Михайло Зубрицький. Наша еміґрація, Діло, 1902

Наша Еміґрация
З під Лютовиск пишуть нам:

В нашій сторонї люди тепер нї проте не бесїдують, лиш про подорож до «Гамерики». Зі всіх сїл наоколо Лютовиск виїзджає значне число людий до Злучених держав північної Америки на заробітки. Виїзджають звичайно біднїйші позичаючи гроші чи у багатших, чи в церкви або деинде. Коли у заможнїйшого ґазди більше челяди, то висилає він одного сина в сьвіт, щоби заробив гроші. Ідуть молоді парубки, навіть 17-лїтні, їдуть і старші, деколи й ґазди, обдовжені, бо сподівають ся своїм заробітком сплатити довги. Навіть жиди їдуть. З Лютовиск виїхало кільканадцять, з сел виїзджають також, виїхали і молоді жидівки. Де наш християнин подасть ся, вибираються за ним і жили, бо боять ся, щоби нашим людям без них не навкучило ся. З початком сего року наймали собі люди в Устріках жида на провідника до Гамбурґа, однак зайшло таке кілька разів, що жида приарештували то в Перемишли, то деинде і людий придержали. Ті, що їхали до Америки, скидали свій стрій в Устріках долїшних, купували у жидів «панский» і так їхали. Тепер їдуть просто до Осьвєцїма до аґенцийного дому Зофії Бєсядецкої, що порозсилала по всїх селах свої оголошення й інформациї, там перебирають ся в новий стрій і їдуть дальше. На граници деколи здержують виходцїв, сли який не відбув війскової служби чи вправ, або не заплатив війскової такси.

Під теперішну пору богато всюди розправляють про наслїдки виходу так значної части населеня до Америки. З повітів, положених дальше на запад їдуть люди вже від більш двацят лїт до Америки на заробітки. За сей час прислали они богато гроший домів, якими сплачували довги, заяк будували лїпші доми, а деякі села закупили панські обшари на власність.  Однак і богато гроший пішло марно. Наш мужик опинив ся в Америцї серед цїлком инших обставин. Там лїпше попоїв що-день, нїж дома на Великдень, справив собі лїпшу одїж, мав усе готовий гріш і не зазнав тої поневірки, яку мусїв зносити в своїм ріднїм краю від першого-лїпшого посїпаки. З туги за рідною землею вертав домів з Америки, але дома застав давне житє, яке єму вже не припадало до вподоби. Не чув смаку в пістнїй бульбі, вівсянім чирі та в ощипку. За зароблені гроші намагав ся жити лїпше, а коли гроші розминув, забирав ся чим скорше назад до Америки. По многих селах виходили майже всї молоді люди, лишили ся невісти та старцї. Через те не було кому управляти дома поля, а молодї дївчата не мали женихів. Через те висота віна пішла в гору і вітцї дорослих дївок глядали часто женихів по околичних селах. Так вихід до Америки наших людей приспорив їм досить гроша, але і принїс з собою по трохи й шкоди для народної справи.

Годило-б ся, щоби наші люди обертали пильно увагу на сей вихід і старали ся, щоби він приніс хосен нашій народній справі. Наш чоловік, їдучи до Америки, їде в країну богату й заможну, в країну особистої волї і пошановання гідности кождого горожанина, а дома лишає бідноту, темноту, самоволю і визиск. Наша конституція, добре обкроєна, істнує лиш на папері. Коби наш мужик, придививши ся добре всему в Америцї, зрозумів усе, а відтак вернувши в родинні сторони старав ся поволи те дома переводити за тим аґітувати, то тим причинив би ся до піднесення свого народа. Поодні, заробляючи гроші, тішать ся, що вернувши домів куплять собі землю. Але се без хісна для Русинів, як земля буде переходити від одного мужика до другого. Було би дуже добре, якби селяни, заробивши гроші на чужинї, куповали парцельовані панські обшари. Не пошкодило би нам, коли-б такі люди глядали заробітку в торговли, в предприємствах. Знаємо, як се трудно у нас і через що, але добра воля може неодно перемогти. А ті, що закоштувавши Америки не могуть наломити ся до тутешного житя, лїпше зроблять, коли будуть на новім місци сидїти і заробляти на хлїб насущний.