Арк. 1
ПРОТОКОЛ
Окружного с”езда работниц и селянок Мелитопольского округа состоявшегося 15-17/11 1925 года
Присутствовало со следующих районов: делегатки:
| 1/ Пришиб – 8 чел. | 2/ Ивановка – 5 чел. |
| 3/ Н.-Тороицкое – 5 | 4/ Молочанск – 7 чел. |
| 5/ Акимовка – 9 | 6/ Романовка – 4 |
| 7/ Геническ – 6 | 8/ Михайловка – 7 |
| 9/ Б.-Токмак – 7 | 10/ Кизляр – 8 |
| 11/ Вознесенка –11 | 12/ Терпенье – 3 |
| 13/ Н.-Серогозы – 3 | 14/ Черниговка – 4 |
| 15/ Ногайск – 3 | 16/ Вт.-Покровка – 1 |
| 17/ Рогачик – 3 | 18/ В.-Лепетиха – 1 |
| 19/ Веселое – 3 |
И т о г о: – 111 работниц с транспорта и союзов –173, итого делегаток с”езда было – 285.
ПО НАЦИОНАЛЬНОСТИ: украинок – 142, русских – 84, евреек – 48,
немок – 8, болгарок – 4.
ВОЗРАСТНОЙ СОСТАВ ДЕЛЕГАТОК: от 18 до 30 лет – 116, от 30 до 45 – 73.
СЕМЕЙНОЕ ПОЛОЖЕНИЕ: замужних – 132, девушек –117, вдов –37.
ОБРАЗОВАНИЕ: грамотных –115, малограмотных – 152, неграмотных – 9.
Членов союза – 131, членов КНС – 8, середнячек –21[?], жен рабочих – 24, кустарок –17 чел.
Собрание открывает зав. жен.-отделом т. Грушевская.
Избран президиум в составе: 15 чел.
1/ Жуков – Па[р]тком
2/ Грушевская – Жен-отдел.
3/ Пахомов – Окрисполком
4/ Малайчук – ОПЕ
5/ [?]лекель – зам. зав. женотд.
6/ Семенюкова[?] – Н.-Троиц. р.
7/ Лазарева – союз Пищевиков
8/ Шевченко[?] – Вознесен. р.
9/ Проскурскина – Ногайск. р.
10/ Лопотанова[?] – Романовск. р.
11/ Галич – Черниговск. р.
12/ Тильченко – Б.-Токмак. р.
13/ Тимохина[?] – Акимовсик. р.
14/ Солдатова – Нарпит. с.
15/ Черняк – Транспорт.
Избраны почетными членами президиума: т. Крупская, Коллонтай и т. Цеткина.
Принято предложение о посылке приветственной телеграммы от с”езда Центральному отделу работниц Украины.
ПРИВЕТСТВИЯ: от окружного партийного комитета т. Жуков, от окрисполкома т. Пахомов, от ОПЕ – т. Малайчук, от работниц союза Нарпит – Ященко-Лазарева, от Пищевиков – Куксова и Лазарева А. От селянок т. Непомнящая, Н.-Троицкий р[айон].
ПОВЕСТКА ДНЯ:
1/ Доклад о работе среди женщин и дальнейшая задачи /д. Грушевская/
2/ Доклад окрисполкома о работе /д. т. Пахомов/
3/ Перевыборы Советов и участие в них работниц и селянок /Пушко/
4/ Реорганизация КНС и задачи селянок /д. т. Дмитров/
5/ Текущие дела информация о проведенном съезде Охмадет /Супоницкая/
РЕГЛАМЕНТ: с 9 ч. до 3 дня и с 4 до 9 вечера.
Докладчикам по одному часу для доклада, прения 10 минут, заключительное слово 15 минут.
Арк. 2
СЛУШАЛИ:
Доклад о работе среди женщин и дальнейшая задачи. Учавствовали в прениях 17 чел.
т. ТАТАРЕНКО:-Коммунарка задерживается. Получается раз в 3 м-ца и потому селянка неохотно выписывает журнал, дальше останавливается на том, что сильбуды наполнены подростками, селянка очень скверно чувствует себя в с/б, необходимо отделить “уголки селянок”. Отделить их от молодняка и тогда можно будет селянку вовлечь в работу с/б, кружки работают слабо, потому что нет пособий. Среди девушек работа проводится слабо, потому что нет привязки с ЛКСМ. уполномоченных среди девушек ЛКСМ, выделять отказувается. Особенное внимание необходимо уделять девушке середнячке.
т. Габай. Считает, что отделять в сильб. взрослое население от молодняка не следует. Необходимо доказать селянкам, что необходимо работать с молодёжью совместно. Охматдет кружок организован, но посещаемости нет. это вина женотдела. полит-кружок работает очень слабо
т. Григорьева. Ликвидация неграмотности идёт за счёт делегаток, но ликбезы организованы с большим опозданием. Индивидуальное прикрепление дало большие результаты, но в Окрженотделе нет учёта. Ликбезы в большинстве обслуживают переросших детей, необходимо провести индивидуальное прикрепление. До сих пор существует мнение на селе, что активная селянка шляющаяся и поэтому выдвигать селянку трудно на собраниях, проваливают сами женщины селянки. В колхозах женщина втянута в общую политическую и хозяйственную жизнь коллектива, но коллективы от села оторваны. Плохо, что в коллективах нет яслей, организации их мешают жилищные условия коллективов. Беспартийные судьи относятся к народным заседателям-женщинам с недостаточным доверием. женотделу необходимо обратить на это внимание.
т. Обыденникова [?]. Работу среди женщин трудно проводить, потому что организации, как партийные, так и советские, не оказывают содействия. Кружки не налажены, потому что с/б и клубы занимаются детворой, которая мешает работе; необходимо задуматься об организации дет.-клубов. Кооперация женщинами неподдерживается. но селянка проявляет себя на собраниях активно и часто проваливают ответственных работников. В нарзаседатели прошло очень мало женщин. в с/с женщин выдвинуть трудно потому, что на общих собраниях их очень мало. борьба с беспризорностью проводится очень слабо.
Приём в партию селянок идёт очень слабо.
т. Перцева: Необходимо работниц связать больше с селянкой. Условия селянки очень тяжёлые. Мужчины не пускают своих жён ни на собрания, ни в сельсоветы, и поэтому необходимо повести работу среди мужчин, дать им понять, что женщина должна принимать участие в совет. строительстве. […]
т. Шульмейстер: В ЛКСМ имеется постановление уполном. по работе среди девушек не выдвигать и они не нужны это в работе создает паралелизм и оторвят остальных комсомолок от их обязанностей вовлекатьдевушек в ЛКСМ. Делегатка плохо связаны со своими избирателями и поэтому массы селянок не вовлечена.
[?]раняк: Делегатка должна учиться, а школ нет. необходимо обратить внимание, чтобы дети бедняков не отсылались обратно из школ из за того, что нечем уплатить за правоучение. Кооперация даёт ссуду, но она слишком короткий срок. со стороны кооператоров отношения членом кооперации не одинаковые, к зажиточным относятся и скорее выдают им ходкий товар.
Арк. 3
т. Вайнштейн. Необходимо указать что кружки не приспособлены к интересам женщин.
т. Анзина. Клубная работа поставлена правильно, но нет помещений. Клубы необорудованы и селянке некуда пойти. Округу необходимо помочь отремонтир. помещения с/б для ликвидации неграмотности, необходимо привлечь учительниц и работу проводить по клубам. Журнал [“Коммунарка Украины”] очень нерегулярно высылается и потому его не выписывают. Этот вопрос необходимо поставить перед Центром. Кооперация плохо популяризирована.льготы имеющееся для женщин. необходимо обратить внимание чтобы кооперация не навязывала негодные товары.
т. Никитенко: Середнячки плохо втянуты в социалистическую жизнь села. Кварт.[альные] собрания дают хорошие результаты. Райорганизатор Рогачика пользуется авторитетом и потому выборы делег. собр. прошли очень хорошо и в делегатский состав прошли одне селянки. Школа передовым[?] селянкам очень нужна и ей уделяют очень много внимания ежеденевно за 7 вер[ст] приходят пешком. Кружок прав. нравится селянкам больше всех других. Необходимо добиться, чтобы ясли работали круглый год, это даст возможность селянке принять участие во всей жизни села.
т. Желяева: В ВЛКСМ не идут потому что большинство девушек негр. нужны школы кройки и шитья, это втянет девушку в работу делег. собр. Выборы нарзаседателей прошли хорошо женщин пришло достаточно.
т. Непомнящая: Квалификация работниц в Аскании-Нова падает. Условия в которых работницы живут ужасные, а администрация не идет на встречу. Округу необходимо обратить на это внимание. Необходимо организ. ясли при совхозе и тогда работница будет иметь возможность принять участие в полит. и экономич. жизни совхоза. Необходимо отметить, что со стороны Окрпрофорг нет руководства.
т. Лазарева. Клубы не посещаются работницами, потому что домашние условия не дают. В добровольные общества вступают бессознательно. Необходимо на делегатских собраниях проводить беседы, доклады скучны. К выдвижению кандидатур на ту или иной работу необходимо подходить сер’ёзно, не ограничиваясь тем, была бы только женщина. Гор. делегатские собрания необходимо регулировать, чтобы делег. комсомолки с[м]огли принимать участие в них. Из уездов необходимо оставлять на зиму, чтобы женщина могла принимать участие в общественной жизни.
Подано записок — 82, содержание записок:
1/ Участие в работе среди детей.
2/ В чём выражалась работа комиссии по коллек. быта.
3/ Откуда посылались в школы — из села или города, и сколько послано работниц и селянок.
4/ Может ли религиозная женщина участвовать в работе дел.собр., и также в общественной работе.
5/ Были ли распределены места в учебные заведения по союзам.
6/ Не повредит ли активное участие женщины в общественной работе её основным обязанностям, воспитанию ребёнка, которое является главной целью женщины.
7/ Какая причина ликвидации групп в сёлах, где нет ячеек, и какая работа будет проводиться.
8/ Сколько из девушек вступило в партию.
Арк. 4
9/ Выделение организаций среди девушек не повлечёт ли за собой организацию делег. собр. девушек и обособленности в работе.
10/ Говорите о кооперации, а нам селянкам не дают в ней мануфактуры, отдают всяким барышникам.
11/ Сколько членов червоного хреста.
12/ Где найти совет, как организовать ясли и устроить беспризорн. детей.
13/ Почему такой низкий процент посылки женщин в ВУЗы.
14/ Делегатка вступая в партию должна иметь определённый стаж делегатки или лишь бы она была активна.
15/ Сколько женщин послано в ОПЕ.
16/ Сколько национ. районов и какая там ведётся работа.
17/ Могут ли малогр. вступать в партию.
18/ Почему при сокращении батрачку сок. скорее, нежели батрака.
19/ Что делается по ликвидации безработных.
20/ Почему инструкторы парткомитета, когда выезжают, никогда не бывают на собраниях селянок и делегаток.
21/ Что сделано по борьбе с проституцией.
22/ Какое участие принимают учительницы в работе среди женщин.
23/ Как смотрит партия на партийцев, которые женятся по пять раз.
24/ Как знать об открытии ячейкового собрания, когда о них не оповещают.
25/ Почему плохо получается “КОММУНАРКА УКРАИНЫ”.
26/ Сколько затянуто в работу середнячек.
27/ Сколько выдвинуто на ответственную профработу.
28/ Сельорганизатора должна ячейка назначать или выбирать на дел.собрании.
29/ Как пополнить селянке знания, чтобы попасть в ВУЗ[?].
30/ Почему в кооперации дороже чем у частного.
31/ Какой кандидатский стаж для женщин при вступлении в партию.
32/ Вступает ли селянка в партию.
33/ Почему безработного не принимают в партию.
34/ Как провести работу среди мужчин, т. к. они против выдвижения женщин.
35/ Насколько улучшилась работа среди жён рабочих.
36/ Что значит перевыборы КНС — это не чистка членов.
38/ Сколько вступило по городу и селу в партию.
38/ Где получить пособие селянке, у которой белые расстреляли мужа и она имеет детей.
39/ Почему мало консультаций, чтобы уменьшить дет.-смертность.
40/ Будут ли теперь карать за самогон, когда водку продают.
41/ Правда ли, что “Коммунарка Украины” переходит на украинский язык; так это будет плохо, так как нац. районы не смогут её выписывать.
42/ Можно ли сдавать в аренду землю.
43/ Как может виявить свою активность селян. в кооперац.
44/ Если муж и жена развелись, то с кем должны остаться дети.
45/ Почему мало посілают на село пат. сестёр и акушерок, в которых там очень нуждаются.
46/ Может ли быть членом союза псаломщик, если он расстригся и служит на государственной работе.
47/ За чей счёт должна идти организация кружков кройки и шитья при селе[?], и есть ли в городе школа кройки и шитья и как она работает.
48/ Думает ли окрженотдел устроить дет.-ком. при клубе.
49/ Могут ли пионеры вступать в партию, если они активны.
50/ Много ли жён партийцев работают делегатками и сколько вступило в партию, т. к. они находятся под непосредственным партвлиянием, если очень мало то почему.
На все вопросы докладчиком были даны исчерпывающие ответы.
Для выработки резолюции избрана комиссия из пяти человек: 1/ Амелина; 2/ Литвиненко; 3/ Непомнящая; 4/ Соколова; 5/ Таран.
Р е з о л ю ц и я по докладу о работе среди женщин:
Заслушав отчетный доклад о работе среди женщин и дальнейших задачах, Окружной с”езд работниц и селянок отмечает:
1/ Что делегатские собрания есть наилучшая форма работы среди женщин, о чём говорит их рост, для чего необходимо, чтобы парт-организации обратить особое внимание на постановку работы в них.
2/ Для проведения углубленной и систематической работы делегаткам необходима организация кружков при клубах и сельбудынках. для чего необходимо учесть опыт прошлого года, когда организация их была поздней, вследствие чего они не закончили своей программы; организовывать кружки на данную зиму своевременно, позаботясь о приобретении необходимой для них литературы и выделении руководителей в них. из участников кружков выявить активных, способных женщин для посылки в высшие учебные заведения.
3/ Отмечая, что членов с/б женщин незначительное количество — делегаток 458, не делегаток 732, итого 1119, необходимо провести работу по вовлечению женщин в сельбуды путем их заинтересованности постановкой вопросов близких женщинам, выписки популярной литературы по жендвижению, устройства показательных судов и организации уголков работниц и селянок для проведения там бесед, особенно организацию уголков в болгарских районах и селах.
4/ Отмечая достижения по ликвидации неграмотности среди делегаток: на 627 неграмотных окончили ликбез 538, необходимо обратить особое внимание на вовлечение женщин в школы ликвидации неграмотности через делегаток. В национальных районах нужно организовать отдельные школы для женщин-болгарок, учитывая их бытовые условия и стеснение заниматься совместно с мужчинами.
5/ Констатируя отсутствие работы в коллективах среди женщин, необходимо обратить внимание на работу среди женщин в колхозах по вовлечению их в хозяйственную жизнь. Проводя одновременно культурно-просветительскую работу там, одновременно проводя широкую пропаганду организации коллективных хозяйств среди широких женских масс на селе.
6/ Учитывая громадное значение нашей печати и отмечая недостаточное участие женщин в ней в качестве корреспондентов, необходимо провести работу по привлечению их к участию в стенных и окружных газетах путём дачи заданий для газет и журналов.
7/ Констатируя значительный рост вступления женщин в партию — вступило 125 человек за год, необходимо в дальнейшем для большего привлечения женщин в партию вовлекать их на открытые ячейковые собрания, где необходима постановка интересующих женщин вопросов, и привлекать в политкружки и школы-передвижки и стационарки.
8/ Отмечая количественный рост участия женщин в сов.-строительстве, совете в качестве нарзаседателей и на других работах, в дальнейшем необходимо провести работу путем собраний с выборами и разработки вопросов на них для поднятия их активности по сов-строительству, провести учет их участия и нагрузки на выборной работе и закрепление в дальнейшем на данной работе.
9/ Отмечая значительное участие женщин в КНС и КОЗ, необходимо в связи с реорганизацией КНС провести работу по недопущению выхода женщин из КНС путем широкого раз”яснения и пропаганды КНС /в связи с реорганизацией/, а также КОЗ с целью привлечения жнщин к более активному участию в работе єтих организаций.
10/ Учитывая важность кооперации и участие в ней работниц и селянок, необходимо тот значительный кадр женщин на руководящей работе в кооперации закрепить, и при перевыборах привлекать женщин в кооперативное строительство путем выбора их на руководящую работу кооперации.
11/ Участие женщин в добровольных обществах, особенно в ячейках “друзей детей” и общества ликбеза, очень незначительно. Для чего необходимо провести работу по вовлечению женщин в указанные общества путем раз”яснения целей и задач их.
12/ Отмечая достижение вовлечения девушек в ЛКСМ, всё же необходимо отметить недостаточность выдвижения их на ответственную работу и вовлечение в партию. Для чего необходимо путём выделения организаторов среди девушек наладить указанную работу и провести путём собраний девушек работу среди остальной женской молодёжи.
13/ Отмечая недостаточность организации дет. ясель, необходимо провести работу по организации таковых за счёт самих селянок, путём организации дет. яслей как меры раскрепощения селянки на время полевых работ, которые дадут ей возможность полностью участвовать в работе по своему хозяйству.
14/ Считать необходимым через профсоюзы провести работу по поднятию квалификации работниц-батрачек.
15/ Для продуктивности работы среди женщин считать необходимым оплату сельорганизаторов.
16/ Парт-организациям усилить инструктирование и руководство делегатскими собраниями, особенно сельскими.
17/ В дальнейшем провести работу по отделению ячейки друзей детей.
18/ В селах, где нет делегат. собраний, необходимо проводить политические собрания селянок.
19/ Провести более углубленную работу в национальных районах. […]
1920–ті роки стали часом, коли емансипація жінок розглядалася як одна із важливих складових радянської перебудови суспільства. У прагненні до швидкої соціальної модернізації радянська влада вдалася до масштабних дій у вирішенні “жіночого питання”. Розгорталися амбітні кампанії зі збільшення кількості жінок в органах влади та більшовицькій партії, активізації їх у суспільному житті, розширення сфер жіночої професійної зайнятості тощо. Задля “подолання відсталості” жінок їх активно залучали до навчання в школах з ліквідації неписьменності, участі у різноманітних гуртках та школах політичної грамоти, читання спеціалізованої періодики. Для організації радянської жіночої емансипації було створено досить складний управлінський механізм, який на місцях складали окружні жінвідділи та підпорядковані їм жінорганізатори в низових адміністративно-територіальних одиницях та підприємствах. Також масштабність кампаній радянської гендерної політики, а заодно і рекрутування жінок до радянсько-більшовицьких структур мали забезпечити делегатські зібрання.
Своє втілення радянська гендерна політика отримала і в Мелітопольській окрузі, що існувала під час впровадження новаторських емансипаційних практик — з 1923 по 1930 рік. У ній було створено окружний жіночий відділ, в районах працювали жінорганізатори, створювалися делегатські зібрання. Документація окржінвідділу свідчить про реалізацію основних завдань радянської емансипації. При цьому особливості адміністративного, соціально-економічного та етнічного розвитку Мелітопольської округи помітно впливали на хід та успішність їх втілення.
Певним викликом для втілення радянської гендерної політики стали адміністративні зміни у Мелітопольській окрузі в 1920-их роках. На час створення у 1923 році в ній нараховувалося 15 районів і в загальних рисах вона нагадувала розширений колишній Мелітопольський повіт. Однак упродовж 1924–1930 років межі та склад округи не раз змінювалися. Особливо відчутними були зміни у 1925 році, коли з ліквідацією губерній укрупнювалися округи й до Мелітопольської додалися райони ліквідованої Бердянської. За даними 1925 року вона складалася вже з 21 району, які мали пройти прискорену управлінську інтеграцію в новій адміністративній одиниці.
Окремих зусиль потребував етнічно-конфесійний склад населення регіону. В Мелітопольській окрузі було створено низку національних районів:
1) болгарських: Цареводарівського/Ботієвського, Романіського/Коларівського;
2) німецьких: Молочанського (в ньому мешкали меноніти) та Пришибського. Населення цих районів, особливо меноніти, через особливості гендерного укладу, релігійні переконання, мовний бар’єр, складніше піддавалися радянським емансипаційним експериментам.
Радянську емансипаційну модернізацію не полегшував ще один фактор — аграрний характер округи. Статистичні дані 1926 року свідчать, що 93% її населення мешкало в селах, і лише 7% в містах. При цьому саме міста були відкритішими до радянської емансипації, через кращі організаційні можливості, вищий рівень освіти населення та професійної зайнятості містянок.
Всі ці фактори впливали на проведення емансипаційних кампаній. Оскільки переважна більшість населення округи мешкала в селах, то й левова частка заходів спрямовувалася на жінок-селянок. У 1926 році з 95 існуючих делегатських зібрань 90 були створені в селах, лише 3 – в містах, 2 – на підприємствах. Цей кількісний “перекіс” у бік села стає ще більш очевидним у порівнянні з сусідньою Запорізькою округою, де лише в місті Запоріжжі в 1927 році діяло 5 делегатських зібрань. Невисока зайнятість жінок на промислових підприємствах міст округи, навіть найзначніших: Мелітополя та Великого Токмака визначила особливості соціального складу їх делегатських зібрань. Значна частина делегаток була дружинами партійців, службовців, тоді як для організаторів були більш бажаними робітниці.
Сільські делегатські зібрання створювалися при місцевих партосередках або ж ними опікувалися місцеві партійці. Вони організовувалися по селах, або кутках. Широка мережа делегатських зібрань посилювала проблему, яка була типовою для багатьох регіонів України: нестачу вмотивованих та підготовлених до роботи з жінками організаторів делегатських зібрань. Документи Мелітопольського жінвідділу, зокрема і протокол, що публікується нижче, мають чимало згадок про формальний підхід керівників делегатських зібрань до їх роботи, через що зібрання не виконували задану програму. Низька зацікавленість, невміння/небажання враховувати справжні, а не прописані в інструктивних матеріалах інтереси жінок, були характерними і для організаторів гуртків, шкіл політграмоти. Це послаблювало зацікавленість учасниць, тож склад гуртків та шкіл часто змінювався.
В Мелітопольському жінвідділі в окремий напрямок виділялася робота в національних районах. Найбільше уваги приділялося німецьким районам, де результати роботи з жінками були помітно скромнішими, особливо Молочанському. Це пояснювалося змішаним етнічним складом зібрань (в ньому були також жінки-росіянки), відсутністю німкень-партійок та “релігійним фанатизмом делегаток-меноніток”.
Проте частина жінок (особливо делегатки), все ж активно долучалася, або ж виявляла зацікавленість радянськими емансипаційними практиками та прагнула зміни соціальних ролей. У протоколі з’їзду, інших документах окржінвідділу є чимало згадок про бажання жінок навчитися грамоті (щоправда, на заваді цьому часто ставала переповненість сільбудів) та відвідувати окремі гуртки. Створювалися кооперативні організації за ініціативи жінок. Відбувалася поступова активізація жінок, посилення їх присутності у публічному просторі всупереч патріархальному спротиву, відвертому серед місцевого соціуму (як чоловіків, так і жінок) та прихованому серед керівників радянсько-більшовицьких органів влади. Очевидно, що радянські емансипаційні практики все ж сприяли звиканню громади до участі жінок у публічному управлінні. Інколи це мало й неочікувані для радянської влади наслідки. Так, в доповіді “Про партроботу на селі” 1928 року Мелітопольського окружного парткому згадуються як “слабкість” роботи парторганізації з жінками, так і почастішання “волинок” (стихійних акцій селянського протесту), більшість з яких була ініційована селянками.
Одним із наслідків радянської емансипаційної політики 1920-их років стає значне зростання обсягів інформації про жінок в документації радянських партійних установ (найбільше — жінвідділів). Звичайно, ці документи фіксували, перш за все, участь жінок в емансипаційних практиках і мали виразну соціальну рамкованість. Але при цьому до них потрапляли різноманітні біографічні відомості про жінок, фрагменти їх висловлювань та детальна статистика. При цьому в документах присутня інформація, яка дає можливість простежити життєві стратегії жінок та ставлення суспільства до них; розкриває виклики, які їм доводилося долати, і, звичайно, їхню реакцію на дії радянської влади. В різноманітних звітах жінвідділів, протоколах жіночих конференцій та інших документах можна побачити як приклади висловлювань, що узгоджувалися з радянським дискурсом, так і критику щодо нього.
Наведений документ дає можливість побачити прагнення та проблеми жінок, їхнє ставлення до політики радянської влади. Також він допомагає сформувати уявленння щодо заходів, проблем та результатів радянських емансипаційних практик в Мелітопольській окрузі.
Варто зазначити, що такі з’їзди були поширеною практикою у 1920-их роках в Україні та інших республіках Радянського Союзу. Вони були одним із інструментів політики радянської влади щодо мобілізації жінок на підтримку соціалістичних перетворень. Їхньою метою було обговорення ролі жінок у будівництві соціалістичного суспільства, підвищення їхньої політичної, економічної та соціальної активності.
Сам з’їзд проводився з розмахом. На жаль, через заплутаність статистичних даних, наведених у протоколі, складно впевнено визначити точну кількість учасниць. В самому документі їх загальна кількість визначена у 285. До керівництва з’їзду, окрім жінвідділу, були залучені очільники окружного партійного комітету та виконкому.
Робота з’їзду відбувалася таким чином: оголошувалася доповідь з певного питання, за нею проводилася дискусія (“пренія”). Також доповідачам передавалися записки із запитаннями/кометарями від учасниць. Перелік питань з’їзду був наступним: про роботу серед жінок, роботу окрвиконкому; перевибори рад і участь у них робітниць і селянок; реорганізація КНС і завдання селянок; інформація про проведений з’їзд Охматдит.
В дискусіях брали участь найбільш активні жінки, жінорганізаторки. По першому питанню їх виступи порушували найбільш актуальні для проведення радянської емансипації питання: гальмування заходів через байдужість до роботи з жінками більшовицьких організацій, патріархальний спротив до активності жінок їх чоловіків та самих радянських організацій. У виступах неодноразово наголошується на складнощах навчання жінок у школах лікнепу, попри їх зацікавленість, адже сільбуди, де проводяться заняття, переповнені підлітками. Системним питанням було також залучення середнячок до делегатських зібрань, які були в них менш зацікавлені, ніж біднячки, та питання (не)виокремлення роботи з молодими дівчатами. Очевидними були й інші чисельні повсякденні виклики, з якими стикалися жінки в намаганні вийти за межі усталених соціальних ролей: нестача організаторів, вчителів та ін.
Записки охоплювали широкий спектр питань. До першої доповіді було подано 82 записки, які в протоколі згруповані у 50 пунктів. Питання, які в них порушуються, стосувалися як участі жінок у радянських практиках, так і їхніх повсякденних життєвих проблем. Жінок цікавили можливості партійної кар’єри, питання вступу до вишів, наслідків розлучення, поєднання материнських обов’язків та суспільної активності, медичного обслуговування сіл, дорожнечі промислових товарів тощо. Були й відверто незручні питання для організаторів заходу, які стосувалися радянської економічної політики, а найбільше — партійних управлінських та повсякденних життєвих практик, на зразок: “Как смотрит партия на партийцев, которые женятся по пять раз?” Однак відповіді організаторів з’їзду, як видно з резолюції до першої доповіді, мали більш формальний, ніж конструктивний характер.
Характерно, що хоча і з’їзд був проголошений як “з’їзд робітниць і селянок” висловлювання саме щодо робітниць були поодинокими. Так само були мало представлені й питання мешканок національних районів.
Опублікований тут протокол розміщено у справі під назвою “Протоколы окружного съезда работниц и селянок, совещания женорганизаторов и коллегии женотдела и доклад о работе среди женщин за январь-март 1925 р.”. Він надрукований на друкарській машинці (синім кольором, очевидно, це копія), літери нечіткі, місцями стерті, через що деякі слова, або інколи навіть частини речень, дуже погано або ж взагалі не розчитуються. Особливу складність викликає читання прізвищ. Незрозумілі, або такі, що вкрай погано розчитуються слова або літери позначені квадратними дужками зі знаком запитання. Документ містить чимало орфографічних, пунктуаційних помилок, скорочень, які частково були доповнені в квадратних дужках при публікації для легшого читання. Нові речення інколи починаються з маленької літери. Літера “ъ” в документі замінена на знак “, найімовірніше, через відсутність цього знаку на друкарській машинці.
Документ має досить великий обсяг, тож у публікації надано фрагмент, який фіксує розгляд першого питання.