Протокол з’їзду інспекторів праці з питань праці жінок та молоді у Львові, 1939 рік.

3. “Зміна закону про охорону материнства робітниці”.
4. “Паралельне створення ясел та дитячих станцій за рахунок замісних установ”.

Після виступів пані Шорової та пані М. Колабінської розпочалася дискусія.

Пані Воліневська — підкреслила слушність вимоги щодо запровадження захисту материнства всіх працюючих жінок, а також висунула пропозицію обкласти роботодавців оплатами не лише за всіх найманих жінок, а й за чоловіків. Доцільним було б, щоб під опікою опинилися діти не лише працівниць, а й працівників.

Вона визнала, що проєкт про створення районних ясел, на рівні з прифабричними, якими б управляли спеціалізовані установи, дуже вдалим.

Також вона висловилася щодо необхідності внесення змін до закону про неможливість розірвання трудового договору, якщо працівниця надасть довідку від лікаря про те, що пологи заплановані не пізніше, ніж за 4 місяці.

Пані Русінова — виступила проти запропонованого пані Воліневською проєкту про оподаткування на користь захисту материнства також і працюючих чоловіків, зазначивши, що тоді доведеться йти ще далі й обкладати податком кожного громадянина. Натомість доцільно було б обкласти роботодавця податком на всіх працюючих жінок як на дешевшу робочу силу.

Вона визнала проєкт створення локальних ясел слушним і навіть необхідним, підкресливши, що оскільки ясла зараз тісно пов’язані з фабрикою, дуже часто витрати на їх утримання є непропорційно великими порівняно з кількістю дітей, які перебувають під опікою ясел. Так, наприклад, у компанії P. P. G. [Польська гумова промисловість] вартість утримання дитячої станції, де перебуває 60 дітей, становить 400 злотих, а в яслах, які коштують 900 злотих, — 15 дітей. При цьому кількість дітей  не збільшиться через велику відстань між житловими будинками робітників та фабрикою.

Щодо місцевих-районних ясел, вона висловила думку, що такі ясла можуть існувати лише під керівництвом спеціалізованої установи, а не під правлінням кількох фабрик, оскільки між ними постійно виникатимуть суперечки та непорозуміння. Як установу, яка могла б взяти на себе управління місцевими яслами, можна запропонувати, наприклад, Службу соціального захисту. У Влоцлавку (на прохання фабрикантів і робітників) зараз має бути створена станція, якою керуватиме власне Служба соціального захисту.

Недоліком місцевих ясел може бути те, що матері не матимуть змоги годувати немовлят. Однак попередні спостереження показують, що працівниці дуже швидко втрачають молоко і через це не використовують перерви на роботі. Тож, якщо спеціальне дослідження підтвердить ці спостереження і виявиться, що лише невеликий відсоток робітниць має молоко, створення районних ясел виявиться цілком раціональним і виправданим, оскільки принесе користь більшій кількості дітей.

Пані Шелінська наголосила на необхідності законодавчого запровадження доглядових станцій замість ясел там, де це є більш раціональним.

До прикладу, в Кросні фабрика хоче відкрити ясла лише тому, що працівниці не зможуть водити туди дітей, оскільки мешкають на відстані 2–10 км від фабрики. Створення дитячої станції було б тут більш раціональним, однак роботодавець не хоче цього робити, знаючи, що станція, якою користувалося б багато дітей, вартуватиме йому значно більше, ніж порожні ясла.

Вона висловилася щодо внеску на охорону материнства: його мали б сплачувати всі громадяни, а його збір доручити службам соціального страхування, які б утримували районні ясла. У цих яслах дітей могли б годувати няні. Доручення захисту материнства службі соціального страхування запровадило би певну уніфікацію догляду за матір’ю та дитиною, оскільки зараз дуже часто працівниця користується трьома формами догляду: прифабричною, соціальною та муніципальною, кожна з яких діє самостійно.

Д-р Цвойдзінська підтвердила, що існуючі прифабричні ясла дають відносно невелику користь, а також висловилася щодо необхідності створення районних ясел.

Вона висунула пропозицію про обов’язкове звільнення від роботи жінок за 2 тижні до  пологів.

Д-р Рудольфова-Скоковська — /Департамент охорони здоров’я/.

Визнала необхідним обкласти податком на користь охорони материнства як чоловіків, так і жінок, аргументуючи тим, що це всього лише питання демографічної політики.

Вона підняла питання необхідності організації раціональної опіки для вагітної працівниці.

Пані Пшедборська

Вважаючи, що ясла є єдиною раціональною формою опіки, вона висловилася проти запровадження на законодавчому рівні дитячих станцій, а швидше за продовження їхньої діяльності у формі замісної опіки.

Вона визнала необхідним поширити охорону материнства також і на фабрики, які наймають менше, ніж 100 жінок, та накласти податок на всіх роботодавців, які наймають жінок.

Цей податок роботодавці сплачували б до Управління соціального захисту, яке матиме окремий фонд, з якого розподілятиме кошти між установами, які забезпечують охорону материнства. Кожна робітниця, яка народила немовля, отримує картку-скерування до “Kropli Mleka” (“Крапля Молока”) чи іншої опікунчої установи.

Пані Хіґерова — підняла питання необхідності продовження терміну, протягом якого унеможливлюється розірвання трудового договору за 4 місяців до пологів, а також продовження терміну виплати допомоги породіллям до 12 тижнів, з яких 6 тижнів припадало б на передпологовий період.

Пані Тарновська — виступила з пропозицією докласти зусиль для забезпечення догляду за всіма дітьми робітниць на фабриках, тобто щоб на тих фабриках, де є ясла, організувати додатковий догляд на станціях для тих дітей, які не можуть відвідувати ясла через велику відстань від фабрики до місця проживання.

Пані Павельська — підняла питання необхідності поширення догляду за дітьми на фабрики, де працює менше 100 жінок.

Вона обґрунтувала необхідність функціонування всіх трьох форм догляду: прифабричних ясел, районних ясел і дитячих станцій. Також вона підкреслила, що станції відіграли велику роль у захисті прав материнства, оскільки підготували ґрунт і вплинули на зміну думки працівниць про ясла та про необхідність запровадження загальної опіки за дитиною та матір’ю. Станції також дадуть можливість нагляду за правильним перебігом вагітності.

Неможливість розірвання трудового договору повинна охоплювати весь період вагітності.

Пані Савіцька

Підтримала пропозицію пані Павельської щодо продовження терміну дії трудового договору на весь період вагітності.

Підняла питання необхідності запровадження оплачуваних 6-денних перерв на роботі, на які робітниці матимуть право під час вагітності. Адже зараз, коли роботодавець не оплачує ці перерви, робітниці намагаються ними не користуватися, навіть якщо це шкодить здоров’ю.

Пані Колабінська

Вважаючи, що опіка на станціях, яку забезпечують заклади замісної опіки, досягла повного розвитку, вона виступила з пропозицією, щоб ті заклади (замісної опіки) паралельно почали організовувати ясла.

Цей проект планується реалізувати найближчим часом на території 1-го округу.

Пані Медзінська

Висловилася на підтримку проєкту поправки до статті 15 Закону від 2 липня 1924 року про працю жінок та неповнолітніх. Необхідно забезпечити охорону материнства для всіх працюючих жінок, і найкращим способом виконання цього положення є накладення на роботодавців податку за кожну найману жінку. Розширення цього збору також на найманих чоловіків взагалі не повинно розглядатися, оскільки це поставить проблему догляду за дитиною в зовсім інший вимір, ніж зараз — коли вона (проблема) розглядається як форма захисту праці жінок.

Багаторічна практика виявила серйозні недоліки закону.

Ясла, які в деяких населених пунктах працюють дуже добре, в інших взагалі ніяк не виділяються діяльністю. Нагляд на дитячих станціях також часто є абсолютно недостатнім. Слід вносити поправки до закону таким чином, аби не втрачались вже досягнуті здобутки, але й передбачити найрізноманітніші форми опіки над дитиною. 

На сьогодні мить для внесення поправок до закону є дуже сприятливою. Питання, чи повинен роботодавець опікуватися дитиною робітниці, вже не підлягає обговоренню.

Із метою ретельного вивчення всіх аспектів цієї справи та підготовки відповідного проекту Міністерству слід створити спеціальну комісію, до складу якої, окрім представників Міністерства, увійдуть лікарі та фахівці, а також представники профільних установ, що займаються забезпеченням опіки за немовлятами. Після доопрацювання проєкт буде надіслано для коментарів підінспекторкам.

Оригінал польською:

3. “Zmiana ustawy o ochronie macierzyństwa robotnicy”.
4. “Równoległe wprowadzenie żłobków i stacyi przez instytucje zastępcze”.

Po referatach p. Szorowej i p. M. Kolabińskiej rozpoczęła się dyskusja.

P. Woliniewska — podkreśliła słuszność postulatu objęcia ochroną macierzyństwa wszystkich kobiet pracujących, oraz wysunęła projekt, aby obciążyć pracodawców opłatami nie tylko od wszystkich zatrudnionych kobiet, ale także i mężczyzn. Byłoby wskazane aby zostały objęte opieką nie tylko dzieci robotnic ale także i robotników.

Projekt utworzenia obok żłobków przyfabrycznych także żłobków terenowych, prowadzonych przez instytucje fachowe, uznała za bardzo dobry.

Wypowiedziała się także za koniecznością zmiany ustawy w sensie nierozwiązalności służbowego stosunku pracy, o ile pracownice przedłoży świadectwo lekarskie, że spodziewać się może porodu nie później niż za 4-ry miesiące.

P. Rusinowa — wystąpiła przeciw projektowi p. Woliniewskiej opodatkowania na rzecz ochrony macierzyństwa także mężczyzn pracujących, zaznaczając, że wtedy trzeba jeszcze dalej i obciążyć każdego obywatela. Słusznym jest natomiast obciążenie pracodawcy podatkiem od wszystkich kobiet pracujących jako od tańszej siły roboczej.

Projekt utworzenia żłobków terenowych uznała za słuszny a nawet konieczny, podkreślając, że obecnie, gdy żłobki są ściśle związane z fabryką, bardzo często koszt utrzymania ich jest nieproporcjonalnie duży do ilości dzieci opieką żłobka objętych. Tak np. w firmie P. P. G. [Polski Przemysł Gumowy] w stacji, której koszt utrzymania wynosi 400 zł jest 60 dzieci, w żłobku zaś, który kosztuje 900 zł jest 15 dzieci. Liczba dzieci nie zwiększy się już ze względu na dużą odległość mieszkań robotniczych od fabryki.

Co do żłobków lokalnych — terenowych stanęła na stanowisku, że żłobek taki może być powierzony jedynie instytucji fachowej nie może zaś być prowadzony przez zarząd paru fabryk, bo byłoby stale między nimi spory i nieporozumienia. Jako instytucję, która mogłaby objąć żłobki terenowe można wysunąć np. Ubezpieczalnie Społeczną. We Włocławku /na życzenie fabrykantów i robotników/ ma powstać obecnie stacja prowadzona przez Ubezpieczalnię Społeczną.

Ujemną stroną żłobków terenowych byłoby to, że matki nie mogłyby karmić swoich niemowląt. Jednak dotychczasowe obserwacje wykazuje, że robotnice bardzo szybko tracą pokarm i dlatego nie korzystają z przerw w pracy. Jeśli więc specjalnie prowadzone badanie obserwacje te potwierdzą i okaże się, że tylko niewielki procent robotnic pokarm posiada, założenie żłobków terenowych okaże się całkowicie racjonalne i usprawiedliwione jako przynoszące korzyście większej liczbie dzieci.

P. Szelińska

Podkreśliła konieczność ustawowego wprowadzenia opieki stacyjnej zamiast żłobków tam, gdzie to jest bardziej racjonalne.

Np[naprzykład]. w Krośnie fabryka chce założyć żłobek – właśnie dlatego, że pracownice z niego nie będą mogły korzystać bo mieszkają w odległości od 2 km do 10 km od fabryki. Założenie stacji byłoby tu bardziej racjonalne, pracodawca nie chce jednak tego uczynić wiedząc, że stacja, z której korzystałoby dużo dzieci, kosztowałaby go znacznie więcej, niż pusty żłobek.

Wypowiedziała się za tym, aby opłata na rzecz ochrony macierzyństwa obciążała wszystkich obywateli i została powierzona ubezpieczalniom społecznym – któreby prowadziły żłobki terenowe. W żłobkach tych dzieci mogłyby być karmione przez mamki. Powierzenie ochrony macierzyństwa ubezpieczalniom wprowadziłoby pewne ujednostajnienie opieki nad matką i dzieckiem, bo obecnie b. często robotnica korzysta z 3 form opieki: przyfabrycznej, ubezpieczalni i miejskiej, z których każda działa na własną rękę

P. dr. Сwojdzińska

Stwierdziła stosunkowo b. małą korzyść, jaką dają dotychczasowe żłobki przyfabryczne i wypowiedziała się także za koniecznością stworzenia żłobków terenowych.

Wysunęła wniosek o przymusowe niezatrudnienie kobiet w okresie 2 tygodni przed połogiem.

P. dr. Rudolfowa-Skokowska — /Departament Służby Zdrowia/.

Uznała za konieczne obciążenie podatkiem na rzecz ochrony macierzyństwa zarówno mężczyzn jak i kobiet – wychodząc z założenia, że jest to po prostu kwestia polityki populacyjnej.

Poruszyła konieczność zorganizowania racjonalnej opieki nad pracownicą ciężarną.

P. Przedborska

Uważając, że żłobek jest jedyną racjonalną formą opieki, wypowiedziała się przeciw ustawowemu wprowadzeniu stacyj, a raczej za kontynuowaniem ich działalności w dalszym ciągu w formie opieki zastępczej.

Uznała za konieczne objęcie ochroną macierzyństwa także i fabryk zatrudniających poniżej 100 kobiet i nałożenie podatku na wszystkich pracodawców zatrudniających kobiety.

Podatek ten pracodawcy powinni wpłacać do Ubezpieczalni Społecznej, która będzie miała specjalny fundusz i z funduszu tego będzie rozdzielała pieniądze pomiędzy instytucje, wykonujące ochronę macierzyństwa. Każda robotnica, która urodziła niemowlę dostaje kartkę – skierowanie do “Kropli Mleka” lub innej instytucji wykonującej opiekę.

P. Higuerowa — poruszyła konieczność przedłużenia okresu nierozwiązalności umowy o pracę do 4 miesięcy przed połogiem oraz przedłużenia okresu zasiłkowego położnicom do 12 tygodni, z czego 6 tygodni byłoby przed porodem.

P. Tarnowska — wystąpiła z wnioskiem, aby dążyć do objęcia w fabrykach opieką wszystkich dzieci robotnic tzn., żeby w tych fabrykach, w których są żłobki, objąć dodatkową opieką stacyjną te dzieci, które ze żłobku korzystać nie mogą, ze względu na duże odległości miejsc zamieszkania od fabryki.

P. Pawelska — poruszyła konieczność rozciągnięcia opieki nad dzieckiem na fabryki, zatrudniające poniżej 100 kobiet.

Uzasadniała konieczność prowadzenia wszystkich trzech form opieki: żłobków przyfabrycznych, żłobków terenowych i stacyj. Podkreśliła, że stacje odegrały dużą rolę w ochronie macierzyństwa pracownic, gdyż przeorały grunt i wpłynęły na zmianę opinii o żłobkach, uświadamiając pracownice o konieczności powszechnego wprowadzenia opieki nad dzieckiem i matką. Stacje dają także możność nadzoru nad prawidłowym rozwojem ciąży.

Nierozerwalność stosunku umowy o pracę powinna obejmować cały okres ciąży.

P. Sawicka

Poparła wniosek p. Pawelskiej o przedłużenie okresu niezwiązalności umowy o pracę w całym okresie ciąży.

Poruszyła konieczność wprowadzenia wynagrodzenia za 6 dniówe przerwy w pracy, jakie przysługują robotnicy w okresie ciąży. Obecnie bowiem, gdy pracodawca za przerwy te nie płaci, robotnice starają się z nich nie korzystać, nawet ze szkodą dla zdrowia.

P. Kolabinska

Uważając, że opieka stacyjna sprawowana przez instytucje zastępcze, osiągnęła pełnię swego rozwoju wystąpiła z wnioskiem, aby instytucje zastępcze przystąpiły do organizowania żłobków równolegle obok stacyj.

Projekt ten zamierza zrealizować w najbliższym czasie na terenie 1 Okręgu.

P. Medzinska

Wypowiedziała się za projektem nowelizacji art[ykułu]. 15-go ustawy z dnia 2 lipca 1924 r. w przedmiocie pracy kobiet i młodocianych. Niezbędne jest objęcie ochroną macierzyństwa wszystkich kobiet pracujących, a najlepszą formą wykonania tego przepisu jest nałożenie opłat na pracodawców od każdej zatrudnionej kobiety. Rozszerzanie tej opłaty i na zatrudnionych mężczyzn nie może być w ogóle rozpatrywane, postawiłoby bowiem problem opieki nad dzieckiem w innej zupełnie płaszczyźnie, niż obecnie, kiedy jest ono traktowany jako forma ochrony pracy kobiet.

Wieloletnia praktyka wykazała poważne braki ustawy.

Żłobki, które w niektórych miejscowościach funkcjonują b. dobrze, w innych nie mają zupełnie racji bytu. Opieka stacyjna także jest często zupełnie nie wystarczająca. Należy w ten sposób ustawę znowelizować, aby nie utracić zdobyczy już osiągniętych i przewidzieć najrozmaitsze formy opieki nad dzieckiem. Moment obecny jest bardzo dobry dla znowelizowania ustawy. Sprawa, czy pracodawca ma się zajmować dzieckiem robotnicy, nie podlega już dyskusji.

Celem dokładnego zbadania całokształtu tej sprawy i przygotowanie odpowiednego projektu, najlepiej żeby Ministerstwo powołało specjalną komisję, w skład której weszliby oprócz przedstawicieli Ministerstwa lekarze i specjaliści oraz przedstawiciele fachowych instytucyj organizujących opiekę nad niemowlętami. Projekt po przepracowaniu zostanie rozesłany do podinspektorek do wypowiedzenia się.

Рекомендована література до теми:

• Dominiak, Ł., Wincławski, W. “Życie i dzieło Marii Kolabińskiej. Zapomniany epizod socjologii polskiej,” Roczniki Historii Socjologii, vol. II (2012): 121–131.
• Kozłowski, T. Inspekcja pracy w Polsce w latach 1919-1939. Organizacja i działalność. Warszawa (2019).
• Kowieski, L. Towarzystwo „Kropla Mleka” w Lublinie w latach 1905-1934. Roczniki Humanistyczne, 32(2) (1984) 241-253.
• Labbé, M. Social movement and economic statistics in interwar Poland: Building an alternative expert knowledge on the condition of the working class. In Public and Private Welfare in Modern Europe. Routledge (2022): 79-106.
• Madejska, M. “Maria Przedborska. Poetka z inspekcji pracy” in Herito №19 (2019).
• Miedzińska, J. “Praca kobiet w rozlewniach wódek” in Praca i opeka społeczna, z. 2. (1938): 139-157.
• Mikulicz, T. Wśród drutów kolczastych i apatii założyły Radio Majdanek. “Pamiętajmy, że jutro będzie lepiej”, TVN24 (25.02.2023)
• Popova, Z. “Polish women labour inspectors between the world wars: scrutinizing the workplace and mobilizing public opinion”. In Journal of Contemporary Central and Eastern Europe, 31(2) (2023): 301–319. 
• Samarski, B. “‘Kropla Mleka’ w morzu potrzeb, czyli działalność Berty Szaykowskiej na rzecz poprawy sytuacji białostockich kobiet (1919–1939)”. Czasopismo Naukowe Instytutu Studiów Kobiecych, (12) (2022): 21-54.
• Skokowska-Rudolf M. 
• Słabińska, E., “Przyfabryczne zakłady ochrony macierzyństwa w Polsce w okresie międzywojennym,” Od kwestii robotniczej do nowoczesnej kwestii socjalnej. Studia z polskiej polityki społecznej XX i XXI wieku / Ed. by Paweł Grata, vol. III (2015): 86-109.
• Sobczak, M. Działalność hrabiny Marii Tarnowskiej w Polskim Czerwonym Krzyżu w dwudziestoleciu międzywojennym. Czasopismo Naukowe Instytutu Studiów Kobiecych, (16) (2024): 31-60.
• Świdrak, E. “Funkcje żłobków polskich od początku XX wieku do wybuchu II wojny światowej”. Biuletyn Historii Wychowania 41 (2019): 137.
• Tuszyńska, A., Narzeczona Schulza. Apokryf. Kraków: Wydawnictwo Literackie (2015).
• Wójciuk, M. Maria Tarnowska: The Willful Countess (5.09.2025) 
• Wróblewska, U. “Założenia organizacyjne żłobków dziennych w okresie międzywojennym według wytycznych Polskiego Komitetu Opieki nad Dzieckiem”. Biuletyn historii wychowania, 44 (2021): 45–57.