Кінець XIX – поч. ХХ століття відомий як період масової міграції з Європи до інших континентів, коли понад 55 мільйонів людей змінили своє місце проживання. Зокрема цей процес захопив Російську та Австро-Угорській імперії, де складне економічне становище, брак промислу, переслідування підштовхували різні групи населення до виїзду. Серед таких груп були як українські і польські селяни, так і містечкові євреї – дрібні ремісники або робітники. Напрямками руху для них найчастіше ставали США, Канада, Аргентина, Бразилія, які потребували робочої сили на фабриках чи фермах. На межі століть механізми масової міграції залучали людей на різних ролях, як учасників чи організаторів. Поруч з легальним робочим ринком творився нелегальний ринок торгівлі людьми, зокрема набуло небачених досі масштабів інтерконтинентальна торгівля жінками, яка стала однією з найгостріших соціальних проблем Східної Європи. Міграція змінювала суспільства і в країнах, звідки виїжджали мігранти, і в країнах призначення. Вихідці з сіл чи містечок Європи часто стикалися з новими умовами та стилем життя або у великих індустріальних містах, або при обробці земель у нових важких умовах. Масова міграція не обов’язково означала квиток в один бік. Часто родини, зокрема селянські, відправляли когось із дорослих дітей в США чи Канаду для того, щоб завдяки присланим грошам покращити своє матеріальне становище. Інколи мігранти вважали роботу закордоном тимчасовим способом заробити капітал і верталися до своїх рідних місць, приносячи новий капітал і навики. Однак політичні діячі переймалися відтоком та швидкою адаптацією в США і Канаді молодих людей, які могли б включатися у розбудову майбутньої держави. Соціалістичні рухи у США і Канаді намагалися залучати нових мігрантів до своєї діяльності.
Джерела, які свідчать про Велику міграцію на переломі століть, є досить різноманітними і включають у себе численні его-документи, листи, художні твори, пам’ятки матеріальної культури, візуальні матеріали. Явище міграції викликало зацікавлення та стурбованість у громадських і політичних діячів, тому його активно обговорювали у пресі. Хоча джерела творилися у середовищах відповідних діаспор, спільні мотиви, теми і контексти творення дозволяють розглядати тексти різними мовами разом.
Процес інтеграції мігрантів у нове середовище часто сприяв творенню нової гібридної культури, яка поєднувала їхні старі досвіди з новими. Мігранти створювали пісні, короткі жарти, розповіді. Гібридність мігрантської культури насамперед виявлялася у мові, адже у рідні для мігрантів українську, польську, їдиш додавалися англійські слова. Мігрантський фольклор був тимчасовим явищем, адже виникав серед першого покоління мігрантів, а для їх дітей і внуків, інтегрованих у нові реалії, вже був менш актуальним. Характерно, що твори також мігрували разом з їхніми носіями поміж континентами, повертаючись у їхні родинні місця чи переходячи з діаспори в діаспору.
Підбірка пісень, що включає цей модуль, представляє українські, єврейські і польські мігрантські пісні, зібрані в 1950-х – 1970-х роках в Америці і Канаді. Частина з них мали своїх авторів, зокрема пісні їдишем виконували в театральних постановках. Деякі мігрантські пісні українською мовою були зібрані у діаспорі чи в Україні як фольклор, і ми не знаємо їх авторів. Написані різними мовами, ці пісні виявляють подібності спільного досвіду в Америці. Спільним мотивом є наївність «зелених», тобто нових, емігрантів, які мають зависокі очікування і не вміють адаптуватися. Часто конфлікт у піснях ґрунтується на розчаруванні у обіцяній «золотій землі», яка не приносить достатньо заробітку або виснажує робітників. Інша популярна спільна тема – роз’єднані родини. Часто, у випадку довготривалої міграції спершу їхав один член родини, забираючи решту за собою згодом. У випадку євреїв брак контакту з чоловіками, які виїхали у еміграцію, загострив прецедент агун – жінок, статус яких залишався невизначеним, оскільки вони не були ані вдовами, ані розлученими. Досить часто мігрантів у нових країнах залучали до робітничого руху, вони ставали активними учасниками демонстрацій чи страйків, що так само відображене у текстах. Єврейські, українські чи польські мігранти часто могли мати різні напрямки міграції. Якщо євреї працювали у фабриках одягу чи светшопах у великих містах, на кшталт Нью-Йорку, то українські робітники наймалися на шахти або ж ферми, і контекст творення текстів є відмінним.
