Що відбувається?
Відеозапис можна розділити на фрагменти:
- (00:00) — (01:30) Наречена та її подруги сидять у саду. Дівчата плетуть вінки з ромашок і складають букети.
- (01:31) — (01:52) Наречений і його друзі приїжджають на двох таксі. Подруги нареченої ведуть нареченого за руки в будинок.
- (01:53) — (02:01) Наречена прикріплює бутоньєрку до піджака нареченого
- (02:02) — (02:38) Друзі нареченого ведуть наречену до однієї машини, друзі нареченої ведуть нареченого до іншої. Їх обсипають пшеницею. Таксі їдуть до РАГСу, а оператор знімає з рухомої машини.
- (02:39) — (03:22) Наречена готується до церемонії, після чого її ховають за шафою. Відбувається “викрадення нареченої”.
- (03:23) — (03:38) Наречений і наречена піднімаються сходами.
- (03:39) — (04:52) Церемонія. Пара одружується і обмінюється обручками. Їх вітають.
- (04:53) — (05:20) Молодята підходять до сходів, де їм подають весільний торт.
- (05:21) — (06:53) Прийом. Проголошуються тости, виголошуються промови, пара цілується.
Будинок вчених
Реєстрація шлюбу та прийом гостей відбуваються в сучасному Будинку вчених (вулиця Листопадового Чину, 6). Кіносюжет показує парадні сходи, хол, та залу, де відбувається святкування. Через погану якість відео важко розгледіти оздоблення, але оператор зосередився на пишно прикрашених мармурових сходах.
Сезонні деталі
Судячи з квітів, з яких дівчата плетуть вінки, зелені сади та легкі сукні, можна визначити, що події відбуваються в середині-кінці літа.
Костюми та зачіски
Весілля відбувається в 1964 році, і видно, що молоді жінки одягнені відповідно до радянської моди того часу. На кадрах можна побачити короткі зачіски з об’ємною верхньою частиною, облягаючі сукні без рукавів світлих кольорів з пишними спідницями до колін. Можна побачити як однотонні сукні, так і сукні з великими квітковими та геометричними візерунками. Стиль одягу старших жінок відрізняється і є більш характерним для 1940-х років.
Старі і молоді
Більшість людей на весіллі — молодь. Старше покоління представляють батьки пари і, ймовірно, керівники з роботи.
Весільні звичаї
Відеозапис відображає елементи традиційних обрядів, таких як розсипання зерна над нареченими, весільний хліб, викуп нареченої тощо. Всі обряди спрощені та позбавлені будь-яких релігійних елементів.
Міміка, жести
Люди, зняті крупним планом, почуваються незручно, часто поглядаючи в бік камери. Протягом усього фільму присутня певна театральність, особливо під час “викупу нареченої”, що саме по собі є чимось на зразок гри. Коли молодят вітають після церемонії, жінки цілують наречену і нареченого в губи. Цей звичай сьогодні вже не є поширеним.
Мотиви та значення
Але, спостерігаючи за весіллям, не слід забувати про тих, хто залишився поза кадром: телевізійну знімальну групу. Робота оператора, монтаж, закадровий голос (який, на жаль, втрачено) — все це може передавати дуже важливу інформацію. Що нам показують? На що роблять наголос? І найголовніше: яка мета цього? До чого нас спонукає ця історія? У фрагменті 1 дівчата плетуть вінки, але потім ми не бачимо жодного з них.
Дійсно, вінки із живих квітів не використовувалися у 1960-х, особливо у міському просторі, натомість на базарах і ярмарках (а від кінця 1970-х – у мережі спеціально заснованих фірм “Свято” і “Веснянка”) продавалися вінки зі штучних квітів із фатою. То чому ж їх взагалі плели? Ймовірно, режисер попросив наречену та її подруг зробити це, і цей епізод був необхідний, щоб додати ліризму та кінематографічності сюжету, а також продемонструвати повагу до традицій. Крім того, нам показують “правильну жіночність”.
Великий акцент також робиться на самій церемонії. Її показують з різних ракурсів, а підписання документів стає кульмінаційним моментом завдяки крупному плану. Підписання документів наповнене відчуттям піднесеного, і все це робиться з конкретною метою. У той час, в рамках хрущовської кампанії проти релігії, радянська влада прагнула скасувати практику церковних весіль. Замість релігійних церемоній людям пропонували нові, світські, в яких місце церкви займала державна установа. Саме з цієї причини були створені сюжети, головна мета яких полягала в популяризації атеїстичного комсомольського весілля, святкування “молодої радянської людини” з церемонією в РАГСі та промовою політичного інструктора на святі. Тут також не можна не помітити популяризацію сімейних цінностей загалом. На той час це також було дуже актуальним (згадати лише б впроваджений в 1940-х податок на бездітність). Особливо у десятиліття після Другої світової, радянська влада впроваджувала пронаталістську політику та “потрійне навантаження” на жінок, які мали зберегти традиційні домашні обов’язки та турботу про дітей, поряд із роботою поза домом та громадським активізмом.
А якщо звернути увагу на розкіш і урочистість, продемонстровані через одяг, щедрий стіл і обстановку, то можна побачити появу “культу благополуччя”, легітимність прагнень до зростання споживання, характерного для “відлиги”, що раніше зневажливо називали “філістерством”.
Зрештою, можна сказати, що цей матеріал був створений для пропаганди сімейних цінностей і боротьби з релігією серед телеглядачів. Один з багатьох, але він важливий для нас зараз, тому що показує елементи повсякденного життя звичайної міської сім’ї, продовження старих традицій і створення нових, і, звичайно, методи, які використовували телевізійники того часу для створення ідеологічних програм.
Кіносюжет про весілля був зроблений у Львові в 1964 році для телевізійних новин. На жаль, звук не зберігся до наших днів. Це викликає очевидні питання: чому звук не зберігся, і як слід досліджувати джерело такого типу? Відеозапис було зроблено на 16-міліметрову плівку, а звук, ймовірно, було записано на магнітну стрічку. Про існування звукового запису свідчать фрагменти промов і привітань молодят (05:00), (05:25), (05:50), які були виділені під час монтажу і для яких був необхідний звук. У той час аудіо зазвичай записували на спеціальну магнітну стрічку, яку можна було використовувати кілька разів, а записи на ній швидко псувалися. Водночас існувала 35-міліметрова плівка, на яку можна було записувати як аудіо, так і відео, але вона була дорожчою, і навряд чи хтось записував би на неї регіональні новини. Тому, аналізуючи це джерело, варто звернути особливу увагу на міміку, жести, ракурси камери та монтаж — все, що може запропонувати візуальне джерело.