Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Ця газетна стаття складається із репортажів робітничих кореспондентів про стан культурно-просвітницької роботи у харківських клубах. Автори критикують процес виборів правління клубів, дають рекомендації щодо їх проведення, звертають увагу на кумівство при розподілі посад, засуджують вживання спиртних напоїв та паління у клубних приміщеннях.  Радянська влада намагалася перетворити робітничі клуби на зразкові місця відпочинку.  Причому радянська версія дозвілля передбачала активне політичне життя, самоосвіту та саморозвиток відвідувачів клубів. Проте відвідувачі клубів тяжіли до традиційних форм відпочинку, а культпрацівники часто ставилися до своїх обов’язків формально. Клуби шукали баланс між агітацією та розважанням публіки. Проте втримати цей баланс було складно. Тому, на сторінках періодичних видань подібні репортажі були типовим явищем.

Слід заначити, що ця газета є найстарішим періодичним виданням у Харківській області. Вона майже безперервно, хоч і під різними назвами, виходить з 1917 р. до сьогодні. Перший номер газети вийшов у травні 1917 р. під назвою «Пролетарий». Протягом кількох наступних років газета виходила під назвою «Комунар» та «Пролетарий» як орган Харківського обкому Компартії України і обласної Ради народних депутатів. З 1924 р. видання отримало назву «Харьковский пролетарий», з 1930 р. – «Харківський пролетар». У 1934 р. видання перейменовано на «Соціалістична Харківщина». З 1990 р. і до сьогодні видається під назвою «Слобідський край».

Радянські періодичні видання 1920-х – на початку 1930-х рр. можуть бути важливим джерелом з історії повсякдення. При всіх застереженнях щодо цензури при висвітлені подій, на їх сторінках обговорювались події міського життя, в тому числі і побутові проблеми робітників. Вони звично були розміщені на останніх сторінках газети. За жанром публікації це: статті, замітки, звіти робочих кореспондентів, фейлетони, карикатури тощо. Вони вміщають докладні характеристики умов життя та праці, практик дозвілля робітників, обслуговування населення (віддання під оренду житла, травмування на виробництві, відвідування клубів для робітників, черги в заводських їдальнях). Публікації на шпальтах «Харьковского пролетария» друкувалися на злобу дня, були насичені емоційними описами та яскравими характеристиками подій, і відображали все розмаїття повсякденного життя робітників Харкова.

Назва:

Репортаж робітничих кореспондентів про стан культурно-просвітницької роботи у харківських клубах, 1920-ті

Джерело:
Почему скучно в клубах, Харьковский пролетарий, 1928, 18 дек., c. 3.
Мова оригіналу:
Російська

ПОЧЕМУ СКУЧНО В КЛУБАХ

“НУЖНО СУМЕТЬ ТАК ПОСТАВИТЬ РАБОТУ, ЧТОБЫ РАБОЧИЕ ШЛИ В СВОИ КЛУБЫ, А НЕ БЕЖАЛИ ИЗ НИХ В ПИВНЫЕ”
(Из доклада тов. Томского на 8-ом съезде профсоюзов)

Начинается кампания перевыборов правлений клубов. Перевыборам должна предшествовать широчайшая самокритика клубной работы. – Сегодня мы печатаем письма о клубах им. Моисеенко, Кофок’а и Новоселовском, правления которых занимаются мелкими вопросами или личными склоками. – Массовой работы нет. Вместо нее – карты, пиво, хулиганство. – Кружки хиреют. – Взрослые рабочие в клуб не заглядывают

СКЛОКИ И ПЬЯНСТВО – ГЛАВНОЕ ЗАНЯТИЕ

Правления некоторых харьковских клубов меньше всего обращали внимание на политико-просветительскую и массовую работу.

Ярким примером этого является клуб им. Моисеенко на Основе. Клуб объединяет около 1800 человек, из которых 75% – рабочие, а правление на 80% состоит из служащих.

Чем прежде всего охарактеризовать деятельность правления? В парке при клубе торжественно был открыт буфет с пивом. Любители выпить в добавление к пиву приносили с собой водку. Каждый вечер сад оглашался пьяными криками, нередко бывали и драки, причем в роли «воспитателей» клубной массы выступало не правление, а милиция. Правленцы же сами весьма охотно распивали бутылочку-другую, после чего являлись в клуб, еле держась на ногах.

Стенгазета подняла кампанию против пьянства, требовала запретить продажу пива, но этот слабый голос затерялся в общем хоре приветствующих випивки.

В самом деле, чем заниматься еще, если не пить? Куда пойти? Неприветливо смотрят обшарпанные стены клуба. Трехногие стулья дополняют картину. Кружки медленно, но верно хиреют. Картежные игры, хулиганство и антисемитизм заполняют пробелы массовой работы.

А правление все это время занималось склоками, споря по самому ничтожному поводу. Ни одно заседание не обходилось без ссоры. Серьезные вопросы решались в 5-10 минут. Одному из таких заседаний, где бранные слова, вроде «скотина», «осел», «сапожник», «обормот», заменяли обсуждение вопроса о проведении МЮД’а, стенгазета посвятила стихотворение. Но это, конечно, ни на кого не подействовало.

Редколлегия несколько раз пыталась обратить внимание правленцев на недочеты клубной жизни, вносила конкретные предложения, требовала созыва объединенного заседания правления, ревкомиссии и редколлегии, чтобы принять какие-нибудь меры. Но все это осталось гласом вопиющего в пустыне.

Во время выборов правления шла открытая агитация против кандидатур, выдвигаемых комфракцией. В результате, в новый состав вошло только три партийца, которые, впрочем, тоже почти ничего не делали. Кандидатуры нескольких правленцев, особенно усердно подвизавшихся на водочном и карточном фронте, были отведены, но и оставшиеся, как видно из всего приведенного, не проявили особого рвения.

Приближается время, когда старое правление должно уступить место новому. Будут подводиться итоги, перечисляться достижения и недочеты, будут выноситься резолюции. Чего доброго, работу старого правления признают удовлетворительной…

Впрочем, говорить об этом еще рано. Пока можно только вынести пожелание не повторять старых ошибок, отнестись к перевыборам серьезнее, орабочить правление, ввести в него коммунистов, увеличить число женщин.

Только при этих условиях клуб сможет стать культурным рабочим центром.

Рыбаков. 

ЧЕРЕЗ ПЕНЬ-КОЛОДУ

За шесть месяцев своей работы заведующий новоселковским клубом Буряк успел несколько раз появиться на страницах клубной стенгазеты и «Харьковского Пролетария».

За это же время он успел пристроить на службу своего шурина, посадив его в библиотеку вместо уволенного Аксельрода. Правда, Аксельрод по постановлению суда должен был получить за вынужденный прогул и занять прежнее место, но Буряк вовсе не намерен расставаться с родственником.

Предправления и член ревизионной комиссии – родственники, член ревкомиссии казначей – тоже.

С одной стороны, нельзя не признаться, что это очень удобно: мало ли какие неприятности могут случиться, а свой человек всегда поддержит. Но с другой стороны, нельзя не сознаться, что такая семейная обстановка не располагает к особенно серьезной работе.

Немудрено поэтому, что между правлением и членской массой нет никакой связи. Массовая работа идет через пень-колоду. В кружках затишье. Буряку упорно отказывается давать спортивному кружку средства и спортсменам приходится за свой счет покупать мячи и ракетки для пингпонга.

Бесплатных постановок в клубе не бывает. 24 ноября на семейный вечер билеты продавались по 80 коп. Многие рабочие из-за этого не попали на вечер, ознаменовавшийся, как обычно, несколькими скандалами.

Впрочем, правление мало интересуется тем, что происходит в клубе, удовлетворяет ли он рабочих. Заведующий в течение двух месяцев вообще не заглядывал в клуб, даже в дни октябрьских торжеств, когда его присутствие было необходимо. Вот результаты семейственности. Кто станет проверять работу, если в правлении все за одного и один за всех?

Члены клуба.

ВОДЕВИЛЬ С МАТЕРЩИНОЙ

Неподалеку от вокзала на Чеботарской улице находится клуб кондитерской фабрики «КОФОК».

Каждый кто заходит сюда впервые, буквально пугается:

– Как? Разве это клуб? Почему же здесь такая грязь?!.

Уж на что кофокцы привыкли, и то иной раз невтерпеж становится.

О постановках нечего и говорить. Каждый спектакль на сцене сопровождается «спектаклем» в публике. Здесь разыгрываются семейные и любовные водевили, с поцелуями, объятьями, ревностью и матерщиной.

Курение в зрительном зале не только не запрещается, но даже поощряется. Кури, сколько влезет, никто тебя за это не оштрафует, никто не выведет.

Взрослые рабочие и их жены не посещают клуба. Кому охота сидеть в такой обстановке? Плата членских взносов резко снизилась. Кто станет платить деньги за такое обслуживание?

А правление? Как оно реагирует на все это? Не знаем. По-видимому, слабо.  Во всяком случае, если бы оно хотя немного больше думало о своих обязанностях, в клубе не было бы таких безобразий.

 

Пов'язані першоджерела:

Документи (3)

Зображення до Харківські робітники про арешти радянських опозиціонерів у 1929-му
Харківські робітники про арешти радянських опозиціонерів у 1929-му
Представлений документ ілюструє процес утвердження тоталітарного режиму в УРСР на повсякденному рівні. У січні 1929 р. Й. Сталін здолав Л. Троцького у внутрішньополітичній боротьбі за владу та ухвалив рішення про його депортацію за межі СРСР. Услід за цим відбулась хвиля арештів прибічників троцькістської опозиції або тих, кого влада зараховувала до них. Це відбувалося зокрема й на підприємствах Харкова – тогочасній столиці УРСР. У тексті зафіксовано оцінки, які давали робітники діям влади, ставлення до Л. Троцького, антисемітські настрої тощо. Арешти політично активних працівників заводів Харкова обговорювались у робітничому середовищі. На прикладі цього документу ми бачимо як робітники приміряли на себе "маску публічної покори", приділяли значну увагу сказаним словам та тлумаченню їх змісту. Вони вчилися...
Зображення до Реакції робітників УСPР на статтю Сталіна “Запаморочення від успіхів”, 1930
Реакції робітників УСPР на статтю Сталіна “Запаморочення від успіхів”, 1930
Цей звіт був складений органом політичної спецслужби УСРР під назвою Державне політичне правління (ДПУ, існувало впродовж 1922-1934 рр.) для Центрального комітету Комуністичної партії України (ЦК КП(б)У). У ньому зафіксована реакція населення тогочасної Української радянської соціалістичної республіки (УРСС) на статтю Сталіна «Запаморочення від успіхів. (До питань колгоспного руху)», що була опублікована в газеті «Правда» 2 березня 1930 р. У тексті зібрано думки, що висловили робітники українських промислових підприємств і шахт у приватних розмовах та в колективі. Вони здебільшого є доволі скептичними і критичними щодо колективізації, дій партії та Сталіна зокрема. Робітники оцінювали статтю як відступ більшовиків від своєї політики, спробу Сталіна виправдати себе, поступ капіталістам чи Папі Римському тощо. Радянські спецслужби збирали інформацію через своїх...
Зображення до Звіт про настрої робітників Харкова на першотравневі свята, 1929
Звіт про настрої робітників Харкова на першотравневі свята, 1929
У представленому тут звіті зафіксовано тип інформації, який складно знайти в інших джерелах – розмови під час святкової демонстрації. З тексту джерела ми бачимо, що нагальні проблеми були для людей важливіші за партійні гасла. Наявність хліба, роботи та вільний продаж алкоголю у святкові дні цікавив робітників якнайбільше. Звісно, репліки та вислови людей, зібрані у звіті не відображають всього спектру тем, на які велись розмови під час демонстрації, проте дозволяють, бодай, зазирнути за завісу офіційних маніфестацій. Це є вкрай важливо, оскільки у 1929 р. радянський святковий канон ще перебував на стадії формування. Показово, що партійні функціонери опікувалися, насамперед, питанням явки учасників та масовості маніфестацій. Саме ці ознаки стали виразними маркерами радянського свята впродовж наступних...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Роман Любавський

Набір тексту джерела

Орест Костів

Коментарі та обговорення