Постановление №___
Совета Министров Украинской ССР и Центрального комитета КП(б) Украины « » _____ 1952 года г.Киев
О временном денежном довольствии
В связи с тем, что за последние годы произошло серьезное снижение цен на товары массового потребления, Совет Министров Союза ССР принял постановление от 12 августа 1952 года № 3700-1470 сс «О временном денежном довольствии». Во исполнение этого постановления Совет Министров Украинской ССР и Центральный комитет КП(б)Украины ПОСТАНОВЛЯЮТ:
- Сократить руководящим советским и партийным работникам центрального аппарата и местных органов размер денежного довольствия по сравнению с ныне получаемым по следующей шкале:
получающим от 6000 до 4000 рублей – на 33 процента, получающим от 4000 до 3000 рублей – на 25 процентов, получающим от 3000 до 2000 рублей – на 20 процентов, получающим от 2000 до 1000 рублей – на 15 процентов.
- Работникам, получающим денежное довольствие в размере от 1000 рублей и ниже, доплату денежного довольствия сохранить на прежнем уровне.
[3]…
- Обязать Управление делами Совета Министров УССР и исполкомы областных и Киевского городского Советов депутатов трудящихся производить выплату временного денежного довольствия с 1 августа 1952 года советским работникам центрального аппарата и местных органов в размерах, утвержденных настоящим постановлением.
- Обязать Управление делами ЦК КП(б)У производить выплату временного денежного довольствия руководящим работникам республиканских и местных партийных органов с 1 августа 1952 года в размерах, утвержденных настоящим постановлением.
- Обязать исполкомы областных и Киевского городского Советов депутатов трудящихся к 5 сентября с.г. представить Совету Министров УССР утвержденные списки работников на выплату временного денежного довольствия.
[7]…
[8]…
25.VIII-52 г.
12 серпня 1952 року радянський уряд ухвалив постанову “Про тимчасове грошове довольство”. У розгорнутому вигляді 25 серпня вона була продубльована українським урядом і ЦК КП(б)У. Попри те, що союзна всесоюзна постанова ухвалена лише урядом без ЦК ВКП(б), цей нюанс не мав суттєвого значення – очільником обох органів був Й.Сталін. На відміну від попередньої постанови 1948 року, назва даного документу жодним чином не дає уявлення про суть змін, натомість у ній йшлося про певне погіршення добробуту керівної номенклатури.
Постанова містила мотиваційну частину, яка пояснювала причину зменшення розміру тимчасового грошового довольства “серйозним зниженням цін на товари масового споживання”, що відповідало дійсності, адже радянський уряд щорічно проводив такі кампанії з 1948 р.
До зменшення розміру фінансових привілеїв радянський уряд підійшов диференційовано, запроваджуючи прогресивну шкалу від 15 до 33% у залежності від чинного розміру спецвиплат. Конкретні відсотки скорочення тимчасового грошового довольства, старий і новий розмір винагороди центральних і регіональних, партійних і радянських органів влади, ЦК і обкомів комсомолу, деяких суддів, редакторів республіканських та обласних газет, центральної і обласних партійних шкіл, деяких міськкомів містилися у додатках під грифом “цілком таємно”. Нарешті, одержувачам найменших спеціальних доплат його не змінювали. Таким чином, постанова усувала значний розрив між виплатами номенклатурникам, проте залишала прірву між високопосадовцями та мільйонами пересічних громадян.