Ця стінгазета є частиною серії стінгазети з Костянтинівського пляшкового заводу, створеної у 1967 році. Серія складалася з 13-ти виписків, приурочених місцевим учасникам боротьби з білогвардійцями після Першої світової війни. Тринадцять випусків цієї серії розкривають історію заводу та обґрунтовують його назву “Завод 13-ти розстріляних робітників”, а також закликають працівників ділитися фотографіями та спогадами, які пов’язані з протистоянням з білогвардійцям. Представлений тут випуск розповідає про сім’ю Бобильова Александра Семеновича та Бобильової-Чумичкіної Марії Семенівни.
У 1918-1920 роках в місті Костянтинівка (Донецька область України) неодноразово змінювалась влада, яку завойовували то білогвардійці, то червоноармійці. Згідно з однією з місцевих легенд, білогвардійці поставили перед вибором робітників пляшкового заводу: або вони видадуть більшовиків, які є серед них, або кожного десятого розстріляють. Робітники не підкорилися наказу видати товаришів і тринадцять з них загинуло. Згідно досліджень краєзнавців, ця легенда є результатом пізнішої комуністичної пропаганди. Документи подають різні відомості, але одна з версій свідчить, що у грудні 1918 року невеликий загін комуністів міста убив начальника Державної Варти військ Української Народної Республіки полковника Зеленського. Саме у відповідь на цю провокацію “красновці” (прихильники Всевеликого Війська Донського на чолі з Петром Красновим), на той час союзники військ УНР, провели каральну акцію на пляшковому заводі. Це зрештою сприяло дискредитації білокозачого руху.