Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Олександр Ляшко (1916–2002) – політичний і державний діяч УРСР. Почав свій трудовий шлях інженером у 1945 році, потім працював секретарем Краматорського міськкому та Донецького обкому Комуністичної партії України, дійшов до посади другого секретаря ЦК КПУ, а згодом і очільника уряду УРСР (1972–1987). Зробивши блискучу кар’єру та добре знаючи систему, після виходу на пенсію в 1987 році О. Ляшко заходився писати мемуари, які трилогією опублікував у 1997 році. Для їх написання він використовував різноманітні джерела, тож попри значну часову відстань від описуваних подій та комуністичні переконання спогади характеризуються високою достовірністю та виваженістю оцінок.

Пропонований уривок розповідає про фінансове забезпечення та матеріальне становище сім’ї О. Ляшка у середині 1950-х, зокрема після його переходу з посади першого секретаря Краматорського міськкому КПУ на посаду секретаря Донецького обкому КПУ у 1954. Остання належала до тих, що передбачали отримання тимчасового грошового довольства.

Мемуари О. Ляшка доволі відверті у порівнянні з мемуарами інших високопосадовців тієї доби. Він свідчить про певну утаємниченість цих фінансових привілеїв (“конвертів”), про існування яких чув раніше лише “краєм вуха”. Він не приховує радощів своєї дружини з приводу цих виплат. На той час він визначає фінансовий стан сім’ї як “добре забезпечена”. Попри значний розмір фінансових привілеїв, О.Ляшко стверджує, що грошей не вистачало для задоволення всіх актуальних потреб. Останні включали не лише предмети першої необхідності (дитячі одяг та взуття, костюми для себе і дружини), але й статусні речі (чайний сервіз), відсутність якого здивувала дружину іншого високопосадовця.

Назва:

Олександр Ляшко про фінансові привілеї та матеріальне становище сім’ї радянського номенклатурника, 1950-ті

Рік:
1950-ті
Джерело:
Ляшко А.П. Груз памяти: Трилогия: Воспоминания. Киев: «Деловая Украина», 1997. Кн. II: Путь в номенклатуру. 544 с. С.244-246.
Мова оригіналу:
Російська

После первого же месяца работы для меня открылось нечто новое в материальном обеспечении областного руководства. Зав. финхозсектором принес ко мне в кабинет зарплату, положил на стол ведомость, указывая пальцем графу, в которой надо расписаться. Я глянул и обомлел. Там стояло: 1800 руб. То есть на триста рублей ниже, чем я получал в горкоме, и почти в два раза меньше, чем в последний год работы в должности заместителя директора завода. Вот это да… Как же я проживу со столькими ртами?.. Ведь за одну квартиру их четырех комнат, которую мне предоставили, нам предстоит платить в среднем по четыреста в месяц. Но я молча расписываюсь за мизерную зарплату.

Финансист убрал ведомость и достает из папки конверт.

— А это ваше ежемесячное пособие.

На конверте надпись: «4000 руб.»

— Какое пособие? В связи с переездом?

— А разве Иван Павлович не объяснял? Это пособие идет как дополнительная зарплата. Оно не облагается никакими налогами. А подъемные на переезд вы получите само собой.

Он достает еще конверт и кладет передо мной заготовленную расписку в получении:

— Здесь положенное по закону: на вас — месячный оклад и на членов семьи — по четверти оклада.

Когда я принес домой эту кучу денег, — около десяти тысяч рублей, Клава всплеснула руками:

— Мамочки! Что мне с такими деньгами делать?!

— А это уже твое дело. Покупай, что считаешь нужным. Ты ведь все сетовала, что нам так много надо.

Но оказалось, по масштабам тех цен это были совсем не бешеные деньги, и жена быстро нашла им применение. Заменила наши металлические кровати на деревянные, а старые пошли детям. Купила стол и шесть стульев. Заказала в мастерской мне и себе по костюму из материала по 450 руб. за метр, одела детей в новые пальто и ботиночки. Вот и все. А казалось, денег так много. Когда же к нам пришли «на входины» соседи – среди них два секретаря обкома и председатель облисполкома – то чай одни пили из стаканов, другие – из разномастных чашек.

— Это что же, у вас и чайной посуды нет? — поморщилась одна из дам.

— Побили при переезде, — нашлась Клава. — В другой раз будете пить чай из нового сервиза.

Действительно, следующей ее серьезной покупкой был чайный сервиз, который сохранился у нас и по сей день почти полностью.

Так для меня открылась тайна «конвертов», о которых я краем уха слышал, но никогда не пытался разузнать, что же это значит. Позднее я узнал, что первый секретарь и председатель облисполкома получали «в конвертах» по семь тысяч, дополнительные безналожные выплаты шли и заведующим отделами обкома и облисполкома. Остальные работники аппарата никаких добавок не получали. Как мне станет известно уже в Киеве, в республиканских органах тоже существовали «конверты» и в бόльших размерах в союзных, а «вложения» в них были значительно весомее. «Конверты» получали и все союзные и республиканские министры, их заместители, депутаты Верховного Совета СССР. Работники высшей номенклатуры пользовались еще и государственными дачами. Но круг их был весьма ограничен. Спустя полгода по инициативе Н.С. Хрущева «конверты» были отменены. Выступая на одном из расширенных пленумов ЦК, Никита Сергеевич назвал эту систему, заведенную Сталиным, ничем иным, как подкупом руководящего состава. «Чтобы знали, из чьих рук кормятся и были послушнее». Считаю, он поступил правильно.

С ликвидацией «конвертов» моя зарплата, облагаемая налогами, составляла 4000 рублей (после обмена денег 400), а это ниже оклада директора крупного завода (5000 рублей) и в два раза меньше заработка начальника хорошо работающей шахты. Жена моя вскоре после переезда пошла работать преподавателем в металлургический техникум. Семья наша по тому времени, конечно, считалась хорошо обеспеченной. Но, учитывая необходимость оказывать хоть небольшую помощь родственникам, после всех трат на одежду, обувь, самые необходимые вещи домашнего обихода, оплату квартиры, денег для каких-то накоплений практически не оставалось. Приобретение, например, автомобиля «Победа», стоившего в то время 18 тыс. рублей, оставалось несбыточной мечтой, хотя в частном владении их находилось уже немало. А мечта такая у меня, техника-автомеханика, получившего права еще в 1935 году, конечно, была. Другие, более прозаичные расходы съедали нашу зарплату, а водительские права так и остались не обмененными. Хотя, каюсь, при выезде в командировки я иногда садился за руль служебной машины, чтобы проехать несколько десятков километров. При явном недовольстве моего дисциплинированного шофера, накрутившего многие тысячи километров по прифронтовым дорогам.

Пов'язані першоджерела:

Документи (5)

icon
Постанова ЦК КПУ про скасування фінансових привілеїв, 1957
12 лютого 1957 року ЦК КПУ ухвалив постанову, якою скасовувалося тимчасове грошове забезпечення, запроваджене у 1948 р. На перший погляд, вона ліквідує соціальну несправедливість і збалансовує розмір виплат різним категоріям апаратників. І сама назва постанови ("Про відміну виплати…"), і мотивація ("надмірний розрив"), і рішення ("повністю скасувати") виглядають, навіть, демократично, і назагал відповідають духові хрущовської епохи з поліпшення соціальних стандартів. Утім, розміри нових зарплат упривілейованої номенклатури, винесені у два додатки, нівелюють враження від цього рішення як щиросердного наміру М. Хрущова наблизити владу до народу. Втрати номенклатури від скасування виплати тимчасового грошового забезпечення виявилися незначними. При цьому, щоправда, скасовувалися надбавки за вислугу років та особливі умови праці. 21 лютого 1957 р. президія ЦК КПУ затвердила...
icon
Постанова уряду УРСР про нові розміри фінансових привілеїв, 1956
"Колективне керівництво" із соратників Й.Сталіна, що після його смерті поділило необмежену владу, виступило проти зосередження надмірних повноважень в одних руках. Одним з наслідків такого рішення стала відмова від "гібридних" постанов при визначенні винагороди номенклатури, тож партія і уряд запроваджували новації і визначали розміри виплат окремо, проте синхронно. При цьому домінантна роль партії зберігалася. 16 березня 1956 року ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР ухвалили власні ідентичні за суттю постанови, що змінювали порядок нарахування тимчасового грошового забезпечення. 13 квітня ЦК КПУ прийняв відповідне рішення щодо фінансових привілеїв, а 20 квітня – затвердив проєкт урядової постанови з аналогічного питання, незабаром схвалений Радою міністрів. Постанови ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР жодним чином не пояснювали причини...
icon
Постанова про зменшення розміру тимчасового грошового забезпечення, 1952
12 серпня 1952 року радянський уряд ухвалив постанову "Про тимчасове грошове довольство". У розгорнутому вигляді 25 серпня вона була продубльована українським урядом і ЦК КП(б)У. Попри те, що союзна всесоюзна постанова ухвалена лише урядом без ЦК ВКП(б), цей нюанс не мав суттєвого значення – очільником обох органів був Й.Сталін. На відміну від попередньої постанови 1948 року, назва даного документу жодним чином не дає уявлення про суть змін, натомість у ній йшлося про певне погіршення добробуту керівної номенклатури. Постанова містила мотиваційну частину, яка пояснювала причину зменшення розміру тимчасового грошового довольства "серйозним зниженням цін на товари масового споживання", що відповідало дійсності, адже радянський уряд щорічно проводив такі кампанії з 1948 р. До зменшення розміру фінансових...
icon
Звернення апаратників Харківського обкому в центральну Комісію партійного контролю щодо фінансових привілеїв, 1948
Після запровадження у січні 1948 року тимчасового грошового забезпечення в апаратах центральних, регіональних та обласних центрів органів влади виокремилася упривілейована частина і зросла внутрішня диференціація. Попри певну засекреченість інформації про фінансові привілеї розголос виходив назовні, дратуючи решту номенклатурників. Дізнавшись про суттєву різницю в оплаті праці та примірявши ці привілеї на себе, група апаратників Харківського обкому КП(б)У на початку 1948 року звернулася до Комісії партійного контролю ЦК ВКП(б), яка вважалася справедливим партійним арбітром. Цікаво, що звернення адресоване в Москву, оминаючи Київ, куди належало б звертатися за субординацією. Критика першого секретаря Харківського обкому В.Чураєва схиляє до думки, що анонімні автори (а, можливо, автор) побоювалися негативних наслідків апеляції до українського ЦК. За неписаною бюрократичною традицією звернення...
icon
Постанова про заміну пайків грошовою компенсацією, 1948
23 грудня 1947 року Рада міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) "директивою" звернулися до голів республіканських урядів і ЦК Комуністичних партій, очільників регіональних виконавчих та партійних органів з "пропозицією" змінити чинний порядок забезпечення номенклатури. Замість пайків належало виплачувати грошову компенсацію у 2-3-кратному розмірі від зарплати, відкрити для населення всі спеціальні продовольчі і промислові крамниці тощо. "Директива" виглядала досить незвично, адже з одного боку вона обов’язкова до виконання ("необхідно відмінити…"), з іншого – уряд і ЦК озвучували вимогу в м’якій формі: "пропонуємо вам…" вчинити аналогічно, що символічно передбачало свободу вибору. 14 січня 1948 року українські уряд і ЦК Компартії спільною постановою продублювали вказані новації й запровадили їх з 1 січня 1948 року. Необхідність зміни способу...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все

Пов'язані модулі (1)

Радянський Союз позиціонував себе як країну соціальної рівності, де знищенням експлуатації людини людиною досягнуто гармонії «класових» відносин. Усунення соціальних протиріч між «верхами» та «низами» (за радянською термінологією «експлуататорами» та «експлуатованими» відповідно), широко пропагувалося як незаперечне і незворотне досягнення країни Рад. Парадоксальна ситуація: це була правда, утім значний соціальний розрив між народом і «народною владою» теж був правдою, констатувати яку було небажано. У цьому модулі Віктора Крупини йтиметься про фінансові привілеї української радянської номенклатури.
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Віктор Крупина

Набір тексту джерела

Орест Костів

Коментарі та обговорення