Емоції
Фільтрувати за періодами:
Першоджерела
Лист Уласа Самчука до Йосифа Шварца, 1956
Лист Уласа Самчука до єврейського письменника Йосифа Шварца надійшов у 1956 році, як відповідь на попередній лист Шварца. Обоє письменників походили з України і були в еміграції, але їх долі та статус у письменницькому середовищі різнилися. Йосиф Шварц був євреєм і до війни мешкав у карпатському містечку Дорі. Він симпатизував комуністичному руху і публікував короткі замальовки українською мовою у львівській газеті “Вікна”, але здебільшого займався організаційною працею та ідентифікував себе як “сільський балагула” — візник. Після радянської окупації він виїхав з Дори і спершу працював у Москві, а згодом був заарештований і відправлений до ГУЛАГу. Йому вдалося вийти за амністією в кінці 1940-х й емігрувати до США, відтак оселитися у Нью-Йорку. Вже у...
Радянські ветеранки як ідеологічні актор(к)и: промова Марії Мельникової-Доліної 1961 року
За сучасними оцінками дослідників, загальна кількість жінок у лавах Червоної армії під час Другої світової війни становила приблизно 1 млн осіб [1]. Однак, унікальність військової служби радянських жінок під час Другої світової війни полягає не у кількісних показниках їхньої присутності у війську: попри те, що за абсолютною кількістю жінок у війську СРСР дійсно переважав інші держави, ця перевага пояснюється, насамперед, значною чисельністю населення цієї країни. При порівнянні відносних показників картина виглядає інакше. Наприклад, за частками військовослужбовиць у загальній чисельності населення, у чисельності жіночого населення та у складі збройних сил, Велика Британія випереджала СРСР (1 % проти 0,58 %; 1,9 % проти понад 1 %; 8,2 % проти приблизно 2,9 % відповідно) [2]. Тобто...
Листи Єлизавети Скоропадської-Милорадович до небожа Григорія Милорадовича, 1860
Станом на час написання представлених тут листів, їх авторка, Єлизавета Милорадович (1832–1890) була донькою Полтавського губернського маршалка шляхти, надвірного радника, поміщика і мецената Івана Скоропадського (належав до лінії генерального бунчужного Василя Скоропадського, рідного брата гетьмана Війська Запорозького Івана Скоропадського (1708–1722)); дружиною графа, землевласника, дійсного статського радника, старшого від неї на 25 років Лева Милорадовича (1808 або 1809–1879); матір’ю їхнього єдиного сина, Григорія Милорадовича. Авторка хворіла на туберкульоз легенів, тому неодноразово виїздила на лікування до Києва, Одеси та за кордон — у Відень, Галле, Баден, — про що у цих листах неодноразово згадується. Стосунки Єлизавети Милорадович з адресатом, племінником її чоловіка, Григорієм Милорадовичем (1839–1905), були дуже важливою частиною її життя. Григорій, закінчивши Пажеський корпус,...
Протокол партійного зібрання комуністів парторганізації Львівської тютюнової фабрики, 1981 рік
Наведений документ є уривком із протоколу засідання партійної організації Львівської тютюнової фабрики у м. Винники, де йдеться про проблему крадіжок, недостач, браку та інших, переважно дрібних, а проте дуже поширених порушень. Присутніми на зібранні були переважно члени Комуністичної партії, однак вони розглядають питання діяльності цілої фабрики і кожного працівника – це відображення "керівної і спрямовуючої" ролі партії, її присутності у всіх (як ідеологічних, так і виробничих) сферах суспільства та її значення для вертикальної і горизонтальної інтеграції. Протокол записано російською мовою, яка панувала у публічній сфері у пізньорадянський час. У протоколі послідовно наведено виступи відповідальних осіб: головна бухгалтерка, голова ради профілактики, голова спеціалізованої народної дружини, голова товариського суду, голови груп народного контролю, начальник цеху,...
Повсякдення “Великого терору”: лист-сповідь харківського інженера, 1935
Представлене джерело – передсмертна записка Олександра Євгеновича Роках, 1902 року народження, інженера Харківського електромеханічного заводу (ХЕМЗ), члена партії (імовірно – РКП(б)) з 1918 р. 15 лютого 1935 р. його було виключено з заводського партійного комітету та партії як “троцкіста-двурушника”, що веде шкідницьку діяльність. Того ж дня він покінчив життя самогубством. О. Роках лишив дві записки, що були адресовані колективу цеху А4, де він працював та особисто директору заводу. Це типовий лист-сповідь. Автор демонструє всі навички володіння радянською новомовою, прагне зберегти свою гідність і стерти тавро класового ворога. Подібних джерел в архівних фондах зберігається чимало, вони дають змогу відтворити атмосферу “Великого терору” середини 1930-х рр. на повсякденному рівні. Харківський електромеханічний завод (ХЕМЗ) є найдавнішим...
Ставлення до «Ленінопаду» у спогадах учасників Євромайдану, 2013-2014 роки
Опубліковані тут цитати з інтерв'ю є частиною проєкту "Голоси Євромайдану у глобальних студіях протестів та солідарності". У його центрі є опрацьовані й тематично організовані матеріали з колекції усноісторичних інтерв'ю "Голоси супротиву і надії", що були записані впродовж грудня 2013 - лютого 2014 рр. (понад 100 інтерв'ю). Всі вони були зібрані у базу "Особисті хронології Євромайдану", яка у повному обсязі є розміщена на сайті Міського медіаархіву. Колекція налічує 17 тематичних блоків. "Ленінопад" — один із них. Ця підбірка включає запитання до інтев'юйованих учасників й учасниць Євромайдану про їхню оцінку подій, пов’язаних з поваленням пам’ятників Леніну (особливо у контексті знесення фігури біля Бессарабської площі у Києві і подальшу долю цього місця). Наведені у категорії відповіді...
Показати ще Згорнути все
Колгоспна застільна: єврейська народна пісня на слова Іцика Фефера у виконанні Зіновія Шульмана 1938 року
Пропонований матеріал це грамзапис пісні “Колгоспна застільна” мовою їдиш на слова Іцика Фефера у виконанні Зіновія Шульмана, здійснений у Москві 1938 р. Іцик (Ісаак) Соломонович Фефер (1900, Шпола, Київська губ. – 12 серпня 1952, Москва) – радянський поет, писав на їдиші; у 1920–1930-х рр. – один із провідних діячів єврейської радянської літератури в Україні, автор численних віршів і пісень про колгоспне життя. Під час війни – член президії Єврейського антифашистського комітету (ЄАК). Заарештований 1948 р. у справі ЄАК, розстріляний у ніч на 12 серпня 1952 р. (“ніч страчених поетів”); реабілітований 1955 р. Відомо, що Фефер співпрацював з органами держбезпеки й дав викривальні свідчення проти інших членів ЄАК. Зіновій Борисович Шульман (28...
На відміну від антисемітських текстів різних епох, карикатури як візуальні образи дають змогу осягнути не лише конкретне, а й здобути ширше розуміння минулого завдяки своїй ретроспективності. У цьому модулі Ана Бербулеску аналізує зображення єврейської громади в карикатурах, опублікованих у міжвоєнній румунській пресі, фокусуючись на Porunca Vremii — одному з провідних видань ультраправого спрямування, яке активно використовувало цю візуальну форму. Враховуючи виразну специфіку цих карикатур і їхню здатність формувати спільні настрої та стереотипи серед читачів, дослідження зосереджується на тому, як ці образи не лише відображають, а й впливають на суспільні уявлення.