Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Роман Бучко – режисер, кінознавець, організатор кіноаматорського руху у Львові, керівник аматорської кіностудії “Муратор”.

Коментар готується

Назва:

Роман Бучко про радянських кіноаматорів, фрагмент інтерв’ю від 1 листопада 2012 року

[00:48:02 – 00:52:43]

Наталя Отріщенко: Розкажіть будь ласка про середовище і людей, з якими Ви працювали?

Роман Бучко: Це були люди, котрі з того щось… мали посади. Тобто, це була форма самодіяльності. І був такий методист по кіно і фото в Будинку народної творчості, він якби культурою завідував. І були по лінії культури там в Дрогобичі, така народна кіностудія, [керівник – о.м.] Коцько Адам, там десь в Стрию щось, «Вперед женьшеньоводи» такий фільм, пам’ятаю, ну на свою тематику, вони щось робили. А ті, що  от по лінії профспілок, то то були, ми переважно створювали такі [кіностудії – о.м.].  Бордюк був такий, він закінчив заочно Ленінградський інститут. Він в […] виріс, не пам’ятаю, десь там з […]. Ще ми робили фестиваль на туристичну тематику, правда, там були більше слайд фільми, тому що не всі на кінокамеру знімали, але то було по уті кіно таке, тільки що в кадрі не рухалося, бо там було під фонограму часто якусь таку, а іноді такі були, що зробили спарені, що там навіть пауз не було між кадрами, так було, такими напливами. Ну, картини гарні, зображення добре, і йшла якась фонограма, там подорож на велосипедах, там по Прибалтиці. Но, були там сім тих таких секцій туристичних: водники, горники, спелеологи там, велосипедисти, і так дальше. Ну, і  вони… Ми робили в готелі «Турист» такий фестиваль.

 А, а ці, що мали, ну,от наприклад, Звенигород, я там близько народився,  і мене цікавила більше археологія завжди, і я то всьо фіксував, для Товариства охорони пам’яток, де я потім працював. І, в тих… Якби… Ті люди, котрі тою тематикою зацікавилися, ну, вони теж якби давали на той фестиваль. І от коли я там то знімав, думаю, ну, що я там буду то знімати? Треба, щоб там хтось на місці знімав, і  я намовив, щоб там…. А то вважалося, що якщо нова кіностудія то якби досягнення цілого кіноклубу [йдеться про кіноклуб Будинку культури будівельників]. Там був завідуючий кіноклубу, мали Уазік такий, ми там часто їздили значить, десь по околицях, щось там знімали. Щось знімали десь там під Білоруссю про дикий мед там, про тих бортників, ще такий дядько Терешко, в Колодах робив, бджіл мав. Потім щось ми, то треба було по тих болотах всьо так їздити. 

Отже, в кіноклубі було десь чотири посадові особи, а якщо би добилися в тому Звинигороді ставки, а щоб добитися ставки, треба було, ніби студія існує, а вона вже такі досягнення має, що от треба звання народної. І там виділяли значить тих 120 рублів, якби ставку. І відповідно, там можна було купити найпримітивніші камеру, проектор, магнітофон, ну, і там, час від часу плівку, і ще реактиви на обробку тої плівки, ось. І там  такий Богдан Закалик вчитель, то я для нього то якби  робив, щоб там хтось тим займався, щоб воно для історії то збереглося. Десь там може зберігається. Але коли я так, щоб це оформити, що там існує давно студія, я мусів в липові там учасників  писати. І ті  фільми, що я знімав, що я там… би, нібито вони [знімали – О.М.] , ну, або співавтори там, ну, щоб там документально якби, легітимізувати. Потім, ми в Неслухові зробили. Фільм почали робити про помологію, про там от, то була 25 років станції садівництва. Фільм, до речі, не кінчили, але там такого Боровського добилися, щоб там ще приплюсував якісь на тему природи, такі фільми, і щоб офіційно легітимізувати ту ставку, і там той Боровський вже,  він сам вже щось трохи знімав, чи той Закалик, і так от. Таке середовище. Таких твердих було [мало – О.М.], до речі, на ті фільми ніхто не ходив, крім авторів… і [навіть – О.М.] на республіканському фестивалі. 

Пов'язані першоджерела:

Документи (3)

Зображення до “Колектив особистостей”. Буклет самодіяльної кіностудії “Волинь”, 1987 рік
“Колектив особистостей”. Буклет самодіяльної кіностудії “Волинь”, 1987 рік
Представлене нижче джерело - це рекламний буклет радянської кіноаматорської студії “Волинь”, що діяла у Луцьку. На відміну від студій, які підпорядковувалися і фінансувалися через профспілкові організації, ця студія входила до системи обласного управління культури. Буклет розповідає про здобутки та діяльність студії. Такого роду поліграфія була широко розповсюджена, нею обмінювалися на конкурсах та фестивалях різних рівнів. Наявність такої друкованої продукції може додатково свідчити про рівень забезпечення студії.
Зображення до Постанова Львівської обласної ради профспілок про проведення обласного семінару для керівників любительських кіностудій, гуртків і кінолюбителів
Постанова Львівської обласної ради профспілок про проведення обласного семінару для керівників любительських кіностудій, гуртків і кінолюбителів
Це типовий документ, який розкриває рівень формалізації та бюрократизації організованого кіноаматорського руху радянського часу. З нього можемо чітко простежити один з можливих ланцюжків внутрішньореспубліканської системи підпорядкування: Українська республіканська рада профспілок - Львівська обласна рада профспілок - Львівський обласний клуб-лабораторія кінолюбителів профспілок - Народна кіностудія (одна з багатьох).
Зображення до Програма конкурсу любительських фільмів “Тобі батьківщино, наша ударна праця”, Харків 1974
Програма конкурсу любительських фільмів “Тобі батьківщино, наша ударна праця”, Харків 1974
Ця програма є частиною багатоетапного відбору фільмів на радянський загальносоюзний конкурс “Тобі батьківщино, наша ударна праця”. Програма містить перелік робіт найактивніших на той час студій з УРСР, назви фільмів та імена авторів. З неї можна дізнатися про гендерний та соціальний розподіл учасників кіноаматорського руху, а також географію поширення руху. Впадає в око, що більшість перелічених авторів - чоловіки. Характерно, що при кожному імені вказувалася професія, що не завжди відповідало дійсності, але підкреслювало різноманітність людей заангажованих у самодіяльність. Окремо можна звернути увагу на назви фільмів, а також їх формати. Багато аматорів користувалися професійним форматом 35мм, але не менш цікаво й те, що у відбір пройшло кілька фільмів на плівці 8мм. Пропагандистский дух події та...
Показати ще Згорнути все

Зображення (2)

Зображення до Члени кіногуртка села Новоолександрівка УРСР на зйомках фільму, травень 1981
Члени кіногуртка села Новоолександрівка УРСР на зйомках фільму, травень 1981
Окрім кіностудій, де зазвичай працювали дорослі, в мережу кіноаматорів також входили гуртки для дітей та підлітків. Їх зазвичай організовували при будинках культури або школах. Опікувалися такими гуртками представники Народних студій та локальних кіноклубів. Архівний підпис цього фото повідомляв наступне: "Члены кинокружка дома культуры с. Новоалександровка Беловодского р-на Ворошиловградской обл. на съемкаъ фильма. Слева направо: учащиеся Найдыш А, Петров П, руководитель кружка Колесник В. И., учащийся Бурьян В. – с. Новоалексанровка 15 мая 1981 р. Автор – Хромушин Ю. (на природе на фоне реки)".
Зображення до Кіноаматори Львівського паравозо-вагоноремонтного заводу, фото 1956 року
Кіноаматори Львівського паравозо-вагоноремонтного заводу, фото 1956 року
“Инициаторы создания киностудии на Львовском паровозоремонтном з-де (слева направо) Слуцкин С С – председатель правления клуба начальник инструментального цеха, Скибало Г Л – зав радиоузлом и Зирка А В просматривают первые кадры нового фильма о заводе – Львов 7 дек 1956″ – такий архівний опис супроводжує це фото у Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві (донедавна Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного). Попри те, що це офіційна репрезентація кіноаматорів, яка, ймовірно, була створена для використання у пресі, уважний аналіз деталей дозволяє розчитати у зображенні особливості розвитку радянського кіноаматорства. Попри той факт, що центральними фігурами у кадрі є кіноаматори, значну увагу привертає кінопроектор та кінокамера розташовані на столі перед ними. Проектор -...
Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все

Пов'язані модулі (1)

Особливістю ранньої візії аматорського кіновиробництва в Радянському Союзі була прагматична ідея використання нового медіа не лише задля розваги, а й для залучення широкого кола громадян до продукування кінохронік і створення мережі кореспондентів по всій країні, які б покривали висвітлення соціалістичного будівництва. Однак, попри спорадичні спроби, цей задум одразу масштабно не втілився. На заваді став брак технології і достатнього обладнання, а згодом і політичний клімат 1930-х. Лише після "хрущовських реформ" ця ідея знову з’явилась у порядку денному. Детальніше про це читайте у модулі історика Олександра Маханця.
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Олександр Маханець

Інтерв'юерка

Наталія Отріщенко

Коментарі та обговорення