Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

12 лютого 1957 року ЦК КПУ ухвалив постанову, якою скасовувалося тимчасове грошове забезпечення, запроваджене у 1948 р. На перший погляд, вона ліквідує соціальну несправедливість і збалансовує розмір виплат різним категоріям апаратників. І сама назва постанови (“Про відміну виплати…”), і мотивація (“надмірний розрив”), і рішення (“повністю скасувати”) виглядають, навіть, демократично, і назагал відповідають духові хрущовської епохи з поліпшення соціальних стандартів. Утім, розміри нових зарплат упривілейованої номенклатури, винесені у два додатки, нівелюють враження від цього рішення як щиросердного наміру М. Хрущова наблизити владу до народу. Втрати номенклатури від скасування виплати тимчасового грошового забезпечення виявилися незначними. При цьому, щоправда, скасовувалися надбавки за вислугу років та особливі умови праці.

21 лютого 1957 р. президія ЦК КПУ затвердила проєкти урядових постанов про скасування виплати фінансових привілеїв радянській номенклатурі, встановлення фондів персональних надбавок до посадових окладів та розміри зарплати спеціалістів апарату Управління справами Ради міністрів УРСР. У додатках до постанови вказано нові, неперсоніфіковані посадові ставки зарплати.

Назва:

Постанова ЦК КПУ про скасування фінансових привілеїв, 1957

Рік:
12 лютого 1957
Джерело:
Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки,1/16/85, 29
Мова оригіналу:
Українська

«Про відміну виплати тимчасового грошового довольства»

Постанова ЦК КП України, 12 лютого 1957 р.

Центральний комітет КПРС своєю постановою від 29 січня 1957 року відмітив, що раніш встановлена виплата тимчасового грошового довольства окремим категоріям відповідальних працівників зверх основних посадових окладів привела до надмірного розриву між заробітною платою цих працівників і заробітною платою основної маси працівників державного і партійного апарату.

З метою усунення розриву в оплаті праці між окремими категоріями працівників як державного, так і партійного апарату ЦК КПРС визнав за необхідне повністю відмінити виплату тимчасового грошового довольства і встановив цим працівникам нові оклади заробітної плати.

Відповідно до постанови ЦК КПРС від 29 січня 1957 року відмінити з 1-го лютого 1957 року виплату тимчасового грошового довольства керівним партійним працівникам і затвердити посадові оклади заробітної плати:

а/ керівним працівникам ЦК КП України згідно з додатком №1;

б/ керівним працівникам обкомів і міськкомів КП України згідно з додатком №2.

Встановити, що керівним партійним працівникам, які займають посади, перелічені в додатках №1 і 2, на час їх роботи на цих посадах надбавки за вислугу років, надбавки за роботу з таємними документами і документами особливої важливості не виплачуються.

 

Окрема подяка Орисі Кулик за наданий документ.

Пов'язані першоджерела:

Документи (5)

icon
Олександр Ляшко про фінансові привілеї та матеріальне становище сім’ї радянського номенклатурника, 1950-ті
Олександр Ляшко (1916–2002) – політичний і державний діяч УРСР. Почав свій трудовий шлях інженером у 1945 році, потім працював секретарем Краматорського міськкому та Донецького обкому Комуністичної партії України, дійшов до посади другого секретаря ЦК КПУ, а згодом і очільника уряду УРСР (1972–1987). Зробивши блискучу кар'єру та добре знаючи систему, після виходу на пенсію в 1987 році О. Ляшко заходився писати мемуари, які трилогією опублікував у 1997 році. Для їх написання він використовував різноманітні джерела, тож попри значну часову відстань від описуваних подій та комуністичні переконання спогади характеризуються високою достовірністю та виваженістю оцінок. Пропонований уривок розповідає про фінансове забезпечення та матеріальне становище сім'ї О. Ляшка у середині 1950-х, зокрема після його переходу з посади...
icon
Постанова уряду УРСР про нові розміри фінансових привілеїв, 1956
"Колективне керівництво" із соратників Й.Сталіна, що після його смерті поділило необмежену владу, виступило проти зосередження надмірних повноважень в одних руках. Одним з наслідків такого рішення стала відмова від "гібридних" постанов при визначенні винагороди номенклатури, тож партія і уряд запроваджували новації і визначали розміри виплат окремо, проте синхронно. При цьому домінантна роль партії зберігалася. 16 березня 1956 року ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР ухвалили власні ідентичні за суттю постанови, що змінювали порядок нарахування тимчасового грошового забезпечення. 13 квітня ЦК КПУ прийняв відповідне рішення щодо фінансових привілеїв, а 20 квітня – затвердив проєкт урядової постанови з аналогічного питання, незабаром схвалений Радою міністрів. Постанови ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР жодним чином не пояснювали причини...
icon
Постанова про зменшення розміру тимчасового грошового забезпечення, 1952
12 серпня 1952 року радянський уряд ухвалив постанову "Про тимчасове грошове довольство". У розгорнутому вигляді 25 серпня вона була продубльована українським урядом і ЦК КП(б)У. Попри те, що союзна всесоюзна постанова ухвалена лише урядом без ЦК ВКП(б), цей нюанс не мав суттєвого значення – очільником обох органів був Й.Сталін. На відміну від попередньої постанови 1948 року, назва даного документу жодним чином не дає уявлення про суть змін, натомість у ній йшлося про певне погіршення добробуту керівної номенклатури. Постанова містила мотиваційну частину, яка пояснювала причину зменшення розміру тимчасового грошового довольства "серйозним зниженням цін на товари масового споживання", що відповідало дійсності, адже радянський уряд щорічно проводив такі кампанії з 1948 р. До зменшення розміру фінансових...
icon
Звернення апаратників Харківського обкому в центральну Комісію партійного контролю щодо фінансових привілеїв, 1948
Після запровадження у січні 1948 року тимчасового грошового забезпечення в апаратах центральних, регіональних та обласних центрів органів влади виокремилася упривілейована частина і зросла внутрішня диференціація. Попри певну засекреченість інформації про фінансові привілеї розголос виходив назовні, дратуючи решту номенклатурників. Дізнавшись про суттєву різницю в оплаті праці та примірявши ці привілеї на себе, група апаратників Харківського обкому КП(б)У на початку 1948 року звернулася до Комісії партійного контролю ЦК ВКП(б), яка вважалася справедливим партійним арбітром. Цікаво, що звернення адресоване в Москву, оминаючи Київ, куди належало б звертатися за субординацією. Критика першого секретаря Харківського обкому В.Чураєва схиляє до думки, що анонімні автори (а, можливо, автор) побоювалися негативних наслідків апеляції до українського ЦК. За неписаною бюрократичною традицією звернення...
icon
Постанова про заміну пайків грошовою компенсацією, 1948
23 грудня 1947 року Рада міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) "директивою" звернулися до голів республіканських урядів і ЦК Комуністичних партій, очільників регіональних виконавчих та партійних органів з "пропозицією" змінити чинний порядок забезпечення номенклатури. Замість пайків належало виплачувати грошову компенсацію у 2-3-кратному розмірі від зарплати, відкрити для населення всі спеціальні продовольчі і промислові крамниці тощо. "Директива" виглядала досить незвично, адже з одного боку вона обов’язкова до виконання ("необхідно відмінити…"), з іншого – уряд і ЦК озвучували вимогу в м’якій формі: "пропонуємо вам…" вчинити аналогічно, що символічно передбачало свободу вибору. 14 січня 1948 року українські уряд і ЦК Компартії спільною постановою продублювали вказані новації й запровадили їх з 1 січня 1948 року. Необхідність зміни способу...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все

Пов'язані модулі (1)

Радянський Союз позиціонував себе як країну соціальної рівності, де знищенням експлуатації людини людиною досягнуто гармонії «класових» відносин. Усунення соціальних протиріч між «верхами» та «низами» (за радянською термінологією «експлуататорами» та «експлуатованими» відповідно), широко пропагувалося як незаперечне і незворотне досягнення країни Рад. Парадоксальна ситуація: це була правда, утім значний соціальний розрив між народом і «народною владою» теж був правдою, констатувати яку було небажано. У цьому модулі Віктора Крупини йтиметься про фінансові привілеї української радянської номенклатури.
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Віктор Крупина

Надання документа

Орися Кулик

Набір тексту джерела

Віктор Крупина

Коментарі та обговорення