Фільм Ігоря Савченка мав значний успіх в Радянському Союзі. Микола Мордвінов, який зіграв головну роль Богдана Хмельницького, отримав за цю роль у 1942 році Сталінську премію. На той час СРСР окупував частину території тогочасної Польщі. Цей фільм мав на меті показати споконвічну ворожнечу між поляками та українцями і підкреслити героїчну боротьбу українців проти польської шляхти, а також закріпити в радянському суспільстві уявлення про спільну історичну батьківщину, інтегрувати в колективну свідомість міф про золоту добу імперської державності.
Ігорю Савченку доручили “реабіталітувати” Богдана Хмельницького, репутація якого була суттєво підірвана у перші роки Радянського Союзу. У 1920-х роках радянські історики підкреслювали мужність та дипломатичні здібності гетьмана Хмельницького, ставлячи під сумнів його героїзм. Хмельницьким керували корисливі мотиви, а не бажання визволити українців з-під гніту польських панів. Хмельницького зображували як меркантильного поміщика-інтригана, який не дбає про українців. У фільмі Савченка гетьман Хмельницький показаний як сильний полководець, який відстоює інтереси всіх українців.
Православна віра є основним соціально-культурним маркером, який використовується як аргумент братерства двох народів. Спільність релігій підкреслюють російські посли, які прибули до гетьмана Хмельницького з пропозицією укласти військову угоду з російським царем. Представники Київської митрополії наголошували, що праведні православні християни тримаються батьківської віри і не переходять до унії, знають головні молитви, п’ють багато горілки, безжально вбивають польських панів за заподіяну українцям несправедливість. Нагородою за всі ці зусилля буде Царство Небесне, дароване Господом українським козакам після їх смерті.
Католицькі єпископи зображені справжніми відступниками від Божих заповідей. Вони переконали колишню дружину гетьмана Хмельницького дати йому отрути. Польські пани зображені жорстокими садистами. В одній із сцен фільму вони публічно допитують полонених українських козаків, піддаючи їх різним тортурам. Українське козацтво було розумним і щирим, але водночас дикими і недисциплінованими воїнами. Cвідчить про це cцена бою українських повстанців з польськими воєначальниками.
В інтерпретації Ігоря Савченка не всі учасники повстання погоджувались з доцільністю укладання військового договору з російським царем. Дехто казав, що Москва далеко, а польське військо поруч. Інші стверджували, що після всіх численних тортур, які польська шляхта завдавала українцям, про примирення з ними не могло бути й мови.
Фільм завершується Переяславською радою, під час якої Хмельницький підносить до уст грамоту, що проголошує вічний союз України з Росією. У цій же сцені гетьман Хмельницький виголошує промову: “Слава народу русcкому, брату нашему, что подал нам руку в борьбе страшней. Скоро день настанет, соединится брат з братом, і не будет силы той что нас сломит”.
Союз України з Росією постає як теологічний підсумок української історії. Творці фільму підкреслювали неминучу логіку: українці звільнилися від польського панського гніту, а потім об’єднались з братами-росіянами. Вічну і непорушну дружбу українців і росіян потрібно берегти як зіницю ока, адже вона є запорукою процвітання і могутності обох народів.
Фільм “Богдан Хмельницький” дає змогу дослідити як радянські пропагандистські фільми висвітлювали ранньомодерну історію Україну для досягнення геополітичних цілей СРСР наприкінці 1930-х та 1940-х років. Він дозволяє побачити, як радянські кінематографісти намагались якомога негативніше зобразити польських шляхтичів (підкреслити, що поляки, частину держави яких Радянський Союз окупував, є справжніми ворогами) і підкреслити неминучість возз’єднання України з Росією (створити в українців і росіян почуття спільної батьківщини, що було особливо актуально в перші роки німецько-радянської війни).
Це джерело опрацьоване в рамках проєкту “Відкриті освітні матеріали” Невидимого університету для України (осінь 2024 року). Студенти і студентки трьох курсів IUFU – “(Пере)осмислення “радянського”: сучасна українська ідентичність і спадщина комунізму” (керівниця курсу Олена Палько, Базельський університет), “Сексуальність і деколоніальність” (керівник курсу Надія Чушак, Києво-Могилянська академія) та “Війна, мир і політика невизначеності” (керівниця курсу Тетяна Землякова, Інститут Європейського університету) мали можливість написати короткі рефлексії на основі двох першоджерел або позицій зі списку рекомендованої літератури із силабусів цих курсів. Проєкт фінансувався Німецькою службою академічних обмінів (DAAD).
Невидимий університет для України (IUFU) – сертифікатна програма для українських студентів бакалаврату, магістратури та аспірантури, які проживають в Україні або за кордоном та чиє навчання постраждало від війни. Програма діє з весни 2022 року й стала прямою реакцією на вторгнення Росії в Україну та його наслідків для української системи освіти.
“Богдан Хмельницький” – український радянський історичний пропагандистський фільм 1941 року режисера Ігоря Савченка. У ньому йдеться про життя гетьмана запорізьких козаків Богдана Хмельницького та перші роки козацької визвольної боротьби проти польської шляхти під його проводом. Фільм був знятий Київською кіностудією (нині кіностудія ім. О. Довженка). В основі сценарію – однойменна п’єса українського радянського драматурга і публіциста Олександра Корнійчука 1939 року.