союза ССР (1972) и в борьбе за перевыполнение 9-го пятилетнего плана 1971—75, в результате политич. и трудового подъёма, вызванного решениями 24-го съезда КПСС.

В пост. ЦК КПСС «О дальнейшем улучшении организации социалистического соревнования» высоко оценено значение К. и у. к. т. в решении политич. и экономич. задач советского народа. В постановлении указывается: «Партийные и хозяйственные органы, профсоюзные, комсомольские организации призваны активно поддерживать движение за коммунистическое отношение к труду, обогащать опытом этого движения все формы социалистического соревнования, более требовательно подходить к присвоению и подтверждению званий коллективов и ударников коммунистического труда. Коллективы и отдельные работники, удостоенные этих почетных званий, должны быть подлинным примером в достижении наивысших показателей в труде, повышении профессионального мастерства, культурно-технического уровня и соблюдении норм коммунистической морали («Правда», 1971, 5 сент., с. 2).

В 1959 в ряде социалистич. стран возникло движение коллективов и ударников социалистич. труда (Болгария, Чехословакия, ГДР, Польша, Венгрия, Румыния, МНР). В Болгарии в 1961 движение бригад социалистического труда переросло в соревнование за звание коллективов и ударников коммунистического труда.

Лит.: Брежнев Л. И., Решения XXIV съезда КПСС — боевая программа деятельности советских профсоюзов. Речь на XV съезде профсоюзов СССР 20 марта 1972 г., М., 1972; Всесоюзное совещание передовиков соревнования бригад и ударников коммунистического труда, М., 1960; Шелепин А. Н., Отчетный доклад Всесоюзного Центрального Совета Профессиональных Союзов XV съезду профсоюзов СССР. [М.], 1972; Гаганова В., Не ради корысти, [М.], 1959; Как это было… [Депо Москва-Сортировочная], М., 1960; Гершберг С. Р., Движение коллективов и ударников коммунистического труда, М., 1961; Великое движение современности. Сб. статей, М., 1964; Учим се да работим и живеем по комунистически, София, 1962

С. Р. Гершберг.

Пов'язані першоджерела:

Документи (1)

icon
Щодо посилення боротьби з особами, які уникають суспільно корисної праці, 1961 р.
Радянська влада не тільки мотивувала робітників на трудові звитяги, але і карала тих, хто відмовлявся від самовідданої праці на благо Вітчизни. Наприклад, у лютому 1948 року був підписаний указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які зловмисно уникають роботи в сільському господарстві і ведуть антисоціальний, паразитичний спосіб життя». Подібні підходи були затверджені постановою РРФСР від 1961 року, яка закликала виявляти (тобто доносити), карати і навіть ув'язнювати людей, які обрали несоціалістичний спосіб життя. Документ демонструє, що незважаючи на офіційні твердження про переваги комуністичного виробництва і соціалістичних змагань, багато людей в СРСР віддавали перевагу приватному господарству або навіть підприємництву, за що були нещадно покарані.
Показати ще Згорнути все

Зображення (1)

Зображення до Члени бригади комуністичної праці та вручення комсомольських квитків на Маріупольському заводі важкого машинобудування
Члени бригади комуністичної праці та вручення комсомольських квитків на Маріупольському заводі важкого машинобудування
Світлина показує момент урочистого вручення комсомольського квитка працівниці Маріупольського заводу важкого машинобудування. Крім квитка, партійний чи комсомольський чиновник вручає невідомій нам жінці вимпел, що може свідчити, що ця нова комсомолка уже має здобутки у виконанні трудових завдань партії. Найімовірніше вона є представницею передовиків заводу, а для радянської системи було важливо, щоб лідери виробництва були частиною комсомольсько-партійного активу. Якщо відштовхуватися від назви цього джерела, то молода працівниця є частиною “бригади комуністичної праці”, що було важливим мотивом пропаганди так званого зрілого чи розвинутого соціалізму.
Показати ще Згорнути все

Відео (4)

Зображення до Вечір в кінотеатрі, сюжет Львівського телебачення 1965 року
Вечір в кінотеатрі, сюжет Львівського телебачення 1965 року
  Цей телесюжет було відзнято у 1965 році, весною або восени. На цей момент Львівське телебачення існувало вже 10 років і аудиторією цього телесюжету були мешканці Львова та регіону, які могли приймати сигнали ЛТБ. Показ відбувся лише один раз, після чого плівку здали на зберігання у державний архів. У 1965 році радянська влада відзначала 20 річницю завершення Другої світової війни. Проте рік запам'ятався також анти-дисидентськими діями радянської влади: з 24 серпня до 4 вересня в Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку, та ін. містах заарештували понад 20 представників української інтелігенції. Більшість із цих людей були засуджені за «антирадянську пропаганду та агітацію». Першим відкритим протестом проти арештів був виступ Івана Дзюби 4 вересня...
icon
За почином Гаганової, кінохроніка 1959 року
Цей сюжет кінохроніки має майже кінематографічну структуру. Працівниця взуттєвої фабрики №3 у Львові Катерина Лисак, яка дізналася про визначний трудовий подвиг Валентини Гаганової (перехід у відстаючу бригаду заради допомоги її працівникам), намагається запровадити цю ініціативу у себе на заводі. Для цього вона обрала відстаючу бригаду і намагаєтья переконати лідера цієї бригади, що “почин” (так офіційно називали ініціативу Гаганової) принесе бажаний результат. Наприкінці двохвилинного сюжету ми бачимо усміхнених працівників, які мріють про виконання поставлених партією виробничих планів.
Зображення до «Приазовский экран» №1, кіножурнал 1969
«Приазовский экран» №1, кіножурнал 1969
  Цей кіножурнал представляє цінне джерело з історії розвитку промисловості Маріуполя і створений він міським клубом кіноаматорів. За прикладом столичної студії Укркінохроніка, яка виробляла основні кіножурнали республіки, автори журналу творять кінорепортаж, який складається із 4 сюжетів, що розповідають про депутатів, впровадження інновацій у доменному сталеварінні, про переможців соціалістичного змагання та про зустріч трудівників із радянським космонавтом.
Зображення до Колектив комуністичної праці на взуттєвій фабриці №3, 1960
Колектив комуністичної праці на взуттєвій фабриці №3, 1960
  Телевізійні новини Львівської студії телебачення наслідують операторів Укркінохроніки та обрали взуттєву фабрику №3 як взірцеве підприємство легкої промисловості міста. Камера телевізійників показує глядачам Катерину Лисак, взірцеву працівницю підприємства, яке отримало статус “підприємства комуністичної праці”. На таких підприємствах приклад передовиків мали переймати інші працівники і телевізійний ролик розповідав львівʼянам хто ще став передовиком виробництва і як розвивається взуттєва фабрика.
Показати ще Згорнути все

Аудіо (1)

Зображення до Пiсня бригад комунiстичної працi
Пiсня бригад комунiстичної працi
"Пісня бригад комуністичної праці" була написана у 1956 році композитором Аркадієм Філіпенком (1912-1983), який окрім академічної музики, писав твори для оперет чи кінофільмів. Вірші до пісні написав інший видатний діяч радянської культури УРСР Олекса Новицький (1914-1992), який у часи війни був військовий кореспондентом, а згодом став шевченкознавцем. Обидва автори мали “правильні” біографії для написання гімну бригад комуністичної праці, який виконувався на офіційних заходах в УРСР, а також видавався чисельними тиражами для виконання професійними та аматорськими колективами. Пісня має урочистий настрій і твердить, що бригади комуністичної праці формують новий чудовий світ комунізму і весь український народ має доєднуватися до цього важливого руху. Виконує пісню видатний український співак Микола Кондратюк (1931-2006) та хор Українського радіо,...
Показати ще Згорнути все

Пов'язані модулі (1)

Соціалістичні змагання в СРСР мали кілька етапів розвитку: ударники на перетині 1920-30-х, госпрозрахункові бригади, стахановський рух середини 1930-х, тисячники періоду Другої світової війни, стахановський ударний труд періоду "відновлення державної економіки" (1950-ті), а потім наприкінці 1950-х – комуністичне ставлення до праці. З 1970-х р.р., коли радянська економіка залежала винятково від природних ресурсів, соціалістичні змагання перетворилися на болісну обовʼязкову фікцію, хоча офіційно вони завершилися лише у другій пол. 1980-х.

Пов'язані цифрові історії (0)

Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Богдан Шумилович

Набір тексту джерела

Андрій Топорович

Коментарі та обговорення