2
Переводъ съ Греческаго
1821 года Августа 4 дня, собравшись при Одесской Эллино-греческой Гимназiи Греки, обитающiе въ Городѣ Одессѣ и прибѣгнувшiе изъ Константинополя и разныхъ другихъ мѣстъ, и за призванiемъ Пресвятаго Имени Триипостасной, единосущной и нераздѣльной Тройцы вступили въ переговоры и разсужденiя, имѣя предмѣтомъ постигшiе Отечество жесточайшiя бѣдствiя и страждущихъ отълютаго гоненiя единоплеменныхъ своихъ, пачеже о прибѣгнувшихъ сюда и самонужнѣйшаго содержанiя и пропитанiя лишенныхъ, и взирая на сiе величайшее Критическое обстоятельство рода своего при столь ужасной бурѣ и страшномъ треволненiи отечества, — Признали Мы одескiе обитатели, что всѣ дѣла нашихъ единоплеменныхъ остаются приединой надеждѣ на Милость Божiю и Человѣколюбiе Россiи, а по тому изливая предъ Лицемъ Неба иземли приношенiе безконечной благодарности нашей православной и Богохранимой Державѣ Россiйской, и возсылая моленiя иблагодаренiя ковсевышнему Богу о Человѣколюбивомъ и благословенномъ Императорѣ Александрѣ замогущественную защиту ипомощь во всякомъ времяни и мѣстѣ, / найпачеже присей безпримерной пожестокости къроду нашему Эпохѣ / оказанныя всѣмъ единоплеменнымъ Нашимъ; за неотъемлемый долгъ почитаемъ присемь открыть отъ лица единоплеменныхъ Намъ признательнѣйшую благодарность и всѣмъ Христiанскимъ правительствамъ заподобноеже благоволенiе и снисхождение къроду Нашему. Свидѣтельствуемъ затѣмъ искреннюю любовъ о Христѣ и Іисусѣ и всѣмъ Мудрымъ идобродѣтельнымъ по Европѣ мужамъ, кои оказали свое сердечное сожалѣнiе за потомковъ Эллиновъ въ сладкоглаголемыхъ предъ публикою изреченiяхъ. И будучи мы возбуждены таковыми и столь многими примѣрами добродѣтели и человѣколюбiя, а паче всего священнымъ закономъ Спасителя рода человѣческаго Господа Нашего Iисуса Христа, преподавшемъ достойнѣйшую изъзаповѣдей “да любите другъ друга, якоже азъ возлюбихъ васъ” (Iоан. Гл. 15 Ст 12) занепремѣнную обязанность идолгъ поставляемъ колико можно споспѣшествовать вспоможенiемъ сущимъ вънуждѣ братiямъ своимъ, и насей единственно конецъ подовало намъразмышленiе и единодушном совѣщанiи положило:
1-е, Образовавъ составить Греческое Филантропическое Общество, приглашающее и прiемлющее всѣхъ Еллино-именитыхъ Грековъ и фил-еллиновъ Инородныхъ, желающихъ вспомогать великодушнымъ пособiемъ словомъ идѣломъ къ облегченiю участи страждущихъ.
2-е, Таковое филантропическое общество имѣетъ цѣлiю зборъ и взносы денегъ для доставленiя нуждающимся пособiй и христолюбиваго покровительства въ опасности и бѣдности находящимся Грекамъ.
3-е, Обрѣтающiеся въ Одессѣ лицы сего Общества голосами своими избираютъ при общемъ собранiи пять Эфоровъ, или блюстителей, какимъ образомъ, и присемъ избираемъ Господъ: Ивана Амброзiо, Александра Мавро, Кирьяка Кумбари, Григорiя Маразли и Ваiна Палеолога, вмѣняя имъ въобязанность неусыпно исъ усердiемъ пещися о скоропоспѣшномъ зборѣ и взносахъ денегъ и стараться заисправною Економiею и употребленiемъ таковыхъ, собираясь для совѣщанiя по сему предмету и подлежащаго дѣй[ст]вiя дважды въ седмице, по понедельникамъ и четвергамъ въ четыре часа по полудни; прiемля частные взносы и пожертвованiя въ свое распоряженiе отъ всѣхъ приносящихъ по произволу и побужденiю сострадательныхъ сердецъ, и отъ членовъ сего общества предварительно обещающихъ пособiе, сколько кто отъ доброй воли пожелаетъ взносить.
4-е, возлагая навышереченныхъ Ефоровъ отправленiе въполной мѣрѣ, предоставляетъ назначить изъ между себя, или изъ другихъ Грековъ, предсѣдающаго, равно Кассира и писаря. Смѣнивать предсѣдающаго чрезъ каждое трехмѣсячiе, или его-жь утверждать. Присоставленiи же симъ образомъ собранiя Ефорiи, необходимо открыть имъ переписку со всѣми сего Богохранимаго Государства Городами, въ коихъ находятся Единоплеменные и филэллины инородные, равно и съ иными по Европе местами, для приглашенiя всякихъ особъ о содѣйствiи участiемъ въ семъ Богоугодномъ и Христiанскомъ учрежденiи, также содержать порядочныя Книги: письмовную по перепискѣ, кассирскую, въкоей съ точностiю вписывать всѣ взносимыя единоплеменными и фил-эллинами денежныя пособiя, которыя разумѣются священными, яко жертвуемыя сущимъ въ опасности и бѣдствiи Грекамъ, и потому и да будетъ обстоятельно въоной излагаемо время когда игдѣ иначто издержки употребленiемъ въпользу, и журналъ съ изложениемъ дѣиствiй Собранiя Эфорiи.
5-е, Запрещается каждому Эфору вести по дѣлу о значущемся предметѣ частную переписку съ тѣми особами, кои въ Кореспонденцiи уже съ Эфорiею человѣколюбиваго Общества состоятъ, и въслучаѣ когда одинъ изъ Эфоровъ или изъ прочихъ лицъ Общества получитъ письмо касательное до общей пользы, то обязанъ таковый предъявить тотъ часъ оное въ засѣданiи Ефорiи къ удостовѣренiю прочихъ, кои письма и будутъ по порядку хранимы тамо; равнымъ образомъ запрещается каждому Эфору, особенно одно самоправно мимовѣдома и безъ согласiя прочихъ Эфорiи лицъ, чѣмъ либо распоряжать приказывать, производить, или отменять. На случай же при разногласiи между Эфорами по предметамъ о выполненiи и произведенiи дѣла, или раздачи денегъ, то разрешить оное большинствомъ голосовъ, и непосредственно исполнять разрешенное. Предоставляется Эфорамъ, при обстоятельствахъ понуждающихъ, приглашать въ сотрудники также для совѣтования и другихъ единоплеменніхъ, кои обязаны при Ефорiи содѣйствовать.
6-е, Назначаемъ и опредѣляемъ, что ежемѣсячно 1-го числа въ часъ вышеозначенный, обязаны лица сего Общества сходиться лично и безприглашенiя въ собранiе Эфорiи, для составленiя общаго собранiя, кое непосредственно открываетъ предсѣдающiй Ефорiи, Лица же Ефорiи сидя своїм своимъ порядкомъ, по приглашенiю председающаго собранiя, читаютъ: 1-е Кореспонденцiонную переписку; 2-е Дѣйствiя собранiя Ефорiи; 3-е изложенiе о доходѣ и расходѣ; 4-е препровожденныя въ Ефорiю въ минувшемъ мѣсяцѣ Единоплеменными доношенiя.
Засимъ председающiй общаго собранiя [предс]тавляетъ собравшимся, что если кто [из них] примѣчанiя, или возраженiя по мн[ению] своему относительно читанныхъ пред[ложений] нужныя и полезныя, то можетъ съ [?]щею пристойностiю представить. [Предос]тавляется и Ефорамъ чинить прот[ив] отвѣтъ. По окончанiи переговоровъ [предсе]дающiй предлагаетъ собранiю о прин[ятии] или непринятiи спорнаго предполож[ения] что разрешается большинствомъ го[лосов] и таковое определенiе есть непрелож[ным и] излагается въ Журналѣ Дѣйствiй следующею запискою:
Дѣйствiя общаго собранiя подъ [засе]данiемъ № при бытности въ ономъ со[?] господъ NN записываются имена после чего обязаны Ефоры исполнять определенiя непрекословно и безъ от[?]ства.
7-е Такое общее собранiе почитается [имею]щимъ всю полноту человѣколюбиваго Общества которое представляетъ оно. По истеченiи же каждаго Осьмимѣсячнаго времени имеетъ равнымъ образомъ составляться общее собранiе, о выборе новыхъ Эфоровъ по вышеизъясненному въ 3-й статьи, или изъ прежнихъ Эфоровъ, или изъ другихъ, человѣколюбиваго общества лицъ находящiеся на мѣсте. — При такомъ собранiи будутъ отдаваны прежними Эфорами общiй щетъ и содержанiй дѣйствiй Ефорiи, къ вящшему удостовѣренію новоизбранныхъ Ефоровъ, коимъ зданы также будутъ Контора и касса и прочiе предметы принадлежащiе Эфорiи Человѣколюбиваго общества.
8-е, Эфоры непреминутъ также имѣть въ предмѣтѣ, дабы находящiеся въ разныхъ Городахъ Греки, составя по сему образцу общества, благоволили оные, равно и фил-эллины инородные вступить въ связи съсею нашею Эфорiею, доставляя къ ней пособiя надѣле и совѣтами своїми. Въ заключенiе свидѣтельствуемся Богомъ, и о имени отечества, что мы учинили сiе общимъ советованiемъ, гласомъ и мнениемъ, почитая все оное полезным, и обѣщаемся какъ блюсти непреложно, такъ и споспешествовая пособiями на сiе Богоугодное дѣло по всей возможности состоянiю своему каждый. Того ради и [собственно]ручно подписуемся насимъ, которое [?] Человѣколюбиваго Общества записано. И[ванъ Ам]брозiо, Кирiакiй Кумбари, Александръ Мавро, [Гри]горiй Маразли, Ваiанъ Палеологъ, Василiй [?], Антонъ Комизопуло, Иванъ Барба, Иванъ [?]нисъ, Стерiо Стемеровъ, Панаiоти Секери, [?]тинъ Ѳ. Макасъ, Спиридонъ В. Мавро, [?]дади, Георгiй Плешо, Иванъ Кипрiаносъ, [?]сарiй Дiогениди, Константинъ Мими; Ев[?] Согдури, Георгiй Ралисъ, Николай Страто[пуло], [Кон]стантинъ Стамопуло, Иванъ Г. Жано, Ди[митрiй] Камбур-оглу, Димитрiй Скина, Иоанъ Н. [?], Спиридонъ Констанда, Фотiй Мими, [?] Христодуло, Апостолъ Дима, Димитр[iй] Тандулаки, Иванъ Полихронiедъ, Михаил [?], Иванъ Н. Попидаки, Георгiй Мелла, Апосто[лъ] [?]ратаки, Ѳеодоръ Флогаити, Георгiй Ѳ. Пап[удов], Павелъ Палеологъ, Еммануилъ Склири, Гео[?] [?]насто, Димитрiй А. Папудовъ, Димитрi[й] [?], Георгiй Іозифъ, Панаіоти Бекмесъ, Лука [?], Георгiй В. Лаки, Крокъ Папаниколао, Дами [?]жалопуло, Димитрiй Галати, Димитрiй [?], Димитрiй Радо, Михаилъ Фармакаки, Михаилъ Мезарити, Георгiй Генадiо, Константинъ Андрiади, Андрей Капсали, Иванъ Николао, Константинъ Д. Андедерасъ, Христодулъ Жанопуло, Мануилъ Венури, Василiй Властосъ, Елеферiй Богдано, Димитрiй Фурминзасъ, Александръ Радiо, Иванъ В[а]каорисъ, Іоанъ Палеологъ, Христофоръ [Вуломаре], Константинъ Куюнц-оглу, Димитрiй Буризани, Стерiо Поццу, Сотирiо X. Георгiо, Димитрiй Секеларiо, Михаилъ Манесъ, Александръ Кумбари, Георгiй Ниро.
Два представлені тут документи стосуються створення в Одесі Грецького філантропічного товариства, метою якого була допомога грецьким біженцям, що опинилися в місті внаслідок початку у 1821 році Грецької революції за незалежність, а також грецьким повстанцям, які брали участь у виступі Олександра Іпсіланті [1] в Дунайських князівствах [2] і після поразки перейшли на територію Бессарабії, де перебували під військовим наглядом російської влади.
Ще у 1814 році в Одесі було створено таємну організацію “Філікі Етерія” (“Дружнє товариство”). Її засновники — греки за походженням — поставили за мету звільнення Греції від османського панування. У лютому 1821 року під проводом керівника “Філікі Етерії”, офіцера російської армії Олександра Іпсіланті, розпочалося повстання в Дунайських князівствах. Воно зазнало поразки, однак стало поштовхом до поширення революційного руху на Пелопоннес, материкову Грецію та острови Егейського моря.
Активізація революційних дій спричинила переслідування цивільного грецького населення з боку османської влади. Побоюючись репресій, греки почали шукати порятунку на території Російської імперії. Мешканці Дунайських князівств переселялися до Бессарабії [3]. Значна кількість жителів Константинополя, прибережних міст та островів Егейського моря прибули морським шляхом до Одеси.
Для організації допомоги новоприбулим російською владою було створено в Одесі тимчасовий “Комітет для допомоги константинопольським грекам” [4]. Біда, в якій опинилися їхні співвітчизники, знайшла відгук серед місцевих греків, які на той час уже тривалий період проживали в місті та були інтегровані в його торговельно-громадське середовище.
4 (16) серпня 1821 року одеські греки, серед яких були відомі та заможні купці, а також ті, хто прибув з метою проведення революційної роботи, організувалися у Філантропічне товариство. Ефорами — членами його виконавчого комітету — було обрано Івана Амброзіо, Кіріакія Кумбарі, Олександра Мавро, Григорія Маразлі та Ваяна Палеолога. Перші четверо були активними діячами етеристського руху .
Офіційно проголошуючи благодійну мету — надання допомоги вимушеним переселенцям — товариство водночас мало виразні політичні прагнення і стало своєрідним продовженням діяльності одеського осередку “Філікі Етерії” [5]. При цьому коло його завдань не обмежувалося підтримкою цивільних біженців. Організація також мала намір допомагати грецьким повстанцям, які після поразки свого виступу в Дунайських князівствах опинилися під вартою на території підросійської Бессарабії.
Виконавчий комітет товариства звертався до представників російських грецьких громад із закликами організовувати збір коштів для допомоги співвітчизникам. Частина цих коштів мала використовуватися не лише для забезпечення біженців, а й для підтримки визвольної боротьби греків, зокрема закупівлі зброї.
Примітно, що засноване Грецьке філантропічне товариство намагалося набути легального статусу. Місцева адміністрація поставилася до цього прагнення прихильно, що підтверджує подання від одеського градоначальника Миколи Трегубова до Херсонського військового губернатора Олександра Ланжерона, який, у свою чергу, передав цю інформацію голові Міністерства духовних справ і народної просвіти Олександру Голіцину для доповіді імператору. Ознайомившись з інформацією про товариство, імператор Олександр І побачив у ньому потенційне політичне утворення, і висловився проти його існування. Після отримання у грудні 1821 року депеші з Санкт-Петербурга про відмову імператора затвердити товариство Олександр Ланжерон повідомив про це ефорів, після чого товариство було розпущено.
За п’ятимісячний період свого існування Грецьке філантропічне товариство утримувало близько 300 родин біженців в Одесі. Важливим напрямом його діяльності була також допомога цивільним біженцям у Бессарабії. Підтримку одягом і продовольством товариство надавало грецьким повстанцям, які у кількості декількох тисяч перебували під вартою та потерпали від недостатнього забезпечення з боку російської влади.