Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

“Колективне керівництво” із соратників Й.Сталіна, що після його смерті поділило необмежену владу, виступило проти зосередження надмірних повноважень в одних руках. Одним з наслідків такого рішення стала відмова від “гібридних” постанов при визначенні винагороди номенклатури, тож партія і уряд запроваджували новації і визначали розміри виплат окремо, проте синхронно. При цьому домінантна роль партії зберігалася. 16 березня 1956 року ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР ухвалили власні ідентичні за суттю постанови, що змінювали порядок нарахування тимчасового грошового забезпечення. 13 квітня ЦК КПУ прийняв відповідне рішення щодо фінансових привілеїв, а 20 квітня – затвердив проєкт урядової постанови з аналогічного питання, незабаром схвалений Радою міністрів. Постанови ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР жодним чином не пояснювали причини змін.

Відтепер ЦК КПУ визначав розмір тимчасового грошового забезпечення для партійної номенклатури, а уряд – щодо радянської. Розмір додаткових грошових виплат встановлювався персонально, диференційовано у залежності від складу сім’ї. Урядова постанова містить елементи соціальної справедливості, зменшуючи розмір забезпечення на суму додаткових надбавок у разі їх наявності у номенклатурника. Низці високопосадовців фінансові привілеї скасовувалися, однак для них запроваджувалися персональні надбавки. Конкретний розмір грошового утримання упривілейованим (до речі, дещо підвищеного), та об’єм фондів персональних надбавок для міністерств, відомств та облвиконкомів, Київського та Севастопольського міськвиконкомів був визначений, як звично, у додатках.

Назва:

Постанова уряду УРСР про нові розміри фінансових привілеїв, 1956

Рік:
квітень 1956
Джерело:
Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки,1/16/84, 44–45
Мова оригіналу:
Українська

Постанова Ради Міністрів Української РСР __ квітень 1956
«Про встановлення розмірів тимчасового грошового довольства керівним працівникам радянських органів Української РСР»

Відповідно до постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 16 березня 1956 року №385-245сс, Рада Міністрів Української РСР постановляє:

  1. Встановити з 1 квітня 1956 року тимчасове грошове довольство керівним працівникам радянських органів республіки в розмірах, згідно з додатками №№1–3.
  2. Встановити, що працівникам, які одержують надбавки за вислугу років, надбавку до основного посадового окладу за вислугу років, надбавку за роботу з таємними документами особливої важливості і пенсії, тимчасове грошове довольство виплачується з зменшенням на суму одержуваних надбавок і пенсій.
  3. Виділити в розпорядження міністрів і керівників відомств УРСР та виконкомів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад депутатів трудящих додаткові фонди персональних надбавок до посадових окладів для призначення працівникам, яким відповідно до цієї постанови припиняється виплата тимчасового грошового довольства, згідно з додатком №4.

Встановити додаткові персональні надбавки до посадових  окладів керівним працівникам Радіо-телеграфічного агентства України, згідно з додатком №5.

В тих випадках  коли вказані працівники одержують надбавку до заробітної плати за вислугу років, надбавку за роботу з таємними документами і документами особливої важливості і пенсії, зазначені персональні надбавки до посадових окладів виплачуються у менших розмірах на суму одержуваних надбавок і пенсій.

  1. З виходом цієї постанови вважати такими, що втратили силу, раніш видані постанови Ради міністрів УРРС про тимчасове грошове довольство керівним працівниками радянських органів республіки.

Пов'язані першоджерела:

Документи (5)

icon
Олександр Ляшко про фінансові привілеї та матеріальне становище сім’ї радянського номенклатурника, 1950-ті
Олександр Ляшко (1916–2002) – політичний і державний діяч УРСР. Почав свій трудовий шлях інженером у 1945 році, потім працював секретарем Краматорського міськкому та Донецького обкому Комуністичної партії України, дійшов до посади другого секретаря ЦК КПУ, а згодом і очільника уряду УРСР (1972–1987). Зробивши блискучу кар'єру та добре знаючи систему, після виходу на пенсію в 1987 році О. Ляшко заходився писати мемуари, які трилогією опублікував у 1997 році. Для їх написання він використовував різноманітні джерела, тож попри значну часову відстань від описуваних подій та комуністичні переконання спогади характеризуються високою достовірністю та виваженістю оцінок. Пропонований уривок розповідає про фінансове забезпечення та матеріальне становище сім'ї О. Ляшка у середині 1950-х, зокрема після його переходу з посади...
icon
Постанова ЦК КПУ про скасування фінансових привілеїв, 1957
12 лютого 1957 року ЦК КПУ ухвалив постанову, якою скасовувалося тимчасове грошове забезпечення, запроваджене у 1948 р. На перший погляд, вона ліквідує соціальну несправедливість і збалансовує розмір виплат різним категоріям апаратників. І сама назва постанови ("Про відміну виплати…"), і мотивація ("надмірний розрив"), і рішення ("повністю скасувати") виглядають, навіть, демократично, і назагал відповідають духові хрущовської епохи з поліпшення соціальних стандартів. Утім, розміри нових зарплат упривілейованої номенклатури, винесені у два додатки, нівелюють враження від цього рішення як щиросердного наміру М. Хрущова наблизити владу до народу. Втрати номенклатури від скасування виплати тимчасового грошового забезпечення виявилися незначними. При цьому, щоправда, скасовувалися надбавки за вислугу років та особливі умови праці. 21 лютого 1957 р. президія ЦК КПУ затвердила...
icon
Постанова про зменшення розміру тимчасового грошового забезпечення, 1952
12 серпня 1952 року радянський уряд ухвалив постанову "Про тимчасове грошове довольство". У розгорнутому вигляді 25 серпня вона була продубльована українським урядом і ЦК КП(б)У. Попри те, що союзна всесоюзна постанова ухвалена лише урядом без ЦК ВКП(б), цей нюанс не мав суттєвого значення – очільником обох органів був Й.Сталін. На відміну від попередньої постанови 1948 року, назва даного документу жодним чином не дає уявлення про суть змін, натомість у ній йшлося про певне погіршення добробуту керівної номенклатури. Постанова містила мотиваційну частину, яка пояснювала причину зменшення розміру тимчасового грошового довольства "серйозним зниженням цін на товари масового споживання", що відповідало дійсності, адже радянський уряд щорічно проводив такі кампанії з 1948 р. До зменшення розміру фінансових...
icon
Звернення апаратників Харківського обкому в центральну Комісію партійного контролю щодо фінансових привілеїв, 1948
Після запровадження у січні 1948 року тимчасового грошового забезпечення в апаратах центральних, регіональних та обласних центрів органів влади виокремилася упривілейована частина і зросла внутрішня диференціація. Попри певну засекреченість інформації про фінансові привілеї розголос виходив назовні, дратуючи решту номенклатурників. Дізнавшись про суттєву різницю в оплаті праці та примірявши ці привілеї на себе, група апаратників Харківського обкому КП(б)У на початку 1948 року звернулася до Комісії партійного контролю ЦК ВКП(б), яка вважалася справедливим партійним арбітром. Цікаво, що звернення адресоване в Москву, оминаючи Київ, куди належало б звертатися за субординацією. Критика першого секретаря Харківського обкому В.Чураєва схиляє до думки, що анонімні автори (а, можливо, автор) побоювалися негативних наслідків апеляції до українського ЦК. За неписаною бюрократичною традицією звернення...
icon
Постанова про заміну пайків грошовою компенсацією, 1948
23 грудня 1947 року Рада міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) "директивою" звернулися до голів республіканських урядів і ЦК Комуністичних партій, очільників регіональних виконавчих та партійних органів з "пропозицією" змінити чинний порядок забезпечення номенклатури. Замість пайків належало виплачувати грошову компенсацію у 2-3-кратному розмірі від зарплати, відкрити для населення всі спеціальні продовольчі і промислові крамниці тощо. "Директива" виглядала досить незвично, адже з одного боку вона обов’язкова до виконання ("необхідно відмінити…"), з іншого – уряд і ЦК озвучували вимогу в м’якій формі: "пропонуємо вам…" вчинити аналогічно, що символічно передбачало свободу вибору. 14 січня 1948 року українські уряд і ЦК Компартії спільною постановою продублювали вказані новації й запровадили їх з 1 січня 1948 року. Необхідність зміни способу...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все

Пов'язані модулі (1)

Радянський Союз позиціонував себе як країну соціальної рівності, де знищенням експлуатації людини людиною досягнуто гармонії «класових» відносин. Усунення соціальних протиріч між «верхами» та «низами» (за радянською термінологією «експлуататорами» та «експлуатованими» відповідно), широко пропагувалося як незаперечне і незворотне досягнення країни Рад. Парадоксальна ситуація: це була правда, утім значний соціальний розрив між народом і «народною владою» теж був правдою, констатувати яку було небажано. У цьому модулі Віктора Крупини йтиметься про фінансові привілеї української радянської номенклатури.
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Віктор Крупина

Набір тексту джерела

Віктор Крупина

Коментарі та обговорення