При записуваню оповідань добре було би також дати відповідь на ось які питаня:
- Звідки оповідач походить (село, повіт), його вік і занятє перед війною, коли його покликано до служби? Які його погляди на війну, її причини й цїли?
- Чи полишив родину і господарку та в якім станї? Чи довго був без звісток із дому? Які чутки звідти доходили до нього? Чи був на відпустцї в часї війни і які зміни застав у себе, а які в селї та в околици? Що переживала його родина в часї війни? Які недостачі терпіла і як се на нїй відбило ся?
- В яких походах брав участь (проти Москалїв, Сербів, Італїйцїв, Румунів)? В яких був битвах і яке виносив із них вражінє? Чи був ранений або хорий, чи лежав у шпитали, як довго і як йому там було? Чи був відзначений, коли, де і за що? Чи багато згинуло його товаришів, односїльчан, або знайомих? Чи бачив їх смерть і яке вражінє вона на нього зробила? Чи брав участь у їх похоронї?
- Які недостачі терпів сам і загалом вояки в часї походу і битв та як їх переносили?
- Які були відносини між самими вояками до себе і між вояками та їх старшиною? Чи були випадки самопосвяти за старшину? Чи трафляли ся межи старшиною свої люди і як до них відносили ся вояки?
Отсе найважнїйші питаня, на які бажано було би мати відповідь. Та побіч них можна поставити ще цїлий ряд инших, які насунуть ся кождому записувачеви при списуваню оповідань. Найже не вяжеть ся тодї отсею коротенькою проґрамою, лиш най записує все, що буде можна. Часом і найменша подробиця може бути важна і потрібна, тому не треба нїчим гордити та нїчого не поминати. Простора збірка воєнних пісень та оповідань буде мати своє особливе значінє, бо вона викаже народнї погляди на війну, відносини до неї та її характеристику. Жаден учений не зможе про се звідки інде довідати ся, а знати народню думку про якийсь суспільний прояв у часах загального демократизму – чейже не маловажна річ.
Володимир Гнатюк – громадсько-культурний діяч, перший професійний науковець-україніст в Галичині у час Першої світової війни опублікував програмну статтю. Вона складалася з трьох частин: аналітичний вступ, додаток з текстів різних жанрів та питальник, який ми предсталяємо увазі читача нижче. Досвідчений етнограф та фольклорист-практик порушив питання про нагальну потребу запису воєнного фольклору. Він був переконаний у тому, що усна словесність активно реагує на кожен важливий історично-суспільний прояв, а новотворчість з війни є ще й важливим інформативним та пропагандивним джерелом. Гнатюк наголошував, що основним завданням є з’ясувати народний погляд на війну, ставлення до неї, важливою є оцінка війська та взаємин у військовому середовищі. Стаття спонукала селян, жовнірів, галицьку інтелігенцію, українських січових стрільців до запису нових пісень, оповідань, переказів, анекдотів, приказок, особистих спогадів про фронтові будні, час окупації. Гнатюк мав на меті надрукувати зібрані тексти після війни в окремому збірнику, щоб зберегти їх «від забуття і загибелі».