OSSOLINEUM
1828-1928
Дня 27. С. м. Національний Інститут ім. Оссолінських у Львові – коротко: Ossolineum – святкує 100-ті роковини свого відкриття. Свято се слід відмітити і нам. Бо: 1) Ossolineum лежить на нашій землі; 2) в нім зберігаються цінні скарби з обсягу Ukrainica; 3) з ним звязана праця цілого ряду наших визначних культурних діячів.
Щож таке Ossolineum?
Ossolineum складається з 2-х головних окремих інституцій: 1) з Бібліотеки ґр. Оссолінських; 2) з Музею кн. Любомірських.
Своїми початками Бібліотека Оссолінських сягає кінця XVIII-го ст. Тоді, у хвилі політичного упадку Польщі, Йосиф Максиміліян ґр Оссолінський (*1748 †1826), що переселився до Відня, поставив собі за ціль зібрати і зберігти для наступних поколінь письменні памятки, які нагадувалиби Полякам про їхню минувшину та загрівали до праці для будуччини І від 1793 р. аж по кінець свого життя Оссолінський збирав книжки і рукописи, які й стали першою основою Бібліотеки Оссолінських. Бібліотеку сю він перевіз згодом Львова і примістив у б. монастирі Кармелітанок, який власним коштом набув від війська і перебудував. В поміщенню тім Ossolineum знаходиться по нині. Дальше істнування інституції він забезпечив відповідним фондаційним актом і маєтком. В хвилі смерти фундатора Ossolineum мало 19.055 томів, 552 рукописи, 133 мапи та 1445 гравюр.
Ossolineum відіграло на протязі 100-літнього свого істнування замітну ролю. Передовсім у життю польського громадянства нашого краю. Тут у 1-ій пол. ХІХ-го ст., в часах австрійських заборон і переслідувань, знаходила захист і кріпилася польська національна думка. Тут зароджувалися пляни польських культурних і навіть політичних чинів. А в 2-ій пол. ХІХ-го і на поч. ХХ-го вв. Ossolineum стає огнищем, біля котрого гуртується польська наукова праця у Львові. Та найбуйніше розвинуло воно культурну працю за наших часів. Не тільки через свою бібліотеку, найбільшу і найбогатшу у Львові і на цілій Зах. Україні, але й своїми численними науковими та ин. Видавництвами, також з обсягу українознавства.
Польське громадянство зрозуміло велике значіння Ossolineum. Доказом того цілий ряд більших і менших дарів, що з його боку посипалися в 2-ій пол. ХІХ-го і на поч. ХХ-го вв. Та найбільше зросло Ossolineum в останнім десятиліттю. У висліді, книжкові богацтва Ossolineum мали в 1927 р. кругло 500.000 друків скатальоґованих й ок. 100.000 нескатальоґованих, ок. 10.000 рукописів, 7.000 автоґрафів, 1740 грамот, ок. 2.500 мап й атлясів, поверх 30.000 ґравюр і т.д. Се 4-та що до величини бібліотека на Україні взагалі (1-ша: Всенародня Бібліотека України у Київі з ок. 2.000.000 тт.; 2-га: Одеська Центральна Наукова Бібліотека з поверх 1.000.000 тт.; 3-тя: Державна Публична Бібліотека також в Одесі з 750.000 тт.).
Великі скарби зберігає в своїх мурах Ossolineum. Передовсім у відділі рукописів. Найстарші рукописи сягають ХІІ ст. Далі є ряд цінних рукописів з XIV, XV, XVI, XVII і дальших віків. У відділі друків Ossolineum має передовсім 208 т. зв. інкунабулів (перводруків, що вийшли в XV ст., коли щойно винайдено друк). А далі: стародруки взагалі. Яке богацтво стародруків посідає Ossolineum, свідчить хочаб то, що самих друків XVI ст. є там 4516. Про пізнійші віки вже навіть і не згадувати. Серед друків, що їх має Ossolineum, є богато бібліоґрафічних рідкостей, навіть унікатів (нпр. Річник першої ґазети на Україні: “Gazette de Leopol” із 1776 р. й ин.)
Зокрема слід згадати Ukrainica. Їх в Ossolineum дуже богато як у відділі рукописів так і серед друків. Тут є передовсім богаті рукописні матеріяли до історії України XVII-XVIII вв., спеціяльно до історії Хмельниччини і Козаччини. А далі – до історії м. Львова, нпр.: кс. Т. Піравського “Opis archidiecezji lwowskiej” з 1616 р. з нотатками Зіморовича – неоцінене жерело до пізнання польсько-німецької кольонізації Галицької Землі, Annales Urbis Leopoliensis 1914-1700, архів львівської вірменської громади й ин. Серед друків згадаю нпр. “Przypowieści polskie” С. Рисінського (Краків, 1634) – примірник, що його колись Щербак дарував був Тарасови Шевченкови.
Скарби свої і розвій Ossolineum по части завдячує й Українцям. Так уже перші основи під Ossolineum дали монастирські, між ин. і василіянські збірки. Їх по знесенню монастирів за Йосифа ІІ. австрійський уряд, вибравши з них що найцінніше, виставив був на публічну ліцитацію, на якій ще богато цінних річий купив за безцін Оссолінський, що тоді був директором цісарської Надвірної Бібліотеки у Відні. Тим уратував їх; бо решта пішла до фабрик паперу. Також першу свою орґанізацію у Львові бібліотека Оссолінських завдячує Українцеви Миколі Михалевичу – першому професорови польської літератури на львівськім університеті й першому кустосови Ossolineum (1827-1828). Працював в Ossolineum як заступник кустоса також Іван Вагилевич (1851 р.)
Крім згаданих вище з Ossolineum звязаний іще цілий ряд инших наших визначних наукових діячів. Так дуже близько ще до самого фундатора Ossolineum Й. М. ґр. Оссолінського стояв львівський гр.-кат. канонік о. Михайло Гарасевич, відомий автор цінних “Annales Eccleasiae Ruthenae”. Він на його бажання і висповідав його перед смертю, відтак відправив похорон у церкві св. Варвари та відпровадив по гр.-кат. обрядови на віденський цвинтар на вічний спочинок. Близько до Оссолінського стояв також учений василіянин о. Модест Гриневецький. Коли Ossolineum в 1820-40 рр. стало видавати свій науковий орґан, то до найперших співробітників його належали: гр.-кат. канонік о. Іван Могильницький з Перемишля, проф. о. Венедикт Левицький й учений василіянин о. Варлаам Компаневич зі Львова і т.д.
Зокрема слід згадати про ролю Ossolineum в працях з обсягу українознавства. Отже з бібліотеки Оссолінського ще у Відні користав уже при кінці XVIII-го ст. Й. Хр. Енґель при писанню своєї відомої “Geschichte der Ukraine ind der ukrainischen Kosaken wie auch von Galizien und Lodomerien”, що вийшла в 1796 р. в Галлє. Ввін, зазначуючи се, дякує навіть Оссолінському в передмові до згаданої книжки. Зокрема важну ролю відограло Ossolineum в галицько-українськім відродженню, особливо в 1833-1834 рр. З ним вяжеться тісно літературно-наукова праця нашої «Руської Трійці» – Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича. Користало зі скарбів Ossolineum, рукописних і друкованих, також богато Українців і пізнійше. Згадаю тільки П. Куліша, В. Антоновича, М. Грушевського, Ів. Франка, В. Щурата, Ст. Томашівського, Ів. Крип’якевича, М. Возняка, не кажучи про цілий ряд инших, також замітних в науці, Галичан і Наддніпрянців. Всі вони знаходили в Ossolineum не тільки цінні наукові матеріяли для своїх праць, але й не менш цінне прихильне відношення занятого там персоналу. Словом: українська наука завдячує Ossolineum дуже богато.
Тому свято його й викликує в кождого Українця, що цінить науку, симпатичний відгук і щирі бажання як найкращого дальшого розвою сеї високозаслуженої інституції.
Ів. Кревецький.
Директор бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові Іван Кревецький долучився до когорти представників НТШ, які в честь столітнього ювілею Оссолінеуму підготували свої привітальні тексти про цю інституцію. У статті, надруковані в українському часописі Нова Зоря, автор, будучи бібліографом і одним із фундаторів державницького напряму української історіографії, наголошував на багатстві Оссолінеуму, насамперед, у стосунку до україністики XVI–XVII ст.: історії Хмельниччини і козаччини, та історії Львова. Згадав І. Кревецький і про о. Михайла Гарасевича, автора праці „Annales Ecclesiae Ruthenae” (Церковні аннали Рутенії, 1863), що був добре знайомий із фундатором Оссолінеуму Юзефом Максиміліаном Оссолінським, ба більше сповідав його перед смертю.