Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

 

Телевізійний сюжет 1971 року, знятий для новин Львівського телебачення. Розповідає про експеримент з використанням телевізійних камер для регулювання дорожнього руху на одному з найбільш інтенсивних перехресть у середмісті Львова. Джерело не містить інформації про авторів чи контекст розробки саме цього пристрою. Проте у ширшому контексті відомо, що у місті на той час функціонував один з найбільших виробників телевізорів, завод “Електрон”, при якому діяло спеціальне конструкторське бюро телевізійної техніки. Тож, була присутня технологічна експертиза та інфраструктура для розробки подібних приладів все ще порівняно нової на той час технології передачі зображення через телевізійний сигнал. Технологія набувала все більшої популярності у різних сферах, наприклад, управління вуличним рухом. Сюжет демонструє, як рухомі телевізійні камери дозволяли автоінспектору за допомогою кнопок та екрану стежити за пішохідним переходом на перехресті проспекту Леніна та вулиці Горького (сьогодні – проспект Свободи та вулиця Гнатюка). З кадрів сюжету помітно, що інспектор за допомогою мікрофона та гучномовців, розміщених поряд із пішохідним переходом, ймовірно, мав змогу звертатись до людей, за якими він спостерігав. Таким чином, інфраструктура комунікації у цьому випадку виконувала роль не лише віддаленого спостереження, а й віддаленого управління. Характерно, що назва телевізійного сюжету використовувала метафору “електронних очей”. У пізньорадянському контексті активно функціонувала схожа метафора “електронного мозку” на окреслення комп’ютерів. Ці метафори були властивими для кібернетичного дискурсу про управління складними системами та взаємодію людини і машини, та активно використовувались для формування уяви про розвиток комп’ютерів та інфраструктури віддаленої комунікації упродовж 1960-1970 років. Одним із таких прикладів була система спостереження та управління за допомогою телекамер, яку за Мішелем Фуко можна також трактувати як своєрідний паноптикон, механізм влади та контролю в суспільстві, який встановлює такий контроль не лише через ведення спостереження, а й через комунікування суспільству про це. Документальних свідчень про існування серійного виробництва та використання таких камер на вулицях радянського Львова знайти не вдалось.    

Назва:

Електронні очі автоінспектора, телесюжет Львівського телебачення 1971 року

Рік:
1971
Джерело:
ДАЛО, 980/2328
Див. більше:
Міський медіаархів

Додаткові джерела та література:

Пов'язані першоджерела:

Документи (0)

Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (2)

Зображення до Радіозв’язок, телесюжет Львівського телебачення 1959 року
Радіозв’язок, телесюжет Львівського телебачення 1959 року
  Телевізійний сюжет 1959 року, знятий для програми Львівського телебачення “Львівський тиждень” (№19). Сюжет створений у перші роки існування Львівського телебачення та комунікує образ радянської модернізації міста. Попри втрачений звук, візуальний ряд дозволяє відчитати історію про роботу громадського транспорту в місті, а також як віддалений зв'язок дозволяв оперативно реагувати на поломки, що призводили до збою в роботі інфраструктури громадського транспорту. Тролейбус в контексті тогочасного Львова був одним із образів радянської модернізації міста, нововведенням, адже до цього у місті діяла лише трамвайна мережа. Маршрути тролейбуса сполучали історичне середмістя з околицями, де були зосереджені великі підприємства та робітничі райони. Сюжет описує роботу інфраструктури, націленої на обслуговування потреб робочого класу. При цьому, нам демонструють, як...
Зображення до АСУП може більше, телесюжет Львівського телебачення 1975 року
АСУП може більше, телесюжет Львівського телебачення 1975 року
  Сюжет 1975 року, знятий для новин Львівського телебачення. У ньому йдеться про використання Автоматизованої системи управління підприємством (АСУП) на львівському заводі “Електрон”, одному з найбільших виробників телевізорів у Радянському Союзі. Систему розробили у 1964-1969 роках у співпраці з київським Інститутом кібернетики. Її роль полягала у використанні електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) для проведення розрахунків та обліку виробництва. Система стала першою у своєму роді в Радянському Союзі.  Сюжет виходить у момент, коли дискурс технологічного оптимізму присутній в державній політиці СРСР, а галузь кібернетики та комп’ютерної інженерії розвивається практично два десятиліття. Станом на 1967 рік, понад п’ятсот інститутів та десятки тисяч осіб працювали над кібернетичним проблемами, половина з них була зосереджена на економічній кібернетиці (Peters,...
Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Тарас Назарук

Візуальний семінар

Богдан Шумилович, Анастасія Холявка, Олександр Маханець, Іванна Черчович

Коментарі та обговорення