В колхозе им. Суворова слова не подкрепляются практическими делами
Обсуждая письма хлеборобов восточных областей Украины товарищу Сталину, колхозники сельхозартели им. Суворова дали слово выполнить годовой план хлебопоставок государству досрочно – к 1 октября и обратились с призывом ко всем хлеборобам района бороться за досрочное выполнение своих обязательств.
Казалось бы, что суворовцы приложат все силы и сдержат данное слово. Ведь все возможности для этого у них есть. Но прошедшие 15 дней сентября показали, что слова суворовцев разошлись с делом, – план хлебопоставок здесь выполнен всего лишь на 31,1 процента. Мало того, колхоз им. Суворова за три последние пятидневки значительно снизил темпы хлебосдачи и сдал государству всего лишь 5 центнеров зерна.
Нельзя сказать, что в этом колхозе был плохой урожай и что колхоз не в силах выполнить доведенный ему план. Колхозники сельхозартели им. Суворова, убрав уже урожай со 116 га яровой пшеницы, 73 га ячменя, 37 га овса, 50 га проса и 25 га подсолнечника, засыпав семенные фонды и выдав авансы на трудодни, имели все возможности для того, чтобы сдать государству к 15 сентября свыше 800 центнеров хлеба, а сдали лишь 310, главным образом ранние зерновые культуры. Урожай же подсолнечника, убранный с площади 25 га и составляющий более 300 центнеров, до сих пор не обмолочен, не просушен, и, к сожалению, в колхозе не спешат с этим делом. За все время колхоз сдал государству всего 4 центнера подсолнечника.
В чем же причина такого позорного отставания колхоза, который раньше шел всегда впереди?
Главная причина состоит в том, что суворовцы, взяв обязательство, глубоко не продумали, что нужно сделать для его выполнения, не повели с первых дней хлебозаготовок борьбы за укрепление трудовой дисциплины в колхозе, не расставили коммунистов и комсомольцев на решающих участках и думали, что все будет сделано само собой. В результате самоуспокоенности колхозного актива хлебосдача пошла самотеком и в итоге получилось полное расхождение между словами и делами.
Трудовая дисциплина в колхозе стоит на крайне низком уровне, на работу выходит ежедневно от 20 до 30 процентов колхозников и следствием этого является запаздывание с уборкой, обмолотом и хлебосдачей.
Дело здесь дошло до того, что клещевина, эта ценнейшая культура, на участке в 20 га запущена, заросла сорняками, не установлено наблюдение за ее созреванием и в результате такого беспечного отношения урожай ее не превысит 4-5 центнеров с га, в то время, как в соседнем колхозе им. Сталинграда урожай клещевины достигает 12 центнеров с гектара.
Знают об этом возмутительном факте и в колхозной парторганизации, и в райсельхозотделе, но мер к исправлению положения никто не принимает.
Несмотря на то, что колхоз им. Суворова сильно отстал с хлебосдачей, здесь есть возможности для того, чтобы в оставшиеся дни резко перестроить работу и добиться выполнения взятого обязательства.
Нужно только правлению колхоза, коммунистам, комсомольцам и всем колхозникам по-большевистски, засуча рукава взяться за работу, и успех будет обеспечен.
Евг. ГРОМОВ.
Газета “Сталінець” – друкований орган Суворівського районного комітету КП(б)У та районної Ради депутатів трудящих. Представлені тут публікації вийшли у 1947 році (за березень і вересень) – час, коли населення Півдня України досвідчувало голод. Центральне місце на сторінках цього видання займають матеріали, присвячені виконанню державних хлібозаготівель. Саме гасло одного з аналізованих номерів: “З честю виконаємо свої зобов’язання! Достроково розрахуємося з державою за хлібопоставками!” – демонструє пріоритетність здавання зерна державі в офіційному інформаційному просторі.
Перша представлена тут публікація під назвою “Таким не місце за радянським прилавком” належала автору з підписом “В. Зулін”. У матеріалі описано схему неформального перепродажу молока: продукт, що надходив до їдалень і мав реалізовуватися населенню за встановленою ціною, частково потрапляв на базар, де продавався значно дорожче. Особливу джерельну цінність мають наведені конкретні ціни: 1 руб. 20 коп. за літр у їдальні та 6 руб. за склянку на базарі. Саме вони дають змогу простежити масштаб цінового розриву між офіційною та неформальною торгівлею. Офіційна преса подавала подібні явища, насамперед, як результат зловживань окремих працівників торгівлі, не пов’язуючи їх із ширшим контекстом продовольчої кризи та голоду. Для роботи з цим текстом варто звернути увагу на те, як автор пояснює причини нестачі молока, кого називає винним та що залишає поза своєю увагою. Цікавим також є співвідношення між офіційними каналами розподілу продовольства та неформальними практиками його перепродажу, а також те, як такі практики могли впливати на повсякденні стратегії виживання населення.
Друга публікація із заголовком “У колгоспі ім. Суворова слова не підкріплюються практичними справами” була підписана “Евг. Громовим”. У ній автор критикує керівництво колгоспу за незадовільні темпи виконання плану хлібопоставок, наголошує на необхідності прискорення обмолоту та здавання зерна державі, апелює до взятих колгоспом зобов’язань і відповідальності керівництва. Подібна риторика відображає характерну для радянської преси практику публічного тиску на місцеві господарства з метою виконання державних заготівельних планів.
Ці публікації дають змогу говорити про інформаційні умови, у яких відбувалося повсякденне життя населення Подунав’я після голодної зими та весни 1946-1947 рр. У них практично відсутня інформація про продовольчі труднощі населення, нестачу хліба чи наслідки голоду. Натомість увага зосереджується на господарських показниках, виконанні планів і необхідності своєчасно “розрахуватися з державою”. Особливо виразним цей контраст стає при зіставленні цих публікацій з усноісторичними свідченнями мешканців регіону, які розповідають про постійне відчуття голоду, черги за хлібом, пошуки їжі, виснаження та смерть.