Доповідна записка Ізмаїльського облвиконкому і обкому партії голові Ради Міністрів УРСР М.С. Хрущову і секретарю ЦК КП(б)У
Д.С. Коротченку про кризовий стан у сільському господарстві області та селянські виступи у зв’язку з продовольчими труднощами
В текущем году в период подготовки и проведения весеннего сева в Измаильской области была проведена большая организационная, массово-политическая и агротехническая работа.
В борьбе за урожай, за увеличение посевных площадей рабочие совхозов колхозники, крестьяне-единоличники и специалисты сельского хозяйства принимали самое активное и организованное участие.
При плане посева яровых культур по колхозно-крестьянскому сектору в количестве 461 тыс. га фактически посеяно – 474,2 тыс. га или 102,8% т.е. на 8,7 тыс. га посеяно больше, чем в прошлом году.
Плохие климатические условия в зимний период, отсутствие снега, дождевых осадков, систематические юго-восточные ветра в 4-5 баллов привели к тому, что озимые посевы вышли из зимовки очень слабые, изреженные.
Отсутствие осадков весной и сильное повышение температуры в мае привели к тому, что в ряде районов области почти полностью погибли озимые и яровые колосовые культуры. Вследствие этого из общего количества посевов озимых 155,5 тыс. га погибло 147,5 тыс. га или 37,0%. Оставшиеся к уборке площади озимых и яровых зерновых культур не везде возвращают израсходованные на посев семена.
На 5 июля 1946 г. по области было убрано 119 тыс. га зерновых культур. Часть уже обмолоченных хлебов дает в среднем 70-80 кг с гектара. До последнего времени в Килийском, Суворовском, Ренийском и Болградском районах области были виды на получение более или менее удовлетворительного урожая кукурузы. Однако и по этой культуре положение за последнее время резко ухудшилось вследствие продолжающейся засухи…
…Кроме этого, сообщаем Вам, что в связи с плохим состоянием урожая имеют место нездоровые настроения среди населения области. Так, например: …в с. Утконосовка Суворовского района толпа женщин – жительниц этого села – численностью до 180 человек пытались растащить зерно с глубинного склада Суворовского пункта Заготзерно. Благодаря вмешательству представителей местной власти, разграбление зерна было предотвращено…
Антисоветские и кулацкие элементы, используя эти продовольственные затруднения, распространяли разные контрреволюционные слухи…
6 мая 1946 г.
Председатель облисполкома К. Ананко
Секретарь обкома КП(б)У С. Тарасов
Доповідна записка Ізмаїльського облвиконкому та обкому КП(б)У, адресована керівництву УРСР, є важливим свідченням поглиблення продовольчої кризи в Ізмаїльській області у 1946 р. Документ містить відомості про стан сільського господарства регіону та наслідки несприятливих природно-кліматичних умов. Відсутність снігу взимку, недостатня кількість опадів навесні, сильні вітри та різке підвищення температури у травні призвели до масової загибелі озимих і ярих культур. Наведені в документі статистичні дані показують масштаби втрат посівів і надзвичайно низьку врожайність зернових, що створювало безпосередню загрозу продовольчому забезпеченню населення області.
Особливу цінність для дослідження гендерного виміру голоду становить повідомлення про події в селі Утконосівка Суворовського району. На тлі погіршення продовольчого становища близько 180 місцевих жінок зібралися біля складу Суворовського пункту “Заготзерно” та намагалися забрати зерно. Наведений епізод дає змогу побачити жінок не лише як жертв продовольчої кризи, а й як активних учасниць боротьби за виживання своїх родин. В умовах нестачі продуктів і загрози голоду традиційна відповідальність за забезпечення повсякденних потреб родини спонукала жінок до скоординованих дій. Масовість виступу в Утконосівці показує, що йшлося не про поодинокий випадок індивідуального відчаю, а про колективну реакцію.
Водночас документ є показовим прикладом того, як радянська влада інтерпретувала подібні прояви суспільного невдоволення. У доповідній записці реакція населення на погіршення продовольчого становища характеризується як “нездорові настрої”, а поширення критичних висловлювань пов’язується з діяльністю “антирадянських і куркульських елементів”. Така лексика відображає офіційний політичний дискурс: влада, з одного боку, визнавала наявність продовольчих труднощів, а з іншого – прагнула представити спричинене ними суспільне невдоволення як політично небезпечне явище.