Державний архів Львівської області, Р-1350: Переселенческий отдел Львовского облисполкома, оп. 2, спр. 118 (Материалы по жалобам переселенцев из Польши (жалобы переселенцев и переписка с Верховным Советом СССР и исполкомами областных и районных Советов депутатов трудящихся и другими партийно-советскими органами по решению жалоб за 1954 год)), том VII, арк. 4-5.
[Резолюція: “Треба допомогти!” Підпис і дата нерозбірливо на полях документу]
м. Київ, бульвар Шевченка 14
Переселенчий комітет
Я, Лозинська Мирослава Павлівна, 1924 року народження, маю середню освіту, переселенка з Польщі (1946 р.) , по національності українка.
Я працювала продавцем 2го розряду на ставці 399 крб. В магазині нр 1 «Ювелірторг» м. Львів, – від 1950 року по 1953 р. 22.VII.
За весь час моєї роботи не мала я жалоб зі сторони покупців та начальника.
З кінцем 1952 р. моєю завідуючої секції призначено Яніцьку К.Г. – польку-націоналістку, жінку офіцера польської армії, який від 1939 року по сьогоднішній день проживає в Англії.
Тому, що сама українка, переселенка, вже від першого дня своєї роботи т. Яніцька так ворожо ставилась до мене і так докучала мені під час праці, що дальше моє перебування в даному магазині було неможливим. Багато разів я зверталась з проханням до управляючого міжобласної контори «Ювелірторгу» до тов. Матова І.І., щоби мене перевів до іншого магазину, а т. Матов чомусь спеціально на це не звертав уваги, кажучи: «Підождіть, не звертайте уваги, Яніцька ненормальна» і т.д. Кінець-кінцем, я була змушена внести заяву з проханням про звільнення 22 липня 1953 року.
Я вдова (чоловік мій був бухгалтером в ощадкасі і спортсменом). Внаслідок нещасного випадку помер в 1944 р. в м. Перемишль.
На своєму утриманні маю двох дітей – 1943 і 1944 року народження.
Не маючи жодних матеріальних середників до життя, від дня звільнення шукаю працю. Де я не зверталась, всюди зустрічає мене співчуття. А в кінці відповідь: «Нічого підходячого немає, прийдіть завтра» і т.п. Тов. Добржинський, начальник облторгвідділу, так сильно зайнятий, що місцевим, переселенцями не може присвятити ні одної мінути зі свого дорогоцінного часу.
З причини цього я зверталась до партійних організацій м. Львова з проханням допомогти мені влаштуватись на роботу.
Тов. Кіх – депутат і член Львівського і Київського обкомів – дуже енергічно занялась моєю долею та на її клопотання Львівський облторг (упр. Добржинський) та Міжобласна контора Ювелірторга (упр. т. Матов) обіцяли здразу прийняти мене на роботу.
Однак, вже пʼятий місяць минає, а мої діти і я не маємо з чого жити – на роботу мене не прийняли.
На основі вищезгаданого – прошу дати розпорядження, щоби я в якнайскорішому часі була прийнята у Львові на відповідну по моїй спеціальності роботу, щоб змогла удержати своїх дітей та зажити спокійне життя, до чого має право кожна людина під справедливою Сталінською Конституцією.
До заяви додаю свою характеристику.
/Лозинська М.П./
Адреса: м. Львів, вул. Колгоспна (Галля), нр. 7, кв. 2.
18.12.1953 р.
Коментар готується