REESOURCES. Переосмислюючи Східну Європу

Рефлексувати про викладання Східної Європи та вивчення її історії

Творити простір для вивчення історії та культури

Збагачувати курикулум з історії Східної Європи шляхом урізноманітнення першоджерел

Поєднувати академічні та публічні аудиторії

Оприявлювати голоси, індивідуальні досвіди та перспективи знизу

Теми

Формати

Періоди

Теми, які ми пропонуємо, мають на меті розширити розуміння європейської історії.

Архітектура Війна Гендер Голокост Імперії Інакомислення Інфраструктура Комеморація Культура Люди Мистецтво Міський простір Насилля Переміщення Повсякденне життя Подорожі Праця Промисловість Радянське Спадщина Чорнобиль

Ми організовуємо освітні матеріали за такими п'ятьма форматами: першоджерела, тематичні модулі, курси, силабуси та рефлексії.

Першоджерела Модулі Онлайн курси Силабуси Рефлексії

Важливим історичним періодом для нас є європейська модерність, яку ми поділяємо на десятиліття між серединою 19-го та початком 21 століть.

1840-і 1850-і 1860-і 1870-і 1880-і 1890-і 1900-і 1910-і 1920-і 1930-і 1940-і 1950-і 1960-і 1970-і 1980-і 1990-і 2000-і 2010-і 2020-і

Розширений пошук

Останні додані

Куди ми йдемо, фільм, 10 хвилин

Коментар готується...

Детальніше

Олександр Ляшко про фінансові привілеї та матеріальне становище сім’ї радянського номенклатурника, 1950-ті

Олександр Ляшко (1916–2002) – політичний і державний діяч УРСР. Почав свій трудовий шлях інженером у 1945 році, потім працював секретарем Краматорського міськкому та Донецького обкому Комуністичної партії України, дійшов до посади другого секретаря ЦК КПУ, а згодом і очільника уряду УРСР (1972–1987). Зробивши блискучу кар'єру та добре знаючи систему, після виходу на пенсію в 1987 році О. Ляшко заходився писати мемуари, які трилогією опублікував у 1997 році. Для їх написання він використовував різноманітні джерела, тож попри значну часову відстань від описуваних подій та комуністичні переконання спогади характеризуються високою достовірністю та виваженістю оцінок. Пропонований уривок розповідає про фінансове забезпечення та матеріальне становище сім'ї О. Ляшка у середині 1950-х, зокрема після його переходу з посади...

Детальніше

Постанова ЦК КПУ про скасування фінансових привілеїв, 1957

12 лютого 1957 року ЦК КПУ ухвалив постанову, якою скасовувалося тимчасове грошове забезпечення, запроваджене у 1948 р. На перший погляд, вона ліквідує соціальну несправедливість і збалансовує розмір виплат різним категоріям апаратників. І сама назва постанови ("Про відміну виплати…"), і мотивація ("надмірний розрив"), і рішення ("повністю скасувати") виглядають, навіть, демократично, і назагал відповідають духові хрущовської епохи з поліпшення соціальних стандартів. Утім, розміри нових зарплат упривілейованої номенклатури, винесені у два додатки, нівелюють враження від цього рішення як щиросердного наміру М. Хрущова наблизити владу до народу. Втрати номенклатури від скасування виплати тимчасового грошового забезпечення виявилися незначними. При цьому, щоправда, скасовувалися надбавки за вислугу років та особливі умови праці. 21 лютого 1957 р. президія ЦК КПУ затвердила...

Детальніше

Постанова уряду УРСР про нові розміри фінансових привілеїв, 1956

"Колективне керівництво" із соратників Й.Сталіна, що після його смерті поділило необмежену владу, виступило проти зосередження надмірних повноважень в одних руках. Одним з наслідків такого рішення стала відмова від "гібридних" постанов при визначенні винагороди номенклатури, тож партія і уряд запроваджували новації і визначали розміри виплат окремо, проте синхронно. При цьому домінантна роль партії зберігалася. 16 березня 1956 року ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР ухвалили власні ідентичні за суттю постанови, що змінювали порядок нарахування тимчасового грошового забезпечення. 13 квітня ЦК КПУ прийняв відповідне рішення щодо фінансових привілеїв, а 20 квітня – затвердив проєкт урядової постанови з аналогічного питання, незабаром схвалений Радою міністрів. Постанови ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР жодним чином не пояснювали причини...

Детальніше

Постанова про зменшення розміру тимчасового грошового забезпечення, 1952

12 серпня 1952 року радянський уряд ухвалив постанову "Про тимчасове грошове довольство". У розгорнутому вигляді 25 серпня вона була продубльована українським урядом і ЦК КП(б)У. Попри те, що союзна всесоюзна постанова ухвалена лише урядом без ЦК ВКП(б), цей нюанс не мав суттєвого значення – очільником обох органів був Й.Сталін. На відміну від попередньої постанови 1948 року, назва даного документу жодним чином не дає уявлення про суть змін, натомість у ній йшлося про певне погіршення добробуту керівної номенклатури. Постанова містила мотиваційну частину, яка пояснювала причину зменшення розміру тимчасового грошового довольства "серйозним зниженням цін на товари масового споживання", що відповідало дійсності, адже радянський уряд щорічно проводив такі кампанії з 1948 р. До зменшення розміру фінансових...

Детальніше

Звернення апаратників Харківського обкому в центральну Комісію партійного контролю щодо фінансових привілеїв, 1948

Після запровадження у січні 1948 року тимчасового грошового забезпечення в апаратах центральних, регіональних та обласних центрів органів влади виокремилася упривілейована частина і зросла внутрішня диференціація. Попри певну засекреченість інформації про фінансові привілеї розголос виходив назовні, дратуючи решту номенклатурників. Дізнавшись про суттєву різницю в оплаті праці та примірявши ці привілеї на себе, група апаратників Харківського обкому КП(б)У на початку 1948 року звернулася до Комісії партійного контролю ЦК ВКП(б), яка вважалася справедливим партійним арбітром. Цікаво, що звернення адресоване в Москву, оминаючи Київ, куди належало б звертатися за субординацією. Критика першого секретаря Харківського обкому В.Чураєва схиляє до думки, що анонімні автори (а, можливо, автор) побоювалися негативних наслідків апеляції до українського ЦК. За неписаною бюрократичною традицією звернення...

Детальніше

Автори

Ольга Мартинюк

Старша викладачка кафедри історії Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського. Кандидатка історичних наук (2017). Гостьова лекторка Університету Цюриха та Університету Базеля. Сфера інтересів включає історію транспорту, екології, урбаністики, гендеру, політичного повсякдення.

Віктор Крупина

Історик, кандидат історичних наук (2005). Захистив кандидатську дисертацію про російський Білий рух в Україні у 1917–1920 рр. Працює в Інституті історії України Національної академії наук України. Сфера наукових зацікавлень: політична та соціальна історія України 1945 – 1991 рр., українська номенклатура, історія повсякдення.

Тарас Назарук

Керівник напрямку цифрової історії в Центрі міської історії. З 2016 по 2024 працював над цифровою енциклопедією історії Львова (lia.lvivcenter.org). З 2022 працює над Телеграм-архівом війни, що є також темою його дисертаційного проєкту в Університеті Гаґена (Німеччина). Окрім архівування соціальних медіа, до сфери зацікавлень також входить історія радянської кібернетики і ранніх комп'ютерних мереж.

Анна Чеботарьова

Соціологиня, докторантка на Кафедрі літератури, країнознавства та європейських мов Університету Осло. Коло наукових інтересів: культурна спадщина, вивчення колективної пам'яті, Голокост, єврейська спадщина в Центрально-Східній Європі, усна історія та кількісні методи соціологічних досліджень.

Ольга Петренко-Цеунова

Літературознавиця, викладачка Києво-Могилянської академії, редакторка, PhD з філології. Історична оглядачка “Українського тижня”, дописувачка часописів “Verbum”, “Критика”. Сфера наукових зацікавлень: наративна ідентичність, міські студії, Празька поетична школа, українське бароко.

Артем Харченко

Історик, доцент Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Дослідження Др. Харченка пропонує погляд на єврейське населення півдня імперії Романових поза межами Смуги осілості. У фокусі дослідження проблема внутрішньої єврейської міграції, відносини єврейського населення із імперською владою, а також строкатість єврейських громад регіону.

Шивон Хірн

Історикиня, викладачка Манчестерського університету у Великобританії. Дослідження Др. Хірн зосереджені на гендерних студіях, історії сексуальності та медицини. Вона є авторкою книги Контроль за проституцією: регулювання нижчих класів у пізньоімперській Росії (Policing Prostitution: Regulating the Lower Classes in Late Imperial Russia, 2021). Співредакторка проєкту цифрової історії Peripheral Histories? (Периферійні історії?).

Павло Єремєєв

Історик, доцент кафедри історії Східної Європи історичного факультету та доцент кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сфера наукових зацікавлень: історія релігії, історія Східної Європи наприкінці XVIII – на початку ХХ ст., інтелектуальна історія, історіографія.

Ірина Скубій

історикиня, докторка історичних наук, стипендіатка позиції імені Миколи Зерова з українських студій в Університеті Мельбурна. Досліджує історію споживання, матеріальної культури та довкілля під час радянських голодів в Україні. Авторка монографії «Торгівля в Харкові в роки НЕПу (1921–1929 рр.): історія і повсякденність» (2017) та низки статей із історії споживання, матеріальності, голодів та історії тварин в радянській Україні в 1920-1940-ті роки.

Ельжбєта Квєчінська

PhD, історикиня, викладачка відділення історії ХІХ століття у Варшавському університеті. Здобула докторський ступінь у Європейському університетському інституті у Флоренції (2021). Наукові зацікавлення: методологія та історія історіографії, інтелектуальна, культурна та соціальна історія Польщі, України, Росії та євреїв-ашкеназі в ХІХ та ХХ століттях з особливим наголосом на націотворчих процесах та студіях колоніалізму.

Ігор Петрій

кандидат історичних наук, вчений секретар Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Сфера наукових зацікавлень: історія Львова і Східної Галичини XIX-XX ст., щоденникова та мемуарна література України та Центрально-Східної Європи

Роман Любавський

історик, доцент Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Зараз працює над книжкою "Соціалістичні міста в УСРР: ідея, реалізація, спадщина". Це дослідження пропонує погляд на історію і сучасність соцмістечок Харкова, Запоріжжя та Кривого Рогу в трьох вимірах: символічному, просторовому та вернакулярному. У його фокусі: повсякденні практики мешканців соцміст, архітектурні проєкти, еволюція образів соцміст протягом ХХ-ХХІ ст., зміни у топонімічному та символічному ландшафті після декомунізації.

Ольга Заречнюк

архітекторка, архітектурна редакторка проекту "Інтерактивний Львів" Центру міської історії (2018 – дотепер), авторка архітектурних описів будинків, проводить міські прогулянки з архітектурних тем. Сфера наукових зацікавлень: архітектура і міське планування кінця ХІХ – початку ХХ століття, архітектурна спадщина, історія архітектурної консервації і реставрації.

Олександр Черемісін

Доктор історичних наук, професор кафедри історії, археології та методики викладання у Херсонському державному університеті, де працює над монографією на тему: "Літопис Херсона у вимірах повномасштабної російсько-української війни". У фокусі дослідження – відтворення перебігу окупації міста Херсона на основі усних джерел та рефлексії власного перебування в Херсоні під час окупації.

Володимир Склокін

історик, доцент кафедри нової і новітньої історії України Українського Католицького Університету. Одна з нещодавніх книг: Імперські ідентичності в українській історії 18 ст., ред. Вадим Ададуров і Володимир Склокін. (Львів, 2020). Наукові зацікавлення: історія України та Російської імперії протягом довгого 18-го століття, інтелектуальна історія, теорія та історія історіографії, публічна історія.

Володимир Маслійчук

доктор історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету Києво-Могилянська академія. Автор семи монографій, остання: У полоні прикордонь та наративів: Дослідження з історії Слобідської України XVII – XIX cт. (Харків, 2021). Сфера наукових зацікавлень: демографія Наддніпрянської України другої половини ХVІІІ – початку ХХ ст., студії над традиційним світом та модернізаційними вторгненнями, історія освіти та ін.

Юлія Маліцька

PhD, історикиня, дослідниця в Університеті Седертерна (Стокгольм, Швеція). Др. Маліцька вивчає історію харчування, біополітики та навколишнього середовища у Східній Європі в ХІХ і ХХ століттях. З 2017 року є викладачкою Інституту історії та сучасності, де читає низку курсів з історії.

Олена Бетлій

iсторикиня, кандидатка історичних наук (2004), доцентка кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сфера наукових досліджень: соціальна історія Києва в роки Першої світової війни та революції; дискурсивні практики європейського простору, політика ідентичностей у контексті євроінтеграційних процесів.

Назар Кісь

історик, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидат історичних наук. До сфери наукових інтересів др. Кіся належить: Історія Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст., масова політика, політична мобілізація, публічна історія, політика пам’яті.

Анастасія Холявка

керівниця проекту "Міський медіаархів" Центру міської історії (2022 – дотепер). Координаторка Cafe philosophique Lviv, співзасновниця медіа "Контур", редакторка видання. Серед наукових зацікавлень теорія дизайну, теорія мистецтва, актуальні мистецькі практики MediaLab.

Оксана Кісь

докторка історичних наук, провідна наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії, співзасновниця Української асоціації усної історії. Наукові зацікавлення зосереджені в ділянці усної жіночої історії та повсякденного життя українських жінок в надзвичайних історичних обставинах.

Марта Гавришко

історикиня, кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Наукові інтереси дослідниці сфокусовані навколо питань ґендеру, сексуальності, насильства, націоналізму і мілітаризму під час Другої світової війни та Голокосту.

Ірина Старовойт

кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри культурології УКУ, членка Виконавчої ради Українського ПЕНу.

Олена Стяжкіна

докторка історичних наук, професорка, наукова співробітниця відділу історії України другої половини ХХ століття Інституту історії НАН України, членка Української асоціації дослідниць жіночої історії.

Галина Боднар

кандидатка історичних наук, доцентка кафедри новітньої історії України ім.М. Грушевського,Львівський національний університет ім. І.Франка, авторка книги Львів. Щоденне життя міста очима переселенців із сіл (50–80-ті роки ХХ ст.) (Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.Ів.Франка, 2010).

Мар’яна Байдак

історикиня, старша наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інститут народознавства НАН України, кандидатка історичних наук (2018). Наукові зацікавлення: жіноча історія, ґендерні студії, антропологія, повсякденна історія, історія Першої світової війни та міжвоєнного часу, мережеві суспільства, локальна історія.

Андрій Бояров

медіа-художник, дослідник львівського та українського авангарду, незалежний куратор та архітектор. Андрій Бояров є перекладачем та редактором монографії Пйотра Лукашевича про львівське об’єднання митців “artes”.

Влодко Костирко

митець, мистецтвознавець, куратор, колекціонер та дизайнер інтер'єру. Автор живопису, графіки, колажів, асамбляжів, інсталяцій, енвайронментів та вуличного мистецтва.

Пйотр Слодковський

історик мистецтва, працює в Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Наукові інтереси зосереджені на польському та центральноєвропейському мистецтві 20 століття і його зв’язку з сучасними гуманітарними думками. Автори книги “Modernizm żydowsko-polski. Henryk Streng / Marek Włodarski a historia sztuki” (2019).

Кшиштоф Свірек

соціолог, лектор факультету соціології у Варшавському університеті, редактор журналу “Widok. Teorie i Praktyki Kultury Wizualnej”. Спеціалізується на теоріях повсякдення, зокрема в теоріях марксизму та психоаналізу. У 2018 році видав книгу “Teorie ideologii na przecięciu marksizmu i psychoanalizy”.

Василь Косів

доктор мистецтвознавства, доцент кафедри графічного дизайну, Львівська національна академія мистецтв. Автор книги "Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989 років" (Київ: Родовід, 2019). Викладає історію графічного дизайну для бакалаврів та кілька теоретичних дисциплін для магістрів і аспірантів.

Юлія Коваленко

кандидатка культурології, програмерка Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, членкиня Спілки кінокритиків України.

Олег Чорний

режисер, сценарист, медіа-художник. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії та Nomadic University for Art, Philosophy and Enterprise in Europe.

Ірина Склокіна

історикиня, дослідниця у Центрі міської історії. Учасниця кількох колективних міжнародних проєктів, присвячених історичній пам’яті та культурній спадщині. У Центрі міської історії дослідження Ірини Склокіної стосується історичної спадщини, зокрема у фокусі її вивчення — індустріальна та радянська спадщина Харкова та Львова.

Анна Онуфрієнко

кінознавиця Національного центру Олександра Довженка, культурологиня, журналістка, співкураторка виставок про кіно і мистецтво 1920-х років, співрежисерка фільмів “Атомоград. Монтаж утопії”, “Інтербачення-Львів”, програмна координаторка ретроспективних кінопрограм.

Оксана Дудко

історикиня, координаторка проекту “Інтерактивний Львів” (2011-2016), афілійована дослідниця Центру міської історії, Post-Doctoral Fellow за Програмою Петра Яцика з українських студій в Університеті Саскатчевана. Наукові зацікавлення: історія насильства, історія першої світової війни та революції, історія театру, культурна історія, театральне та виставкове кураторство.

Йоанна Лісек

літературознавиця, перекладачка і викладачка Кафедри єврейських студій Вроцлавського університету, де вона викладає єврейську літературу та культуру, а також мову ідиш. Наукові інтереси др. Лісек зосереджені на єврейській поезії та ролі жінки в культурі їдиш.

Софія Дяк

історикиня, дослідниця, директорка Центру міської історії. Коло зацікавлень включає повоєнну історію міст після зміни кордонів, практик спадщини і містопланування у соціалістичних містах. Готує до друку книжку про інтеграцію міського простору Львова у радянський проект та державу під робочою назвою "New Lives in Old Cities: Postwar Lviv and the Power of Accommodation."

Пйотр Рипсон

Історик мистецтва, куратор, критик, літературознавець, історик візуальної культури та музеєзнавець. Др. Рипсон – доцент у Польсько-японській академії інформаційних технологій (кафедра нових медій) і куратор у Єврейському історичному інституті. Автор 11 книг і понад 200 статей з мистецтва, інформаційної архітектури, візуальної комунікації і літератури.

Джон-Пол Химка

професор-емерит факультету історії і класичної філології Альбертського університету (Едмонтон). Автор чотирьох монографій з української історії: “Socialism in Galicia” (1983), “Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century” (1988), “Religion and Nationality in Western Ukraine” (1999), “Last Judgment Iconography in the Carpathians” (2009).

Наталя Алексюн

професорка модерної єврейської історії у Коледжі Туро Вищої школи єврейських студій (Нью-Йорк). До сфери наукових зацікавлень проф. Алексюн належить соціальна, політична та культурна історії Східноєвропейського єврейства модерного часу. Вона активно публікується на теми історії єврейської інтелігенції в Центрально-Східній Європі, польсько-єврейських стосунків, модерної єврейської історіографії, історії медицини, на Голокосту.

Сергій Єкельчик

професор історії і славістики Університету Вікторії та чинний голова Канадської асоціації україністики. Проф. Єкельчик – автор шести книг з історії України та українсько-російських взаємин, серед яких “Історія України: народження модерної нації” (OUP, 2007), перекладена на 5 мов.

Йоханан Петровський-Штерн

професор юдаїки і єврейської історії історичного факультету Північно-західного (Northwestern) університету в Чикаґо. Петровський-Штерн викладав в різних навчальних закладах, включаючи Києво-Могилянську Академію, Єрусалимський університет і Гарвард. Автор більше сотні наукових статей і шести книжок. Викладач літньої школі з єврейської історії Центу міської історії.

Кароліна Шиманяк

професорка Єврейського історичного інституту у Варшаві, де очолює Центр культури їдиш, і кафедри єврейських студій Вроцлавського університету. Дослідниця, редакторка, перекладачка. Її наукові зацікавлення є на перехресті модерної єврейської літератури й культури, польсько-єврейської літературних й культурних взаємин, політики пам’яті, теорії модернізму і авангарду, жіночої літератури та перекладознавства.

Oксана Кузьменко

фольклористка, докторка філологічних наук, провідна наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України. Наукові інтереси: історична поетика фольклору, динаміка фольклорної традиції, методологія концептуального аналізу вербальних текстів фольклору, інтегральне міждисциплінарне вивчення фольклору, усна історія, етнолінгвістика.

Оксана Годованська

історикиня, старша наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, старша викладачка кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Національного університету «Львівська політехніка», кандидатка історичних наук. Наукові зацікавлення: історія української міграції, повсякденна історія, локальна історія, охорона культурної спадщини.

Валентина Шевченко

історикиня, старша наукова співробітниця Інституту історії України Національної академії наук України. У Центрі міської історії Валентина бере участь у виконанні проєкту "24.02.22, 5 ранку: Свідчення з війни". Сфери наукових зацікавлень: історична урбаністика, соціально-економічна історія України ХІХ – початку ХХ ст., український контекст Першої світової війни.

Роксоляна Головата

історикиня, дослідниця, історична редакторка проекту "Інтерактивний Львів", є аспіранткою в Українському католицькому університеті (Гуманітарний факультет) та Вроцлавському університеті (Інститут історії мистецтва). Тема дисертації зосереджена на урбаністичних змінах Галицького передмістя у Львові, його соціотопографії та перцепції простору у довгому 19 столітті.

Іванна Черчович

історикиня, дослідниця та керівниця освітнього напрямку у Центрі міської історії, наукова співробітниця Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАНУ. Кандидатка історичних наук (Інститут українознавства НАН України, 2014). Сфера наукових інтересів: жіноча історія, історична антропологія, історія повсякдення у стосунку до Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

Олександр Маханець

історик, дослідник Центру міської історії, працює над дослідницьким проектом про домашнє та аматорське кіно, опрацьовує та розбудовує відповідну колекцію в Міському медіаархіві Центру, курує щорічну програму Днів домашнього кіно. Серед наукових зацікавлень: історія медіа, цифрові архіви, фотографія, кіно, аматорські кінопрактики, цифрова гуманістика, соціальна історія, візуальні студії.

Наталія Отріщенко

соціологиня, дослідниця, координаторка “Міських розповідей” у “Міському медіаархіві”. Сфера наукових зацікавлень: методологія і методи соціологічних досліджень, усна історія, проективні методи, соціологія міста, просторові та соціальні трансформації після державного соціалізму. Авторка онлайн-курсу на Освітній платформі "Свої, чужі, сторонні: Вступ до соціології міста".

Владислава Москалець

історикиня, дослідниця Центру міської історії, старша викладачка кафедри історії та координаторка програми Єврейських студій в Українському Католицькому Університеті. Отримала PhD у Яґелонського університету у Кракові (2017). Сфера наукових зацікавлень: єврейська історія Східної Європи 19 і 20 століття, історія споживання, жіночі студії, їдиш і мовне різноманіття.

Богдан Шумилович

історик та історик мистецтва, дослідник Центру міської історії. Отримав PhD у Інституті Європейського університету у Флоренції (2020). Основним фокусом роботи є медіа-історія та історія телебачення у Центрально-Східній Європі та СРСР, а також міська креативність, медіа-мистецтво та візуальні дослідження. Автор онлайн-курсу "Як розуміти і читати візуальні медіа".

Анна Мюллер

історикиня, ад’юнкт-професорка історії в Університеті Мічіган-Дірборн. Отримала PhD в Університеті Індіани (2010). Авторка книг "Якщо б стіни вміли говорити. Всередині жіночої в'язниці в комуністичній Польщі" (If the Walls Could Speak. Inside a Women's Prison in Communist Poland) (2017) та "Звичайне життя? Подорож Тоні Лехтман, 1918-1996" (An Ordinary Life? The Journeys of Tonia Lechtman, 1918–1996) (2023).

Мейгіл Фавлер

історикиня, доцентка Стетсонського університету. Отримала ступінь PhD в Принстонському університету (2011). Авторка книга "Бомонд на краю імперій: держава і сцена у радянській Україні" (Торонто, 2017). Коло наукових інтересів: історія театру, історія культури, єврейська історія, ґендерна історія, прикордоння. Авторка онлайн-курсу на Освітній платформі "Гроші і муза. Вступ до історії культури".

Дивитись всіх

Новини

Презентації освітньої платформи REESOURCES у травні

17.6.2024

Жінки і опір: воркшоп про переосмислення підходів до викладання Східної Європи в Інституті Гаррімана

12.4.2024

"Все повинно бути записано без жодного упущення"

Онлайн-курс з вивчення історії Голокосту

2.2.2024

Семінар CERCEC у Парижі

15.11.2023

Дивитися більше

Партнери і підтримка

Усі партнери

Питання

Як співпрацювати із освітньою платформою?

Ми запрошуємо викладачів університетів, студентів та всіх, хто цікавиться історією, використовувати ресурси Освітньої платформи у викладанні та навчанні історії Центрально-Східної Європи.

Як отримати матеріали освітньої платформи?

Отримати цифрові матеріали освітньої платформи можна через реєстрацію і створення власного кабінету або надіславши листа на [email protected].

Чи можу я стати автором освітнього модуля чи поділитися з освітньою платформою власними джерелами?

Ми будемо раді співпраці з дослідниками минулого, які мають досвід роботи з архівними та приватними колекціями. Із пропозиціями співпраці звертайтеся за адресою [email protected].

Якими є умови використання ресурсів освітньої платформи?

Ми дотримуємося ліцензії Creative Commons на використання об'єктів авторського права (CC BY-NC-ND). Це означає, що ми дозволяємо користувачам завантажувати матеріали й ділитися ними з іншими за умови збереження посилань на платформу і її авторів, та не використання цих матеріалів з комерційною метою.

Дивитись більше

Ми рекомендуємо

Усі рекомендації