1
ДАОО, ф. 1, оп. 221, спр. 4 за 1821 р., ч. 4, арк. 74–76зв.: Інструкція від Херсонського військового губернатора Олександра Ланжерона Одеській грецькій допоміжній комісії, 23 жовтня 1821 р. Чернетка.
Коммиссіи, учрежденной въ Одессѣ для вспомоществованія Грекамъ.
№ 832
23 Октября 1821 года
Одесса.
Его Императорское Величество Всемилостивѣйшій Государь, сострадая обь участи нещастныхъ обьетателей Греціи, тисячами притекшихь въ Одессу, пожаловать соизволилъ, для вспомоществованія имъ, Сто пятдесятъ тысячъ рублей ассигнаціями.
Сумма сія раздана уже бѣднымъ греческимъ фамилиям и лицамъ. Но какъ пособія сего недостаточно къ призрѣнію великаго числа сімейств, здѣсь нынѣ обрѣтающихся, то Господинъ Министръ Духовныхъ Дѣлъ и народнаго просвѣщенія Князь Голицынъ, по высочайшему соизволенію, во всей Россійской Имперіи открылъ подписку для сбора денежныхъ пособій въ пользу находящихся нынѣ въ Одессѣ и Бессарабіи Греческихъ и Молдавскихъ изгнанниковъ. Коммиссія увидитъ сіе подробнѣе, изъ включаемаго здѣсь отношенія ко мнѣ Г. Министра и изданной имъ программы.
На основаніи чего я учреждаю въ Одессѣ Коммиссію, подъ предсѣдательствомъ Министерства Иностранныхъ дѣлъ Г. Статскаго Совѣтника и кавалера Минчаки [1]. Члены же и другие чиновники, назначенные мною для составленія сей Коммиссіи, поименованы въ прилагаемомъ при семъ спискѣ.
Въ сію Комиссію, по моему предписанію, немедленно будутъ доставлены изъ здѣшняго Карантина и градской поліиціи Списки, изъ коихъ Комиссія увидит число всѣхъ сихъ грековъ находящихся теперь въ Одессѣ, также званіе и и состояніе каждой фамиліи и каждаго лица.
Комиссія будетъ дѣлать пособія Греческимъ и Молдавскимъ фамиліямъ и лицамъ средняго и низшаго класса, то-есть купцамъ, мѣщанамъ, мастеровымъ, Служителямъ и матросамъ. Чтоже касается до Знатнѣйшихъ Княжескихъ и Дворянскихъ Греческихъ и Молдавскихъ фамилій и лицъ, то попеченіе обънихъ предоставлено мнѣ.
Первѣйшею обязанностію Коммиссіи будетъ немедленно заняться привѣдениемъ въ извѣстность всѣхъ таковыхъ Грековъ, кои должны быть на ея попеченіи, разсмотрѣть дѣйствительныя нужды каждаго лица, и потом по мѣрѣ сбора денежныхъ суммъ, опредѣлить для каждой фамиліи или лица денежное содержаніе.
Пансіоны таковые можно имъ производить помѣсячно, или на два мѣсяца, смотря по числу вступающихъ денегъ.
Поныне прислано уже ко мнѣ изъ разныхъ мѣстъ россіи болѣе сорока тысячъ рублей. Деньги сіи, равно какъ и всѣ тѣ, кои впредь ко мне будутъ присылаемы, я по получении буду отправлять для храненія въ Одесскую Банковую променную контору, и о томъ всякой разъ извѣщать сію Коммиссію. Коммиссія же, по мѣрѣ надобности, будетъ сама требовать изъ Банковой Конторы потребную сумму денегъ.
Должность Казначея приличило былобы поручить одному изъ купеческихъ членовъ, каковую без сомнѣния не откажетъ принять на себя Г. Инглези. Всѣ выдачи денегъ должны быть заносимы въ книги, съ росписками подъ каждою статьею Получателей.
Коммиссія имѣетъ открыть свое присудствіе въ домѣ здѣшняго Градскаго Комитета, и назначитъ для своихъ занятий также дни, въ которые Комитетъ неприсудствуеть, а именно, во вторникъ, среду, пятницу и субботу. Первое же Собраніе сей Коммиссіи я назначаю въ будущій вторникъ, сего Октября 25-го числа въ 12 часовъ по полуночи.
О дѣйствіяхъ Коммиссіи и о мерахъ, какія приняты будутъ ею по вышеизложенному предмету, имѣю ожидать отъ нее ежемѣсячныхъ донесеній.
Представлено шість документів, що відображають створення та діяльність Одеської грецької допоміжної комісії, основною функцією якої був розподіл грошової допомоги серед грецьких біженців, які прибули до Одеси у 1821 році внаслідок початку Грецької революції за незалежність від Османської імперії.
Одеса стала одним із головних центрів прибуття вимушених переселенців, кількість яких улітку 1821 року досягла кількох тисяч. Це стало серйозним викликом для місцевої влади, яка зіткнулася з необхідністю облаштування людей, значна частина яких не мала засобів для існування. Імперський уряд виділив 150 тис. руб. для надання одноразової грошової допомоги та розпорядився створити тимчасовий “Комітет для допомоги константинопольським грекам, які прибули в Одесу”. Він мав виконувати першочергові завдання — фіксувати прибуття, контролювати становище та організовувати розподіл грошової допомоги серед біженців. Комітет проіснував п’ять місяців — із червня до жовтня 1821 року.
Однак необхідність утримання значної кількості переселенців, серед яких було чимало жінок із дітьми, спонукала російський уряд організувати загальноімперський благодійний збір коштів. Текст спеціальної прокламації було розіслано всім генерал-губернаторам, губернаторам та єпископам імперії із закликом організувати збір пожертв на користь грецьких біженців. Із різних регіонів імперії почали надходити пожертви, які зрештою спрямовувалися до Херсонського військового губернатора Олександра Ланжерона, відповідального за ситуацію з біженцями в Одесі, а також до намісника Бессарабської області Івана Інзова, який опікувався переселенцями, що прибували на ввірену йому територію.
Для обліку та розподілу зібраних коштів в Одесі було створено постійно діючу Одеську грецьку допоміжну комісію, яка, своєю чергою, здійснювала контроль за наданням матеріальної підтримки біженцям протягом наступних років Грецької революції. Подібну комісію було створено і в Кишиневі. Комісія була створена 23 жовтня (4 листопада) 1821 року під головуванням російського дипломата, грека за походженням, Матвія Мінчакі, а казначеєм було призначено Дмитра Інглезі, відомого одеського купця та міського голову у 1818–1821 роках.
Комісія розробила правила розподілу грошової допомоги, відповідно до яких біженців було поділено на три групи згідно з їхнім соціальним походженням та майновим становищем на батьківщині. Такий становий принцип визначав розмір матеріальної підтримки: вона зменшувалася відповідно до зниження статусу біженців у соціальній ієрархії. Коштів, які надходили від пожертв, часто не вистачало, а державна фінансова підтримка була недостатньою, що спричиняло перерви у наданні допомоги.
Біженці знатного та аристократичного походження, представники вищого православного духовенства, а також відомі заможні купці та члени їхніх родин входили до спеціального переліку, затвердженого російським імператором, і перебували під безпосередньою опікою Херсонського військового губернатора Олександра Ланжерона. Він розподіляв допомогу цій категорії переселенців з окремого та відносно більшого фонду матеріальної підтримки. Пізніше, у 1823 році, коли Новоросійським генерал-губернатором і намісником Бессарабської області став Михайло Воронцов, він передав цю функцію Комісії. Таким біженцям допомога частково продовжувала надаватися навіть після їхнього повернення на свою батьківщину.
У 1829 році Греція отримала автономію, а у 1830 — незалежність. Відтоді біженці почали повертатися додому, а Одеська грецька допоміжна комісія поступово скорочувала свою діяльність, остаточно припинивши роботу у 1831 році. За деякими відомостями, вона надала допомогу більш ніж 2,5 тис. осіб. Незважаючи на становий підхід до розподілу грошової допомоги між біженцями, функціонування цієї допоміжної структури стало важливим механізмом організації підтримки та контролю за переміщеними особами.
Нижче подано документи, що висвітлюють створення Комісії у 1821 році: