Інформація першого заступника прокурора УРСР М.Самаєва заступнику завідуючого відділом адміністративних органів ЦК КП України Д.Опанасюку про «викриті групи крупних розкрадачів соціалістичної власності та хабарників», 28 березня 1962 р. Витяг
[…]
Окремі працівники радянських, партійних органів, замість гострої та нещадної боротьби з розкрадачами, хабарниками та «ділками», ставали на шлях користолюбства, одержували від злочинців подачки, приймали участь в організованих розкрадачами п’янках і в результаті самі були втягнуті в злочинну діяльність.
Під час розслідування справи колишніх працівників Коломийської гардинної фабрики (Станіславська область) Г. та інш. встановлено, що Г. задобрював деяких керівних працівників, пиячив з ними, давач подачки.
Встановлено, що Г. безкоштовно видавав тюлеві накідки, покривала, занавіски колишньому заступнику Міністра легкої промисловості УРСР Ш. За вкрадені гроші Г. влаштовував п’янки, на яких запрошував Ш., колишнього секретаря Коломийського міськкому КП України Є. та інших.
Встановлено, що дружина Є. одержала від Г. 6 занавісів на вікна по ціні 25 карб. кожна, а сам Є. – відріз шерстяного матеріалу на костюм.
Також і інших працівників Г. задобрював подарунками. Начальнику управління легкої промисловості Станіславського раднаргоспу К., за вказівками Г., на фабриці були виготовлені безкоштовно занавіси під колір кожної кімнати його квартири. Йому ж Г. давав без оплати тюлеві покривала, накидки та іншу продукцію фабрики.
Г. безкоштовно видавалась продукція фабрики (занавіси, покривала, дорожки) також головному інженеру управління легкої промисловості Б., головному бухгалтеру В., ревізору Ш., колишньому прокурору м.Коломиї О., колишньому завідуючому Станіславським облфінвідділом Ф. та іншим.
Слідством встановлено, що Г. та його співучасником розікрадено матеріальних цінностей на 225 тисяч карбованців.
Ряд допитаних по справі працівників гардинної фабрики заявили, що вони ще задовго до виникнення справи неодноразово звертались в партійні і адміністративні органи з заявами про крадіжки на фабриці Г. та іншими, однак перевірки проводилися поверхово, тому винні вчасно не були викриті і це дало можливість Г. та іншим заподіяти великі збитки державі.
Г. та його співучасники заарештовані, слідство закінчено.
[…]
Перший заступник прокурора УРСР
Державний радник юстиції 3 класу М.Самаєв
Прізвища фігурантів справи були анонімізовані дослідником.
На початку 1960-х українська прокуратура звітувала в ЦК КПУ про “викриті групи крупних розкрадачів соціалістичної власності та хабарників, які довгий час орудовали в ряді систем народного господарства”. Масштаб тіньових доходів фігурантів вражає: у ході слідства по чотирьох справах було вилучено сотні тисяч рублів, одноповерхові будинки, кілограми золота, десятки легкових автомобілів тощо. Таке багатство стало можливим завдяки розвиненій “тіньовій економіці”. Попри завищені господарські плани, суворий контроль за ресурсами та одержавлену торгівлю, винахідливі виробничники завжди могли накопичити “надлишкову” продукцію, яку спрямовували на власний комфорт і забезпечення покровительства. Боротьба з хабарництвом та “розкраданням народного добра”, що розгорнулася у 1963–1964 роках, принесла не менші успіхи.
Прокурорська інформація в ЦК КПУ про зловживання і хабарництво на Коломийській гардинній фабриці Станіславської (нині з 1962 року – Івано-Франківської) області вражає. По перше, вона констатує неодноразові “подачки” (хабарі) деяким міським, обласним керівникам та навіть заступнику міністра легкої промисловості УРСР. По друге, розкрадання “матеріальних цінностей” на суму 225 тисяч рублів (при середній заробітній платі менше 100 руб.) становить просто дивовижну суму.
Звертає на себе увагу власне хабар – гардини, тюлі, покривала, доріжки, “відріз шерстяного матеріалу на костюм”. Смішні з погляду сьогодення, в радянській дефіцитній економіці такі повсякденні товари мали не меншу цінність, ніж власне гроші. Особливо вражають виготовлені на замовлення “занавіси під колір кожної кімнати … квартири” начальника управління легкої промисловості Станіславського раднаргоспу, що свідчить не про бажання банально прикрасити інтер’єр, а вишуканий естетичний смак високопосадовця.
Хоча перший заступник прокурора УРСР М. Самаєв констатував втягнення високопосадовців у “злочинну діяльність”, проте дав лише правову оцінку встановлених фактів, уникаючи політичних коментарів. В інформації нічого не сказано про відповідальність номенклатурників, тож, вочевидь, вони зазнали покарання “у партійному порядку”: ту чи іншу догану або навіть виключення з партії.