Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Справа Г. – це приклад діяльності Комісії партійного контролю при ЦК КПУ, що розглядала апеляції про поновлення в партії. Г. був виключений за те, що очолюючи  один з цукрових комбінатів він допустив “використання службового становища в корисливих цілях та незаконну витрату державних коштів”: обміняв свою стару корову на молоду та вигодовував свою свиню в господарстві підлеглого йому Відділу робітничого постачання (рос. Отдел рабочего снабжения). Крім того, утримував двох осіб понад штат та переслідував головну бухгалтерку свого комбінату за викриття його зловживань. У провину Г. також ставився продаж цукру за заниженою ціною, що виглядає дещо дивно. Ймовірно, завдяки директору цей штучно здешевлений цукор опинявся в руках у спекулянтів, які після продажу товару на “чорному ринку” віддячували Г. Насправді така діяльність керівника була доволі типовою для повоєнного часу, адже складне матеріальне становище спокушало користатися вигодами своєї влади. За такі проступки Г. був покараний досить м’яко: спочатку виключений з лав партії і лише згодом засуджений до одного року виправно-трудових робіт без ув’язнення з відрахуванням частини зарплати.

Цей випадок не є унікальним, а відображає звивисту біографію багатьох господарських керівників повоєнного часу. Він ілюструє характер стосунків директорату і закону: викриті на зловживаннях, вони переслідували викривачів, проте отримали суворе партійне покарання, а участь у війні, каяття чи добрі економічні показники їхнього підприємства ставали для них рятівним колом. Попри завдані державі значні збитки, Г. не засудили, а всього виключили з партії та перевели в іншу область. Лише через два роки він отримав судове покарання і був знову переведений в інший район на нижчу посаду, де відпрацьовував завдані державі збитки.

В апеляції про поновлення у лавах КПРС Г. зробив акцент на каятті, адже “глибоко усвідомив допущені проступки, і своєю чесною працею виправдовує себе на роботі”. Тому, враховуючи його участь у війні та позитивну характеристику з роботи, 14 вересня 1953 року ЦК КПУ відновив його членство в партії. “Сувора догана” із занесенням до облікової картки – сумне нагадування про необачність та непомірні апетити, якої з часом можна було позбутися.

Назва:

Зловживання директора цукрового комбінату та його партійна реабілітація, 1953

Рік:
1953
Джерело:
Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки. Ф.1. Оп.8. Спр.1840. Арк.163–165. Оригінал. Машинопис.
Мова оригіналу:
Російська

Довідка секретаріату ЦК КПУ про розгляд апеляції колишнього директора цукрового комбінату Г., звільненого за зловживання. 14 вересня 1953 р.

СПРАВКА

Г. 1911 года рождения, член КПСС с 1939 года, партбилет №5595960 сдан Винницкому обкому КП Украины, еврей, из рабочих, служащий, образование – незаконченное высшее, в Советской Армии служил с 1941 по 1944 год, был военкором батальона 27-техороты, командиром взвода, имеет орден «Красная звезда» и медали: «За отвагу», За оборону Кавказа и «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.».
Во время возникновения дела работал директором Бродецкого сахкомбината Комсомольского района, Винницкой области. В настоящее время работает зам. главного инженера на Клембовском сахарном заводе, Изяславского района, Каменец-Подольской области.
13 ноября 1950 года Винницкий обком КП Украины, слушая вопрос «О результатах проверки заявления главного бухгалтера Бродецкого сахкомбината Козлова о расхищении на комбинате социалистической собственности, исключил директора сахкомбината – Г. из членов КПСС за безответственное ведение хозяйства сахкомбината, поощрение и личное участие в хищении социалистической собственности, чем нанесен большой ущерб государству, а также сознательное гонение на главного бухгалтера комбината за поданное на него, Г., об этих преступлениях заявление в обком КП Украины.
2 января 1953 года Винницкий обком КП Украины, слушая вторично вопрос о партийности Г. подтвердил свое решение от 13 ноября 1953  года об исключении Г. из членов КПСС за преступно-халатное отношение к своим служебным обязанностям и злоупотребление служебным положением в корыстных целях, за что осужден к одному году исправительно-трудовых работ.
Г. апеллирует. Дело поступило 19.І–1953 г. Дополнительный материал поступил 4/ІІІ–1953 года.
Из материалов дела и беседы установлено:
Г. работая с мая 1947 г. по ноябрь 1950 года директором Бродецкого сахкомбината, Комсомольского района, Винницкой области, использовал свое служебное положение в корыстных целях. Обменял свою корову 8-ми лет на молодую, лучшую по удою корову и ОРС’е сахкомбината. В течение 6-ти месяцев содержал свою свиноматку на свиноферму ОРС’а сахкомбината.
Незаконно производил продажу сахара в 1949–1950 году в количестве 669 кг. по цене 3 руб. 80 коп. вместо того, чтобы этот сахар реализовать по цене 12 руб. за килограмм, чем нанес ущерб комбинату на сумму 5486 рублей, из которых возместил комбинату 2410 рублей.
Нарушая финансовую дисциплину, на протяжении 9-месяцев содержал на комбинате сверх штата телефонистку Довбыш, которой выплачено 4250 рублей и содержал юрисконсульта Кузиновича, который не был предусмотрен штатным расписанием, которому также выплатил 11716 рублей. Таким образом Г. незаконно расходовал 15966 рублей.
За использование своего служебного положения и незаконное расходование государственных средств Г. 25 сентября 1952 года Винницким областным судом был осужден к одному году исправительно-трудовых работ по месту работы с отчислением в доход государства 25% от зарплаты.
В своем об’яснении Г. не отрицает пред’явленное ему обвинение, просит учесть, что он глубоко осознал допущенные проступки, и своим честным трудом оправдывает себя на работе. Просит восстановить его членом КПСС.
О себе Г. сообщает, что он свою трудовую деятельность начал с 1931 года и по 1932 г. работал пом. энергетика сахарного завода. С 1932 года по 1941 год работал старшим энергетиком сахарного завода. С 1941 по 1944 год служил в Советской армии, был военкомом батальона и командиром взвода. С 1944 по 1947 год – директором Юзефо-Николаевского Сахкомбината. С 1947 по 1950 г. – директором Бродецкого сахкомбината. С 1950 г. по октябрь 1952 г. работал инженером на сахарном заводе в Г.Шепетовке. С октября 1952 г. по настоящее время – заместитель главного инженера Клембовского сахарного завода Изяславского района, Каменец-Подольской области.
Из’яславским райкомом КП Украины Г. по работе характеризуется положительно. Указывается, что Г. к работе добросовестно относится, дисциплинирован. Пользуется авторитетом среди коллектива рабочих и служащих завода. Принимает активное участие в общественной и политической жизни.
Докладывает Поскрипко, присутствует Г. и представитель Винницкого обкома КП Украины т.Лосев И.И.
Предложение:
Г. решением Винницкого обкома КП Украины от 2 января 1953 года правильно исключен из членов КПСС за использование своего служебного положения в корыстных целях и незаконное расходование государственных средств в сумме 15966 рублей в бытность директором сахкомбината, за что был осужден в одному году исправительно трудовых работ. Учитывая участие Г. в Отечественной войне и положительную характеристику Из’яславского райкома партии о работе в настоящее время, – во изменение решения Винницкого обкома КП Украины от 2 января 1953 года восстановить Г. членом КПСС и об’явить ему строгий выговор с занесением в учетную карточку.
Поручить Изяславскому РК КР Украины Каменец-Подольской области оформить Г. выдачу партдокументов.
Выписки:
Изяславскому РК КП Украины, Каменец-Подольской области для ознакомления Г. с данным решением.
Винницкому обкому КП Украины.
В дело.

Инструктор отдела партийных,
профсоюзных и комсомольских органов ЦК КП Украины                                       А.Поскрипко

30 июня 1953 г. 

 

Прізвище фігуранта справи було анонімізоване дослідником.

Пов'язані першоджерела:

Документи (7)

icon
Використання службового становища для написання кандидатської дисертації, 1975
Справа другого секретаря обкому, згодом – заступника міністра, містить цілий набір не надто серйозних проступків, серед яких не фігурували претензії по роботі. Як випливає з постанови, високопосадовець тривалий час цілеспрямовано демонстрував наукові амбіції. Реалізувати їх було нескладно, завдяки високим посадам та, як вказано у джерелі, брутальному стилю керівництва. Ймовірно, будучи окриленим легкістю, з якою вдавалося поповнювати свій науковий доробок, високопосадовець втратив самоконтроль і вийшов за рамки допустимого. “Залучення до підготовки” дисертації низки працівників, що відбувалося, вочевидь, під час його праці в обкомі, після захисту дисертації перетворилося на примус включати даного високопосадовця як співавтора до публікацій, “залежних у службовому відношенні осіб”. Не дивно, що в такий спосіб N. продемонстрував продуктивність, яка в понад десять...
icon
Необґрунтоване преміювання високопосадовців у Кримській області, 1987
На виконання постанови ЦК КПУ від 28 серпня 1987 року, що констатувала випадки необґрунтованого преміювання високопосадовців, обкоми КПУ мусили перевірити наявність подібних фактів у своїх областях. Інформація Кримського обкому, надіслана у ЦК КПУ з грифом “цілком таємно”, є типовим звітом про проведену роботу. Перелік виявлених порушень був традиційним: перевищення лімітів на преміювання, необґрунтованість та порушення процедури. Доволі штучні підстави для винагородження свідчать про неформальні відносини між керівниками установи, що винагороджувала, та реципієнтами премії. Прикметно, що суб’єкти справи усвідомлювали неправомірність своїх дій, тож прагнули різними способами приховати цю оборудку на випадок можливої перевірки. Звертає на себе увагу відсутність інформації про покарання ініціаторів преміювання, не вказано навіть про їхню партійну відповідальність. По суті, одержувачі премії...
icon
Фінансове шахрайство партійних високопосадовців Ворошиловградської області УРСР, початок 1970-х
Неля Немиринська народилася у 1930 році в Одесі. Працюючи з 1954 року адвокатом у Луганській колегії адвокатів, вона захищала й морально підтримувала дисидентів, зокрема Миколу Руденка, Йосипа Зісельса та інших. Написані нею у 1995 році спогади ілюструють зворотній бік радянського правосуддя – залаштункові домовленості, політичну залежність суддів, диктат КПРС, безкарність номенклатури тощо. Уміщений фрагмент її спогадів розповідає про два випадки, що їх вона кваліфікує як “не зовсім звичайні для періоду правління в Україні та в колишньому СРСР комуністичної партії”. У них яскраво відображено стосунки номенклатури і закону. Перший випадок присвячений незаконному фінансуванню футбольної команди “Зоря” Ворошиловград (нині Луганськ)*. Ініціатором нелегального “оподаткування” підприємств області на потреби команди вважається перший секретар обкому Володимир Шевченко, а...
icon
Зловживання директора цукрового комбінату та його партійна реабілітація, 1953
Справа Г. – це приклад діяльності Комісії партійного контролю при ЦК КПУ, що розглядала апеляції про поновлення в партії. Г. був виключений за те, що очолюючи  один з цукрових комбінатів він допустив “використання службового становища в корисливих цілях та незаконну витрату державних коштів”: обміняв свою стару корову на молоду та вигодовував свою свиню в господарстві підлеглого йому Відділу робітничого постачання (рос. Отдел рабочего снабжения). Крім того, утримував двох осіб понад штат та переслідував головну бухгалтерку свого комбінату за викриття його зловживань. У провину Г. також ставився продаж цукру за заниженою ціною, що виглядає дещо дивно. Ймовірно, завдяки директору цей штучно здешевлений цукор опинявся в руках у спекулянтів, які після продажу товару на “чорному...
icon
Незаконне спорудження дач у Херсоні, 1970
Задоволення базових потреб радянських громадян підвищувало вимогливість до якості життя, одним з показників якого став комфортний відпочинок. Номенклатура стала активним учасником процесу "створення садівницьких товариств" – виділення робітникам заводів і фабрик земельних ділянок для занять садівництвом і городництвом. Утім, "херсонська справа", що прогриміла на всю республіку, свідчить про те, що її цікавила не стільки городина, скільки комфорт. Замість дозволеного будівництва "споруд літнього типу" номенклатура вдавалася до зведення "капітальних цегляних будинків-дач великих розмірів, нерідко з опаленням". Шкода полягала не лише в порушенні урядової постанови 1960 року про заборону будівництва дач, а й у незаконному використанні гостродефіцитних матеріалів та залученні службового транспорту і підлеглих працівників. У Херсоні до будівництва дач на березі річки, місці масового...
icon
Корупція в Коломиї Станіславської (Івано-Франківської) області, 1962
На початку 1960-х українська прокуратура звітувала в ЦК КПУ про “викриті групи крупних розкрадачів соціалістичної власності та хабарників, які довгий час орудовали в ряді систем народного господарства”. Масштаб тіньових доходів фігурантів вражає: у ході слідства по чотирьох справах було вилучено сотні тисяч рублів, одноповерхові будинки, кілограми золота, десятки легкових автомобілів тощо. Таке багатство стало можливим завдяки розвиненій “тіньовій економіці”. Попри завищені господарські плани, суворий контроль за ресурсами та одержавлену торгівлю, винахідливі виробничники завжди могли накопичити “надлишкову” продукцію, яку спрямовували на власний комфорт і забезпечення покровительства. Боротьба з хабарництвом та “розкраданням народного добра”, що розгорнулася у 1963–1964 роках, принесла не менші успіхи. Прокурорська інформація в ЦК КПУ про зловживання і хабарництво на Коломийській гардинній...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Віктор Крупина

Набір тексту джерела

Віктор Крупина

Коментарі та обговорення