Справа Еміля Біло про зґвалтування, Львів, 1894

Продовження о 4 год.[ині] дня
Присутні, як вище.

Адв.[окат] Горовіц як довірена особа Aдв[оката] П’янського.

Приступили до допиту Марії Копанської, яка нині на службі в Жовківському [передмісті], вул. Ожехова 1.4, вільна, без судимості, без перешкод, попереджена, приведена до присяги, потім дає свідчення, як і на першому суді.

У неділю після 11 години я поверталася додому з весілля на вулицю Сніжну 1.24. Я зустріла багато чоловіків, один взяв мене за одну руку, другий за другу руку, третій закрив мені рота, так вони мене потягли кудись в куток, їх було 5 чи 6. Там мене кинули на землю, один взяв мене за руку, інший тримав мене за голову, а третій почав справу. Тоді хтось сказав: «Іди ти, Станько, ти не вмієш, в мене буде краще». А потім інший почав другу справу. Скільки разів вони мали зі мною справу, сказати не можу. Я просилася, благала як могла, кричала, але нічого не допомагало. Я говорила, що при надії, хотіла дати їм грошей, щоб мене відпустили. У мене в хустці був 21 ctu, тож я хотіла дати їм це, щоб мене відпустили, один із них розгорнув хустку, а потім кинув її. Один із них вдарив мене по обличчю, і відтоді я була така налякана, що нічого не бачила. Нікого з присутніх підсудних я не впізнаю, тому що було темно.

Тоді кілька осіб займалися зі мною сексом, вони повалили мене на землю, стоячи ніхто не пробував.

Потім я хворіла 3 чи 4 дні, через що я витратила 50 ctu., тому що я наймала когось іншого по 50 ctu. на день, я розраховую на 50 злотих за біль.

З тих, хто мене вели, один Грабовський займався зі мною сексом, а щодо другого – не можу сказати, не пам’ятаю.

Спочатку я тому й не тікала, бо не знала, що зі мною зроблять.

Моя дитина померла через 3 тижні, у мене було двоє дітей від одного нареченого.

Прокурор: Скільки часу тривав цей інцидент?

Свідок: Весь інцидент, від зустрічі і до походу в поліцію, тривав годину.

Адвокат Горовіц: Вони далеко відвели Тебе від вулиці?

Св. Не знаю, вони тягнули мене.

Адв. Горовіц: Хто Тебе вдарив?

Св. Не пам’ятаю

На відповідні питання адв. Горовіца відповідає: двоє вели мене, один кинув мене на землю, потім хтось злягався зі мною, але чи це був той, хто мене вів, я не знаю; після цього першого злягання хтось сказав: «Іди, Станько, ти не вмієш», і ввійшов другий, а потім мене хтось вдарив в обличчя, я вже більше не пам’ятаю, але більше ніхто не злягався.

Переконавшись, що попередній раз свідчила інакше, вона виправляє таким чином і не може сказати, що тих, хто злягались було 4 чи 5, а два чи три.

Останнім був Хаба, який злягався. Можливо, він був на мені після того Станька, я не пам’ятаю.

В оригіналі

Dalszy ciąg
o godz.[inie] 4 tej po południu

Obecni, jak wyżej.

Adw.[okat] Horowitz zalega jako męża zaufania Adw.[okata] Pianckiego. 

Przystąpiono do przesłuchania Marii Kopańskiej, obecnie w służbie na Żółkiewskim [przedmieście] ul.[ica] Orzechowa 1.4, wolna, niekarana, bez przeszkód, upomniona zostaje zaprzysiężona, poczem zeznaje, jak w pierwszej rozprawie.

W niedzielę  po 11 tej godz.[inie] wracałam z wesela do domu na ul.[ice] Śnieżną 1.24. Spotkałam wielu mężczyzn, jeden z nich wziął mnie za jednę rękę, drugi za drugą rękę, trzeci mi zatkał gębę, tak mnie zaciągnęli gdzieś w kąt, bylo ich 5 czy 6, tam mnie rzucili na ziemię, jeden wziął mnie za rękę, drugi mnie trzymał za głowę, a trzeci zaczął interes. Potem ktoś powiedział: „Idź ty Stańku, ty nie umiesz, ja będę lepiej”. I wtedy inny zaczął drugi interes. Ile razy mieli ze mną interes, nie mogę powiedzieć. Ja prosiłam się, błagałam, jak mogłam, krzyczałam, ale nic nie pomogło. Mówiłam że jestem przy nadziei, chciałam im dać pieniądze, by mnie puścili. Miałam w chusteczce 21 ctu, więc chciałam im to dać, by mnie puścili, jeden z nich rozwinął chusteczkę, a potem rzucił ją. Jeden z nich uderzył mnie w twarz i odtąd ja tak sie przeląkłam, ze nic nie widziałam. Z obecnych oskarżonych nikogo nie poznaję, bo było ciemno.

Społkowalo wtedy ze mną kilku, zaraz mnie rzucili na ziemię, na stojąco nikt nie próbował.

Potem byłam chorą 3 czy 4 dni, przez to straciłam 50 ctu., bom kogo innego naimowała po 50 ctu dziennie, za ból liczę sobie 50 zlt. 

Z tych, co mnie prowadzili, jeden Grabowski spółkował ze mną, ale co do drugiego – nie umiem powiedzieć, nie pamiętam.

Z początku dlatego nie uciekałam, bo nie wiedziała, co ze mną zrobią. 

Moje dziecko umarło w 3 tygodni, w ogóle miałam dwoje dzieci od jednego narzeczonego.  

Prokurator: Jak długo trwało to zajście?

Św[iadek]: Całe zajście od spotkania się aż do pójścia do Policyi trwało godzinę.

Adw.[okat] Horowitz: Daleko Cię odprowadzili od ulicy. 

Św. Nie wiem, oni mnie wlekli.

Adw. Horowitz: Kto Cię udeszył?

Św. Nie pamiętam.

Na stosowne pytania Adw. Horowitza odpowiada: dwoje mnie prowadziło, jeden mnie rzucił na ziemię, potem ktoś spółkował ze mną, ale czy to był ten, co mnie prowadził, nie wiem; po tym pierwszym spólkującym ktoś powiedział:  „Idź Stańku, ty nie umieją” i wlagł drugi, a potem udeszył mnie ktoś w twarz już więcej nie pamiętam, ale już nikt więcej nie spółkował.

Po skonstatowaniu, że poprzedni inaczej zeznała, prostuje w ten sposób, że nie mogę powiedzieć, że spółkujących było 4 lub 5, ale dwóch albo trzech.

Ostatni był Haba, który spółkował. Czy on był na mnie po tym Stańku, nie pamiętam.

Розпочато допит свідка Даніеля Волошина, його попередили та він склав присягу.

Тодішньої ночі я простояв на посту у дворі суду з 10 до 12. Я почув шум за парканом. Тоді я пішов будити Відковського, і ми пішли під паркан. Ми чули стогони, крики та ґвалтування. Жінка благала неймовірним голосом відпустити її, бо вона цієї самої віри. Хтось інший сказав: «Іди, Станько, бо ти погано пхаєш». Я почав стукати палкою по паркану, але це не допомогло, тому потім я пішов за поліцейським, і тоді ми знайшли двох.

Жінка благала їх відпустити, але вони не слухали цього, а один навіть сказав: «Давай, курво, на пиво». Мені здається, що один вдарив її.

Адв. Горовіц: Ви слухали її голос після удару?

Св. Так, я слухав.

Прокурор Ви довго ще слухали після удару?

Св. Я відразу пішов за поліцейським.

Присяжний: Скільки часу пройшло з тих пір, як ви почули голос «Станько…», аж поки ви не повернулися з поліцією.

Св. П’ятнадцять хвилин, зрештою не пам’ятаю.

В оригіналі

Przystąpiono do przesłuchania świadka Daniela Wołoszyna, upomniany zostaje zaprzysiężony. 

Uwej nocy stałem na posterunku w podwórza Sądu od 10 do 12 tej. Usłyszałem hałas za parkanem. Poszedłem wtedy  zbudzić Widkowskiego  i poszliśmy pod parkan. Usłychalismy  jęki i krzyki i gwał. Kobieta prosiła głosem przesadzonym, by ją puścili, bo jest tej samej wiary. Ktoś inny  mówił: “Idź Stańku  bo ty złe pchasz”. Zacząłem pukać palaczem  w parkan, ale to nie pomogło, więc wtedy poszedłem po policjanta i wtedyśmy dwóch znaleźli.

Kobieta prosiła się, by ją puścili, ale oni nie słuchali tego, a jeden nawet mówił: “Dawaj kurwo na piwo”. Zdaje mi się, że jeden ją uderzył.

Adw. Horowitz: Czy po uderzeniu słuchał Pan jej głos?

Św.  Tak jest, słuchałem.

Prokurator: Długo po uderzeniu słuchaliście jeszcze?

Św.  Zaraz poszedłem po policjanta.

Przysięgły: Jak wiele czasu upłynęło od czasu, gdyście słychali głos: “Stanku…” aż do powrotu z Policją. 

Św. Kwadrans, zresztą nie pamiętam.