Приватне у місті: Жіночий досвід у трьох історіях

Представлені тут три історії присвячені трьом різним жінкам, об'єднаних одним містом. Діливши спільний міський простір, вони досвідчували його у різних спосіб, з огляду на свої відмінні соціальні становища, статус і стартові можливості. Мікросюжети з життя кожної з цих жінок у той чи інший спосіб віддзеркалювали час, в якому їм випало проживати своє життя. Перша історія присвячена Марії Грушкевич — багаторічній працівниці львівської пошти, котра була серед "перших" жінок, працевлаштованих державою. У другій — йтиметься про Марію Лінчак, служницю у домі Теофіла і Людмили Грушкевичів, хористку храму св. Онуфрія у Львові, героїню численних домашніх суперечок. Третя історія розповідатиме про Євгенію Барвінську, піаністку, хорову диригентку, дружину і матір семи дітей українського політика Олександра Барвінського. Їхні досвіди повсякдення, очевидно, були несхожими між собою. Якщо обидві Марії (Марія Грушкевич та Марія Лінчак) і мешкали якийсь період в одному домі, все ж назвати цей дім своїм могла лише одна з них, інша — у ньому заробляла. Якщо перші були приблизно однакового віку, то Євгенія Барвінська репрезентувала радше покоління їхніх батьків. Все ж якими б разючими не були різниці, було щось спільне, що об'єднувало жінок їхньої доби — приватний простір як відведений їм жіночий обшир для дії. І коли представниці заможніших соціальних станів, вихідці з родин інтелігенції — як Євгенія Барвінська чи Марія Грушкевич — у цьому просторі могли реалізовуватися сімейно, то жінки з соціальних низів як Марія Лінчак, цей простір опановували буквально, роблячи його вигідним і комфортним місцем особистого життя його власників.