71
5 березня 1933
Зведення розвідувального пункту «Кпл» з Харкова про погіршення продовольчої ситуації та виїзд німецьких спеціалістів з України.
Шановний пане!
[…] [1]
Ситуація з харчуванням поліпшується з кожним днем завдяки все краще організованій партійній організації. Вже 5 днів ми не можемо навіть в Торгзіні дістати борошна, картоплі, яка 26/2 коштувала 1 пуд — 100 руб., сьогодні на базарі коштує 1 шт. – 60 коп. У селі під Харковом печуть, проте, першокласний хліб – додаю невеликий шматочок як приклад лагідного характеру місцевих жителів, які їдять зі смиренністю духу подібні делікатеси: 1 фунт цієї суміші коштує, мабуть, 6 рублів. Робітники, які привезли нам дрова в консульство, взяли і з’їли їжу, дану нашим собакам, і підібрали зі сміття картопляне лушпиння, на яке також мав величезний апетит їхній кінь, на що, згідно з постановою про правильне харчування худоби, він мав цілком законне право. Не дивно, що кількість бажаючих вибратися з цього раю, хай і досить платонічно, постійно зростає, і ми не можемо поскаржитися на брак відвідувачів у консульстві. Німецькі фахівці, які виїжджають у досить великій кількості, зараз прямують переважно до Москви, де отримують квитки за радянські рублі, але відправляються через Латвію, Литву та Пруссію.
[…] [2]
А поки що тепло тисну Вашу руку і з нетерпінням чекаю новин.
Я. Анджеєвський
CAW, Відділ II Прикордонної служби, I.303.4.2094, підпапка W-37, рукопис
[1] Пропущено уривок, в якому автор коментує надіслані вирізки з преси.
[2] Пропущено коментарі щодо ймовірної спроби радянської провокації – інформації про заплановане викрадення керівника генерального консульства.
В оригіналі польською мовою
71
5 marca 1933
Raport placówki wywiadowczej „Kpł” z Charkowa o pogarszaniu się sytuacji żywnościowej i wyjazdach specjalistów niemieckich z Ukrainy
Szanowny Panie!
[…] [1]
Sytuacja żywnościowa dzięki coraz lepiej montowanej organizacji partyjnej poprawia się z dniem każdym. Od 5 dni nie możemy nawet w Torgsinie, dostać mąki, kartofle, które 26/2 kosztowały 1 pud – 100 rb., dziś kosztują na rynku 1 sztuka – 60 kopiejek. Na wsi w okolicach Charkowa wypiekają za to chleb pierwszorzędny – załączam mały kawałek jako przykład łagodności charakteru tutejszej ludności, zjadającej w pokorze ducha podobne smakołyki: 1 funt tej kombinacji kosztuje podobno 6 rubli. Robotnicy, którzy przywieźli nam do konsulatu drzewo, zabrali i zjedli jedzenie dane naszym psom i powybierali obierzyny kartoflane ze śmietnika, na które miał również ogromny apetyt i ich koń, do czego w myśl uchwały o należytym odżywianiu inwentarza żywego, miał zupełnie prawo. Nic też dziwnego, że ilość pragnących zresztą dość platonicznie wydostać się z tutejszego raju rośnie ciągle i na brak interesantów w konsulacie narzekać nie możemy. Spece niemieccy, którzy wyjeżdżają dość licznie, kierowani są obecnie przeważnie na Moskwę, gdzie otrzymują bilety za ruble sow., ale są kierowani via Łotwa, Litwa i Prusy.
[…] [2]
Tymczasem ściskam serdecznie Pańską dłoń i czekam wiadomośc
J. Andrzejewski
CAW, Oddział II SG, I.303.4.2094, podteczka W-37, rkps
[1] Pominięto fragment, w którym autor komentuje przesłane wycinki prasowe.
[2] Pominięto uwagi na temat rzekomej próby prowokacji sowieckiej – informacji o planowanym porwaniu kierownika konsulatu generalnego.
Наведений документ є зведенням розвідувального пункту Другого Відділу Прикордонної служби Польщі у Харкові про стан проводовольчої ситуації в місті та масовий виїзд іноземних (німецьких спеціалістів) з України та СРСР. Документ датовано 5 березням 1933 року, найкритичніший період Голодомору 1932-1933 років. Автор документу не використовує термін «голод», але текст зведення містить значну кількість прямих прикладів голодування та харчової кризи, які він наводить, одночасно “приправляючи” їх власними саркастичними та критичними твердженнями про природу радянської влади та вплив її політичного та економічного курсу на становище місцевого населення. Уважне прочитання документу дозволяє отримати інформацію про умови життя пересічних споживачів, мешканців Харкова та навколишніх сіл, у тому числі іноземців, та практики їхнього виживання.
У короткому повідомленні автор вказує на стрімке зростання цін на ринку на зерно та харчові продукти. Ціни були настільки високими та непомірними для пересічних споживачів, що такі продукти як картопля продавалися поштучно. Становище було настільки скрутним і критичним, що співробітники консульства не могли «дістати» борошно та картоплю у державній торгівельній мережі для торгівлі з іноземцями, ТОРГСИНі. Першопочатковою метою цієї мережі було надання торгівельних послуг іноземцям, але в умовах голоду, вона фактично, стала державним інструментом масового вилучення грошей, дорогоцінних металів та коштовностей у голодуючих, які обмінювали їх на хліб та харчові продукти. За допомогою саркастичних висловлювань автор акцентує увагу на одному із типових прикладів виживання в роки Голодомору – вживанні в їжу сурогатів, з яких мешканці навколишніх сіл змушені були випікати такий хліб, який він називає «делікатесом». Підважуючи відсутність вибору в умовах голодного повсякдення, автор вказує на їхню «смиренність» та «лагідний характер» через готовність вживати в їжу сурогати. Історія про робітників, які привезли дрова в консульство і почали їсти викинуті у смітник картопляні лушпиння, свідчить про те, що вживання харчових відходів стало типовою практикою виживання серед міських мешканців, які не мали доступу до державної системи розподілу. Співробітник консульства не обходить увагою і критичне становище свійської худоби, якій не вистачало харчових кормів. Автор зведення показує також, як створені соціально-економічні умови та голодне повсякдення змушували іноземних співробітників масово звертатися до іноземних представництв в Україні у пошуках способів втечі з «цього раю» та в цілому піддає критиці комуністичну ідеологію.