Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

На початку 1960-х українська прокуратура звітувала в ЦК КПУ про “викриті групи крупних розкрадачів соціалістичної власності та хабарників, які довгий час орудовали в ряді систем народного господарства”. Масштаб тіньових доходів фігурантів вражає: у ході слідства по чотирьох справах було вилучено сотні тисяч рублів, одноповерхові будинки, кілограми золота, десятки легкових автомобілів тощо. Таке багатство стало можливим завдяки розвиненій “тіньовій економіці”. Попри завищені господарські плани, суворий контроль за ресурсами та одержавлену торгівлю, винахідливі виробничники завжди могли накопичити “надлишкову” продукцію, яку спрямовували на власний комфорт і забезпечення покровительства. Боротьба з хабарництвом та “розкраданням народного добра”, що розгорнулася у 1963–1964 роках, принесла не менші успіхи.

Прокурорська інформація в ЦК КПУ про зловживання і хабарництво на Коломийській гардинній фабриці Станіславської (нині з 1962 року – Івано-Франківської) області вражає. По перше, вона констатує неодноразові “подачки” (хабарі) деяким міським, обласним керівникам та навіть заступнику міністра легкої промисловості УРСР. По друге, розкрадання “матеріальних цінностей” на суму 225 тисяч рублів (при середній заробітній платі менше 100 руб.) становить просто дивовижну суму.

Звертає на себе увагу власне хабар – гардини, тюлі, покривала, доріжки, “відріз шерстяного матеріалу на костюм”. Смішні з погляду сьогодення, в радянській дефіцитній економіці такі повсякденні товари мали не меншу цінність, ніж власне гроші. Особливо вражають виготовлені на замовлення “занавіси під колір кожної кімнати … квартири” начальника управління легкої промисловості Станіславського раднаргоспу, що свідчить не про бажання банально прикрасити інтер’єр, а вишуканий естетичний смак високопосадовця.

Хоча перший заступник прокурора УРСР М. Самаєв констатував втягнення високопосадовців у “злочинну діяльність”, проте дав лише правову оцінку встановлених фактів, уникаючи політичних коментарів. В інформації нічого не сказано про відповідальність номенклатурників, тож, вочевидь, вони зазнали покарання “у партійному порядку”: ту чи іншу догану або навіть виключення з партії.

Назва:

Корупція в Коломиї Станіславської (Івано-Франківської) області, 1962

Рік:
1962
Джерело:
Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки. Ф.1. Оп.82. Спр.198. Арк.8–10. Оригінал. Машинопис.
Мова оригіналу:
Українська

Інформація першого заступника прокурора УРСР М.Самаєва заступнику завідуючого відділом адміністративних органів ЦК КП України Д.Опанасюку про «викриті групи крупних розкрадачів соціалістичної власності та хабарників», 28 березня 1962 р. Витяг

 […]

    Окремі працівники радянських, партійних органів, замість гострої та нещадної боротьби з розкрадачами, хабарниками та «ділками», ставали на шлях користолюбства, одержували від злочинців подачки, приймали участь в організованих розкрадачами п’янках і в результаті самі були втягнуті в злочинну діяльність.

    Під час розслідування справи колишніх працівників Коломийської гардинної фабрики (Станіславська область) Г. та інш. встановлено, що Г. задобрював деяких керівних працівників, пиячив з ними, давач подачки.

    Встановлено, що Г. безкоштовно видавав тюлеві накідки, покривала, занавіски колишньому заступнику Міністра легкої промисловості УРСР Ш. За вкрадені гроші Г. влаштовував п’янки, на яких запрошував Ш., колишнього секретаря Коломийського міськкому КП України Є. та інших.

    Встановлено, що дружина Є. одержала від Г. 6 занавісів на вікна по ціні 25 карб. кожна, а сам Є. – відріз шерстяного матеріалу на костюм.

    Також і інших працівників Г. задобрював подарунками. Начальнику управління легкої промисловості Станіславського раднаргоспу К., за вказівками Г., на фабриці були виготовлені безкоштовно занавіси під колір кожної кімнати його квартири. Йому ж Г. давав без оплати тюлеві покривала, накидки та іншу продукцію фабрики.

    Г. безкоштовно видавалась продукція фабрики (занавіси, покривала, дорожки) також головному інженеру управління легкої промисловості Б., головному бухгалтеру В., ревізору Ш., колишньому прокурору м.Коломиї О., колишньому завідуючому Станіславським облфінвідділом Ф. та іншим.

    Слідством встановлено, що Г. та його співучасником розікрадено матеріальних цінностей на 225 тисяч карбованців.

    Ряд допитаних по справі працівників гардинної фабрики заявили, що вони ще задовго до виникнення справи неодноразово звертались в партійні і адміністративні органи з заявами про крадіжки на фабриці Г. та іншими, однак перевірки проводилися поверхово, тому винні вчасно не були викриті і це дало можливість Г. та іншим заподіяти великі збитки державі.

    Г. та його співучасники заарештовані, слідство закінчено.

[…]

Перший заступник прокурора УРСР

Державний радник юстиції 3 класу                                                                                                              М.Самаєв

 

Прізвища фігурантів справи були анонімізовані дослідником.

Пов'язані першоджерела:

Документи (7)

icon
Використання службового становища для написання кандидатської дисертації, 1975
Справа другого секретаря обкому, згодом – заступника міністра, містить цілий набір не надто серйозних проступків, серед яких не фігурували претензії по роботі. Як випливає з постанови, високопосадовець тривалий час цілеспрямовано демонстрував наукові амбіції. Реалізувати їх було нескладно, завдяки високим посадам та, як вказано у джерелі, брутальному стилю керівництва. Ймовірно, будучи окриленим легкістю, з якою вдавалося поповнювати свій науковий доробок, високопосадовець втратив самоконтроль і вийшов за рамки допустимого. “Залучення до підготовки” дисертації низки працівників, що відбувалося, вочевидь, під час його праці в обкомі, після захисту дисертації перетворилося на примус включати даного високопосадовця як співавтора до публікацій, “залежних у службовому відношенні осіб”. Не дивно, що в такий спосіб N. продемонстрував продуктивність, яка в понад десять...
icon
Необґрунтоване преміювання високопосадовців у Кримській області, 1987
На виконання постанови ЦК КПУ від 28 серпня 1987 року, що констатувала випадки необґрунтованого преміювання високопосадовців, обкоми КПУ мусили перевірити наявність подібних фактів у своїх областях. Інформація Кримського обкому, надіслана у ЦК КПУ з грифом “цілком таємно”, є типовим звітом про проведену роботу. Перелік виявлених порушень був традиційним: перевищення лімітів на преміювання, необґрунтованість та порушення процедури. Доволі штучні підстави для винагородження свідчать про неформальні відносини між керівниками установи, що винагороджувала, та реципієнтами премії. Прикметно, що суб’єкти справи усвідомлювали неправомірність своїх дій, тож прагнули різними способами приховати цю оборудку на випадок можливої перевірки. Звертає на себе увагу відсутність інформації про покарання ініціаторів преміювання, не вказано навіть про їхню партійну відповідальність. По суті, одержувачі премії...
icon
Фінансове шахрайство партійних високопосадовців Ворошиловградської області УРСР, початок 1970-х
Неля Немиринська народилася у 1930 році в Одесі. Працюючи з 1954 року адвокатом у Луганській колегії адвокатів, вона захищала й морально підтримувала дисидентів, зокрема Миколу Руденка, Йосипа Зісельса та інших. Написані нею у 1995 році спогади ілюструють зворотній бік радянського правосуддя – залаштункові домовленості, політичну залежність суддів, диктат КПРС, безкарність номенклатури тощо. Уміщений фрагмент її спогадів розповідає про два випадки, що їх вона кваліфікує як “не зовсім звичайні для періоду правління в Україні та в колишньому СРСР комуністичної партії”. У них яскраво відображено стосунки номенклатури і закону. Перший випадок присвячений незаконному фінансуванню футбольної команди “Зоря” Ворошиловград (нині Луганськ)*. Ініціатором нелегального “оподаткування” підприємств області на потреби команди вважається перший секретар обкому Володимир Шевченко, а...
icon
“Зв’язки” як запобіжник покарання за зловживання, 1985
Початок обговорення справи N на Комісії партійного контролю при ЦК КПУ поклали листи громадян, що для радянських реалій не було унікальним випадком. Неочікуваним стало радше те, що звернення, зрештою, стали результативними і високопосадовця та його покровителів було покарано. Предметом розгляду партійної комісії став хибний стиль керівництва N, що мав наслідком суб’єктивну кадрову політику та негативно позначився на економічних показниках головного управління (скорочено главку), в якому утворилася величезна дебіторська заборгованість. Справа N демонструє силу патрон-клієнтарних зв’язків та підлабузництва. Попри аналогічні хиби діяльності у 1981–1982 роках, завдяки своїм покровителям N отримав підвищення. Порушення правил преміювання та штатно-кошторисної дисципліни, задобрювання керівників путівками, обідами і банкетами, що тривали впродовж щонайменше двох років, не оберталися для нього проблемами....
icon
Зловживання директора цукрового комбінату та його партійна реабілітація, 1953
Справа Г. – це приклад діяльності Комісії партійного контролю при ЦК КПУ, що розглядала апеляції про поновлення в партії. Г. був виключений за те, що очолюючи  один з цукрових комбінатів він допустив “використання службового становища в корисливих цілях та незаконну витрату державних коштів”: обміняв свою стару корову на молоду та вигодовував свою свиню в господарстві підлеглого йому Відділу робітничого постачання (рос. Отдел рабочего снабжения). Крім того, утримував двох осіб понад штат та переслідував головну бухгалтерку свого комбінату за викриття його зловживань. У провину Г. також ставився продаж цукру за заниженою ціною, що виглядає дещо дивно. Ймовірно, завдяки директору цей штучно здешевлений цукор опинявся в руках у спекулянтів, які після продажу товару на “чорному...
icon
Незаконне спорудження дач у Херсоні, 1970
Задоволення базових потреб радянських громадян підвищувало вимогливість до якості життя, одним з показників якого став комфортний відпочинок. Номенклатура стала активним учасником процесу "створення садівницьких товариств" – виділення робітникам заводів і фабрик земельних ділянок для занять садівництвом і городництвом. Утім, "херсонська справа", що прогриміла на всю республіку, свідчить про те, що її цікавила не стільки городина, скільки комфорт. Замість дозволеного будівництва "споруд літнього типу" номенклатура вдавалася до зведення "капітальних цегляних будинків-дач великих розмірів, нерідко з опаленням". Шкода полягала не лише в порушенні урядової постанови 1960 року про заборону будівництва дач, а й у незаконному використанні гостродефіцитних матеріалів та залученні службового транспорту і підлеглих працівників. У Херсоні до будівництва дач на березі річки, місці масового...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Віктор Крупина 

Набір тексту джерела

Віктор Крупина

Коментарі та обговорення