Інакомислення
Латинське слова dissidens (незгодний) в політичній теорії означає відмову від співпраці з визнаною владою (суспільною, культурною чи державною). У колишньому СРСР дисидентами називали людей, які не погоджувалися з певними аспектами радянської ідеології та виступали проти них. Групи інтелектуалів, які самоідентифікували себе дисидентами, були частиною кола осіб, яким випало жили за партійно-державної системи і чий нонконформізм переслідувався офіційною ідеологією. Освітня платформа пропонує матеріали, які пов’язані з політикою та політв’язнями. Ми також зосереджуємося на інших формах нонконформізму, таких як альтернативне міське життя чи субкультури. Історія інакомислення показує боротьбу за визнання інакомислячих ідентичностей (меншин або інших виключених груп людей) невід’ємною частиною демократії. Ця тема сприяє більш рефлексивному розумінню ідентичності та, відповідно, історичного походження більш інклюзивної плюралістичної політичної культури.
Фільтрувати за періодами:
Першоджерела
Шкільна освіта в провінційному штетлі та соціальні ліфти: зі спогадів Фані Ґоттесфельд
Представлене джерело — уривок із спогадів Фані Ґоттесфельд (1924 - 2017) — відмінний приклад для історичної деконструкції системи освіти у міжвоєнній Польщі. Важливими для аналізу тут є зокрема питання про: позицію авторки его-документу, її включеність у тогочасні події (в антропологічному та більш ширших контекстах), які наративи вона творить, про що не згадує. Спогади Фані Ґоттесфельд про своє дитинство у міжвоєнній Скалі, яка в той час була частиною Польщі, мають особливі сильні сторони его-документу. На час описаних подій авторка була підлітком. Це був вік, достатній для формування власної картини світу. Цінність цих спогадів є важливою зокрема для реконструкції минулого, використовуючи аналітичні підходи історії знизу (history from below). Представлений тут уривок є добрим прикладом, аби...
Вільний час трудящих очима радянського дисидента: Олекса Тихий про практики читання
Олекса Тихий (1927–1984) був сільським вчителем, працював неподалік від донбаського містечка Дружківка. 1956 року через критику агресивного вторгнення радянських військ до Угорщини потрапив до мордовських виправних таборів на сім років. Там брав участь у повстанні проти тюремної адміністрації, рік просидів у карцері. Під час знаходження у таборі познайомився з багатьма дисидентами, зокрема, подружився з Левком Лук’яненком. Повернувшись до України 1964 року, Тихий зіткнувся із забороною на інтелектуальну працю, змушений був полишити вчителювання та працював як робітник фізичної праці – типовий шлях радянських дисидентів. На цей період припадає написання більшості його публіцистичних статей: “Роздуми про українську мову та культуру в Донецькій області” (1972), “Думки про рідний донецький край” (1972), “Вільний час трудящих” (1974) та...
Нестор Махно про Україну кінця 1910-1920-х років
Есеї Нестора Махна “Великий Жовтень в Україні” та “Декілька слів про національне питання в Україні” були написані ним на еміграції у 1926-1927 роках у Парижі, куди потрапило багато українських і російських політемігрантів. Сформована там спільнота анархістів, яка виникла навколо махновського руху, заснувала свій анархістський журнал “Дело Труда”, який став найвпливовішим російськомовним анархістським емігрантським періодичним виданням. Обидва тексти були написані для цього журналу. Група розмірковувала про поразку анархістського руху та причини успіху більшовиків серед робітників. Вважалося, що однією з головних причин була відсутність узгодженої організації, тому ця група мала на меті створити список теоретичних і тактичних позицій для координації та організації, які зрештою, сприяли б можливості подальшого відновлення масового анархістського руху. У результаті, розроблено...
Декларація про державний суверенітет України, 16 липня 1990
Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року, стала ключовим документом, який ознаменував початок шляху України до незалежності. Його прийняття відбувалось в контексті перших плюралістичних виборів до Верховної Ради Української РСР у березні 1990 року і “Параду суверенітетів” наприкінці 1980-х років, під час якого республіки СРСР проголошували свою автономію на тлі ослабленого союзного центру та радянської цензури. У цьому документі, що складався з преамбули та десяти статей, викладено основні принципи політики республіки щодо автономії, що відображало прагнення до ліквідації радянської ідеологічної системи, демократизації суспільства, дотримання прав людини, захисту національних прав усіх народів, забезпечення соціального, економічного та духовного розвитку. Залишаючись у правовому полі СРСР, Декларація наголошувала на поступовому переході...
Ідентичності учасників і учасниць Євромайдану
Опубліковані тут цитати з інтерв'ю є частиною проєкту "Голоси Євромайдану у глобальних студіях протестів та солідарності". У його центрі є опрацьовані й тематично організовані матеріали з колекції усноісторичних інтерв'ю "Голоси супротиву і надії", що були записані впродовж грудня 2013 - лютого 2014 рр. (понад 100 інтерв'ю). Всі вони були зібрані у базу "Особисті хронології Євромайдану", яка у повному обсязі є розміщена на сайті Міського медіаархіву. Колекція налічує 17 тематичних блоків. Категорія "Ідентичності учасників і учасниць протесту" будується навколо міркувань опитаних про власні ідентичності, які увиразнилися під час Євромайдану. У другій хвилі опитування були додані питання про те, ким з наведеного списку себе відчувають учасники й учасниці протесту – мешканцем свого міста, регіону, представником...
Листування Катерини Білецької з Олегом Лащенком, 1950-1990 рр.
У фонді українського публіциста і громадського діяча Олега Лащенка в Центральному державному архіві громадських об’єднань України збереглося сім листів та одна листівка від Катерини Білецької (за першим чоловіком Кандиби), дружини Олега Кандиби (літературний псевдонім Олег Ольжич), поета та учасника українського націоналістичного підпілля, голову культурно-освітньої референтуру Проводу українських націоналістів (ПУН) та Революційного Трибуналу Організації українських націоналістів (ОУН) (1939—1941). Лащенко був не лише давнім приятелем родини Кандиб, а і хрещеним батьком їхнього єдиного сина. Він народився в Києві 1914 року, у 1920 році разом із батьками та старшою сестрою Галиною емігрував до Польщі, а 1921 року родина оселилась у Празі. Лащенко здобув докторат у Карловому університеті, 1935 року вступив до лав ОУН. Ймовірно, у цей...
Показати ще
Згорнути все
“Білка”, фільм народної кіностудії “Муратор”
Фільм кінорежисера-аматора Романа Бучка (у співавторстві з Володимиром Бордюком та Романом Чижиком), названий за іменем однойменної річки Білка у Львівській області, що є правою притокою Полтви (басейн Вісли). Стрічка була створена на народній кіностудії “Муратор” Львівського будинку культури будівельників. Потрійне авторство відображає специфіку кіноаматорської творчості у СРСР, адже будь-яка народна самодіяльність повинна була бути колективною. Обрана тема та зміст роботи були характерними і найближчими саме Романові Бучку, з цією темою він працював систематично. До того ж походив він із місцевості, яка описана у фільмі - з села Гаї, що поруч зі Звенигородом. Прикментним є також той факт, що Володимир Бордюк був керівником міського кіноклубу у Львові. Саме він відповідав за діяльність...
Радянська влада прагнула докорінно змінити стиль і структури повсякденного життя людей (житло, дозвілля, роботу). Особливо радикальні проєкти були розроблені і частково втілені у 1920-1930-ті роки. Робітники опинилися у центрі уваги радянської соціальної політики. У офіційному дискурсі комуністична партія більшовиків була представлена як авангард пролетаріату, що діяла передусім в інтересах трудящих. Чи відповідали ці ідеї практиці, і якою ціною втілювалися. Про це йтиметься у модулі авторства історика Романа Любавського.
Історія євреїв в Російській імперії один з центральних сюжетів єврейських студій. 2/3 євреїв держави Романових були мешканцями українських земель. Курс пропонує критичний підхід до засадничих термінів класичного наративу. Що ми розуміємо під “Східною Європою” і чи є сенс укладати українські землі та їх єврейське населення у “прокрустове ліжко” визначень імперської географії?
Цей курс охоплює період, що починається від поділів Польщі, містить Російську та Габсбурзьку імперії, Радянський Союз та міжвоєнну Польщу. Учасники ознайомляться з геополітичними наслідками експансій Росії на захід та Австрії — на схід, і серед інших широких тем розглядатимуть: унікальне східноєвропейське єврейське середовище, яким був штетль; хасидизм — народжений в Україні популярний рух релігійного ентузіазму; взаємодію між сіоністами та українськими націоналістами в Галичині; розвиток українізації та їдешезації (або ж українського та єврейського варіантів коренізації) у 20-их рр. ХХ ст. і становище євреїв у Польщі у цей самий період; Голокост та його наслідки; українців та євреїв у дисидентському русі; єврейсько-український мистецький та літературний авангард, та єврейсько-польську історичну науку.