ס׳האָט געלעבט מיט אונדז אַ חבֿר
אײַ־יאַ־יאַײַ
ס’איז געווען אַ יאַט אַ בראַווער
אײַ־יאַ־יאַײַ
ס’איז געווען אַ יאַט אַ בראַווער
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿון דער שטאָט אַראָפּגעקומען
אײַ־יאַ־יאַײַ
האָט ער אונדז צונויפֿגענומען
אײַ־יאַ־יאַײַ
האָט ער אונדז צונויפֿגענומען
אײַ־יאַ־יאַײַ
האָדי קוקן אויף די שטערן
אײַ־יאַ־יאַײַ
אַ קאָלכאָז זאָל בײַ אונדז ווערן
אײַ־יאַ־יאַײַ
אַ קאָלכאָז זאָל בײַ אונדז ווערן
אײַ־יאַ־יאַײַ
לאָמיר טרינקען אַ לחיים
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר דעם לעבן, פֿאַר דעם נײַעם
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר דעם לעבן, פֿאַר דעם נײַעם
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר די פֿעלדער, פֿאַר די זאַטן
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר דער נײַער, הויכער כאַטע
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר דער נײַער, הויכער כאַטע
אײַ־יאַ־יאַײַ
לאָמיר טרינקען אַ לחיים
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר די קינדער, פֿאַר געטרײַע
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר די קינדער, פֿאַר געטרײַע
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר די קינדער, פֿאַר די זקנים
אײַ־יאַ־יאַײַ
און פֿאַר אַלעמען אין איינעם
אײַ־יאַ־יאַײַ
און פֿאַר אַלעמען אין איינעם
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר דער אָקטאָבער־רעוואָלוציע
אײַ־יאַ־יאַײַ
און פֿאַר סטאַלינס קאָנסטיטוציע
אײַ־יאַ־יאַײַ
און פֿאַר סטאַלינס קאָנסטיטוציע
אײַ־יאַ־יאַײַ
לאָז דער ערשטער כּוס זיך פֿאַלן
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר דעם ליבן חבֿר סטאַלין
אײַ־יאַ־יאַײַ
פֿאַר דעם ליבן חבֿר סטאַלין
אײַ־יאַ־יאַײַ
Жив із нами один товариш,
Ай-я-яй!
Був він хлопець бравий,
Ай-я-яй!
Був він хлопець бравий,
Ай-я-яй!
Із міста він приїхав,
Ай-я-яй!
І всіх нас докупи зібрав,
Ай-я-яй!
І всіх нас докупи зібрав,
Ай-я-яй!
Годі дивитися на зорі,
Ай-я-яй!
Давайте будувати колгосп,
Ай-я-яй!
Давайте будувати колгосп,
Ай-я-яй!
Нумо ж вип’ємо,
Ай-я-яй!
За життя, за нове,
Ай-я-яй!
За життя, за нове,
Ай-я-яй!
За поля, за посіви,
Ай-я-яй!
За нову високу хату,
Ай-я-яй!
За нову високу хату,
Ай-я-яй!
Нумо ж вип’ємо,
Ай-я-яй!
За дітей, за відданих,
Ай-я-яй!
За дітей, за відданих,
Ай-я-яй!
За дітей, за старих,
Ай-я-яй!
І за всіх разом,
Ай-я-яй!
І за всіх разом,
Ай-я-яй!
За Жовтневу революцію,
Ай-я-яй!
І за сталінську конституцію,
Ай-я-яй!
І за сталінську конституцію,
Ай-я-яй!
Першу ж чарку вип’ємо,
Ай-я-яй!
За дорогого товариша Сталіна,
Ай-я-яй!
За дорогого товариша Сталіна,
Ай-я-яй!
Пропонований матеріал це грамзапис пісні “Колгоспна застільна” мовою їдиш на слова Іцика Фефера у виконанні Зіновія Шульмана, здійснений у Москві 1938 р. Іцик (Ісаак) Соломонович Фефер (1900, Шпола, Київська губ. – 12 серпня 1952, Москва) – радянський поет, писав на їдиші; у 1920–1930-х рр. – один із провідних діячів єврейської радянської літератури в Україні, автор численних віршів і пісень про колгоспне життя. Під час війни – член президії Єврейського антифашистського комітету (ЄАК). Заарештований 1948 р. у справі ЄАК, розстріляний у ніч на 12 серпня 1952 р. (“ніч страчених поетів”); реабілітований 1955 р. Відомо, що Фефер співпрацював з органами держбезпеки й дав викривальні свідчення проти інших членів ЄАК.
Зіновій Борисович Шульман (28 жовтня 1904, Одеса – 1977, Москва) – радянський співак (тенор), виконавець пісні. 1934 р. закінчив Державний інститут театрального мистецтва, 1934–1935 роках – соліст Оперного театру ім. К. Станіславського, згодом повністю присвятив себе єврейській музиці: обробляв народні пісні, перекладав арії на їдиш, замовляв нові твори письменникам і композиторам. У 1949 році заарештований за звинуваченням у “єврейському націоналізмі” й засуджений до 10 років таборів, реабілітований 1956–1957 рр.
Пісня належить до радянської колгоспної лірики на їдиші 1930-х років. Застільні пісні – давній жанр єврейського фольклору, пов’язаний із родинними та святковими подіями. У радянському варіанті 1930-х рр. цю форму наповнювали новим змістом: прославленням колгоспного достатку, праці й “щасливого життя”, згідно з тезою Сталіна “Жити стало краще, жити стало веселіше” (1935).
Запис слід розглядати в контексті епохи. 1938 рік – час завершення Великого терору, ліквідації ОЗЕТ (рос. Общество землеустройства еврейских трудящихся) і закриття центральної газети на їдиші “Дер Емес”; невдовзі єврейські національні райони втратили свій статус. На цьому тлі оптимістична колгоспна пісня репрезентує офіційний образ “щасливого” єврейського колгоспного села.
Після Другої світової війни культура їдиш стала об’єктом репресій унаслідок посилення сталінської політики боротьби з так званим “космополітизмом” і єврейським національним життям. Радянська влада дедалі більше сприймала самостійну єврейську культурну та інтелектуальну традицію як потенційний осередок нелояльності й зв’язків із Заходом. У 1948–1952 роках розгорнулися переслідування єврейських письменників, учених і громадських діячів, було ліквідовано єврейські культурні установи, закрито видання їдишем, а провідних представників літератури їдиш репресовано. Доля творців цього запису стала цьому наочним свідченням.