1930-і
Першоджерела
Уривок із травелогу Хоне Готтесфельда “Моя поїздка до Галичини” (1937): “Штетл вимирає. І це не єдиний штетл в Галичині”
Цей уривок — продовження вражень журналіста Хоне Готесфельда від рідного містечка Скала, яке він покинув тридцять років тому, емігрувавши до Америки. Після своїх відвідин Галичини в 1936 році, він пише травелог, враження якого друкуються в газеті “Forverts" ("Вперед", офіційна назва ідишем: פֿאָרווערטס). Потім вони з'являться окремою книгою. Зрозуміло, що він мав імпліцитний намір — сприяти зростанню фінансової підтримки галицьких євреїв, саме тому детально описує насамперед їхні труднощі. У цьому уривку, автор акцентує увагу на головних аспектах занепаду містечка: демографічних змінах та їхніх причинах (економічних та епідемічних). Уривок показує як голова єврейської громади пояснює, що головна причина чому місто вимирає — це висока смертність серед новонароджених та епідемії. Попри загальний стан декадансу, автор...
Фрагмент із травелогу Хоне Готтесфельда “Моя поїздка до Галичини” присвячений містечку Скала (нині Скала-Подільська)
Повернувшись через три десятиліття до рідного містечка Скали (сьогодні Скала-Подільська), Хоне Готтесфельд, — журналіст нью-йоркської газети “Forverts” (їдишем: פֿאָרווערטס), — знайшов місто в стані тривалого занепаду. Якщо за переписом 1900 року у тут проживало 5,638 мешканці, з яких євреї складали половину — 2,494, то за останнім переписом в 1931 році демографія Скали занепала: у місті жило 4 017 особи, євреїв з яких було 1460. Загалом стан галицьких містечок ніколи не відновився після Першої світової війни. В міжвоєнний період основне джерело доходів містян — торгівля з Російською імперією стала неможливою. Із представленого уривку зрозуміло, що населення фактично немає засобів до існування, а поточний статус прикордонного міста значно погіршує соціальні, економічні та культурні умови...
Фрагмент із травелогу Хоне Готтесфельда “Моя поїздка до Галичини”, присвячений Львову
Хоне Готтесфель, відомий журналіст нью-йоркської їдишомовної газети “Forverts” (назва їдишем פֿאָרווערטס [Вперед]), відвідуючи Галичину, залишив насичений деталями травелог “Моя поїздка Галичиною”, який видало Об'єднання галицьких євреїв Америки в 1937 році. Його поїздка була пов'язана із рідними місцями, які він залишив три десятиліття тому, в 1907 році. В травелозі присутні порівняння між досвідами суспільного життя протягом австрійського та польського періодів, що належали як самому автору, так і особам, яких він зустрічав. Цей уривок з травелогу також дає розуміння як формувалася колективна пам’ять галицьких євреїв у міжвоєнний період, як вони пам'ятали Австро-Угорську імперію, досвід Першої світової війни, погроми та еміграцію, що на період відвідин автора не була більше можливою через міжнародну ситуацію — США обмежили в'їзд...
Фрагмент із травелогу Хоне Готтесфельда “Моя поїздка до Галичини”, присвячений Тернополю (1937)
Це фрагмент травелогу — вражень та досвіду подорожі, — відомого журналіста нью-йоркської газети “Forverts” (їдишем: פֿאָרווערטס), Хоне Готтесфельда, виданого в Нью-Йорку в 1937 році. Автор розповідає про поїздку до свого рідного містечка Скали, яке він залишив у 1907 році. Це галицьке містечко в австрійський період розвивалося завдяки великій кількості хасидських паломників, які відвідували місцевих цадиків у сусідньому містечку Чорткові, та у міжвоєнний періо сильно занепало. Хоне Готтесфельд був відомий своїми гумористичними розповідями з газет, а також як автор пʼєс, які ставили у Нью-Йорку та Варшаві. Цей уривок розповідає про його коротке перебування у Тернополі — місті, де жила одна із найбільших єврейських громад Східної Галичини. За статистикою 1905 року єврейське населення складало половину його...
Стаття Івана Кревецького про Оссолінеум, 1928
Директор бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові Іван Кревецький долучився до когорти представників НТШ, які в честь столітнього ювілею Оссолінеуму підготували свої привітальні тексти про цю інституцію. У статті, надруковані в українському часописі Нова Зоря, автор, будучи бібліографом і одним із фундаторів державницького напряму української історіографії, наголошував на багатстві Оссолінеуму, насамперед, у стосунку до україністики XVI–XVII ст.: історії Хмельниччини і козаччини, та історії Львова. Згадав І. Кревецький і про о. Михайла Гарасевича, автора праці „Annales Ecclesiae Ruthenae” (Церковні аннали Рутенії, 1863), що був добре знайомий із фундатором Оссолінеуму Юзефом Максиміліаном Оссолінським, ба більше сповідав його перед смертю.
Зведення про економічне та продовольче становище у Харкові на початок весни 1933 року
Документ є зведенням розвідувального Другого Відділу Прикордонної служби Польщі в Харкові про економічне та продовольче становище у місті на початок весни 1933 р. Аналізуючи цей текст необхідно враховувати, що описані події відбувалися в найбільш критичний період Голодомору 1932-1933 років. Текст документу дозволяє проаналізувати умови виживання міського населення, серед іншого продовольче забезпечення працівників іноземного (польського) консульства, та свійських тварин. У центрі уваги документу знаходиться стан доступності харчових продуктів на міському ринку, які в умовах гострого дефіциту та дорожнечі можна було придбати лише поштучно (так купували, зокрема, картоплю). Як скаржиться співробітниця польського консульства в Харкові, Оля Осмульська, через такі умови їхня кухарка була змушена закуповувати картоплю у кількох торгівок. Авторка цього документу звертає увагу на...
Показати ще
Згорнути все
Урочистість на стадіоні українського “Сокола-Батька”, Львів, 1934
Подія, перебіг якої представляє зображення, відбувається на стадіоні українського "Сокола-Батька". Ймовірно, це третій і останній Крайовий сокільський здвиг, що відбувся у 1934 р. на сокільському стадіоні.Перше українське гімнастичне (руханкове) товариство “Сокіл” (Сокіл-Батько) створене у Львові 11 лютого 1894 р. Взірцем був статут чеського “Сокола” (1862 р., засновник Мирослав Тирш). Метою товариства було виховання єдності українського народу, його сили та гідності, а разом з тим витримки, спритності, підприємництва, дисципліни. Крім гімнастичних вправ “Сокіл” звертав велику увагу на пожежну справу та туризм. Першим головою товариства (до 1900 р.) був відомий інженер-архітектор Василь Нагірний. Від 1900 р. “Сокіл” поширив свою діяльність на всю Галичину, постали самостійні руханкові товариства “Січ”, які в 1912 р. об’єдналися і утворили...
Ой у лузі червона калина, українська пісня спротиву
Це джерело є аудіозаписом народного варіанту тексту, який є однією з найпопулярніших українських пісень спротиву. Її знають під різними назвами: «Cтрілецький гімн», «Пісня про калину» або «Ой у лузі червона калина». Світовому поширенню пісні посприяв виступ Андрія Хливнюка, соліста гурту «Бумбокс», який 28 лютого 2022 року на четвертий день повномасштабного нападу Росії на Україну переспівав тільки першу строфу з пісні. Його виступ на Софійській площі у Києві зумовив появу реміксів. Серед багатьох виконавців південноафриканський музикант Девід Скотт з гурту The Kiffness та рок-ансамбль Pink Floyd (“Hey! Hey! Rise Up!”). Історія пісні тривала і захоплююча. Її зачин походить із пісні «Розлилися круті бережечки, гей, гей, на роздоллі», яка описує події середини XVII cт. й...
Радянська влада прагнула докорінно змінити стиль і структури повсякденного життя людей (житло, дозвілля, роботу). Особливо радикальні проєкти були розроблені і частково втілені у 1920-1930-ті роки. Робітники опинилися у центрі уваги радянської соціальної політики. У офіційному дискурсі комуністична партія більшовиків була представлена як авангард пролетаріату, що діяла передусім в інтересах трудящих. Чи відповідали ці ідеї практиці, і якою ціною втілювалися. Про це йтиметься у модулі авторства історика Романа Любавського.
Кінець XIX - початок ХХ століття відомий як період масової міграції з Європи до інших континентів, коли понад 55 мільйонів людей змінили своє місце проживання. Зокрема цей процес захопив Російську та Австро-Угорській імперії, де складне економічне становище, брак промислу, переслідування підштовхували різні групи населення до виїзду. Серед таких груп були як українські і польські селяни, так і містечкові євреї – дрібні ремісники або робітники. Напрямками руху для них найчастіше ставали США, Канада, Аргентина, Бразилія, які потребували робочої сили на фабриках чи фермах. Історикиня Владислава Москалець у цьому модулі фокусується на особистих досвідах східноєвропейських мігрантів, збережених у фольклорі та спогадах.
В рамках курсу пропонується поглянути на модерну українську історію через призму урбаністики. Увага зосереджуватиметься на містотворенні як перехресті глобального технологічного поступу, регіональної політики та локальних культур повсякдення. Услід за теоретичними напрацюваннями урбаністичних студій (Люсьєн Лефевр, Девід Гарві, Юдіт Боднар та ін.) міський простір розуміється не як нейтральне фізичне вмістилище, а як витвір постійно змінних та доповнюваних соціальних значень. Місто історично концентрує у собі соціальну взаємодію, а його будова з одного боку відображає наявні соціальні зв'язки, й з іншого – є стимулом творення нових.
У цьому короткому курсі розглядатимуться культурні взаємини між євреями та не-євреями (українцями, поляками, росіянами) на прикордоннях двох імперій – Габсбургів і Романових. Така взаємодія могла бути свідомою чи несвідомою, вона могла ґрунтуватися на складних процесах зіткнення, засвоєння, призвичаювання, обміну та знищення.
Метою курсу є показати можливості, які відкриває гендерна перспектива у вивченні єврейської культури. Виходячи з аналізу ролі жінки та чоловіка в традиційній єврейській громаді, буде представлено гендерні відмінності в процесі модернізації єврейських жінок та чоловіків. На основі автобіографічних матеріалів буде простежено характерні етапи і моменти життєвих доль та життєвих виборів єврейських маскілів (прихильників Гаскали – єврейського Просвітництва). На прикладі життя та діяльності Пуа Раковської (відомої як "бабуся сіонізму") і Сари Шенірер (реформаторки традиційної освіти для єврейських дівчат) буде порушено проблему світського та релігійного єврейського фемінізму. Особливо цікавим у гендерному розумінні постає питання мовних поділів і співвідношень. Буде обговорено роль мови їдиш, яку часто називають мовою жінок, та її значення в сексуальній революції серед...
Історики — доволі консервативне середовище, і очевидно, деякі історики консервативніші ніж інші. Зона комфорту для консервативного історика — документ, тобто збережений текст, передусім такий, що має офіційне походження. Спогади, свідчення, усну історію консервативний історик вважає, в найкращому випадку, другорядними джерелами, надто суб'єктивними і непевними. Такий історик навіть не признає візуальних матеріалів як джерела, їх не використовує. Але шкода, бо ми живемо у часі, в якому інформація подається щораз частіше візуальними способами. Наші студенти звикли сприймати інформацію у формі, в якій є менше слів і більше образів. Як педагоги, ми повинні більше уваги приділяти візуальним матеріалам, щоб студенти краще й швидше освоїли історичні процеси. Але візуальні матеріали потрібні не тільки історику-педагогу, але й історику-досліднику.
Цей курс присвячено аналізові репрезентацій українських земель "довгої" революційної доби 1917-30 рр. як простору багатокультурності. Ми розглянемо як різні види репрезентацій (наукові праци, мемуари, вистави, фільми, оповідання), так і особливості співіснування етнічних спільнот у різних частинах України та на різних етапах революційного періоду. Нашою загальною метою буде спробувати забути про знайомий наратив "української революції" та "національно-визвольних змагань" і оглянути все різноманіття історичних матеріалів та репрезентацій, які не підпадали під нього. В процесі дослідження подій майже сторічної давнини ми зможемо краще зрозуміти й події 2014-го року.