Арк. 55
Благородному, и почтенному господину засѣдателю дворянскому Полтавского нижнего земского суда, Петру Григорiевичу Жуковскому.
Извѣстiе !
Пущенный изъ нижнего земского Полтавскаго суда къ вамъ указъ отъ 13го. вы мнѣ объявили .22го. числъ сентября текущого. 1792. года.
Сымъ указомъ велѣно вамъ: по дѣлу заведенному въ верхнемъ земскомъ. 2го. департамента Екатеринославского намѣстничества судѣ, о доискиваемой секундъ маїора Андрея Максимовича женою Варварою Максимовичевою съ имѣнiя наслѣдников покойного тестя моего бунчукового товарища Федора Федоровича Левенца законной части. Истребовавъ отъ меня: чѣмъ именно изъ движимого имѣнiя, какъ жена моя, такъ и другiе Левенцевы дочеры при выходѣ въ замужъе награжденны? Какое точно имѣнiе материнское осталось по смерти Левенца, гдѣ оное, въ какомъ состоянiи, количествѣ, и угодiяхъ, такъже какiе есть на оное документы письменные? Прислать ихъ или засвидѣтельствованные копiи съ обстоятельнымъ вышеписаннаго объясненiемъ въ онiй судъ.
Во исполненiе такова указа: извѣщаю васъ, что 1е. жена моя Марiя Федорова дочерь Левенцева при выходѣ за меня въ замужье, дѣйствительно получила отъ бабки ея умершей Агафiи Левенцевой наличныхъ денегъ тысячу рублей, овецъ сто по цѣнѣ тогда бабкою сложенной на восѣмьдесятъ рублей, воловъ восѣмь по десяти рублей на восѣмьдесятъ рублей, коровъ пять по семи рублей на тридцать пять рублей, кобылъ десять по пятнадцати рублей на сто пятдесятъ рублей. Сребра: кофейникъ, чайныкъ, сахарницу, подносовъ два, ложку розливну вызолоченну, ложокъ столовыхъ двѣнадцать, чарокъ двѣнадцать вызолоченныхъ, двѣ ложечки чайныхъ, вѣсомъ девять фунтовъ и пятдесятъ одинъ золотникъ на двѣсти сѣмнадцать рублей, жемчугу девять съ половиною низокъ, вѣсомъ одиннадцать золотниковъ на сто тридцать рублей, перстенъ алмазный въ сорокъ пять рублей, перстенокъ съ яхонтомъ и алмазиками въ восемъ рублей, два кольца золотые въ пять рублей, серги алмазные въ сорокъ
Арк 55, зворот.
рублей, ланцужокъ золотой въ пятьдесятъ три рубли. Платье шолковое. Ребронъ французкiй штофній съ юпкою и съ накладкою въ сто десять рублей, робронъ капуциновой гранитуровой съ юпкою и съ накладкою въ пятдесятъ один рубль, ребронъ гранитуровой голубой руской съ юпкою въ сорокъ рублей, черкасе штофное съ юпкою въ шестьдесятъ четыре рубли, полонизъ тафтяной съ юпкою въ двадцать восемь рублей, полонизъ бѣлой меткальной в двадцать одинъ рубль. Платья короткiя: атласное стіоганое въ двадцать рублей, серсаковое полосатое въ десять рублей, юпку штофну зелену с кофтою люстровою въ двадцать рублей, кисейное бѣлое въ десять рублей, юпку стегану тафтяну въ девять рублей, шубу штофну подъ черевьимъ футромъ въ восѣмьдесятъ рублей, шубу гранитурову подъ черевьимъ футромъ въ сорокъ рублей, тулубъ штофной подъ лисицами въ пятдесятъ рублей, два шушоны теплые въ двадцать рублей, мантиль насыпну подъ бѣльимъ футромъ въ двадцать шесть рублей, салопъ атласной подъ бѣльимъ же футромъ въ тридцать рублей, салопъ гранитуровой подъ бѣльимъ футромъ въ шестнадцать рублей, салопъ тафтяной чорной съ тафтяною подъбивкою въ одиннадцать рублей, салопъ тафтяной чорной съ фартухом въ пять рублей, чепчик двѣнадцать рублей, шляпу съ флїоромъ въ четыре рубли, шесть платковъ шолковыхъ въ пятнадцать рублей. Бѣлье: полотна разного в двѣнадцаты штуках мѣры двѣсти шестьдесятъ аршинъ на тридцать восѣмь рублей, двѣ скатерти голанскихъ съ серветами въ тридцать восѣмь рублей, четыре льняныхъ тонкихъ и семьдесят сѣмь серветъ на семнадцать рублей, тринадцать рушниковъ на шесть рублей, пятнадцать рубашок голанскихъ женскихъ да шестьдесятъ льняныхъ тонкихъ на сто восѣмнадцать рублей, двѣнадцать рубашек голанскихъ мужескихъ, и восѣмь льняныхъ на сорокъ восѣмь рублей, наволокъ голанскихъ одна перемѣна, да четыре перемѣны льняныхъ тонкихъ на восѣмнадцать рублей, простыня голанска одна да четыре льняныхъ тонкихъ въ восѣмь рублей, три одѣяла атласное малиновое, грезетовое зеленое, да нитяное кудрявое въ пятьдесятъ пять рублей. Два полока полотняные въ двадцать рублей, два павылїона: тафтяной зеленой и полуситцевой бѣлой въ восемдесятъ рублей. Кровать стальную съ приборомъ въ тридцать одинъ рубль, три ковра красной, жолтой, и черной въ двадцать четыре рубли, карету аглицку въ сто шестьдесятъ рублей, четыре лошади гнѣдыхъ въ сто сорокъ рублей, четыре хомута съ приборомъ въ двадцать рублей, сервизъ синий фанфурной въ двадцать пять рублей цены: тарѣлокъ двѣнадцать, блюдъ четыре и полумисковъ два на четырнадцать рублей, всего на три тысячи четыре ста рублей.
Арк. 56
2е. Дочерь другая Левенца Анастасія выходя въ замужье за хоружого полкового помѣщика Кіевской губерніи Хорольского уезда Николая Заруднаго. /:которая умре потомъ безънаслѣдна:/ приняла отъ бабки еѣ Агафіи Левенцо- вой по цѣнѣ отъ неѣ Левенцевой назначенной. Овецъ сто въ восѣмьдесят рублей, воловъ восѣмь в восѣмьдесят рублей, коровъ пять въ тридцать пять рублей, быка одного въ двѣнадцать рублей, кобылъ десятъ въ сто пятдесятъ рублей. Серебра: кофейникъ, чайникъ, молочникъ, сахарницу, подносовъ два, ложку розливную вызолоченну, ложокъ соусныхъ двѣ, ложокъ столовыхъ двѣнадцать, чарокъ вызолоченныхъ двѣнадцать, ложечекъ чайныхъ двѣ, вѣсомъ девять фунтъ пятдесятъ одинъ золотникъ въ двѣсти сѣмьнадцать рублей; жемчугу девять съ половиною низокъ вѣсомъ одиннадцать золотниковъ въ сто тридцать рублей, перстень алмазный въ сорокъ пять рублей, перстень съ яхонтомъ и алмазами въ восѣмь рублей, два кольца золотые въ пять рублей, серги стразовые въ пятнадцать рублей, серги золотые въ пять рублей, ланцужокъ золотой въ пятдесятъ пять рублей. Платья: шелкового, ребронъ гранитуровой вердепонного цвѣту съ юпкою балетикомъ золотымъ обложенною в пятьдесятъ рублей, робронъ гранитуровой пюсовой съ юпкою гранитуровою бѣлою съ голубою накладкою въ пятьдесятъ рублей. Короткого платья: штофное съ лиловою тафтяною окладкою въ сорокъ рублей, фуро орѣховое тафтяное лѣнтою голубою обложенное въ тридцати рублей, фуро серсаковое полосатое съ цветочками въ тридцать рублей, сытцевое съ двумя юпками въ девятнадцать рублей, кофту съ юпкою дикого цвѣту штофные въ двѣнадцать рублей. Двѣ пары канифасного и пару китайчаного бѣлого короткого въ одиннадцать рублей, юпку стегану тафтяну зелену въ десять рублей, шубу люстринну блакитну под лисьимъ футромъ въ сорокъ рублей, тулуб гранитуровый вердепонной подь лисьимъ футромъ въ сорокъ рублей, шубейку тафты солодоновой подь футромъ брюшковымъ въ девятнадцать рублей, тулуб орѣховый камлотный подь заичьимъ футромъ въ пятнадцать рублей, юпеничку атласну лилову подь бѣльимъ футромъ въ тридцать рублей, юпеничку гургуронову солодонового цвѣту под брюшками съ опушкою бѣльчатою въ сѣмьнадцать рублей, салопъ тафтяной черной съ тафтяною красною подбивкою въ двѣнадцать рублей, салопъ тафтяной черной съ передникомъ таковымъ же въ десять рублей, шляпку съ лѣнтою въ четыре рубли, платковъ шелковыхъ четыре въ восѣмь рублей. Бѣлья: полотна разного въ двенадцаты штукахъ
Арк. 56 зв.
мѣры двѣстѣ шестдесятъ аршинъ въ тридцать восемь рублей, двѣ скатерти голанскихъ з салфетами въ тридцать рублей, четыре скатертим льняных и сѣмьдесятъ сѣмь салфетъ въ сѣмьдесятъ рублей, рушниковъ тринадцать въ шесть рублей, рубашекъ женскихъ голанскихъ пятнадцать да шестьдесят ляняныхъ в сто восѣмнадцать рублей, рубашокъ мужескихъ голанскихъ двѣнадцать, да льняныхъ восѣмь въ сорокъ восѣмь рублей, наволокъ голанскихъ одну перемѣну да четыре перемѣны льняныхъ въ восѣмнадцать рублей, простыню голанскую одну да четыре льняныхъ въ восѣмь рублей, три одѣяла, атласное вердипонное, штофное красное съ бѣлимы разводами и мерсальное бѣлое въ пятидесяти пяти рублей, два пологи полотняные двадцати рублей, павылїонъ тафтяной зеленой въ пятдесят пять рублей, кровать стальную съ приборомъ въ тридцать одинъ рубль, три ковра голубой, черной, и красной, въ двадцать четыре рубли, четыре лошади вороныхъ во сту сороку рублях, четыре хомута съ приборомъ въ двадцать рублей, сервизъ красной фарфурной въ сорокъ рублей, цѣны пудъ въ четырнадцать рублей, да наличныхъ денегъ сѣмьдесятъ пять рублей. Всего на две тысячи сорокъ девять рублей.
3-е дочерѣ Левенца Варварѣ женѣ секундъ маїора Максимовичевой, бабка еѣ Агафія Левенцева отдала: овецъ сто, воловъ восѣмь, коровъ пять, зъ серебра: кофейникъ, чайныкъ, сахарницу, подносовъ два, ложку розливну, ложекъ столовыхъ двѣнадцать, чарокъ двѣнадцать, жемчугу вѣсомъ одиннадцать золотниковъ, два кольца золотые, дукатъ золотой, перстень рубиновый, ребронъ гранитуровый пюсовій съ юпкою бѣлою гранитуровою, ребронъ гранитуровый димчатой съ юпкою розовою гранитуровою, фуро зеленое тафтяное съ юпкою зеленою тафтяною, фуро кисейное съ юпкою кисейною, юпку стїогану тафтяну, шубу атласну зелену, шубу штофну, салопъ атласный подь бѣльимъ футромъ, салопъ черной тафтяной съ фартухомъ, три платка шолковыхъ, три одѣяла, одно атласное малиновое, другое матеріи разноцвѣтной, третье мерсальное, два полога полотняніе; тафтяной малиновой павылїонъ, кровать стальную, три ковра, сервизъ фарфурной, цѣны тарелокъ двѣнадцать, блюдъ четыре, и полумысковъ два. По смерти же реченной Агафіи Левенцевой за заступленіемъ моимъ во управленіе имѣній сыротъ Левенцовъ Варвара Максимовичева приняла и отъ меня: сундукъ голубой, скатертей три, утиральниковъ кусковъ два два в двадцать семь аршин с половиною, три куска серветъ въ пятдесятъ
Арк. 57
два аршина, простыню одну лняну, наволокъ лняныхъ восѣмь, полотна льнянаго сто пятнадцать аршинъ, пасистого полотна девять аршинъ, льняныхъ рубахъ женскихъ двадцать левять, голанскихъ рубахъ женскихъ двѣ, жеребца одного, кобылъ съ лошатами пять, кобылъ яловых пять, и денегъ сто пятдесятъ рублей.
4.е Вещамъ доведшимся Варваре Максимовичевой не показано мною цѣны поелику бабка сиротъ Левенцевыхъ имъ еѣ не назначила, равнымъ образомъ и я поступилъ при врученіи отъ меня Максимовичевой заявленного имущества съ лошадьми. Остается затѣмъ начальству, судить и о количествѣ, и цѣнѣ ихъ противъ пожитковъ сестеръ Максимовичевой старшихъ.
… (пропущено частину тексту)
Арк. 58
6.е Материнскіе недвижимые имѣнія. 1.е Хуторъ Лозоватка над Хлистуновою балкою въ Константиноградскомъ уѣздѣ, недалеко отъ деревни Бѣлуховки и рѣчки Орчика въ дачахъ села Ольховатки. По женидьбѣ моей на дочерѣ Левенца, засталъ здѣсь я одну людскую и стадницкую другую избы, а въ Бѣлуховкѣ третью съ живущимы у ныхъ обывательмы, но до настоящого времены къ нимъ присоединено собственно старательствомъ
Арк. 58 зв.
моим еще восѣмь хат, в коих всѣхъ действительно налицо находится мужеска двадцать три и женска двадцать три души. При ономъ хуторѣ по мнѣнію моему пашенной земли, кромѣ толочной, на шестдесятъ дней, сенокосу съ луками на восѣмнадцать скирдъ, заросль лѣсная, въ которой на строеніе крестьянскихъ избъ и на колье ольховое дерево одна. 2.е Лѣсъ близъ села Полтавского уѣзда Нижнихъ Млыновъ въ урочищѣ Тютюнниковѣ одинъ. а 3.е Алексопольского уѣзда въ урочища Булановой лѣсовъ три шматка: но почему сіе материнское имѣніе осталось за умершею тещею моею Ирыною Левенцевою? На то никакихъ нѣтъ письменныхъ выдовъ, каковы же сыскались у меня на материнскіе недвижимые Бѣлуховские имѣнія документы писменные. съ оныхъ (стоїть позначка про вставлення, а на полях текст вставлення: равно помянутых реестра и зделан Димитрія Бѣлухи) письменные копіи присоединяю, а въ протчемъ на имѣніи кои приобрѣтаемы были прадѣдомъ наслѣдницъ Иваномъ, и совокупно Димитріемъ съ Андреемъ Бѣлухами, особливо на слободку Орчикъ сколько ни есть крѣпостей, хранятся по смерти Димитрія Бѣлухи въ наслѣдниковъ его, долженствующихъ объ нихъ показания дать подъ совѣстію.
Ассессоръ Коллежскіи Левъ Лукьяновичъ [подпись]
.22. октября 1792. года
Справи цивільного судочинства Лівобережної України останньої чверті ХVІІІ ст. містять цікаві та інформативні джерела з історії повсякдення, жіночої історії, висвітлюють непрості проблеми трансформації/стійкості правових традицій Гетьманщини під тиском імперських впливів. Особливий інтерес викликають документи, які засвідчують майнові права, зокрема жіноцтва. Це тестаменти, розподільчі записи, відомості про спадок, записи про права на володіння.
Пропонований документ походить з апеляційної справи Катеринославського верхнього земського суду за позовом Варвари Федорівни Максимович про виділення їй недоотриманої частини спадку. На запит Полтавської дворянської опіки чоловік старшої сестри Варвари — Марії, Лев Степанович Лук’янович надав перелік приданого, яке було виділено опікунами сестер Левенець за заповітом батька.
Варвара Максимович походила з родини полтавських землевласників бунчукового товариша Федора Федоровича та Ірини Андріївни (у дівоцтві Білухи) Левенців. У сім’ї було шестеро дітей — три доньки і три сини, які досить рано втратили матір. Батько, Федір Левенець, вірогідно теж хворіючи, у 1780 році склав тестамент, у якому опікункою дітям призначив свою матір Гафію Дем’янівну Левенець з вказівкою, що та через свій вік згодом може також призначити іншого опікуна. Гафія Дем’янівна встигла видати всіх дівчат Левенець заміж, але при виданні наймолодшої Варвари, бабцею вже не було здійснено ретельної оцінки приданого, як це робилося для старших онук (що відображено у наведеному документі).
Документ окреслює обсяг приданого кожної із сестер, а також торкається питань про “материзну” — спадок по материнській лінії (родини Білух), який теж був проблематичним і вирішувався в судах вже не один десяток років. Оскільки це окрема історія, то відповідний тематичний уривок вилучено із запропонованого документу. Детальніше з обставинами саме цієї частини справи можна ознайомитися у одній з публікацій авторки цього коментаря [7].
Отже, згідно заповіту Федора Левенця бабця мала видати онучок заміж, виплативши кожній по тисячі рублів, наділивши на свій розсуд сріблом, худобою та іншим рухомим майном. Зауважував виключно про право дочок (без братів) на материзну, а від себе особисто додавав, щоб і з його родового нерухомого майна четверта частина пішла дочкам [2, арк. 19]. Його побажання відповідало нормі, зафіксованій у третьому артикулі п’ятого розділу “Про посаг і віно” Литовського Статуту 1588 року [8, c. 198].
Реєстр приданого сестер Левенець містить детальну інформацію про майно, яке вони отримали, але у випадку з наймолодшою Варварою немає оцінки речам. Лук’янович, вірогідно, бачучи, що Варвара отримала дещо меншу частку у порівнянні з сестрами, згодом і сам, як опікун, наділив їй дещицю майна.
Найбагатше придане отримала старша Марія — на 3400 рублів [2, арк. 55 зв.]. Наприклад, перелік Марії починається з фіксації готівки – тисячі рублів (вона єдина отримала таку суму, як заповідав батько), Анастасії дісталося 75 рублів, Варварі 150 рублів і то вже від опікуна Лук’яновича [2, арк. 57]. Чим зумовлений був такий поділ, коли Федір Федорович заповідав матері “як одна видана буде, так й інші”, невідомо [2, арк. 19].
Внесення дружини (посаг, виправа, придане) у спільне майно складалося з двох частин: цінності (коштовності, гроші) і рухоме майно побутового призначення. У 14 артикулі 5 розділу ЛС 1588 року досить ретельно перелічено такі речі: гроші, золото, срібло, перли, дорогоцінне каміння, різне вбрання, олово, мідь, коні, вози, килими, опони, домашній посуд. Майже у такому ж порядку описано і придане сестер Левенець.
Перелік приданого дає уявлення про рівень життя і впливи на нього, систему матеріальних цінностей тодішньої еліти Лівобережної України. Усі внучки Гафії Левенець отримали у спадок співмірну кількість худоби: по 100 овець загальною вартістю 80 рублів, 8 волів по 10 рублів, 5 корів по 7 рублів, 10 кобил по 15 рублів [2, арк. 55]. Були ще певні варіації з худобою, але вже непринципові.
Для різних верств населення традиційно “жіночим” майном були одяг, прикраси, посуд, білизна. Так вказав у заповіті і їх батько: аби бабця надала його дочкам “плаття, білизну, одяг і різні за звичаєм убори зі срібла” [2, арк. 19]. Серед видів одягу є як звичні для українського традиційного костюму (кофта, юпка) так і поширені у ХVІІІ ст. серед знаті сукні європейської моди — “реброн французький”, “черкасе”, “полониз”, “фуро” (див. примітки нижче). Знов-таки, найдорожчий одяг бачимо у переліку приданого старшої сестри Марії. Шовкова сукня “реброн” (роброн), оцінювалася у 110 рублів. Для порівняння у тому ж переліку майна Марії один віл оцінювався у 10 рублів, карета “агліцька” (англійська) коштувала 160 рублів [2, арк. 55 зв.]. Два шовкові гранітурові реброни для Анастасії оцінювався по 50 рублів кожен [2, арк. 56]. Штофи і гарнітура (гранітура) були досить дорогими видами шовкових імпортних тканин [4, с. 336].
Дослідники побуту української козацької старшини фіксують у вказаний час досить динамічні зміни у гардеробі, що відображало нові політичні реалії. Поряд з європейськими впливами, проникають і елементи російської дворянської моди, що обумовлювало більшу варіабельність суконь, появу мантильї поширення салопів [3, с. 323]. Мантильї ще не так часто зустрічалися в українських реєстрах зазначеного періоду [5, с. 80], а от у переліку Марії Левенець була — “мантилья насипна” з хутром білки [2, арк. 55 зв.]. Перераховані також більшість відомих і описаних дослідниками варіантів верхнього одягу: шуби, салопи, шушуни, кожухи (“тулупи”). Є вказівки про “черевне хутро”, але незрозуміло про яку тварину йдеться. Можливо, про вівцю. Шуби підбиті хутром лисиці, білки, зайця і для кожної з жінок з достатньою варіативністю. Немає у реєстрі вже кунтушів, які ще нещодавно обов’язково передавали у спадок.
З головних уборів названо “чепчик з фльором”, шляпи і шовкові хустки (від 4-ох до 6-ти кожній з сестер), які вважалися досить значимим і дорогим елементом гардеробу [1, с. 205].
Більшість названих елементів одягу, тканин і хутра свідчило про заможність роду Левенців. Ті ж шуби вважалися до певної міри парадним одягом, який вказував на соціальний статус власника [4, с. 339]. Вартість цього виду одягу визначало хутро і тканина, якою шубу покривали. У Левенців це дорогі шовкові тканини, популярні у ХVІІІ столітті: штоф, тафта, гранітура, люстрина. Згадується і вовняна імпортна тканина “камлот” [2, арк. 56].
Набір дорогоцінностей сестер Левенець досить схожий: кожна отримала декілька разків перлин вагою по 11 золотників; перстні, каблучки, сережки, золоті ланцюжки, дукачі. Перстні з яхонтом, рубіном, алмазами. Перелік підтверджує висновки дослідників українського костюму, які зазначають, що саме ці дорогоцінності були популярними, а перли дуже модними, про що свідчать портрети тодішньої еліти [3, с. 360].
Традиційним стало давати на посаг ліжка [3, c. 327], балдахини, ковдри/килими і різну білизну: натільні сорочки, постільні комплекти, рушники. Вражають, насамперед, деякі кількісні показники. Сестри отримали наволочок від однієї до п’яти “перемін”, ковдри, балдахіни, килими. А, наприклад, сорочки жіночі обліковувалися десятками. Старші сестри отримали по 15 сорочок “голландського полотна”, по 60 сорочок лляних “тонких” і більше 10 сорочок чоловічих з різного полотна. Варвара ж отримала 2 жіночі сорочки голландського полотна і 20 жіночих сорочок лляних, без чоловічих [2, арк. 55–57]. Тобто, зрозуміло стає, що натільна сорочка відігравала головну роль білизни: у ній спали, її змінювали під повсякденний чи святковий одяг. Адже дорогі об’ємні сукні було складно прати і це були речі, які поки що мода не викреслювала роками з гардеробу.
Бунчуковий товариш Федір Левенець був небідною людиною, але і не великим багатієм. Йдеться про колишню неурядову козацьку старшину Лівобережжя з досить помірним нерухомим майном. За його заповітом згадувалася родові маєтності у Мильцях (будинок з двома ставками і млином, два хутори з винокурнею), нерухомість у с. Нижні Млини, під Новими Санжарами; у Гадяцькому повіті. Материзну за покійною Іриною Левенець вказували в Полтавському, Костянтиноградському, Алексопольському повітах.
Згідно і норм “малоросійського права”, і вже узвичаєних традицій, у шлюбі з огляду на розмір посагу і можливості чоловіка дружина отримувала “віно” — частину майна чоловіка, яке мало би їй дістатися у випадку смерті чоловіка чи розірвання шлюбу з його ініціативи. Тому чітке означення посагу було виключно важливим і такі документи з фіксацією майна існували у родинах, що підтверджує і пропоноване джерело.
Документ складений російською, з чималою кількістю українізмів. Наприклад, такі терміни: “низки перлів”, золотий “ланцужок”, “утиральник”, “футро” тощо. На різних рівнях — мовному, правовому, майновому — спостерігаються ознаки переломної доби, яка радикально наступила для Гетьманщини з 1780-их років.