Метою курсу є показати можливості, які відкриває гендерна перспектива у вивченні єврейської культури. Виходячи з аналізу ролі жінки та чоловіка в традиційній єврейській громаді, буде представлено гендерні відмінності в процесі модернізації єврейських жінок та чоловіків. На основі автобіографічних матеріалів буде простежено характерні етапи і моменти життєвих доль та життєвих виборів єврейських маскілів (прихильників Гаскали – єврейського Просвітництва). На прикладі життя та діяльності Пуа Раковської (відомої як “бабуся сіонізму”) і Сари Шенірер (реформаторки традиційної освіти для єврейських дівчат) буде порушено проблему світського та релігійного єврейського фемінізму. Особливо цікавим у гендерному розумінні постає питання мовних поділів і співвідношень. Буде обговорено роль мови їдиш, яку часто називають мовою жінок, та її значення в сексуальній революції серед євреїв. На завершення ми проаналізуємо чоловічу природу сіонізму та чоловічий ідеал нового єврея.
Постараємося відповісти на такі питання: Чому у традиційній єврейській культурі жінок називали “німими душами”? В яких ритуалах та сферах життя вони повинні були мовчати, а де їхній голос мав значення? Як склалося так, що незважаючи на маргіналізацію єврейських жінок в традиційному юдаїзмі, їхній внесок і роль в єврейській культурі є визначними? Чи можемо ми говорити про вигоди маргіналізації? Чому традиційний єврейський ідеал чоловіка іноді називають сфемінізованим? Чи відкидання сіонізмом спадщини діаспори мало гендерний вимір?
Цей курс був частиною літньої школи “Єврейська історія та багатоетнічне минуле Центрально-Східної Європи: суспільства, культури та спадщина”.
