ПРОТОКОЛ
закритих партійних зборів первинної парторганізації
ВО “Світоч”
від 13.06.89 р.
На обліку в парторганізації – 262 чл[ени] КПРС
8 канд[идатів] в чл[ени] КПРС
Присутні – 173 члени КПРС
6 канд[идатів] в члени КПРС
Відсутні – хвороба – 14
відпуск – 58
відрядження – 3
на виробництві – 16
ПОРЯДОК ДЕННИЙ:
І. Про завдання партійної організації об”єднання по посиленню партійно-політичної роботи на сучасному етапі.
Доп[овідач] Середа В.К.
І. СЛУХАЛИ: Середу В.К. – секретаря парткому , члена Шевченківського райкому партії.
Товариші! Останнім часом в парторганізаціях, трудових колективах все частіше стали задаватися питання відносно роз’яснення і оцінки подій, що проходять зараз в країні, республіці, місті з тим, щоб визначити місце комуністів в них.
Бюро райкому партії, партійний комітет об”єднання вирішили обговорити ці питання на закритих партійних зборах в усіх трудових колективах і підвести підсумки цієї розмови на пленумі райкому партії. Нам необхідно визначити нашу позицію і прийняти серйозне, конкретне рішення, яке б стало програмою дії комуністів всієї районної парторганізації.
Ви знаєте, що 16 травня 1989 р. відбувся Пленум ЦК КПУ, на якому вслід за квітневим /1989 р./ Пленумом ЦК КПРС ще раз підкреслювалось, що “партія і нині залишається політичним лідером, єдиною реальною силою, здатною забезпечити революційні зміни в нашому суспільстві…” Ідеї політичного, соціально-економічного і духовного оновлення суспільства оволодівають широкими масами і реалізовуються на практиці.
Немало цікавого з”явилось в діяльності багатьох первинних парторганізацій по мобілізації трудових колективів на вирішення конкретних соціально значимих справ.
Перебудова дедалі більше охоплює всі сторони організаційно-політичної роботи. Але є ще дуже багато проблем як в цілому по країні і республіці, так і в місті, в районі, в кожному колективі. Різноманітність цих проблем і труднощів, невміння багатьох комуністів з партійних позицій розібратися в ситуації що склалась, визначити свою позицію призвели до зниження активності деяких комуністів в громадському житті, невпевненості в своїх силах.
В той же час спокійний, аргументований аналіз результатів чотирьох років перебудови дає можливість побачити, що за цей час досягнуто немало позитивних змін.
В зовнішній політиці: на основі концепції нового політичного мислення нам вдалося значно підняти авторитет країни, партії, її лідерів на міжнародній арені, і на цій основі добитися широкої підтримки світовою громадськістю наших мирних ініціатив, покращити ділові контакти з США, Китаєм і іншими країнами, зробити перші кроки на шляху роззброєння, припинити участь наших військ в Афганістані і ін.
В внутрішній політиці: вироблена позиція дальшого розвитку і вдосконалення соціалізму; засуджений сталінізм і епоха застою; йде реабілітація невинно репресованих; проводиться курс на демократизацію політичного громадського життя країни; реформа виборчої системи; йде створення правової держави, піднімається суверенітет союзних республік; встановлюється атмосфера гласності і відкритості в суспільстві; відроджується повновладдя рад /підтвердження цьому – з’їзд народних депутатів СРСР, що проходить в Москві/ і т. д.
В економіці: здійснюється економічна реформа, впроваджується госпрозрахунок, самоокупаємість і самофінансування в діяльність підприємств; дальший розвиток одержують кооперативи, підряд, оренда; відроджується село і т. д.
Не стоїть на місці і духовна сфера суспільства. І тут одне з головних питань – міжнаціональні відносини.
Динамізм, властивий початковому етапу формування багатонаціональної держави, був істотно втрачений і підірваний відходом від ленінських принципів національної політики, порушенням законності в період культу особи, ідеологією та психологією застою. Негативні явища довгий час ігнорувались, заганялись всередину, не діставали належної партійної оцінки.
Перебудова, демократизація, гласність, зазначається в резолюції XIX партконференції, висвітили ці явища і разом з тим створили необхідні умови для їх демократичного подолання.
За останні десятиріччя ми досягли особливо великих успіхів в словесному інтернаціоналізмі, у взаємних рукоплесканнях йому присвячених. Інтернаціоналізм же на ділі означає: якої б національності не була людина у нашій країні, вона повинна повсюдно почувати себе впевнено, вільно, рівноправним громадянином.
Останнім часом багато питань виникає по державності української мови. Наша позиція з цього питання така: у нас є держава – Українська Радянська Соціалістична Республіка, рівноправний член Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Є уряд, є Державний прапор, Державний Гімн, представництво в ООН. Є свій законодавчий орган – Верховна Рада Української РСР. Отже повинна бути й мова. Питання про статус державності української мови на сьогодні в стадії вирішення.
Останнім часом у Львові різко підвищився інтерес до національної символіки: 26 квітня ц. р. на екологічному мітингу окремі особи підняли жовто-блакитні прапори. Їх було винесено групою людей і на першотравневу демонстрацію. Такі ж прапори з прикріпленим тризубом пробують встановлювати на тому місці, де, на думку деяких львів”ян, повинен стояти пам”ятник Т.Г.Шевченкові. Точиться суперечка, що це національна, а не націоналістична символіка, лунають заклики переглянути наше ставлення до того ж тризуба, до жовто-блакитного прапора, причому багато хто не знає, звідки ці символи і що вони означають.
Ідеологічний відділ райкому партії підготував методичні матеріали для ідеологічного активу “Національна чи націоналістична символіка? в пошуках істини”. Кандидат історичних наук В. Ткаченко в газеті “Радянська Україна” за 26 лютого ц. р. також ділиться своїми дослідженнями з цього питання.
До встановлення Радянської влади Україна не мала власної державності, не була самостійною державою, республікою з національною символікою. Спроба Центральної ради УНР у 1918 р. затвердити тризуб і жовто-блакитний прапор, як національну символіку є всього-на всього спробою, оскільки в той час на Україні була встановлена Радянська влада зі своєю революційною символікою – п”ятикутною зіркою, серпом і молотом, гербом і червоно-блакитним стягом.
Як символ буржуазно-націоналістичної ідеології, тризуб і жовто-блакитний стяг відійшли у минуле разом з епохою: будь-які спроби оживити їх означають відродити конфронтацію, викликати напруженість у стосунках як між українцями, так і представниками різних національностей.
Не може не тривожити той факт, що під жовто-блакитними прапорами здебільшого групуються націоналістично настроєні особи, немало з них у минулому притягнуто до відповідальності за антирадянську, націоналістичну діяльність.
Товариші! На Пленумі ЦК Компартії України парторганізації Львівщини піддавалися критиці за те, що в цій складній ситуації ми не проявляємо необхідної наступальності, не завжди своєчасно даємо відсіч нездоровим, антигромадським проявам. Всі плюси і мінуси нашої роботи особливо проявились в ході виборчої кампанії. Звичайно на підсумки голосування вплинула загальна атмосфера, в якій проходили вибори. Люди незадоволені зростанням дефіцитів, інфляції, злочинності. Свою негативну роль відіграли іноді тенденційні публікації, що створюють у людей огульне уявлення про керівників як бюрократів, які відірвались від народу, кар’єристів. Вогонь по партійних кадрах відкрили всілякі демагоги й екстремісти. Під виглядом критики командно-адміністративної системи, боротьби з бюрократичним апаратом вони по суті вели наступ на партію, її керівну роль,– так говориться в матеріалах Пленуму ЦК Компартії України.
Виборча кампанія, що пройшла, дала і нам багатий матеріал для оцінок і уроків. Це питання уже слухалось на бюро райкому партії. Аналіз показав, що деякі парторганізації недооцінили принципової новизни і складності нинішньої виборчої кампанії, не завжди орієнтувалися, на кого спиратися, з ким цілеспрямовано працювати, а кому рішуче протидіяти. Були випадки, коли неправильно підбирався актив для інформаційної та агітаційної роботи. Окремі інформатори з ВО “Світанок”, ПТУ-29, ЦКТБ “Промтехкомплекс”, розносячи запрошення, агітували не йти на вибори. З вини агітаторів Агропроекту – _________________ цілі під”їзди, а то й будинки не одержували запрошень. Не завжди наші інформатори могли розповісти про передвиборну платформу кандидата. Були й інші недоліки в цій роботі. В передвиборчій боротьбі ми зустрілися із відвертими політичними противниками, які ставлять далекосяжні цілі. Не всі комуністи в цій ситуації показали себе справжніми бійцями партії.
Висновок тут один: необхідно зміцнювати партійну дисципліну, ідейну єдність партійних рядів, не дозволяти вбити клин між партією, і народом.
Надзвичайно важливою умовою посилення партійно-політичної роботи,– і це підкреслив квітневий Пленум ЦК КПРС, є згуртованість партійних рядів, підвищення авторитету комуністів.
В районній парторганізації на обліку 9930 членів і кандидатів КПРС. В 1988 р. прийнято кандидатами в чл[ени] КПРС 215 чол[овік]., за 5 місяців цього року – 104 чол[овік].
За останні півтора року в районній парторганізації, та і в обласній, склалася тривожна тенденція зниження числа прийнятих в ряди КПРС. Причому лише в 1988 р. в районі кандидатами в члени КПРС було прийнято майже на третину меньше, ніж в попередньому році.
Бюро райкому партії особливо непокоїть зменшення притоку в партійні ряди передових робітників основних спеціальностей. Таке положення справ стало предметом серйозного аналізу: ми цікавились думкою активу по даному питанню, вивчали роботу ряду парторганізацій по формуванню надійної бази росту партійних рядів, проводили соціологічне дослідження. Сьогодні багато секретарів парторганізацій вважають, що головною причиною зниження числа вступаючих являється та хвиля критики, яка буквально обрушилась в останні роки на партію. Лунають та/ож голоси про необхідність взагалі припинити прийом в КПРС. Ми вважаємо таку позицію принципово хибною. Результати аналізу, проведеного райкомом партії, показують, що головною причиною зниження числа вступаючих в партію є зниження авторитету і бойовитості окремих парторганізацій. Адже безпартійні перш за все оцінюють партію не взагалі, а по образу думок та вчинків комуністів, працюючих поряд, від того, яке вони місце займають в перебудові.
Що стосується взагалі припинення прийому в партію, то це б було непоправимою помилкою. Адже сьогодні партії, як ніколи, необхідне нове, молоде, по-новому думаюче поповнення, яке здатне всю свою енергію віддати справі партії.
Процес перебудови, демократизації – це складні і відповідальні явища і вони вимагають повної віддачі сил від всіх людей, і в першу чергу, комуністів. В цій революційній боротьбі не виключені для партії втрати: в кого опускаються руки, хтось покидає ряди КПРС.
В останній період народився навіть новий термін “відказники”. Це ті, що відмовляються від членства в партії, приносять в парторганізацію чи в райком партії свою заяву разом з партквитком. За останній період таких заяв на вибуття надійшло вже 10. Частина комуністів вибула з партії по стану здоров”я, а частина це люди, котрі попали в партію випадково, із корисних цілей, і від їх виходу із КПРС справа тільки виграє. Як говорилось на травневому /1989 р./ Пленумі ЦК Компартії України,– необхідно рішуче звільнятись від тих, чиї дії розходяться з лінією партії, хто ганьбить високе звання комуніста. Так і в більшості випадків і поступають парторганізації.
З початку цього року за різні негідні вчинки виключено з лав партії 21 чол[овік]. Йде природний процес очищення партії, загострений перебудовою.
Товариші комуністи! Постійної уваги вимагають до себе громадські організації: комсомол, профспілки, самодіяльні формування найрізноманітнішого характеру: соціально-політичного, культурно-історичного, екологічного, музичного, спортивного і т. д.
Особлива увага – молоді, бо в неї немає достатнього політичного і життєвого досвіду. Ми не можемо погодитися з тим, що комсомол вичерпав себе і потрібні якість альтернативні організації. Тут у нас повинна бути чітка і визначена позиція. Звичайно, молодь може групуватися за професійними, любительськими інтересами, але політична організація молоді потрібна одна, нерозривно пов”язана з цілями нашої партії. Саме з неї ми повинні черпати нове поповнення КПРС.
Політичного вакууму не буває, там де не допрацьовуємо ми, активізуються різношерстні політичні групи і об”єднання, ядро яких складають В. Чорновол, брати Горині, подружжя Калинець, І. Макар, І. Гель та ін.
З метою засвоювання позицій для націоналістичної обробки довірливих жителів міста, вони об”єдналися і проголосили себе лідерами таких антигромадських організацій як “Українська Хельсінська спілка”, “Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції”, комітет захисту УКЦ; редакторами підпільних журналів “Український вісник”, “Кафедра”, “Евшан-зілля”, “Християнський голос”.
В їх програмах чути заклики до створення замість СРСР, конфедерації незалежних держав, введення громадянства України, щоб українці проходили службу в межах республіки, злочинці тут відбували покарання. Ці організації виступають за легалізацію української греко-католицької /уніатської/ та автокефальної церков, національну нетерпимість, що веде до розмежування і конфронтації багатонаціонального населення Львова на основі національності, соціального положення, віросповідання і т. д.
27 травня 1989 року відбулися установчі збори товариства “Меморіал”. Нам би дуже хотілося, щоб воно було історико-просвітницьким, як записано в статуті. Нас хвилює, що в керівних органах з”явились Чорновол, Горинь, Калинець. І власне вони активно стараються проникнути своїми ідеями в інші самодіяльні товариства, різного роду неформальні об”єднання, шукають серед них однодумців і особливо серед тих, хто активно підтримує народний рух України за перебудову.
Матеріал по проекту програми НРУ і інтерв”ю в багатотиражній газеті з секретарем райкому партії Вербицькою Т.П. ми роздали в усі первинні партійні організації, крім того, заступники по ідеології, завідуючі агітколективами і керівники групи політінформаторів брали участь в роботі школи ідеологічного активу, де цей проєкт обговорювався і приймалося рішення. Надіємось, що вони познайомили всіх комуністів з цими матеріалами. Сьогодні хотілося б сказати лише одне: народний рух за перебудову під керівництвом партії вже йде 4 роки. І що мішає комуністам в рамках своєї первинної організації вести за собою безпартійних, віруючих і невіруючих у всенародному русі за перебудову? Але окремих ініціаторів НРУ цей рух не влаштовує. Їм потрібна масова, широко розгалужена організація, яка б стояла над органами радянської влади і була опозиційна КПРС. Не випадково, про входження до НРУ вже заявила “Українська Хельсінська спілка” і її подібні формування. Наші люди стривожені всім цим і побоюються, що розвиток подій може привести до обстановки, яка склалася в Прибалтиці і Закавказзі.
Товариші! В зв’язку з тим, до останнім часом дуже активно почали боротися окремі групіровки людей за відродження уніатської і української автокефальної церков, ідеологічний відділ райкому партії направив методичні матеріали з історії цих церков для ознайомлення ідеологічному активу.
А відношення нас, комуністів до релігії оговорено Статутом КПРС.
В перших числах травня на базарах, в парках, приміських поїздах почалось розповсюдження нового підпільного журналу “Вільна Україна”, органа підпільної організації “Молода Україна”. Під тризубцем розміщений заклик-кредо “Лупайте сю скалу…”. В ньому викладена програма цієї організації: “Молода Україна” – це організація настоящих патріотів, що вирішили, що час для рішучих дій настав”; необхідно зібрати сили для боротьби; всім неформальним товариствам об”єднатися, забути про сварки – ворог один і тільки спільно можна прийти до перемоги.
З цієї програми видно широкий діапазон дій аж до терористичних. Про перебудову тут немає нічого, не говориться хто ворог, проти кого вести боротьбу. Але ясно, що мова йде про пряме протистояння Радянській владі.
Не може не викликати здивування і перший номер вісника товариства Лева “Поступ”.
Як показують останні події, особливою активністю молоді екстремісти і їх наставники виділяють на мітингах. Своїми провокаційними виступами, закликами, лозунгами прагнуть одержати політичні дивіденди, диктувати свою волю, впливати на політичну ситуацію в місті.
Необхідно признати, що частина комуністів потрапляє під їх вплив. Окремим з них уже дана партійна оцінка. Виключено з партії Путько /”Атоменергоремонт”/, Дячишин /ВО “Іскра”/, Когут /кооператив “Оздоба”/.
В районі також мали місце політично незрілі поступки окремих комуністів. Секретар парторганізації СПМК-549 т.Банах З.П. на партзборах підтримав думку деяких комуністів про необхідність створення опозиційної КПРС партії. Тому й не дивно, що мікроклімат в цьому колективі надзвичайно складний. Що ведуча парторганізація на виборах /ЦНТІ/ мала багато претензій до роботи інформаторів з СПМК-549.
В трудовому колективі Київського НВО “Промтехкомплекс” два комуністи прийняли участь в одногодинному страйку разом з безпартійними. Парторганізація /секретар Гозман Г.Х./, хоча з запізненням, дала оцінку цим комуністам.
Частина колективу “Укрземпроект” підтримала одночасовий страйк, а парторганізація попередити це не змогла. Була така ж спроба і в цеху №2 НВО РЕМА, але партійний комітет зумів не допустити страйку. Частина комуністів розгубилась і тихенько відсиджується.
Не можна відгородитись від неформальних об”єднань глухою стіною. “Треба вести діалог, завойовувати на свій бік здорові сили, спрямовувати їх ініціативу в конструктивне русло. Одночасно не викликає сумнівів і правомірність пропозицій…, що перебування у формуваннях націоналістичного, екстремістського характеру не сумісне з членством в КПРС”, – так вимагають матеріали травневого Пленуму ЦК Компартії України.
Сьогодні всі парторганізації, їх керівні органи, кожен комуніст здають екзамени на політичну зрілість – відданість вибраному партією курсу. Сучасні умови, ситуація, що склалася, вимагають ідейної єдності всіх комуністів, монолітності парторганізацій для рішучої відсічі антиперебудовним діям.
Нам є над чим працювати. В області розроблено 15 соціально-економічних програм, 7 із них конкретизовано в нашому районі. Є дуже багато проблем на шляху до їх виконання і економічних, і соціальних, і політичних.
Безумовно, вирішення всіх проблем потребує часу, кропіткої і послідовної роботи. Та в умовах нагнітання обстановки, безпредметних розмов на мітингах, закликах, які не мають нічого спільного з перебудовою, справи не покращяться. Все це лише відволікає увагу трудящих від вирішення основних задач, спрямованих на підвищення життєвого рівня населення, його духовності, національної самосвідомості, створює нервозну атмосферу, сіє національну ворожнечу. Ясно, що всьому цьому повинен бути покладений кінець.
Проявляючи витримку і політичну терпимість, підтримуючи соціалістичний плюралізм думок, органи державної влади, разом з тим зобов”язані забезпечити соціалістичну законність і притягувати до відповідальності тих, хто порушує закон.
Товариші! Ми йдемо до створення правової держави. І дотримуватись радянських законів – обов”язок всіх. Ми зобов”язані захистити завоювання соціалізму і не допускати дестабілізації суспільства, розв”язання конфліктів серед населення міста на тій чи іншій основі. Народ ніколи і нікому цього не простить.
Перебудова вступила в відповідальний період практичних дій. Щоб іти вперед нам потрібна консолідація всіх сил оновлення, зусилля всіх сторонників перебудови, згуртованість комуністів, всіх трудящих навкруг партії.
Нам потрібно повернути званню комуніста його первісний смисл: про єдину перевагу над іншими – першими іти туди де найважче, брати на себе всю міру відповідальності за долю країни. І, звичайно, бути стерильно чесним у всіх сферах нашого життя – матеріальній, духовній, до поведінки в побуті включно.
ВИСТУПИЛИ:
І. Чаус Н.Г. – секретар п[артійної]/о[організації] цеху № І
В доповіді розкрито всі проблеми, які хвилюють наших людей. Всі ми чудово знаємо, що перебудову проголосила партія. І мені незрозуміло, чому частина людей, є серед і комуністи, займають негативну позицію.
Багато розмов відбуваються в нашій парторганізації, в колективі цеху. Хочу сказати, що ми багато чого і не знаємо. Деякі товариші кажуть, що тризуб і жовто-блакитний прапор – це наша історія. А заперечити ми, і я в тому числі, нічого не можемо. Дуже мало друкується матеріалів по цих питаннях в обласній пресі. Тих матеріалів, що вивішує партком на стенді – дуже мало.
Комуністів нашого цеху турбує та обстановка, яка склалась в місті. Особливо ми зіткнулися з цим, коли проводили вибори народних депутатів СРСР. Дуже важко з людьми, виборцями сьогодні вести розмову, вести діалоги ми не вміємо, бо нас не вчили. Вести виховну роботу і говорити опонентові, що це не так, сьогодні мало. Треба дискутувати, доводити на історичних фактах, прикладами з нашого життя.
Дуже часто не знаємо, як себе вести, яке повинно бути відношення до релігії, до греко-католицької церкви.
2. Цикало С.Ф. – секретар п[артійної]/о[організації] цеху № 2
Я согласна со многими вопросами, поднимаемыми в докладе. Мне сегодня тяжело вести воспитательную работу в коллективе. Я не могу ответить коммунистам, рабочим относительно символики, не понятна ситуация с памятником Т.Г.Шевченко. Люди недовольны тем, что растет преступность, стало страшно выйти из дома. Я считаю, что членам парткома нужно идти в цехи и вести разъяснительную работу. К нам были замечания по выборам, возможно какое-то было упущение, но в целом информаторы к проведенной работе отнеслись серьезно. К молодым информаторам прикрепили коммунистов. Работу по приему в партию нужно вести каждодневно, но не под нажимом парткома. Мы работаем, а результаты будут.
3. Дякова А.Г. – голова профкому
Мене, як голову профкому дуже турбує ситуація, яка створилася в місті, багато товарів повсякденного побуту попали в розряд “дефіцитів”. Люди звертаються в профком, просять організувати продаж товарів. Профспілки, як і партія, також знаходяться в зоні критики, їх звинувачують, що вони втратили захисні функції трудящих. Але це не так. Є багато проблем у нашому колективі і коли люди звертаються, – профком старається допомогти.
Сьогодні треба робити акцент на патріотичне, інтернаціональне виховання. Більше контактів з воїнами, влаштовувати вечори, диспути. Не треба боятися нових думок, позицій, шукати, що в них раціонального, співставляти.
4. Лещишин І.Р. – секретар п[артійної]/о[організації] управління
В п[артійній]/о[організації] управління готуються збори з цього питання. Комуністи управління також стурбовані ситуацією, яка склалася в нашому місті. З доповіді видно, які позитивні зміни сталися в нашому суспільстві: в зовнішній і внутрішній політиці, в економіці. Це видно також на прикладі нашого підприємства. З І-го січня об”єднання працює в умовах орендних відносин. Це була робота всього нашого колективу, і в першу чергу партійних організацій цехів № 4, № І. Я думаю, що комуністи інших цехів, особливо технологічних повинні очолити цю дільницю роботи.
Важливо вникнути і допомогти роботі економічних служб, іншим спеціалістам. Заслухати їх про хід підготовки до роботи в нових умовах. Дальшого розвитку повинен набрати госпрозрахунок в низових ланках. Я вважаю, що ми на вірному шляху. І тому такі політичні авантюри, що відбуваються в нашому місті, вони шкодять нашій економіці, тобто нашому добробуту.
6. Тимошенко Л.Д. – заст[упник] секретаря парткому
Мені, як заступнику секретаря по ідеології, приходиться особливо важко. Наша обласна преса в багатьох випадках відмовчується, а якщо і появляються матеріали, то з великим запізненням. Деякі матеріали наприклад по символіці, поступають з районного комітету партії.
Цехові п[артійні]/о[організації] хочуть, щоб основну виховну роботу вели члени парткому, але це не можливо. Тому в цехах повинні розвернути роботу члени бюро цехових п[артійних]/о[організацій], партгрупорги, інші громадські організації.
7. Тавпаш А.І. – генеральний директор
Ми живемо в незвичний час. Сьогодні життя нам дає великі уроки, дає самостійність, якою ми повинні вміло приймати відповідне рішення.
Ті події, які відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, накладають на кожного з нас свій відбиток.
Сьогодні підвищується роль кожного з нас, в першу чергу комуністів.
В нашій парторганізації це повинен кожен усвідомити.
Партійні комітети роблять спроби нормалізувати обстановку, але це роблять із запізненням. Я думаю, що особливий вказівок чекати не потрібно, а діяти в залежності від обставин.
Я не бачу необхідності, щоб процеси політизації гостро стояли в нашому колективі. Бажано, щоб цим питанням товариші займались за порогом об’єднання. Це повинні зрозуміти начальники цехів і відділів і таким чином будувати свою виховну роботу. Я думаю, що це буде всім на користь.
8. Середа В.К. – секретар парткому
Партійний комітет робить спробу спростовувати ряд питань. Але ми нічого не можемо зробити самостійно. Я часто буваю на мітингах і можу сказати, що у виступах багато критики, але немає конкретних пропозицій. Гостро критикується партія і її керівні органи. Так, допущено багато прорахунків, в історії багато не ясного. Наприклад, в питаннях символіки. Незрозуміла позиція з цього питання ЦК Компартії України, обкому партії. Вносяться пропозиції – провести республіканський референдум, я думаю, що це добра пропозиція.
ПОСТАНОВА ЗБОРІВ:
Заслухавши і обговоривши доповідь, партійні збори відзначають, що в об”єднанні продовжується робота по поглибленню процесів перебудови у виробничій, соціальній і духовній сферах. Все більше розвитку набирають демократизація і гласність.
Партком, цехові п/о ведуть пошук нових підходів, більш ефективних форм і методів роботи.
Об’єднання працює в умовах орендного госпрозрахунку. Разом з тим, оцінюючи зроблене з позицій квітневого /1989 р./ Пленуму ЦК КПРС, необхідно визнати, що рівень партійно-політичної розмови в партійній організації ще не відповідає певною мірою складності нинішнього стану перебудови.
Партком глибоко не аналізує процеси, що відбуваються, комуністи повільно навчаються працювати в нових умовах, не встигають за життям, втрачають політичну ініціативу. Це виявилося зокрема в період виборчої кампанії по виборах народних депутатів СРСР.
Недостатньо проявляється роль профорганізації /комуніст Дякова А.Г./ в питаннях зміцнення дисципліни праці, організованості, захисту соціальних інтересів працівників.
Комсомольська організація /комуніст Ніколаєв В.М./ не переборола формалізм в роботі, не вміє залучити молодь до участі у процесах, що відбуваються в колективі.
Не всі комуністи виявляють себе справжніми політичними бійцями, послідовно відстаючими лінію партії.
З переходом на роботу в умовах орендного підряду повільно підвищується ефективність виробництва, відсутня необхідна ритмічність.
Партійні збори вирішили:
І. Парткому, цеховим п[артійним]/о[організаціям] підвищити відповідальність кожного комуніста за особисту участь в політичній роботі з членами колективу, особливо молоддю.
Добитися, щоб кожний комуніст був політичним бійцем, своєчасно давати відсіч проявам екстремізму. Вважати не сумісним з членством в КПРС участь комуністів в екстремістських угрупованнях УХС, “Молода Україна” і т. п.
Цеховим п[артійним]/о[організаціям] проаналізувати виконання партійних доручень комуністів і доповісти на засідання партбюро і партійних зборах.
2. Парткому покращити ідейно-виховну роботу, особливо серед молоді. Широко використати для цього підготовку до святкування 50-річчя возз”єднання Західних областей України з УРСР в складі СРСР. Організувати вивчення матеріалів І з’їзду народних депутатів СРСР.
Термін – червень, липень
Відп[овідальний] – партком
3. Організувати цикли лекцій по питаннях національної символіки. Ідеологічному активу, комуністам – керівникам виступити в трудових колективах з питань національної символіки, УКЦ, НРУ за перебудову.
Термін – з 14 червня
4. Парткому, комуністам-керівникам, профспілковій, комсомольській організаціям зосередити зусилля по дальшому поглибленню госпрозрахункових відносин. Приймати міри по виконанню комплексних програм об”єднання, заслуховувати хід виконання на засіданнях парткому.
Термін – І раз в квартал.
Вик[онавець] – партком, економ[ічний] сектор
5. Заслухати звіти про роботу п[артійних]/о[організацій] цехів, керівників-комуністів на відкритих партзборах об”єднання.
Термін – серпень 1989 р.
Вик[онавець] – економ[ічний] сектор.
Голосували одноголосно.
Голова зборів [підпис] Л. М.Маркевич
Секретар [підпис] О. І.Школяр
Представлений документ — протокол закритих партійних зборів первинної партійної організації ВО кондитерської промисловості “Світоч” Шевченківського району м. Львова від 13 червня 1989 р. Присутні на зібранні виключно члени партії та кандидати в члени партії. На порядку денному єдине питання — партійно-політична робота в умовах перебудовних перетворень. Протокол наводить виступи секретаря та заступника секретаря партійного комітету об’єднання, секретарів цехових партійних організацій, голови профспілки, генерального директора об’єднання. На зборах переважає українська мова.
Головний доповідач — секретар партійного комітету ВО “Світоч”, член Шевченківського райкому — традиційно починає з розповіді про зміни у внутрішній та зовнішній політиці, економіці та громадському житті в тлумаченні рішень Пленумів ЦК КПРС/КПУ (квітень — травень 1989 р.) та ХІХ Всесоюзної партконференції (червень 1988 р.). Основна частина промови присвячена аналізу діяльності компартії в ході передвиборчої кампанії лютого-березня 1989 року та ознайомленню з директивами вищого керівництва в ставленні до діяльність новостворених громадських об’єднань, національної символіки, статусу української мови, легалізації УГКЦ.
Вибори 1989 року — перші альтернативні вибори — проводилася відповідно до нового Закону про вибори прийнятого відповідно до резолюції ХІХ Всесоюзної конференції КПРС “Про демократизацію радянського суспільства і реформу політичної системи”. Влада дозволила активне залучення суспільства до передвиборчого процесу покладаючи надії на чисельну перевагу комуністів та адміністративний ресурс. Альтернативні кандидати висували гасла децентралізації влади, повного суверенітету республіки, поповнення лав опозиції. Використовувалися нестандартні методи та форми агітації — організація політичних дискусій, вуличні концерти, демонстрація карикатур, обговорення суспільних справ просто неба, агітація у громадському транспорті. Після другого туру голосування народними депутатами СРСР стали опозиційні Ростислав Братунь, Іван Вакарчук та Юрій Сорочик.
Партійці Львова визнали, що парторганізації недооцінили складність та новизну виборчої компанії, агітатори не мали відповідної підготовки, втратили ініціативу. Відповідно до рекомендацій ЦК КПУ на місцях радили зміцнити партійну дисципліну, ідейну єдність, приділити увагу підвищенню авторитета членів партії, посилити уваги до громадських організацій (комсомол, профспілки, самодіяльні формування). Наведені у доповіді приклади свідчать про втрату контролю над суспільно-політичними процесами. Показовим є коментар директора ВО “Світоч”, який радить парткомітету проводити свою роботу поза межами підприємства.
В документі згадуються непідконтрольні КПРС громадські об’єднання: Українська Гельсінська спілка, Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції, історико-просвітницьке товариство “Меморіал”, комітет захисту УКЦ, Молода Україна, товариство Лева, Народний рух України, Товариство української мови ім. Т. Шевченка, – що виступили на виборах як дієва опозиція. В своїх статутах вони не мали на меті комуністичної перспективи відповідно до ст. 6 Конституції та ставали поза законом. Їх діяльність характеризувалася як антигромадська, націоналістична, екстремістська, терористична. Заклики до легалізації Української Греко-Католицької та Автокефальної церков дорівнювалися до розпалювання національної нетерпимості.
Слід зазначити, що в документі констатується факт роботи над змінами в законодавстві УРСР стосовно надання українській мові статусу державної. Одночасно українська національна символіка (синьо-жовтий стяг, тризуб), яка відкрито повертається в публічний простір 26 квітня 1989 року на мітингу до річниці Чорнобильської катастрофи у Львові відповідно до офіційної ідеології розцінюється як символ буржуазно-націоналістичної ідеології. Агітаторам радили для ознайомлення статтю Василя Ткаченка та Олександра Реєнта “Національна символіка: минуле і сучасне” в газеті “Радянська Україна” від 26 лютого 1989 року з метою організації циклу лекцій на тлі підготовки до святкування 50-річчя возз’єднання Західних областей України з УРСР в складі СРСР.