Радіозв’язок, телесюжет Львівського телебачення 1959 року
Телевізійний сюжет 1959 року, знятий для програми Львівського телебачення “Львівський тиждень” (№19). Сюжет створений у перші роки існування Львівського телебачення та комунікує образ радянської модернізації міста. Попри втрачений звук, візуальний ряд дозволяє відчитати історію про роботу громадського транспорту в місті, а також як віддалений зв'язок дозволяв оперативно реагувати на поломки, що призводили до збою в роботі інфраструктури громадського транспорту. Тролейбус в контексті тогочасного Львова був одним із образів радянської модернізації міста, нововведенням, адже до цього у місті діяла лише трамвайна мережа. Маршрути тролейбуса сполучали історичне середмістя з околицями, де були зосереджені великі підприємства та робітничі райони. Сюжет описує роботу інфраструктури, націленої на обслуговування потреб робочого класу. При цьому, нам демонструють, як...
Сюжет 1975 року, знятий для новин Львівського телебачення. У ньому йдеться про використання Автоматизованої системи управління підприємством (АСУП) на львівському заводі “Електрон”, одному з найбільших виробників телевізорів у Радянському Союзі. Систему розробили у 1964-1969 роках у співпраці з київським Інститутом кібернетики. Її роль полягала у використанні електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) для проведення розрахунків та обліку виробництва. Система стала першою у своєму роді в Радянському Союзі.
Сюжет виходить у момент, коли дискурс технологічного оптимізму присутній в державній політиці СРСР, а галузь кібернетики та комп’ютерної інженерії розвивається практично два десятиліття. Станом на 1967 рік, понад п’ятсот інститутів та десятки тисяч осіб працювали над кібернетичним проблемами, половина з них була зосереджена на економічній кібернетиці (Peters, 69). На той час вже існувала низка втілених проєктів з використання ЕОМ на підприємствах, однак очікування щодо їхнього майбутнього потенціалу змінює низка труднощів щодо їхньої розробки та використання, передусім, через недостатню обчислювальну здатність самих машин, нестачу даних для обчислень, а також політичні та економічні труднощі масштабування подібних систем на нові процеси та нові підприємства, дефіцит ресурсів в період пізнього соціалізму та в контексті планової економіки. Оскільки звуковий наратив до цього сюжету втрачений, можемо припускати, що назва сюжету нав’язує саме до цього контексту: вбачається, що потенціал використання АСУП є більшим, ніж її фактичне тогочасне використання у виробництві. Дискурс про недостатнє використання потенціалу обчислювальної техніки підтверджують архівні документи, і тогочасна преса. “Надо убедить людей в пользе и вигоде применения електронно-вичислительной техники. Она пока стоит мертва, холодна без применения в производственное управление”, – так директор Львівського телевізійного заводу Степан Петровський наголошував, коли на початку 1967 року партійний комітету “Електрона” слухав доповідь керівника Інформаційно-обчислювального центру. Засідання відбувалося на тлі впровадження першої черги Автоматизованої системи управління підприємством. Першу чергу системи мали здавати комісії пізніше того ж року. (ДАЛО, 568/71/12)
Це обговорення та заклик Петровського добре ілюструє, як сприймали систему та електронно-обчислювальну техніку на підприємстві у момент, коли вже практично готова. При цьому, приклад заводу “Електрон” із моменту запровадження системи виконував ключову роль в популяризації таких систем, а саме підриємство отримало завдання розробляти подібні системи для інших підприємств та у різних сферах, наприклад, управлінні громадським транспортом в місті.