Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: info@lvivcenter.org

1930-і

Першоджерела

Документи (29)

icon
Єврейські землеробські колонії по-радянськи: приклад Сталіндорфського району
Документ створено органами партійно-радянського апарату для внутрішнього використання, тож оцінки й цифри відображають погляд його автора, а у двох місцях цифри не вказано. Водночас він дає змогу побачити умови життя єврейських переселенських колгоспів на початку 1930-х років, труднощі Сталіндорфського району, створеного з окраїн шести інших районів, і плани влади щодо національно-культурного будівництва, зокрема навчання національних меншин рідною мовою та забезпечення району літературою єврейською й німецькою мовами. Єврейський національний район утворили в липні 1930 р. як Ізлучистський із центром у колонії Ізлучиста. 1931 р. його розширили, центр перенесли до Чемериська (Сталіндорфа), а район перейменували на Сталіндорфський. Документ складено влітку 1933 р., одразу після найтяжчого періоду Голодомору (зима – весна 1933 р.). Про голодування мешканців...
icon
Перший єврейський колгоспний театр, стаття 1933 року
Стаття Ісаака Радомиського, директора й художнього керівника Першого державного єврейського робітничо-селянського (колгоспного) театру, належить до жанру службового прохання, адресованого публічно. Театр створили наприкінці 1931 р. в Сталіндорфському єврейському національному районі як подорожуючий колектив, покликаний обслуговувати колгоспне село й поєднувати виставу з агітацією за колективізацію та виконання господарських кампаній. Текст написано наприкінці 1932 — на початку 1933 р., на порозі першого "ювілею" театру, коли колектив, за словами автора, не мав приміщення, стабільного фінансування й транспорту, а зарплату затримували на 2–3 місяці. Публікація в московському виданні "Трибуна" виводила проблему з місцевого рівня, де її не вдавалося розв'язати, на рівень центральної преси. Адресатів було кілька: "пролетарська громадськість" як загальна аудиторія, профспілкові, колгоспні та письменницькі організації, від...
icon
Звіт уповноваженого з хлібозаготівель Дніпропетровського обкому від 13 грудня 1932 року
Наведений нижче документ є інформаційним зведенням уповноваженого з хлібозаготівель по Ізлучистській сільраді Сталіндорфського району М. Кіпера до Дніпропетровського обкому КП(б)У від 13 грудня 1932 року, тобто в розпал Голодомору. Автор повідомляє про хід хлібозаготівель у трьох колгоспах району — “Безбожник”, “Наймит” і “Прогрес”. Кіпер доповідає про зняття з посад і виключення з партії та колгоспу керівників господарства, обшуки у колгоспників і їхніх родичів, приховування хліба, нерівномірне авансування хлібом за трудоднями, переобмолот соломи й полови; народить відсоток виконання плану по кожному колгоспу та розмір недобору. Зведення написане з позицій уповноваженого, який діє від імені обкому, тому події в ньому подано звичною для радянського ділового стилю мовою “контрреволюційного саботажу” й “злодійської зграї”, а мовчання колгоспників...
icon
Історія Ново-Златопільського єврейського національного району Запорізької області до серпня 1940 року в інтерпретації НКВС
Поданий нижче документ – це різновид радянського бюрократичного “чекістського” мовлення. Такі тексти не лише фіксують дійсність, а й конструюють її через систему ярликів: “кулацкий и антисоветски настроенный элемент”, “засоренность антисоветским элементом”, “банда Махно”, “сионистические контрреволюционные группы”. Радянська держава визначала, кого вважати лояльним, а кого – загрозою. Ці категорії мали практичні наслідки – позбавлення прав, депортації, арешти, – тому опис певних "груп" в документі НКВС водночас є оцінкою їх “небезпечності”. Читаючи його, варто звернути увагу, щонайменше, на кілька моментів. По-перше, на розрив між мовою ярликів та самим змістом звинувачення: “контрреволюційним сіоністським групам" приписано вплив на прийом на тракторні курси, при цьому водночас автор зазначає, що  "контрреволюционных организаций" у районі немає. По-друге, на етнізацію підозри:...
Зображення до Дискусія про жінку-письменницю на сторінках “Нової хати”, 1938
Дискусія про жінку-письменницю на сторінках “Нової хати”, 1938
Пропоновані тут документи — дві репліки з однієї дискусії, що розгорнулася на сторінках львівського журналу “Нова хата” наприкінці 1930–их років. Журнал видавався кооперативом “Українське народнє мистецтво” від 1925 до 1939 року. Він популяризував народну творчість та побут, але поруч із кулінарними порадами й модою послідовно публікував літературу, рецензії та матеріали дискусійного характеру, позиціонуючи себе як видання для “інтеліґентного жіноцтва”. Редакторка Лідія Бурачинська, яка очолювала часопис від 1930 до 1939 року, свідомо підтримувала цей подвійний профіль. Рубрика “Серед наших письменниць”, де з'явилися обидва публіковані тут тексти, була частиною редакційної стратегії — зробити жіночу творчість темою суспільної розмови, а не лише матеріалом для портретних замальовок. Вільде VS Яблонська. Першим документом є відповідь Софії Яблонської-Удінової (1907–1971)...
Зображення до Протокол з’їзду інспекторів праці з питань праці жінок та молоді у Львові, 1939 рік.
Протокол з’їзду інспекторів праці з питань праці жінок та молоді у Львові, 1939 рік.
Джерело представляє уривок із стенограми з'їзду інспекторок праці у Львові, присвяченого праці жінок і опіці над їхніми маленькими дітьми. Ця стенограма наводить дискусію навколо необхідних змін, які ведуть науковиці й практики-інспекторки праці. Усі учасниці дискусії у стенограмі є жінками. Це відображає важливу позицію жінок на держслужбі як таких, що відповідали за питання опіки та добробуту вразливих груп, тоді як ключові рішення щодо розподілу ресурсів ухвалювалися професіоналами-чоловіками. У Другій Речі Посполитій інспекція праці при Міністерстві соціальної опіки була створена у 1919 році, а основи законодавства щодо праці жінок і підлітків були закладені у законі 1924 року. У 1927 році в інспектораті було створено окремий відділ з фокусом на жінках-робітницях та підлітках. Однією із найважливіших...
Показати ще Згорнути все

Зображення (1)

Зображення до Урочистість на стадіоні українського “Сокола-Батька”, Львів, 1934
Урочистість на стадіоні українського “Сокола-Батька”, Львів, 1934
Подія, перебіг якої представляє зображення, відбувається на стадіоні українського "Сокола-Батька". Ймовірно, це третій і останній Крайовий сокільський здвиг, що відбувся у 1934 р. на сокільському стадіоні. Перше українське гімнастичне (руханкове) товариство “Сокіл” (Сокіл-Батько) створене у Львові 11 лютого 1894 р. Взірцем був статут чеського “Сокола” (1862 р., засновник Мирослав Тирш). Метою товариства було виховання єдності українського народу, його сили та гідності, а разом з тим витримки, спритності, підприємництва, дисципліни. Крім гімнастичних вправ “Сокіл” звертав велику увагу на пожежну справу та туризм. Першим головою товариства (до 1900 р.) був відомий інженер-архітектор Василь Нагірний. Від 1900 р. “Сокіл” поширив свою діяльність на всю Галичину, постали самостійні руханкові товариства “Січ”, які в 1912 р. об’єдналися і...
Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (2)

icon
Колгоспна застільна: єврейська народна пісня на слова Іцика Фефера у виконанні Зіновія Шульмана 1938 року
  Пропонований матеріал це грамзапис пісні “Колгоспна застільна” мовою їдиш на слова Іцика Фефера у виконанні Зіновія Шульмана, здійснений у Москві 1938 р. Іцик (Ісаак) Соломонович Фефер (1900, Шпола, Київська губ. – 12 серпня 1952, Москва) –  радянський поет, писав на їдиші; у 1920–1930-х рр. –  один із провідних діячів єврейської радянської літератури в Україні, автор численних віршів і пісень про колгоспне життя. Під час війни – член президії Єврейського антифашистського комітету (ЄАК). Заарештований 1948 р. у справі ЄАК, розстріляний у ніч на 12 серпня 1952 р. (“ніч страчених поетів”); реабілітований 1955 р. Відомо, що Фефер співпрацював з органами держбезпеки й дав викривальні свідчення проти інших членів ЄАК.   Зіновій Борисович Шульман (28...
icon
Ой у лузі червона калина, українська пісня спротиву
Це джерело є аудіозаписом народного варіанту тексту, який є однією з найпопулярніших українських пісень спротиву. Її знають під різними назвами: «Cтрілецький гімн», «Пісня про калину» або «Ой у лузі червона калина». Світовому поширенню пісні посприяв виступ Андрія Хливнюка, соліста гурту «Бумбокс», який 28 лютого 2022 року на четвертий день повномасштабного нападу Росії на Україну переспівав тільки першу строфу з пісні. Його виступ на Софійській площі у Києві зумовив появу реміксів. Серед багатьох виконавців південноафриканський музикант Девід Скотт з гурту The Kiffness та рок-ансамбль Pink Floyd (“Hey! Hey! Rise Up!”). Історія пісні тривала і захоплююча. Її зачин походить із пісні «Розлилися круті бережечки, гей, гей, на роздоллі», яка описує події середини XVII cт. й...
Показати ще Згорнути все

Модулі (4)

Створення єврейських національних районів на півдні України наприкінці 1920-х — на початку 1930-х рр. є одним із показових епізодів радянської національної політики міжвоєнного часу. Проголошена 1923 р. політика коренізації мала “вкоренити” нову владу в національних середовищах через рідну мову, місцеві кадри та територіальну організацію етнічних груп, а національний район ставав її базовою ланкою — “національною за формою, соціалістичною за змістом”. Проте єврейський випадок мав принципову особливість: розпорошені по містах і містечках євреї не мали компактної території, тож радянська держава мусила створити її наново через переселення, “виробничу” перебудову соціальної структури єврейства та залучення закордонної допомоги, передусім американського “Агро-Джойнту”. Дніпропетровщина, до складу якої входили Новозлатопільський (з 1939 р. — територія Запорізької області) і Сталіндорфський райони, стала...
На відміну від антисемітських текстів різних епох, карикатури як візуальні образи дають змогу осягнути не лише конкретне, а й здобути ширше розуміння минулого завдяки своїй ретроспективності. У цьому модулі Ана Бербулеску аналізує зображення єврейської громади в карикатурах, опублікованих у міжвоєнній румунській пресі, фокусуючись на Porunca Vremii — одному з провідних видань ультраправого спрямування, яке активно використовувало цю візуальну форму. Враховуючи виразну специфіку цих карикатур і їхню здатність формувати спільні настрої та стереотипи серед читачів, дослідження зосереджується на тому, як ці образи не лише відображають, а й впливають на суспільні уявлення.
Радянська влада прагнула докорінно змінити стиль і структури повсякденного життя людей (житло, дозвілля, роботу). Особливо радикальні проєкти були розроблені і частково втілені у 1920-1930-ті роки. Робітники опинилися у центрі уваги радянської соціальної політики. У офіційному дискурсі комуністична партія більшовиків була представлена як авангард пролетаріату, що діяла передусім в інтересах трудящих. Чи відповідали ці ідеї практиці, і якою ціною втілювалися. Про це йтиметься у модулі авторства історика Романа Любавського.
Кінець XIX - початок ХХ століття відомий як період масової міграції з Європи до інших континентів, коли понад 55 мільйонів людей змінили своє місце проживання. Зокрема цей процес захопив Російську та Австро-Угорській імперії, де складне економічне становище, брак промислу, переслідування підштовхували різні групи населення до виїзду. Серед таких груп були як українські і польські селяни, так і містечкові євреї – дрібні ремісники або робітники. Напрямками руху для них найчастіше ставали США, Канада, Аргентина, Бразилія, які потребували робочої сили на фабриках чи фермах. Історикиня Владислава Москалець у цьому модулі фокусується на особистих досвідах східноєвропейських мігрантів, збережених у фольклорі та спогадах. 

Цифрові історії (0)

Рефлексії

Тексти (1)

icon
Портрет київського князя Ярослава Мудрого в радянській історіографії
У 1930-х роках саркофаг київського князя Ярослава Мудрого неодноразово ставав предметом наукових досліджень істориків, лікарів, музеєзнавців, антропологів та інших дослідників. До прикладу, 25 січня 1936 року комісія на чолі з директором музея-містечка М. Багрієм, уперше дослідила вміст саркофага. На дні саркофага знайшли безладне скупчення кісток чоловіка і жінки, а також невеликі фрагменти дитячого черепа. Вдруге саркофаг було відкрито у 1939 році. Тоді комісія, у складі радянського вченого В. Гінзбурга, вирішила передати знайдені останки кісток для подальшого вивчення в Інститут етнографії академії наук УРСР. На початковому етапі дослідження було з’ясовано, що ці останки кісток належали старшому чоловікові віком приблизно 60-70 років та жінці, віком приблизно 50-60 років. Згодом у скелеті чоловіка виявили множинні деформації...
Показати ще Згорнути все

Подкасти (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Силабуси (5)

В рамках курсу пропонується поглянути на модерну українську історію через призму урбаністики. Увага зосереджуватиметься на містотворенні як перехресті глобального технологічного поступу, регіональної політики та локальних культур повсякдення. Услід за теоретичними напрацюваннями урбаністичних студій (Люсьєн Лефевр, Девід Гарві, Юдіт Боднар та ін.) міський простір розуміється не як нейтральне фізичне вмістилище, а як витвір постійно змінних та доповнюваних соціальних значень. Місто історично концентрує у собі соціальну взаємодію, а його будова з одного боку відображає наявні соціальні зв'язки, й з іншого – є стимулом творення нових.
У цьому короткому курсі розглядатимуться культурні взаємини між євреями та не-євреями (українцями, поляками, росіянами) на прикордоннях двох імперій – Габсбургів і Романових. Така взаємодія могла бути свідомою чи несвідомою, вона могла ґрунтуватися на складних процесах зіткнення, засвоєння, призвичаювання, обміну та знищення.
Метою курсу є показати можливості, які відкриває гендерна перспектива у вивченні єврейської культури. Виходячи з аналізу ролі жінки та чоловіка в традиційній єврейській громаді, буде представлено гендерні відмінності в процесі модернізації єврейських жінок та чоловіків. На основі автобіографічних матеріалів буде простежено характерні етапи і моменти життєвих доль та життєвих виборів єврейських маскілів (прихильників Гаскали – єврейського Просвітництва). На прикладі життя та діяльності Пуа Раковської (відомої як "бабуся сіонізму") і Сари Шенірер (реформаторки традиційної освіти для єврейських дівчат) буде порушено проблему світського та релігійного єврейського фемінізму. Особливо цікавим у гендерному розумінні постає питання мовних поділів і співвідношень. Буде обговорено роль мови їдиш, яку часто називають мовою жінок, та її значення в сексуальній революції серед...
Історики — доволі консервативне середовище, і очевидно, деякі історики консервативніші ніж інші. Зона комфорту для консервативного історика — документ, тобто збережений текст, передусім такий, що має офіційне походження. Спогади, свідчення, усну історію консервативний історик вважає, в найкращому випадку, другорядними джерелами, надто суб'єктивними і непевними. Такий історик навіть не признає візуальних матеріалів як джерела, їх не використовує. Але шкода, бо ми живемо у часі, в якому інформація подається щораз частіше візуальними способами. Наші студенти звикли сприймати інформацію у формі, в якій є менше слів і більше образів. Як педагоги, ми повинні більше уваги приділяти візуальним матеріалам, щоб студенти краще й швидше освоїли історичні процеси. Але візуальні матеріали потрібні не тільки історику-педагогу, але й історику-досліднику.
Цей курс присвячено аналізові репрезентацій українських земель "довгої" революційної доби 1917-30 рр. як простору багатокультурності. Ми розглянемо як різні види репрезентацій (наукові праци, мемуари, вистави, фільми, оповідання), так і особливості співіснування етнічних спільнот у різних частинах України та на різних етапах революційного періоду. Нашою загальною метою буде спробувати забути про знайомий наратив "української революції" та "національно-визвольних змагань" і оглянути все різноманіття історичних матеріалів та репрезентацій, які не підпадали під нього. В процесі дослідження подій майже сторічної давнини ми зможемо краще зрозуміти й події 2014-го року.