Лист Антіна Крушельницького до дружини Марії
27 жовтня 1926, Коломия
Моя Найдорожча!
Довірочно!
В перших днях робив я офіціяльні візити. Був у старости, бурмістра, директорів Мостовича, Бороня і Вербера і у директорки жіночої школи, яка є на нашім подвірю. Не був у директорів шкіл УПТ.
В неділю затягнув мене до своєї канцелярії Йосиф Чайківський. Сьогодня, подумай Собі, прийшов до моєї канцелярії директор жіночої ґімназії УПТ Гамчикевич. Він уже від 1/ ХІ не є директором (посада до обняття!). Але найцікавіше, за що він не є директором. Послухай, а побачиш, яка дрібничка все те, що зо мною зробили:
Перед феріями прийшла до нього одна учениця учит<ельського> семінара і каже йому, що восени 1924. п<ан> директор семінара прикликав її до канцелярії і просив її, // щоб розібралася донага, а він буде її клепати по голому тілі. Вона не згодилася на цю пропозицію. А що була перед матурою, сказала Чайківському на весну 1925 (не тому, що в Рогатині! – Йосифові, що то обробив був колись історію), що мусить здавати матуру, бо інакше виявить всі свинства семинарицькі.
Гамчикевич довідався потім від учителя Ковбуза і Катехита Гриньовського, що там є дійсно свинство. Чайківський робив це не з одною дівчинкою!!! (Він є 22 роки дир<ектором> семинара).
Гамчикевич повідомив про це Кружок УПТ. перед феріями. Чайківський не заскаржив його до суду. Гамчикевич вніс тепер резиґнацію // із цього приводу. Йому сказали, що його свідки недостовірні, що Чайківський не скаржив їх усіх з любови до інститутції – і що врешті вони приймають до відома його резиґнацію!
Ось так стара людина вилетіла зі шкіл УПТ з клеймом калюмніятора!
Він повідомив про все Головну Управу і прийшов порадитися мене, що має далі робити. Я сказав йому: “Як лишете справу, Ви – калюмніятор. Я скажу Вам, що я зробив би. Я, – кажу, – написав би до Головної Управи, що як до 14 днів Йосиф Чайківський або не заскаржить його до Суду, або не залишить становища директора жіночого семинара, я повідомлю про все державну владу (кураторію). Так я зробив би з громадянського // обовязку!” Він дуже зрадів. Каже: “Я ж того й прийшов до Вас порадитися”. А я кажу йому: Пане директоре! Те, що зроблено зо мною, – нічого в порівнянні з тим, що зроблено з Вами. Дуже Вам дякую, що облекшили мені на душі! Але Ваша справа болить мене, як Українця й педаґоґа, не менш, якби це була моя справа”.
Він заявив, що зробить так, як я йому раджу!
Безголоввя! Лайдаки! Лотри! Уяви Собі, якби то моя донька була! Я б того лотра застрілив!
Умовлявся щодо хати. Маю дістати в пятницю відповідь, чи дасть мені за 20 $ 4 покої й кухню.
Цілую Тебе сердечно
Твій Тухо
Колом<ия> 27/10
В пятницю вечер приїду.
Антін Крушельницький – український письменник, літературний критик, педагог, станом на час написання цього тексту працював директором єврейської гімназії рабина Х. Шапіри в Коломиї, у листі до своєї дружини Марії (дівоче прізвище Слобода, в минулому актриси театру “Руська Бесіда”) пише про випадок сексуальних домагань до учениць Коломийської учительської жіночої семінарії (закладу освіти для підготовки вчителів початкових шкіл), здійснених директором цієї учбової установи, Йосипом Чайківським. Ця справа набула розголосу завдяки директору жіночої гімназії Українського Педагогічного Товариства, Роману Гамчикевичу, який дізнався про факт харасменту від однієї з учениць семінарії, і прийшов “радитися” до автора листа і колеги по цеху Антіна Крушельницького, що йому з цією інформацією робити. Цей випадок, ймовірно, послужив прецедентом. Йосип Чайківський у тому ж 1926 р. перестав обіймати свою посаду.